розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 11 грудня 2017 року, постановлену суддею Мазурик О. Ф.,

Короткий зміст вимог заяви

У липні 2017 року ОСОБА_1 звернувся із заявою про скасування рішення Постійно діючого третейського суду при Асоціації українських банків від 30 серпня 2013 року у справі № 524/13 за позовом Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" (далі - ПАТ "Укрсоцбанк") до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

В обґрунтування заяви зазначив, що справа, вирішена третейським судом, не підвідомча останньому, оскільки він є споживачем банківських послуг та спір між сторонами виник щодо стягнення з нього заборгованості за кредитним договором.

Також вказував, що спір має публічно-правове значення та не підлягає вирішенню третейським судом.

Зазначив, що 2 грудня 2009 року Христинівським районним судом Черкаської області видано судовий наказ про стягнення з нього на користь ПАТ "Укрсоцбанк" заборгованості за кредитним договором

№ 2007/686-Ф03.7/181 від 6 червня 2007 року у розмірі 908 977,65 грн. Рішенням третейського суду повторно стягнено на корить банка вказану заборгованість, у зв`язку з чим вказане рішення підлягає скасуванню.

Також ОСОБА_1 подав заяву про поновлення строків на подання заяви про скасування рішення третейського суду, в обґрунтування якої зазначив, що він не був належним чином повідомлений про розгляд справи у Постійно діючому третейському суді при Асоціації українських банків та прийняте третейським судом рішення і дізнався про нього тільки 21 липня 2017 року після ознайомлення його представника із матеріалами третейської справи № 542/13.

За таких обставин просив скасувати вказане рішення третейського суду.

Короткий зміст судових рішень судів першої і апеляційної інстанцій та мотиви їх постановлення

Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 12 жовтня 2017 року, постановленою у складі судді Астахової О. О., заяву ОСОБА_1 залишено без розгляду.

Суд першої інстанції дійшов висновку про те, що ОСОБА_1 пропустив строк на оскарження рішення третейського суду без поважних причин, тому його клопотання про поновлення строку на звернення із заявою про скасування рішення Постійно діючого третейського суду при Асоціації українських банків від 30 серпня 2013 року у справі № 524-13 не підлягає задоволенню, а заява підлягає залишенню без розгляду.

ОСОБА_1, не погодившись з вказаною ухвалою суду першої інстанції, оскаржив її в апеляційному порядку.

Ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 3 листопада 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_1, подану його представником ОСОБА_3 на ухвалу Дніпровського районного суду м. Києва від 12 жовтня 2017 року, залишено без руху із наданням строку для усунення виявлених у ній недоліків, а саме надання обґрунтованої заяви із зазначенням підстав поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, який не може перевищувати тридцяти днів з дня отримання ухвали.

На усунення недоліків, визначених вказаною ухвалою апеляційного суду, представник ОСОБА_1 - ОСОБА_3 . надіслала заяву, в якій зазначила, що апеляційну скаргу подано у строк, визначений законом, до якої додала опис поштового вкладення та квитанцію про оплату відповідних послуг поштового зв`язку.

Ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 11 грудня 2017 року відмовлено ОСОБА_1 у відкритті апеляційного провадження за його апеляційною скаргою, поданою представником ОСОБА_3 ., на ухвалу Дніпровського районного суду м. Києва від 12 жовтня 2017 року.

Відмовляючи у відкритті апеляційного провадження, апеляційний суд виходив з того, що представник заявника ОСОБА_3 була присутня під час проголошення оскаржуваної ухвали 12 жовтня 2017 року та отримала її копію в цей же день. Згідно штемпеля поштового відділення на описі вкладення та на конверті апеляційна скарга направлена поштою 19 жовтня 2017 року, тобто після закінчення строку на апеляційне оскарження ухвали.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала

У січні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 11 грудня 2017 року, у якій просить оскаржувану ухвалу суду апеляційної інстанції скасувати та задовольнити його заяву про скасування рішення третейського суду.

Касаційна скарга мотивована тим, що ухвала апеляційного суду постановлена з порушенням норм процесуального права.

Заявник зазначає, що апеляційну скаргу подано 17 жовтня 2017 року, тобто в межах строку апеляційного оскарження, що вбачається з опису вкладення поштового відправлення, яким підтверджено, що апеляційна скарга здана на пошту саме цього дня.

Апеляційним судом належним чином не оцінено докази, що вказують на день передачі апеляційної скарги поштовому відділенню та безпідставно відмовлено у відкритті апеляційного провадження, чим порушено його право на доступ до правосуддя.

Відзив на касаційну скаргу не надходив

Відзиву на касаційну скаргу до Верховного Суду не надходило.

Провадження у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 2 лютого 2018 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано матеріали справи з Дніпровського районного суду м. Києва.

Ухвалою Верховного Суду від 4 квітня 2019 року справу призначено до судового розгляду.

Позиція Верховного Суду, мотиви, з яких виходить суд, та застосовані норми права

Вивчивши матеріали цивільної справи та перевіривши доводи касаційної скарги, суд дійшов таких висновків.

Відповідно до статті 3 ЦПК Українипровадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

За змістом частини другої статті 294 ЦПК України в редакції Кодексу, що діяла на момент постановлення оскаржуваної ухвали, апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п`яти днів з дня її проголошення. У разі якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п`яти днів з дня отримання копії ухвали.

Згідно з частиною третьою статті 297 ЦПК України в тій де редакції Кодексу апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 294 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними.

