розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційні скарги ОСОБА_4 на рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області

від 02 серпня 2016 року у складі судді Бахаєва І. М. та постанову апеляційного суду Запорізької області від 24 січня 2018 року у складі колегії суддів: Полякова О. З., Бєлки В. Ю., Бабенко Т. І.,

ІСТОРІЯ СПРАВИ:

Короткий зміст позовних вимог:

У березні 2016 року ОСОБА_4 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_5 про визнання права власності на земельну ділянку у порядку спадкування.

Позовна заява, з урахуванням неодноразових уточнень, мотивована тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер батько позивачки - ОСОБА_6 Після його смерті залишилась земельна ділянка, яка належала йому на підставі державного акта серії НОМЕР_1 від 22 червня 2000 року.

ОСОБА_4 звернулась до нотаріуса із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину, а саме: на земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1 після померлого батька ОСОБА_6, проте отримала постанову про відмову у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на вказану земельну ділянку у зв'язку з тим, що згідно витягу з ДЗК від 26 листопада 2013 року право власності на вищевказану земельну ділянку зареєстроване за ОСОБА_5 на підставі рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 20 листопада 2012 року.

ОСОБА_4 просила визнати за нею право власності у порядку спадкування на земельну ділянку площею 600,14 кв.м, розташовану за адресою: Запорізька область, АДРЕСА_1, яка залишилась після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 її батька - ОСОБА_6

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій:

Рішенням Мелітопольського міськрайонного суду запорізької області

від 02 серпня 2016 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Рішення суду мотивовано тим, що оскільки рішенням в іншій справі право власності на спірну земельну ділянку визнано за ОСОБА_5, правові підстави для задоволення цих позовних вимог відсутні.

Постановою апеляційного суду Запорізької області від 24 січня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_4 відхилено.

Рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області

від 02 серпня 2016 року залишено без змін.

Відхиляючи апеляційну скаргу ОСОБА_4, апеляційний суд погодився з висновком суду першої інстанції.

Короткий зміст вимог та доводів касаційних скарг:

12 лютого 2018 року та 19 березня 2018 року ОСОБА_4 через засоби поштового зв'язку подала до Верховного Суду касаційні скарги, у яких просить скасувати рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 02 серпня 2016 року та постанову апеляційного суду Запорізької області від 24 січня 2018 року та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції, мотивуючи свої вимоги неправильним застосуванням судами норм матеріального та порушенням норм процесуального права.

Щодо подання відзиву на касаційні скарги:

04 липня 2018 року ОСОБА_5 через засоби поштового зв'язку подала до Верховного Суду відзив.

Щодо подання заперечення на відзив на касаційні скарги:

11 липня 2018 року ОСОБА_4 через засоби поштового зв'язку подала до Верховного Суду заперечення на відзив на касаційну скаргу.

Рух касаційних скарг:

Ухвалою Верховного Суду від 04 червня 2018 року поновлено

ОСОБА_4 строк на касаційне оскарження рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 02 серпня

2016 року та постанови апеляційного суду Запорізької області від 24 січня 2018 року. Відкрито касаційне провадження за касаційними скаргами ОСОБА_4 та витребувано матеріали цивільної справи з Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ У СКЛАДІ КОЛЕГІЇ СУДДІВ ДРУГОЇ СУДОВОЇ ПАЛАТИ КАСАЦІЙНОГО ЦИВІЛЬНОГО СУДУ:

Перевіривши доводи касаційних скарг, врахувавши аргументи, наведені у відзиві на касаційні скарги, врахувавши аргументи, наведені у запереченні на відзив на касаційні скарги, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційні скарги підлягають залишенню без задоволення з огляду на наступне.

Положеннями частини другої статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Вимогами частин першої та другої статті 400 ЦПК України визначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Оцінка аргументів учасників справи й висновків судів попередніх інстанцій:

Судами попередніх інстанцій встановлено, що рішенням Мелітопольського міськрайонного Запорізької області від 20 листопада 2012 року за ОСОБА_5 було визнано право власності на земельну ділянку площею 600 кв.м розташовану за адресою: АДРЕСА_1, на підставі договору купівлі-продажу жилого будинку

від 10 листопада 2006 року з моменту його укладання, тобто з 10 листопада 2006 року, яке є предметом розгляду даної справи.

Ухвалою апеляційного суду Запорізької області від 28 березня 2013 року апеляційну скаргу ОСОБА_4 відхилено.

Рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області

від 20 листопада 2012 року залишено без змін.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 22 квітня 2013 року ОСОБА_4 відмовлено у відкритті касаційного провадження, на вказані судові рішення.

За правилами частини третьої статті 61 ЦПК України (в редакції, чинній на час розгляду справи судом першої інстанції) обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Аналогічні правила містяться в частині четвертій статті 82 ЦПК України, у редакції Закону № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року.

Оскільки рішенням Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області

від 20 листопада 2012 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Запорізької області від 28 березня 2013 року, визнано право власності на спірну земельну ділянку за ОСОБА_5, висновок судів попередніх інстанцій про відмову у задоволенні позовних вимог є правильним, оскільки вказані судові рішення є чинними та набрали законної сили.

Щодо доводів касаційних скарг:

Доводи касаційних скарг не спростовують правильність висновків судів першої та апеляційної інстанцій, якими у повному обсязі з'ясовані права та обов'язки сторін, обставини справи, доводи сторін перевірені та їм дана належна оцінка, а зводяться до переоцінки доказів, що відповідно до приписів статті 400 ЦПК України виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів залишає касаційні скарги без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, оскільки підстави для скасування судових рішень відсутні.

Щодо заявлених клопотань:

15 червня 2018 року ОСОБА_4 через засоби поштового зв'язку подала до Верховного Суду клопотання, в якому просить витребувати із Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області цивільну справу

Колегія суддів Верховного Суду вивчивши заявлене клопотання, дійшла висновку, що воно задоволенню не підлягає, оскільки за правилами частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Заявлене клопотання стосується перевірки, збирання та оцінки нових доказів, що відповідно до правил статті 400 ЦПК України виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції.