відповідачі: Чорноглазівська сільська рада Полтавського району Полтавської області, дочірнє підприємство "Вітал-Агро", Полтавська районна державна адміністрація Полтавської області,

треті особи: Глобинська державна нотаріальна контора, міськрайонне управління у Полтавському районі та місті Полтаві Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_4 - Молодчин Володимира Петровича на рішення Полтавського районного суду Полтавської області від 05 квітня 2018 року у складі судді Стрюк Л. І. та постанову апеляційного суду Полтавської області від 03 липня 2018 року у складі колегії суддів: Хіль Л. М., Гальонкіна С. А., Карпушина Г. Л.,

ІСТОРІЯ СПРАВИ:

Короткий зміст позовних вимог:

У грудні 2017 року ОСОБА_4 звернулась до суду з позовом до Чорноглазівської сільської ради Полтавського району Полтавської області, дочірнього підприємства "Вітал-Агро" (далі - ДА "Вітал-Агро"), Полтавської районної державної адміністрації Полтавської області, треті особи: Глобинська державна нотаріальна контора, міськрайонне управління у Полтавському районі та місті Полтаві Головного управління Держгеокадастру у Полтавської області, про визнання права на земельну частку (пай) в порядку спадкування за законом.

Позовна заява мотивована тим, що мати позивачки - ОСОБА_6, була членом колективного сільськогосподарського підприємства "Україна" та набула право на земельну частку (пай) в середньому розмірі 7,80 умовних кадастрових гектарів.

Посилаючись на те, що ОСОБА_6 з невідомих причин не була включена до списку громадян-членів КСП "Україна", який є додатком до Державного акта на право колективної власності на землю КСП "Україна", Молодчина В. П. просила визнати за нею в порядку спадкування за законом право на земельну частку (пай) після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_6 розміром

7,80 умовних кадастрових гектарів, вартістю 318 914,36 грн, розташовану в межах території Чорноглазівської сільської ради Полтавського району Полтавської області.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій:

Рішенням Полтавського районного суду Полтавської області від 05 квітня

2018 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Рішення суду мотивовано тим, що позивачем не доведено, що ОСОБА_6 за життя отримала право на земельну частку (пай) в порядку, передбаченому Указом Президента України від 08 серпня 1995 року № 720/95 (720/95) "Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам", а тому зазначене право не може бути успадковане після її смерті.

Постановою апеляційного суду Полтавської області від 03 липня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_4 залишено без задоволення.

Рішення Полтавського районного суду Полтавської області від 05 квітня

2018 року залишено без змін.

Залишаючи без задоволення апеляційну скаргу ОСОБА_4, апеляційний суд погодився з висновком суду першої інстанції.

Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги:

02 серпня 2018 року представник ОСОБА_4 -адвокат Молодчин В. П. через засоби поштового зв'язку подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Полтавського районного суду Полтавської області від 05 квітня 2018 року та постанову апеляційного суду Полтавської області від 03 липня 2018 року та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити, мотивуючи свої вимоги неправильним застосуванням судами норм матеріального та порушенням норм процесуального права.

Доводи інших учасників справи:

Відзив на касаційну скаргу не надійшов.

Рух касаційної скарги:

Ухвалою Верховного Суду від 10 серпня 2018 року відкрито касаційне провадження у даній справі та витребувано матеріали цивільної справи з Полтавського районного суду Полтавської області.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ У СКЛАДІ КОЛЕГІЇ СУДДІВ ДРУГОЇ СУДОВОЇ ПАЛАТИ КАСАЦІЙНОГО ЦИВІЛЬНОГО СУДУ:

Перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з огляду на наступне.

Положеннями частини другої статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Вимогами частин першої та другої статті 400 ЦПК України визначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Оцінка аргументів учасників справи й висновків судів попередніх інстанцій:

Судами встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла мати позивачки - ОСОБА_6

Відповідно до довідки від 28 вересня 2017 року № 99, виданої ДП "Вітал-Агро", з 1965 року по 1974 рік ОСОБА_6 працювала в колгоспі "Україна" Полтавського району Полтавської області, далі перейменовано в КСП "Україна" Полтавського району Полтавської області, з 18 березня 2000 року - ДП "Вітал-Агро". У січні 1968 року ОСОБА_6 призначена пенсія, однак остання до 1974 року продовжувала працювати в колгоспі "Україна".

Рішенням виконавчого комітету Чорноглазівської сільської Ради народних депутатів № 29 "Про видачу Державного акта на право колективної власності на землю колективному сільськогосподарському підприємству "Україна" на території Чорноглазівської сільської Ради народних депутатів" від 22 грудня 1995 року вирішено видати колективному сільськогосподарському підприємству "Україна" державний акт на право колективної власності на землю площею 3320,2 га.