При цьому протягом тридцяти днів з моменту отримання ухвали особа має право звернутися до апеляційного суду з заявою про поновлення строків або вказати інші підстави для поновлення строку.

Ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 11 грудня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_1, подану його представником ОСОБА_3, залишено без руху із наданням строку для усунення вказаних судом недоліків апеляційної скарги, який не може перевищувати тридцяти днів з дня отримання ухвали.

Підставою залишення апеляційної скарги без руху зазначено пропуск заявником строку на апеляційне оскарження та не порушено питання про його поновлення.

На виконання вимог ухвали апеляційного суду, 22 листопада 2017 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_3 подала заяву, у якій вказала, що строк на апеляційне оскарження ухвали суду не пропущено, оскільки апеляційну скаргу подано 17 жовтня 2017 року. До заяви представник додала копію квитанції про сплату поштових послуг та опис вкладення відповідного поштового відправлення.

Ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 11 грудня 2017 року відмовлено ОСОБА_1 у відкритті апеляційного провадження на підставі статті 297 ЦПК України у вказаній редакції Кодексу.

Мотивуючи вказану ухвалу, апеляційний суд зазначив, що згідно матеріалів справи ОСОБА_1 направив апеляційну справу поштою 19 жовтня 2017 року, тому пропустив строк на апеляційне оскарження ухвали суду.

Вказані висновки апеляційного суду є передчасними.

Апеляційний суд встановив, що апеляційна скарга складена та підписана представником ОСОБА_1 17 жовтня 2017 року.

З оригіналу опису вкладення поштового відправлення апеляційної скарги ОСОБА_1 неможливо точно встановити дату, проставлену на відповідному штемпелі.

Крім того, на конверті проставлений штемпель відділення поштового зв`язку з датою 19 жовтня 2017 року.

Згідно фіскального чека, поданого представником заявника на усунення недоліків, визначених в ухвалі апеляційного суду від 3 листопада 2017 року, послуги за пересилання поштового відправлення до Дніпровського районного суду м. Києва зі штриховим кодовим ідентифікатором № 6501406571484, який відповідає ідентифікатору на конверті з апеляційною скаргою, сплачено 17 жовтня 2017 року.

Порядок надання послуг поштового зв`язку, права та обов`язки операторів поштового зв`язку і користувачів послуг поштового зв`язку та відносини між ними врегульовані, зокрема Законом України "Про поштовий зв`язок" (2759-14) , Правилами надання послуг поштового зв`язку, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 5 березня 2009 року № 270 (270-2009-п) .

Відповідно до пункту 2 вказаних Правил розрахунковий документ - документ встановленої відповідно до Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" (265/95-ВР) форми та змісту (касовий чек, розрахункова квитанція тощо), що підтверджує надання послуг поштового зв`язку.

Статтею 13 Закону України "Про поштовий зв`язок" визначений порядок надання поштового зв`язку, зокрема, у абзаці 3 вказано, що у договорі про надання послуг поштового зв`язку; якщо він укладається у письмовій формі, та у квитанції, касовому чеку тощо, якщо договір укладається в усній формі, обов`язково зазначаються найменування оператора та об`єкта поштового зв`язку, які надають послуги, дата та вид послуги, її вартість. За недотримання цієї вимоги несе відповідальність оператор поштового зв`язку.

За таких обставин належним доказом надіслання поштового відправлення може бути квитанція або касовий чек, в якому зазначено найменування оператора та об`єкта поштового зв`язку, які надають послуги, дата та вид послуги, її вартість.

Надана заявником квитанція про оплату послуг поштового зв`язку підтверджує факт надання заявнику послуг поштового зв`язку з направлення апеляційної скарги 17 жовтня 2018 року.

Згідно з пунктом 8 частини третьої статті 129 Конституції України однією з основних засад судочинства в Україні є забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом.

Конституційний Суд України у рішенні від 11 грудня 2007 року № 11-рп/2007 зазначив, що реалізацією права особи на судовий захист є можливість оскарження судових рішень у судах апеляційної та касаційної інстанцій. Перегляд судових рішень в апеляційному та касаційному порядку гарантує відновлення порушених прав і охоронюваних законом інтересів людини і громадянина (абзац третій підпункту 3.1 пункту 3 мотивувальної частини).

Конституційні гарантії захисту прав і свобод людини і громадянина в апеляційній та касаційній інстанціях конкретизовано в главах 1, 2 розділу V ЦПК (1618-15) України у редакції Кодексу на час постановлення оскаржуваної ухвали, в яких врегульовано порядок і підстави апеляційного та касаційного оскарження рішень і ухвал суду в цивільному судочинстві.

Суд апеляційної інстанції зазначеного не врахував, у повній мірі не встановив дату передачі апеляційної скарги відповідному засобу зв`язку та дійшов передчасного висновку про відмову ОСОБА_1 у відкритті апеляційного провадження, що призвело до обмеження реалізації права заявника на апеляційне оскарження судового рішення.

За таких обставин ухвала Апеляційного суду міста Києва від 11 грудня 2017 року не може вважатись законною і обґрунтованою та підлягає скасуванню, а справа - передачі до суду апеляційної інстанції для розгляду (частина шоста статті 411 ЦПК України).

Керуючись статтями 406, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 11 грудня 2017 року скасувати, справу передати до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

Головуючий	В. А. Стрільчук
Судді:	С. О. Карпенко В. О. Кузнєцов А. С. Олійник Г. І. Усик