2017 року у складі судді Католякіна М. О. та постанову апеляційного суду Дніпропетровської області від 03 травня 2018 року у складі колегії суддів: Максюти Ж. І., Демченко Е. Л., Куценко Т. Р., та за касаційною скаргою ОСОБА_4, ОСОБА_5, підписаною адвокатом Карлаш Іваном Анатолійовичем, на постанову апеляційного суду Дніпропетровської області від 03 травня 2018 року у складі колегії суддів: Максюти Ж. І., Демченко Е. Л., Куценко Т. Р.,

ІСТОРІЯ СПРАВИ:

Короткий зміст позовних вимог:

У грудні 2016 року ОСОБА_4, ОСОБА_5 звернулись до суду з позовом до приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Брокбізнес" (далі - ПрАТ "СК "брокбізнес"),ОСОБА_6 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої смертю особи.

Позовна заява мотивована тим, що 23 грудня 2015 року ОСОБА_6, керуючи автомобілем марки "Mazda" по проспекту Кірова в місті Дніпропетровську скоїв наїзд на сина позивачів, ОСОБА_8, у результаті якого останній загинув.

Вину ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 286 КК України встановлено не було. Вартість послуг, пов'язаних з похованням сина, склала 17 010,92 грн. Відповідні витрати страхова компанія, яка застрахувала цивільно-правову відповідальність власника автомобіля марки "Mazda", не відшкодовує.

У зв'язку з тим, що добровільно відшкодувати шкоду відповідачі відмовляються, ОСОБА_4, ОСОБА_5 просили стягнути з ПрАТ "СК "Брокбізнес" на їх користь компенсації моральної шкоди в сумі 16 536,00 грн, стягнути у солідарному порядку з відповідачів компенсації витрат на поховання в сумі 17 010,92 грн, стягнути з ОСОБА_6 на користь

ОСОБА_4 компенсацію заподіяної моральної шкоди в сумі

211 732,00 грн, стягнути з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_5 компенсацію заподіяної моральної шкоди в сумі 211 732,00 грн.

Ухвалами Кіровського районного суду міста Дніпропетровська від 20 березня 2017 року позовні вимоги ОСОБА_4, ОСОБА_5 до ПрАТ "СК "Брокбізнес", про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої смертю особи, та позовні вимоги до ОСОБА_6 про стягнення витрат на поховання в сумі 17 010,92 грн, - залишено без розгляду.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій:

Заочним рішенням Кіровського районного суду міста Дніпропетровська

від 20 березня 2017 року позовні вимоги задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_4 компенсацію заподіяної моральної шкоди в сумі 211 732,00 грн.

Стягнуто з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_5 компенсацію заподіяної моральної шкоди в сумі 211 732,00 грн.

Стягнуто з ОСОБА_6 на користь держави компенсацію судових витрат у сумі 1 600,00 грн.

Рішення суду мотивовано тим, що факт завдання моральної шкоди, яка полягає в моральних стражданнях через смерть сина, встановлена судом, а тому незалежно від відсутності вини, відповідач як безпосередній заподіювач шкоди має компенсувати таку моральну шкоду.

Ухвалою Кіровського районного суду міста Дніпропетровська від 13 квітня 2017 року у задоволенні заяви ОСОБА_6 про перегляд заочного рішення по цивільній справі за позовом ОСОБА_4, ОСОБА_5 до ОСОБА_6 про відшкодування шкоди відмовлено.

Постановою апеляційного суду Дніпропетровської області від 03 травня

2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_6 задоволено частково.

Заочне рішення Кіровського районного суду міста Дніпропетровська

від 20 березня 2017 року змінено в частині суми, що підлягає стягненню у рахунок відшкодування моральної шкоди.

Зменшено суму, що підлягає відшкодуванню ОСОБА_6 на користь

ОСОБА_4, ОСОБА_5 з 211 732,00 грн на користь кожного до 100 000,00 грн на користь кожного.

В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Змінюючи рішення суду першої інстанції в частині визначення розміру моральної шкоди, яка підлягає стягненню з ОСОБА_6 на користь

ОСОБА_4 та ОСОБА_5 з 211 732,00 грн до 100 000,00 грн кожному, апеляційний суд виходив із правил частини другої статті 1193 ЦК України.

Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги ОСОБА_4 та ОСОБА_5:

30 травня 2018 року представник ОСОБА_4, ОСОБА_5 - адвокат Карлаш І. А. через засоби поштового зв'язку подав до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати постанову апеляційного суду Дніпропетровської області від 03 травня 2018 року та залишити в силі заочне рішення Кіровського районного суду міста Дніпропетровська від 20 березня 2017 року, мотивуючи свої вимоги неправильним застосуванням судом норм матеріального та порушенням норм процесуального права.

Касаційна скарга обґрунтована тим, що підставою для зменшення розміру моральної шкоди було те, що ОСОБА_8 міг допустити грубу необережність, яка знаходиться в причинному зв'язку з ДТП. Суд не мав права зменшувати розмір моральної шкоди з одних лише припущень.

Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги ОСОБА_6:

12 червня 2018 року ОСОБА_6 через засоби поштового зв'язку подав до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати заочне рішення Кіровського районного суду міста Дніпропетровська від 20 березня

2017 року та постанову апеляційного суду Дніпропетровської області від

03 травня 2018 року та постановити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити, мотивуючи свої вимоги неправильним застосуванням судами норм матеріального та порушенням норм процесуального права.

Касаційна скарга обґрунтована тим, що наїзд автомобіля під керуванням відповідача на пішохода ОСОБА_8 відбувся на проїзній частині проспекта Кірова у місті Дніпропетровську. Вину відповідача у скоєнні ДТП, а також порушення ним ПДР (1306-2001-п) не встановлено. Саме ОСОБА_8 було порушено ПДР (1306-2001-п) .

Щодо подання відзивів на касаційні скарги:

Відзиви на касаційні скарги від сторін не надходили.

Рух касаційних скарг:

Ухвалою Верховного Суду від 02 липня 2018 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_6 у даній справі та витребувано матеріали цивільної справи з Кіровського районного суду міста Дніпропетровська.

Зупинено виконання заочного рішення Кіровського районного суду міста Дніпропетровська від 20 березня 2017 року та постанови апеляційного суду Дніпропетровської області від 03 травня 2018 року до закінчення касаційного провадження.

Ухвалою Верховного Суду від 03 серпня 2018 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_4 та ОСОБА_5, підписаною адвокатом Карлаш І. А.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ У СКЛАДІ КОЛЕГІЇ СУДДІВ ДРУГОЇ СУДОВОЇ ПАЛАТИ КАСАЦІЙНОГО ЦИВІЛЬНОГО СУДУ:

Перевіривши доводи касаційних скарг, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційні скарги підлягають залишенню без задоволення з огляду на наступне.

Положеннями частини другої статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Вимогами частин першої та другої статті 400 ЦПК України визначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Оцінка аргументів учасників справи й висновків судів попередніх інстанцій:

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 23 грудня 2015 року, близько

21 год. 53 хв., по проспекту Кірова в місті Дніпропетровську, біля будинку № 59, відповідач, рухаючись (керуючи) на автомобілем марки "Mazda", реєстраційний номер НОМЕР_1, скоїв наїзд на сина позивачів -

ОСОБА_8, який від отриманих травм загинув.

31 серпня 2016 року постановою слідчого відділу слідчого управління Головного управління національної поліції в Дніпропетровській області кримінальне провадження № 12015040000001195, відкрите за фактом дорожньо-транспортної пригоди, було закрите у зв'язку з відсутністю у діях відповідача складу кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 286 КК України.

09 листопада 2016 року ухвалою Бабушкінського районного суду міста Дніпропетровська постанову слідчого відділу слідчого управління Головного управління національної поліції в Дніпропетровській області від 31 серпня 2016 року скасовано.

Згідно відповіді т.в.о. начальника відділу розслідування злочинів у сфері транспорту ГУНП в Дніпропетровській області від 27 квітня 2018 року ухвала слідчого судді Бабушкінського районного суду міста Дніпропетровська

від 09 листопада 2016 року, якою була скасована постанова про закриття кримінального провадження № 12015040000001195 від 31 серпня 2016 року до слідчого управління ГУНП в Дніпропетровській області не надходила.

Згідно постанови про закриття кримінального провадження від 31 серпня 2016 року під час проведення досудового слідства за фактом ДТП, за участю водія ОСОБА_6 встановити, чи була технічна можливість уникнути наїзду на пішохода шляхом застосування своєчасного екстреного гальмування із зупинкою автомобіля до місця наїзду не представилось можливим, оскільки встановлення такої можливості напряму залежить від темпу руху пішохода.

Скасовуючи вказану постанову, слідчий суддя Бабушкінського районного суду міста Дніпропетровська в своїй ухвалі від 09 листопада 2016 року вказав, що під час проведення досудового розслідування не представилось можливим встановити всі суттєві обставини, які мають значення для кримінального провадження, оскільки вони є невід'ємною частиною механізму ДТП, а тому закриття провадження за пунктом 2 частини першої статті 284 КПК України, у зв'язку з відсутністю в діянні складу кримінального правопорушення, є незаконним.

У даному випадку слідчий суддя дійшов висновку, що кримінальне провадження повинно бути закрито у зв'язку з не встановленням достатніх доказів для доведення винуватості особи в суді на підставі пункту 3 частини першої статті 284 КПК України.

Після скасування постанови про закриття кримінального провадження додаткового розслідування слідчими органами не проводилось, питання наявності або відсутності вини в діях водія ОСОБА_6 не перевірялось та не встановлювалось.

Під час проведення досудового слідства за фактом ДТП за участю водія ОСОБА_6 та потерпілого ОСОБА_8 слідчими органами також не з'ясовувалось питання чи була потерпілим допущена груба необережність чи мала місце необачність.

Відповідно до вимогчастини другої статті 1167 ЦК України моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала, якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.

Відповідно до частини другої статті 1168 ЦК України моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім'єю.

У відповідності зі статтею 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частин першої, другої, п'ятої статті 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

При завданні шкоди джерелом підвищеної небезпеки на особу, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, не може бути покладено обов'язок з її відшкодування, якщо вона виникла внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого (частина п'ята статті 1187 ЦК України). Під непереборною силою слід розуміти, зокрема, надзвичайні або невідворотні за даних умов події (пункт 1 частини першої статті 263 ЦК України), тобто ті, які мають зовнішній характер. Під умислом потерпілого слід розуміти, зокрема, таку його протиправну поведінку, коли потерпілий не лише передбачає, але і бажає або свідомо допускає настання шкідливого результату (наприклад, суїцид).

Якщо груба необережність потерпілого сприяла виникненню або збільшенню шкоди, то залежно від ступеня вини потерпілого, якщо інше не встановлено законом, розмір відшкодування з особи, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, має бути зменшено (але не може бути повністю відмовлено у відшкодуванні шкоди).

Положення статті 1193 ЦК України про зменшення розміру відшкодування з урахуванням ступеня вини потерпілого застосовуються і в інших випадках завдання шкоди майну, а також фізичній особі, однак у кожному разі підставою для цього може бути груба необережність потерпілого (перебування у нетверезому стані, нехтування правилами безпеки руху тощо), а не проста необачність. Саме по собі перебування у нетверезому стані не є прикладом грубої необережності, якщо при цьому не було порушено ПДР (1306-2001-п) .

Питання про те, чи є допущена потерпілим необережність грубою (частина друга статті 1193 ЦК України), у кожному конкретному випадку має вирішуватись з урахуванням фактичних обставин справи (характеру дії, обставин завдання шкоди, індивідуальних особливостей потерпілого, його стану тощо).

Врахувавши наведені обставини та норми матеріального права, суди дійшли правильного висновку, що ОСОБА_6, як особа, яка керувала джерелом підвищеної небезпеки, повинен нести відповідальність за моральну шкоду, завдану таким джерелом, незалежно від наявності його вини.

Апеляційний суд, з урахуванням принципу розумності і співмірності, врахувавши правила частини другої статті 1193 ЦК України, дійшов висновку про стягнення з відповідача на користь кожного з позивачів по 100 000,00 грн відшкодування моральної шкоди у зв'язку із загибеллю ОСОБА_8 - сина позивачів.

Щодо доводів касаційних скарг:

Доводи касаційних скарги не спростовують правильність висновків судів першої та апеляційної інстанцій, якими у повному обсязі з'ясовані права та обов'язки сторін, обставини справи, доводи сторін перевірені та їм дана належна оцінка, а зводяться до неправильного тлумачення норм матеріального права та переоцінки доказів, що відповідно до приписів статті 400 ЦПК України виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів залишає касаційні скарги без задоволення, а заочне рішення Кіровського районного суду міста Дніпропетровська від 20 березня 2017 року, в незміненій його частині, та постанову апеляційного суду Дніпропетровської області від

03 травня 2018 року - без змін, оскільки підстави для скасування судових рішень відсутні.

За змістом частини третьої статті 436 ЦПК України суд касаційної інстанції у постанові за результатами перегляду оскаржуваного судового рішення вирішує питання про поновлення його виконання (дії).

Враховуючи те, що касаційна скарга ОСОБА_6 підлягає залишенню без задоволення, відповідно до положень частини третьої статті 436 ЦПК України Верховних Суд поновлює виконання заочного рішення Кіровського районного суду міста Дніпропетровська від 20 березня 2017 року та постанови апеляційного суду Дніпропетровської області від 03 травня 2018 року.