25 грудня 1995 року КСП "Україна" отримало Державний акт на право колективної власності на землю серії 000029 виданий Чорноглазівською сільською Радою народних депутатів Полтавського району Полтавської області відповідно до рішення Чорноглазівської сільської Ради народних депутатів від 22 грудня 1995 року № 32 та зареєстрований в Книзі записів державних актів на право колективної власності на землю.

У списках громадян - членів КСП "Україна", який є додатком до державного акту ОСОБА_6 не значиться.

Відповідно до листа Чорноглазівської сільської ради від 01 грудня 2017 року № 02-14/9 до списків на отримання сертифікатів на земельну частку пай входили громадяни, які на той час були членами КСП "Україна" та проживали на території Чорноглазівської сільської ради.

Згідно даних погосподарського обліку ОСОБА_6, вибула в місто Глобине в 1993 році, знята з реєстрації по Чорноглазівській сільській раді 10 грудня

Відповідно до протоколу зборів уповноважених членів КСП "Україна"

від 14 лютого 1997 року, наданих архівним відділом Полтавської райдержадміністрації, в пункті 3 протоколу зборів зазначено, що згідно статуту КСП "Україна" члени КСП, які виписались з території Чорноглазівської сільської ради право на земельний пай втрачають.

Згідно листа Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області від 05 грудня 2017 року № 1347/123-17, сертифікат на право на земельну частку (пай) на ОСОБА_6 не видавався.

Відповідно до розпорядження голови районної державної адміністрації

від 17 березня 2000 року № 123 КСП "Україна" перереєстровано в ДП "Вітал-Агро" Підприємства з іноземними інвестиціями за участю Українського капіталу фірми "Вітал-Тер" (Товариство з обмеженою відповідальністю).

Пунктом 1 Указу Президента України від 08 серпня 1995 року № 720/95 "Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям" (720/95) (далі - Указ № 720/95) установлено, що паюванню підлягають сільськогосподарські угіддя, передані у колективну власність колективним сільськогосподарським підприємствам, сільськогосподарським кооперативам, сільськогосподарським акціонерним товариствам, у тому числі створеним на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств. Паювання земель радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств здійснюється після перетворення їх на колективні сільськогосподарські підприємства.

Відповідно до пункту 2. Указу № 720/95 право на земельну частку (пай) мають члени колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства, в тому числі пенсіонери, які раніше працювали в ньому і залишаються членами зазначеного підприємства, кооперативу, товариства, відповідно до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю.

Отже, право на земельну частку (пай) виникає в осіб, у тому числі й у пенсіонерів, які на час видачі колективному сільськогосподарському підприємству державного акта на право колективної власності на землю були чи залишалися членами цього підприємства.

Суди попередніх інстанцій на підставі належним чином оцінених доказів дійшли правильного висновку про відмову у задоволенні позовних вимог, оскільки судами не встановлено підстав виникнення у спадкодавця за життя права на земельну частку (пай), так як згідно протоколу зборів уповноважених членів КСП "Україна" від 14 лютого 1997 року, наданих архівним відділом Полтавської райдержадміністрації, в пункті 3 протоколу зборів зазначено, що згідно статуту КСП "Україна" члени КСП, які виписались з території Чорноглазівської сільської ради право на земельний пай втрачають. На час передачі КСП "Україна" Державного акта на право колективної власності на землю ОСОБА_6 не була зареєстрована на території Чорноглазівської сільської ради.

При цьому судами враховано, що з моменту складення списків осіб, які мають право на земельну частку (пай), до моменту смерті ОСОБА_6 пройшло близько 2-х років, протягом яких ОСОБА_6 не вчиняла жодних дій, які б свідчили, що вона претендує на земельну частку (пай).

Щодо доводів касаційної скарги:

Доводи касаційної скарги не спростовують правильність висновків судів першої та апеляційної інстанцій, якими у повному обсязі з'ясовані права та обов'язки сторін, обставини справи, доводи сторін перевірені та їм дана належна оцінка, а зводяться до неправильного тлумачення норм матеріального права та переоцінки доказів, що відповідно до приписів статті 400 ЦПК України виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів залишає касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, оскільки підстави для скасування судових рішень відсутні.

Щодо заявлених клопотань:

Одночасно у касаційній скарзі заявник просить: витребувати з архівного відділу Полтавської районної державної адміністрації оригінал документа - протокол № 1 від 14 лютого 1997 року зборів уповноважених членів

КСП "Україна"; призначити по справі технічну експертизу реквізитів документа.

Колегія суддів Верховного Суду вивчивши заявлені клопотання, дійшла висновку, що вони задоволенню не підлягають, оскільки за правилами частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Заявлені клопотання стосуються перевірки та збирання нових доказів, що відповідно до правил статті 400 ЦПК України виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції.