розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1, подану її представником - адвокатом Бережною Ярославою Степанівною, на ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 14 грудня 2017 року, постановлену у складі судді Волошиної В. М.,

Короткий зміст позовних вимог

У травні 2017 року ОСОБА_1 звернулася з позовом до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Планета Страхування" (далі - ПрАТ "СК "Планета Страхування") про стягнення страхового відшкодування.

В обґрунтування позову зазначила, що 14 грудня 2005 року уклала з ПрАТ "СК "Планета Страхування" договір страхування життя № 0063/1205-3 з додатком від 14 серпня 2010 року строком до 14 грудня 2015 року.

У порушення умов цього договору страховик після настання страхового випадку - дожиття застрахованої особи до закінчення терміну дії страхового захисту - відмовив їй у виплаті страхового відшкодування з посиланням на пропуск строку подання повідомлення про такий страховий випадок.

Позивач вважає цю відмову неправомірною, тому просить стягнути з ПрАТ "СК "Планета Страхування" страхову виплату із урахуванням індексу інфляції у сумі 86 094,94 гривень, три проценти річних у сумі 3 235,22 гривень і пеню у сумі 3 235,22 гривень.

Короткий зміст судових рішень судів першої і апеляційної інстанцій та мотиви їх прийняття

Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 13 жовтня 2017 року, ухваленим у складі судді Гончарука В. П., Чорній Л. А. у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із таким рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 оскаржила його у апеляційному порядку.

Ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 30 жовтня 2017 року апеляційну скаргу залишено без руху з підстав несплати судового збору; доводи позивача про звільнення від його сплати у порядку статті 22 Закону України "Про захист прав споживачів" суд визнав безпідставними, оскільки спеціальний закон - Закон України "Про судовий збір" (3674-17) - не встановлює для споживачів пільг зі сплати судового збору.

Ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 14 грудня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 визнано неподаною і повернено.

Постановляючи таку ухвалу, суд апеляційної інстанції виходив з того, що заявник не усунув недолік апеляційної скарги і вимогу суду про сплату судового збору не виконав, тому наявні визначні цивільним процесуальним законодавством правові підстави для визнання апеляційної скарги неподаною і її повернення.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала

У лютому 2018 року ОСОБА_1 звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 14 грудня 2017 року скасувати і направити справу для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що ухвала суду апеляційної інстанції постановлена з порушенням норм процесуального права.

Заявник зазначає, що є споживачем страхових послуг, тому звільнена від сплати судового збору відповідно до статті 22 Закону України "Про захист прав споживачів", а відсутність у статті 5 Закону України "Про судовий збір" вказівки щодо наявності у споживачів пільг зі сплати судового збору не відміняє дію Закону України "Про захист прав споживачів" (1023-12) .

Відзив на касаційну скаргу не надходив

Провадження у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 19 лютого 2018 року відкрито касаційне провадження у справі і ухвалою цього суду від 4 квітня 2019 року справу призначено до судового розгляду.

Позиція Верховного Суду, застосовані норми права та мотиви, з яких виходить суд при прийнятті постанови

Вивчивши матеріали цивільної справи та перевіривши доводи касаційної скарги, суд дійшов таких висновків.

Відповідно до статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

Постановляючи ухвалу про визнання апеляційної скарги ОСОБА_1 неподаною і повертаючи її, суд апеляційної інстанції виходив з того, що Закон України "Про судовий збір" (3674-17) є спеціальним законом, який регулює питання сплати судового збору, тому має перевагу над положеннями Закону України "Про захист прав споживачів" (1023-12) при вирішенні питання щодо пільг зі сплати судового збору.

Проте такі висновки апеляційного суду помилкові.

У статті 5 Закону України "Про судовий збір" визначено перелік пільг щодо сплати судового збору, проте системний і комплексний аналіз зазначеного Закону та статті 22 Закону України "Про захист прав споживачів" дає правові підстави для висновку про те, що сама по собі відсутність такої категорії у переліку осіб, які мають пільги щодо сплати судового збору (стаття 5 Закону України "Про судовий збір"), не може безумовно означати відсутність у споживачів такої пільги, оскільки пільга встановлена спеціальним законом, який гарантує реалізацію та захист прав споживачів.

За основу приймається те, що стаття 5 Закону України "Про судовий збір" не містить вичерпного переліку осіб, яким надано пільги щодо сплати судового збору, як і не містить позиції про надання пільги лише за пред`явлення позову. Спеціальний закон, звільнивши споживачів від сплати судового збору за подання позову, зазначив, що вони звільняються з метою захисту своїх порушених прав (стаття 22 Закону України "Про захист прав споживачів").

Відповідно до частини третьої статті 22 Закону України "Про захист прав споживачів" споживачі звільняються від сплати судового збору за позовами, пов`язаними з порушенням їх прав.

Відповідно до Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про судовий збір" (3674-17) у частині третій статті 22 Закону України "Про захист прав споживачів" слова "державного мита" замінені словами "судового збору".

Отже, при прийнятті Закону України "Про судовий збір" (3674-17) законодавець передбачив можливість застосування Закону України "Про захист прав споживачів" (1023-12) при визначенні пільг певних категорій осіб щодо сплати судового збору.

Відступаючи від практики Верховного Суду України, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 21 березня 2018 року у справі №14-57цс18 дійшла висновку, що порушені права споживачів можуть захищатись як у суді першої інстанції (при пред`явленні позову), так і на наступних стадіях цивільного процесу, в тому числі, при апеляційному перегляді.

Ці стадії судового захисту є єдиним цивільним процесом, завданням якого є справедливий розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушеного права.

ОСОБА_1 звернулася з цим позовом на захист своїх прав споживача страхових послуг, що надавалися ПрАТ "СК "Планета Страхування".

За таких обставин висновок апеляційного суду про зобов`язання заявника сплатити судовий збір за подання апеляційної скарги є помилковим, а ухвала Апеляційного суду міста Києва від 14 грудня 2017 року про визнання апеляційної скарги неподаною і її повернення - такою, що постановлена з порушенням норм процесуального права.

Згідно з частиною четвертою статті 406 ЦПК України у випадках скасування судом касаційної інстанції ухвали суду апеляційної інстанції, яка перешкоджає провадженню у справі, справа передається на розгляд суду апеляційної інстанції.

Оскільки касаційний суд дійшов висновку про помилковість вимоги апеляційного суду щодо сплати судового збору, оскаржувана ухвала Апеляційного суду міста Києва від 14 грудня 2017 року не може вважатися законною і обґрунтованою, тому підлягає скасуванню з направленням справи до апеляційного суду на розгляд відповідно до статті 406 ЦПК України.

Керуючись статтями 400, 406, 409, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду