розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк" на рішення Київського районного суду м. Одеси від 15 червня 2017 року у складі судді

Луняченка В. О. та постанову Апеляційного суду Одеської області

від 07 лютого 2018 року у складі колегії суддів: Журавльова О. Г.,

Комлевої О. С., Кравця Ю. І.,

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У грудні 2015 року публічне акціонерне товариство "УкрСиббанк" (далі - "УкрСиббанк") звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позовна заява мотивована тим, що 28 березня 2008 року між акціонерним комерційний інноваційним банком "УкрСиббанк" (далі - АКІБ "УкрСиббанк"), правонаступником якого є ПАТ "УкрСиббанк", та ОСОБА_1 укладено договір про надання споживчого кредиту за умовами якого останній було надано кредит у розмірі 75 000 доларів США на строк до 29 березня 2038 року.

У забезпечення виконання кредитних зобов`язань позичальника, 28 березня 2008 року між АКІБ "УкрСиббанк" та ОСОБА_2 було укладено договір поруки, згідно якого ОСОБА_2 зобов`язався відповідати за виконання позичальником усіх зобов`язань перед кредитором в повному обсязі, та була встановлена солідарна відповідальність поручителя та позичальника.

Умови кредитного договору ОСОБА_1 не виконуються, у зв`язку з чим станом на 25 листопада 2015 року виникла заборгованість за кредитним договором у загальному розмірі 79 296,60 доларів США.

Посилаючись на викладене, ПАТ "УкрСиббанк" просив стягнути солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на свою користь заборгованість за кредитним договором від 28 березня 2008 року у загальному розмірі

79 296,60 доларів США, яка складається з заборгованості за кредитом у розмірі 70 830,10 доларів США, заборгованості за процентами за користування кредитом у розмірі 8 466,50 доларів США, пені у загальному розмірі 40 550,38 грн, а також 29 094,66 грн судового збору.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 15 червня 2017 року позовні вимоги ПАТ "УкрСиббанк" задоволено частково. Стягнуто на користь ПАТ "УкрСиббанк" з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором від 28 березня 2008 року у загальному розмірі 79 296,60 доларів США, яка складається із заборгованості за кредитом у розмірі

70 830,10 доларів США, заборгованості за процентами за користування кредитом у розмірі 8 466,50 доларів США, та пені у загальному розмірі

Відмовлено у задоволенні позовних вимог ПАТ "УкрСиббанк" до

ОСОБА_2 про стягнення заборгованість за кредитним договором

від 28 березня 2008 року як з поручителя. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що оскільки ОСОБА_2 взяті на себе зобов`язання за кредитним договором не виконала внаслідок чого станом на 25 листопада 2015 року утворилась заборгованість перед банком, яка підлягає стягненню. Порушення умов договору, у вигляді несплати кредитного зобов`язання, є підставою для задоволення вимог позивача, щодо дострокового стягнення з позичальника заборгованості у загальному розмірі 79 296,60 доларів. Позичальник припинив виконання своїх зобов`язань з 20 січня 2015 року, тому саме з моменту прострочення повернення чергової частини у банку виникло право вимоги дострокового повернення кредитного зобов`язання. Враховуючи, що із відповідним позовом до суду позивач звернувся 03 грудня 2015 року, тобто після спливу шестимісячного строку з моменту, як виникло право вимоги до поручителя, суд вважав, що договір поруки від 28 березня 2008 року укладений між позивачем та ОСОБА_2 припинив свою дію, а тому позовні вимоги ПАТ "УкрСиббанк" до ОСОБА_2 суд визнав безпідставними.

Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Апеляційного суду Одеської області від 07 лютого 2018 року апеляційну скаргу ПАТ "УкрСиббанк" залишено без задоволення. Рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Залишаючи рішення суду першої інстанції без змін, суд апеляційної інстанції виходив із того, що районним судом вірно встановлено, що відповідно до розрахунку заборгованості позичальник припинив виконання своїх зобов`язань з 20 січня 2015 року, тому саме з моменту прострочення повернення чергової частини у ПАТ "УкрСиббанк" виникло право вимоги дострокового повернення кредитного зобов`язання. Обґрунтованим є висновок суду першої інстанції про те, що оскільки з позовом до суду

ПАТ "УкрСиббанк" звернулося 03 грудня 2015 року, тобто після спливу шестимісячного строку з моменту, як виникло право вимоги до поручителя, договір поруки від 28 березня 2008 року припинив свою дію, тому позовні вимоги ПАТ "УкрСиббанк" до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором від 28 березня 2008 року як з поручителя, задоволенню не підлягають.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі, поданій у квітні 2018 року до Верховного Суду,

ПАТ "УкрСиббанк", посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просило скасувати оскаржувані судові рішення в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення з ОСОБА_2 заборгованості за кредитним договором та справу в цій частині направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Судові рішення судів попередніх інстанцій в частині вирішення позовних вимог, пред`явлених до ОСОБА_1, не оскаржуються, тому у цій частині судові рішення касаційним судом не переглядаються (частина перша статті 400 ЦПК України).

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 26 квітня 2018 року відкрито касаційне провадження у цій справі за касаційною скаргою ПАТ "УкрСиббанк".

31 травня 2018 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 10 квітня 2019 року справу за позовом ПАТ "УкрСиббанк" до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором призначено до судового розгляду.

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що відповідно до частини четвертої статті 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. Якщо такий строк не встановлено, порука припиняється у разі виконання основного зобов`язання у повному обсязі або якщо кредитор протягом трьох років з дня настання строку (терміну) виконання основного зобов`язання не пред`явить позову до поручителя. Строк виконання основного зобов`язання відповідно до умов вказаного кредитного договору визначений до 29 березня 2038 року. Вимога про дострокове повернення кредиту на адресу відповідачів було направлено

09 вересня 2015 року та вручено ОСОБА_1 14 вересня 2015 року та ОСОБА_2 - 16 вересня 2015 року. Враховуючи, що за умовами вказаного кредитного договору зміна строку повернення кредиту відбувається на 32 календарний день з моменту отримання вимоги, то про зміну строку можна стверджувати лише з 15 жовтня 2015 року. З огляду на це шестимісячний строк на пред`явлення вимог до поручителя спливає

15 квітня 2016 року, а з цим позовом банк звернувся 03 грудня 2015 року.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У травні 2018 року до Верховного Суду надійшов відзив ОСОБА_2, поданий представником - ОСОБА_3, на касаційну скаргу

ПАТ "УкрСиббанк", у якому зазначено, що суди правильно встановили, що позивач пропустив передбачений частиною четвертою статті 559 ЦК України шестимісячний строк пред`явлення вимог до поручителя, оскільки зобов`язання за кредитним договором припинились 20 січня 2015 року, а банк звернувся до суду з позовом 23 грудня 2015 року. Враховуючи викладене, представник ОСОБА_2 - ОСОБА_3, просив касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення залишити без змін.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Судами встановлено, що 28 березня 2008 року між АКІБ "УкрСиббанк", правонаступником якого є ПАТ "УкрСиббанк" та ОСОБА_1 було укладено договір про надання споживчого кредиту з додатковим угодами

№ 1 від 28 березня 2008 року, № 1 від 24 грудня 2008 року, № 2

від 20 лютого 2009 року, відповідно до умов якого ОСОБА_1 було надано кредит у розмірі 75 000 доларів США, шляхом зарахування кредитних коштів на її рахунок.

Відповідно до умов вказаного кредитного договору ОСОБА_1 зобов`язалась щомісячно повертати наданий кредит у повному обсязі в терміни та розмірах, встановлених у графіку погашення кредиту, а

з 20 лютого 2009 року щомісячно повертати наданий кредит та сплачувати проценти шляхом сплати ануїтетних платежів у розмірі 810 доларів США

двадцятого числа кожного місяця, та повернути кредит у повному обсязі не пізніше 29 березня 2038 року.

У забезпечення виконання кредитних зобов`язань позичальника між АКІБ "УкрСиббанк" та ОСОБА_2 28 березня 2008 року було укладено договір поруки, згідно якого останній зобов`язався відповідати за виконання позичальником усіх зобов`язань перед кредитором в повному обсязі, та була встановлена солідарна відповідальність поручителя та позичальника.

Відповідно до розрахунку заборгованості, наданого ПАТ "УкрСиббанк",

з 20 січня 2015 року ОСОБА_1 не виконує свої зобов`язання по сплаті кредиту, у зв`язку з чим станом на 25 листопада 2015 року виникла заборгованість за кредитним договором у загальному розмірі

79 296,60 доларів США, яка складається із: заборгованості за кредитом у розмірі 70 830,10 доларів США, заборгованості за процентами за користування кредитом у розмірі 8 466,50 доларів США та пені у загальному розмірі 40 550,38 грн, яка складається з пені за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом у розмірі 2 191,36 грн, пені за несвоєчасне погашення заборгованості за процентами у розмірі 38 359,02 грн.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга ПАТ "УкрСиббанк" підлягає частковому задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до частини третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно із частиною першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до частини першої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно із частиною другою статті 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому.

Статтею 546 ЦК України встановлено, що виконання зобов`язання може забезпечуватися, зокрема, порукою.

За договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку.

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України (435-15) , інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (стаття 526 цього Кодексу).

Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником (частина перша статті 553 ЦК України).

У разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що й боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки (частини перша, друга статті 554 ЦК України).

Припинення поруки пов`язане, зокрема, із закінченням строку її чинності.

За змістом частини четвертої статті 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов`язання не пред`явить вимоги до поручителя.

З огляду на положення другого речення частини четвертої статті 559 ЦК України можна зробити висновок про те, що вимогу до поручителя про виконання ним солідарного з боржником зобов`язання за договором повинно бути пред`явлено в судовому порядку в межах строку дії поруки, тобто протягом шести місяців з моменту настання строку погашення чергового платежу за основним зобов`язанням (якщо умовами договору передбачено погашення кредиту періодичними платежами). У разі пред`явлення банком вимог до поручителя більш ніж через шість місяців після настання строку для виконання відповідної частини основного зобов`язання в силу положень частини четвертої статті 559 ЦК України порука припиняється в частині певних щомісячних зобов`язань щодо повернення грошових коштів поза межами цього строку.

Такий висновок суду відповідає правовій позиції, висловленій у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 червня 2018 року у справі

№ 408/8040/12 (провадження № 14-145цс18).

У справі, що переглядається, поряд з установленням строку дії договору кредиту сторони визначили й строки виконання боржником окремих зобов`язань (внесення щомісячних платежів) у вигляді платежів до дати, встановленої у графіку, що входять до змісту зобов`язання, яке виникло на основі договору.

Враховуючи наведене, строк пред`явлення вимоги до поручителя обраховується окремо за кожним щомісячним платежем, а відтак стягнення кредитної заборгованості з ОСОБА_2 має відбуватись у межах шестимісячного строку з моменту настання строку погашення чергового платежу відповідної частини основного зобов`язання.

Суди першої та апеляційної інстанцій встановили, що ОСОБА_2 припинила виконання своїх зобов`язань з 20 січня 2015 року, а із позовом про стягнення заборгованості банк звернувся до суду 03 грудня 2015 року, тобто порука є такою що припинилась в частині щомісячних платежів, строк внесення яких настав за шість місяців до подачі цього позову.

Враховуючи те, що порука ОСОБА_2 припинилася в частині внесення щомісячних платежів, строк сплати яких настав до 20 січня 2015 року, а в іншій частині вимог порука не припинилася, тому для правильного вирішення спору про стягнення заборгованості по суті необхідним є дослідження розрахунку заборгованості у межах визначеного судом строку дії поруки.

Відсутність у Верховного Суду процесуальної можливості досліджувати докази, з`ясовувати обставини справи, необхідні для прийняття рішення, перешкоджає ухваленню нового судового рішення, а тому справа підлягає передачі на новий розгляд до суду апеляційної інстанції відповідно до вимог статті 411 ЦПК України.

Відповідно до пункту першого частини третьої та четвертої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази. Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом.

За таких обставин ухвала суду апеляційної інстанції не відповідає вимогам статті 263 ЦПК України та постановлена з порушення норм процесуального права, що в силу пункту 1 частини третьої та четвертої статті 411 ЦПК України є підставою для його скасування з передачею справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Керуючись статтями 400, 409, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк" задовольнити частково.

Постанову Апеляційного суду Одеської області від 07 лютого 2018 року в частині вирішення позову публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк" до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором скасувати, справу в цій частині передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.