розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Платинум Банк" на постанову Апеляційного суду Дніпропетровської області від 06 лютого 2018 року у складі колегії суддів: Єлізаренко І. А., Свистунової О. В., Красвітної Т. П.,

Короткий зміст позовних вимог

У грудні 2015 року Публічне акціонерне товариство "Платинум Банк" (далі -

ПАТ "Платинум Банк") звернулося до суду з позовом до ОСОБА_4,

ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

На обгрунтування позовних вимог позивач зазначав, що 20 березня 2008 року між Закритим акціонерним товариством "Хоум Кредит Банк" (далі - ЗАТ "Хоум Кредит Банк"), правонаступником якого є Відкрите акціонерне товариство "Хоум Кредит Банк" (далі - ВАТ "Хоум Кредит Банк"), правонаступником якого є Публічне акціонерне товаритсово "Хоум Кредит Банк" (далі - ПАТ "Хоум Кредит Банк"), правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "Банк Восток" (далі - ПАТ "Банк Восток"), та ОСОБА_4 укладено договір про надання кредитної ліній №43.980.08.10.м, відповідно до якого банк надав позичальнику грошові кошти у вигляді поновленої відкличної кредитної лініїокремими траншами з лімітом кредитування 350 000,00 грн строком з 20 березня 2008 року по 19 березня 2013 року зі сплатою 14,9% річних у розмірі та порядку, визначеному в договорі.

20 березня 2008 року між ПАТ "Банк Восток" та ОСОБА_2 укладено договір поруки №43.980.08.10.м 1, відповідно до якого ОСОБА_2, як поручитель, зобов`язалась відповідати в повному обсязі за виконання позичальником зобов`язань за кредитним договором.

30 серпня 2010 року між ПАТ "Банк Восток" та ОСОБА_3 укладено договір поруки №43.980.08.10.м 2, згідно умов якого ОСОБА_3, як поручитель, зобов`язалась перед кредитором відповідати в повному обсязі за виконання позичальником зобов`язань, що виникли з кредитного договору.

20 липня 2011 року між ПАТ "Банк Восток" та ПАТ "Платинум Банк" укладено договір відступленні права вимоги №20110712-Г, відповідно до якого ПАТ "Банк Восток" відступив всі свої права вимоги, а новий кредитор ПАТ "Платинум Банк" прийняв всі права вимоги за кредитними договорами та договорами поруки.

У зв`язку з виникненням простроченої заборгованості за кредитним договором, ПАТ "Платинум Банк" звертався до суду з позовом про стягнення заборгованості. Рішенням Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 01 листопада 2012 року стягнуто солідарно з ОСОБА_4 та ОСОБА_3 заборгованість за кредитним договором в сумі 907 877,98 грн та витрати по сплаті судового збору в сумі 3 219,00 грн.

20 лютого 2013 року банк отримав виконавчі листи, однак не пред`явив їх до виконання у зв`язку з проведенням переговорів з відповідачами про реструктуризацію заборгованості за кредитним договором.

17 січня 2013 року між ПАТ "Платинум Банк" та ОСОБА_4 укладено додатковий договір до договору про надання кредитної ліній № 43.980.08.10.м від 20 березня 2008 року, відповідно до пункту 2.1. якого позичальнику збільшено суму кредиту на 184 244,58 грн, та строк користування кредитними коштами до 19 березня 2028 року.

Посилаючись на те, що внаслідок невиконанням відповідачами своїх зобов`язань, станом на 13 жовтня 2015 року утворилася заборгованість за кредитним договором у розмірі 896 608,73 грн, з яких: 500 136,86 грн - залишок заборгованості, 156 281,30 грн - заборгованість за відсотками, 240 190,57 грн - пеня за несвоєчасне погашення кредиту в період з 26 листопада 2014 року по

24 листопада 2015 року, ПАТ "Платинум Банк" просив стягнути з відповідачів у солідарному порядку зазначену суму заборгованості, а також витрати по сплаті судового збору в сумі 13 449,13 грн.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 23 грудня 2016 року у задоволенні позову відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що у зв`язку з виникненням простроченої заборгованості за кредитним договором банк звертався до суду з позовом про стягнення суми боргу, за результатами розгляду якого, заочним рішенням Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 01 листопада 2012 року з відповідачів ОСОБА_4 та ОСОБА_3 солідарно стягнуто заборгованість у розмірі 907 877,98 грн та витрати по сплаті судового збору в сумі 3219,00 грн.

На підставі зазначеного судового рішення банк отримав виконавчі листи, але не пред`явив їх до виконання.

03 грудня 2015 року ПАТ "Платинум Банк" повторно звернувся до суду з позовом про стягнення заборгованості за тим самим кредитним договором, збільшивши розмір кредитної заборгованості за відсутності належних правових підстав.

Короткий зміст рішення апеляційного суду

Постановою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 06 лютого

2018 року апеляційну скаргу ПАТ "Платинум Банк" задоволено частково, рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від

23 грудня 2016 року скасовано, позовні вимоги ПАТ "Платинум Банк" задоволено частково.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_4 та ОСОБА_2 на користь ПАТ "Платинум Банк" заборгованість за договором про надання кредитної лінії від 20 березня 2008 року, яка складається із: 206 700,83 грн - заборгованість за кредитом, 156 281,30 грн - заборгованість за відсотками, 240 190,57 грн - пеня за несвоєчасне погашення кредиту в період з 26 листопада 2014 року по

24 листопада 2015 року.

В задоволенні позовних вимог ПАТ "Платинум Банк" до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовлено.

Стягнуто з ОСОБА_4 та ОСОБА_2 на користь ПАТ "Платинум Банк" судовий збір у розмірі по 13 814,09 грн з кожного.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що заборгованість за тілом кредиту в розмірі 327 543,75 грн за договором про надання кредитної ліній від

20 березня 2008 року вже була стягнута з відповідачів ОСОБА_4 та ОСОБА_3 за рішенням Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 01 листопада 2012 року, яке набрало законної сили, а тому зазначена сума заборгованості за тілом кредиту не підлягає повторному стягненню.

ПАТ "Платинум Банк" звернувся до суду із зазначеними вимогами 03 грудня 2015 року, тобто в межах, встановленого частиною четвертою статті 559 ЦК України шестимісячного строку для звернення з вимогами до поручителя - ОСОБА_2, але після спливу шестимісячного строку для звернення з вимогами до поручителя ОСОБА_3, у зв`язку з чим порука ОСОБА_3 є припиненою.

Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги

У квітні 2018 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга уповноваженої особи фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Платинум Банк" Ірклієнко Ю. П., у якій вона посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати постанову Апеляційного суду Дніпропетровської області від 06 лютого 2018 року та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги банка.

Касаційна скарга обгрунтована тим, що суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку щодо припинення поруки ОСОБА_3, оскільки з урахувань положень визначених у пунктах 2.2 та 5.1. договору поруки №43.980.08.10.м.2 від 30 серпня 2010 року, вимога щодо погашення загальної суми заборгованості направлялась ОСОБА_3 15 листопада 2015 року, а тому ураховуючи, що банк звернувся з позовом 03 грудня 2015 року, і строк виконання основного зобов`язання за кредитним договором не настав, висновок суду про припинення поруки з підстав пред`явлення вимог до поручителя поза межами строку, встановленого частиною четвертою статті 559 ЦК України є помилковим.

Відповідачами не виконано заочне рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 01 листопада 2012 року, за заявою ОСОБА_4 банк погодився на реструктуризацію кредитної заборгованості шляхом внесення відповідних змін до кредитного договору та договорів поруки, а тому на теперішній час банк позбавлений можливості звернення судового рішення до примусового виконання у зв`язку із збігом строку пред`явлення виконавчих листів до виконання.

Станом на дату розгляду справи відзив на касаційну скаргу не надійшов.

Рух справи у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 07 травня 2018 року поновлено Уповноваженій особі фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства "Платинум Банк" Ірклієнко Ю. П. строк на касаційне оскарження, відкрито касаційне провадження у справі за касаційної скаргою позивача.

Ухвалою Верховного Суду від 03 квітня 2019 року справу призначено до судового розгляду колегією у складі п`яти суддів в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у ній матеріалами.

Згідно частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Установлені судами фактичні обставини справи

20 березня 2008 року між ЗАТ "Хоум Кредит Банк", правонаступником якого є ВАТ "Хоум Кредит Банк", правонаступником якого в свою чергу є ПАТ "Хоум Кредит Банк", правонаступником якого є ПАТ "Банк Восток", і ОСОБА_4 укладено договір про надання кредитної ліній №43.980.08.10.м, відповідно до якого банк надав позичальнику грошові кошти у вигляді поновленої відкличної кредитної лінії окремими траншами з лімітом кредитування 350 000,00 грн на строк по 19 березня 2013 року, зі сплатою 14,9 % річних в розмірі та порядку визначеному в договорі.

20 березня 2008 року між ЗАТ "Хоум Кредит Банк" та ОСОБА_2 укладено договір поруки №43.980.08.10.м 1, відповідно до якого поручитель зобов`язався перед кредитором відповідати в повному обсязі за виконання позичальником зобов`язань, що виникли з кредитного договору.

30 серпня 2010 року між ПАТ "Хоум Кредит Банк", який є правонаступником ВАТ "Хоум Кредит Банк", ЗАТ "Хоум Кредит Банк" та ОСОБА_3 укладено договір поруки №43.980.08.10.м 2, згідно умов якого поручитель зобов`язався перед кредитором відповідати в повному обсязі за виконання позичальником зобов`язань за кредитним договором.

20 липня 2011 року між ПАТ "Банк Восток" та ПАТ "Платинум Банк" укладено договір відступленні права вимоги №20110712-Г, відповідно до умов якого

ПАТ "Банк Восток" відступив, а новий кредитор ПАТ "Платинум Банк" прийняв всі права вимоги за кредитними договорами та договорами поруки, в тому числі за договорами укладеними з відповідачами.

Заочним рішенням Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 01 листопада 2012 року солідарно стягнуто з ОСОБА_4 та ОСОБА_3 на користь ПАТ "Платинум Банк" заборгованість у сумі 907 877,98 грн за договором про надання кредитної ліній №43.980.08.10.м від 20 березня 2008 року, з яких заборгованість за кредитом становить

327 543,75 грн., заборгованість за відсотками - 133 903,68 грн, заборгованість по нарахованій комісії - 15 015,00 грн, пеня за несвоєчасне погашення кредиту та відсотків за період з 13 липня 2011 року по 13 березня 2012 року - 431 415,55 грн.

17 січня 2013 року між ПАТ "Платинум Банк" та ОСОБА_4 укладено додатковий договір до договору про надання кредитної лінії №43.980.08.10.м від 20 березня 2008 року, відповідно пункту 2.1. якого позичальнику збільшено суму кредиту за кредитним договором на 185 244,58 грн з цільовим призначенням - на погашення прострочених процентів, нарахованих та несплачених процентів за користування кредитом та суму простроченої комісії за розрахункове обслуговування кредиту.

Станом на дату укладення цього договору сторони погодили суму фактичної заборгованості позичальника, з урахуванням збільшення кредиту, консолідації простроченої суми заборгованості за кредитом та попередньо погашеної заборгованості, що становить 511 788,33 грн.

Відповідно до пункту 4.1. додаткового договору, пункт 1.1. кредитного договору викладений у наступній редакції: "Банк надає позичальнику грошові кошти у вигляді непоновлювальної відкличної кредитної лінії окремими траншами з лімітом кредитування 534 244,58 грн, з терміном користування з 20 березня

2008 року до 19 березня 2028 року, зі сплатою 14,9 % річних у розмір та в порядку визначеним договором.

Цього ж дня, між ПАТ "Платинум Банк" та ОСОБА_2, а також між

ПАТ "Платинум Банк" та ОСОБА_3 укладено додаткові договори до раніше укладених між цими ж сторонами договорів поруки, згідно якого сторони домовились про зміну банку, як сторони договору з ПАТ "Хоум Кредит Банк" на ПАТ "Платинум Банк", зміну пункту 1.2 та статті 4 договору, викладених у іншій редакції, з терміном повернення кредиту до 19 березня 2028 року.

20 лютого 2013 року представник ПАТ "Платинум Банк" отримав виконавчі листи, виданих на виконання рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 01 листопада 2012 року, однак вони не надавалися до відділу державної виконавчої служби для примусового його виконання.

Відповідно до наданого ПАТ "Платинум Банк" розрахунку, станом на

24 листопада 2015 року заборгованість ОСОБА_4 за кредитним договором становить 896 608,73 грн, з яких 500 136,86 грн - заборгованість за кредитом, 156 281,30 грн - заборгованості по сплаті процентів, 240 190,57 грн - пеня за несвоєчасне погашення кредиту за період з 26 листопада 2014 року по

24 листопада 2015 року.

Висновки Верховного Суду та нормативно-правове обґрунтування

Частиною першою статті 526 ЦК Українипередбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно із частиною першою статті 598 ЦК Українизобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).

Відповідно до частин першої та другої статті 1054 ЦК Україниза кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

20 березня 2008 року ОСОБА_4 надано грошові кошти у вигляді поновленої відкличної кредитної лінії окремими траншами з лімітом кредитування 350 000,00 грн на строк до 19 березня 2013 року.

327 543,75 грн, заборгованість за відсотками - 133 903,68 грн, заборгованість по нарахованій комісії - 15 015,00 грн, пеня за несвоєчасне погашення кредиту та відсотків за період з 13 липня 2011 року по 13 березня 2012 року - 431 415,55 грн.

При визначенні розміру заборгованості ОСОБА_4 за кредитним договором апеляційний суд виходив з того, що заочним рішенням Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 01 листопада 2012 року, яке набрало законної сили, з позичальника вже була стягнута заборгованість по тілу кредиту у розмірі 327 543,75 грн, а тому зазначена сума не підлягає повторному стягненню.

Разом з тим, суд апеляційний суд належно не перевірив умови укладеного між ПАТ "Платинум Банк" та ОСОБА_4 додаткового договору від 17 січня 2013 року, яким сторони погодили умови реструктуризації заборгованості позичальника ОСОБА_4 за кредитним договором від 20 березня 2008 року та фактичну заборгованість позичальника на дату укладення додаткового договору, що включає, в тому числі і заборгованість по тілу кредиту, стягнуту за рішенням Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 01 листопада 2012 року.

Таким чином апеляційний суд достовірно не з`ясував розмір заборгованості за кредитним договором №43.980.08.10м від 20 березня 2008 року, з урахуванням додаткового договору до договору про надання кредитної лінії від 17 січня

2013 року, не перевірив за який період нараховано проценти за користування кредитними коштами та пеню за прострочення сплати кредиту, не встановив чи відповідає нарахована сума строку кредитування та чи підлягає ця сума стягненню з відповідачів у повному обсязі.

Щодо припинення поруки

За змістом частини четвертої статті 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов`язання не пред`явить вимоги до поручителя.

Порука - це строкове зобов`язання, і незалежно від того, встановлений строк її дії договором чи законом, його сплив припиняє суб`єктивне право кредитора.

Відповідно до частини першої статті 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами (частина перша статті 252 ЦК України).

Разом з тим із настанням певної події, яка має юридичне значення, законодавець пов`язує термін, який визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати (статті 251, 252 ЦК України).

Таким чином, умови договору поруки про його дію до повного припинення зобов`язань боржника не свідчать про те, що цим договором установлено строк припинення поруки в розумінні статті 251, частини четвертої статті 559 ЦК України, тому в цьому випадку підлягають застосуванню норми частини четвертої статті 559 ЦК України про те, що порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов`язання не пред`явить вимоги до поручителя.

У частині четвертій статті 559 ЦК України передбачено три випадки визначення строку дії поруки: протягом строку, встановленого договором поруки (перше речення частини четвертої статті 559 ЦК України); протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов`язання, якщо кредитор не пред`явить вимоги до поручителя (друге речення частини четвертої статті 559 ЦК України); протягом одного року від дня укладення договору поруки (якщо строк основного зобов`язання не встановлено або встановлено моментом пред`явлення вимоги), якщо кредитор не пред`явить позову до поручителя (третє речення частини четвертої статті 559 ЦК України).

Аналіз зазначеної норми права дає підстави для висновку, що строк дії поруки (будь-який із зазначених у частині четвертій статті 559 ЦК України) не є строком захисту порушеного права, а є строком існування суб`єктивного права кредитора й суб`єктивного обов`язку поручителя, після закінчення якого вони припиняються. Це означає, що зі збігом цього строку (який є преклюзивним) жодних дій щодо реалізації свого права за договором поруки, у тому числі застосування судових заходів захисту свого права (шляхом пред`явлення позову), кредитор вчиняти не може.

З огляду на преклюзивний характер строку поруки й обумовлене цим припинення права кредитора на реалізацію такого виду забезпечення виконання зобов`язань застосоване в другому реченні частини четвертої статті 559 ЦК України словосполучення "пред`явлення вимоги" до поручителя протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов`язання як умови чинності поруки слід розуміти як пред`явлення кредитором у встановленому законом порядку протягом зазначеного строку саме позовної, а не будь-якої іншої вимоги до поручителя. Зазначене положення при цьому не виключає можливість пред`явлення кредитором до поручителя іншої письмової вимоги про погашення заборгованості за боржника, однак і в такому разі кредитор може звернутися з такою вимогою до суду протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов`язання.

Виходячи з положень другого речення частини четвертої статті 559 ЦК України логічним є висновок, що вимогу до поручителя про виконання ним солідарного з боржником зобов`язання за договором повинно бути пред`явлено в судовому порядку в межах строку дії поруки, тобто протягом шести місяців з моменту настання строку погашення чергового платежу за основним зобов`язанням (якщо умовами договору передбачено погашення кредиту періодичними платежами) або з дня, встановленого кредитором для дострокового погашення кредиту в порядку реалізації ним свого права, передбаченого частиною другою статті 1050 ЦК України, або з дня настання строку виконання основного зобов`язання (у разі якщо кредит повинен бути погашений одноразовим платежем).

Таким чином, закінчення строку, установленого договором поруки, так само як сплив шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов`язання або одного року від дня укладення договору поруки, якщо строк основного зобов`язання не встановлений, припиняє поруку за умови, що кредитор протягом строку дії поруки не звернувся з позовом до поручителя.

Аналогічні правові висновки викладені Верховним Судом України, зокрема, у постановах від 17 вересня 2014 року у справі №6-53цс14, від 20 квітня 2016 року у справі №6-2662цс15, від 29 березня 2017 року у справі №6-3087цс16.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 13 червня 2018 року у справі № 408/8040/12 (провадження № 14-145цс18) не встановила підстав відступити від наведених висновків та зазначила, що у разі пред`явлення банком вимог до поручителя більше ніж через шість місяців після настання строку виконання відповідної частини основного зобов`язання в силу положень частини четвертої статті 559 ЦК України порука припиняється в частині певних щомісячних зобов`язань щодо повернення грошових коштів поза межами цього строку.

У справі, що переглядається, сторони визначили розмір і строки повернення боржником кредиту та сплати процентів (внесення щомісячних платежів), затвердивши відповідний графік, який є невід`ємною частиною договору (додаток 1 до додаткового кредитного договору №43.980.08.10.м від 20 березня 2008 року).

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог про стягнення заборгованості за кредитним договором з поручителя ОСОБА_3, апеляційний суд виходив з того, що порука є припиненою, оскільки ПАТ "Платинум Банк" звернувся з позовом до ОСОБА_3 після спливу шестимісячного строку для звернення з вимогами до поручителя, посилаючись на те, що вимоги банку про погашення заборгованості за кредитним договором була направлена поручителю

21 березня 2014 року, не звернувши уваги, що зазначеною датою

ОСОБА_3 була направлена вимога як спадкоємиці іпотекодержателя ОСОБА_5 за іпотечним договором, тоді як вимога до ОСОБА_3 про погашення заборгованості за кредитним договором, як до поручителя, була направлена їй за вихідним № 50-04-03/21561 від 15 жовтня 2015 року.

Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги

Згідно з підпунктом першим, другим частини третьої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази; або суд необгрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів, або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин. які мають значення для правильного вирішення справи.

Таким чином, апеляційний суд у порушення вимог статей 263- 265, 382 ЦПК України не забезпечив повний та всебічний розгляд справи, не встановив обставин необхідних для правильного вирішення справи, а відтак оскаржуване рішення суду апеляційної інстанцій не може вважатися законним та обгрунтованим, таким, що відповідає основоположним засадам цивільного судочинства.

Відповідно до вимог частин першої статті 400 ЦПК Українипід час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.