розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_4 на постанову апеляційного суду Кіровоградської області від 17 квітня 2018 року у складі колегії суддів: Черненко В. В., Авраменко Т. М., Чельник О. І.,

ІСТОРІЯ СПРАВИ:

Короткий зміст позовних вимог:

У жовтні 2017 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до Світловодського міського голови ОСОБА_5, Світловодської міської ради Кіровоградської області, комунального підприємства "Житлосервіс 2012" (далі - КП "Житлосервіс 2012"), третя особа ? ОСОБА_6, про визнання протиправним та скасування розпорядження Світловодського міського голови про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Позовна заява мотивована тим, що ОСОБА_4 працював головним інженером КП "Житлосервіс 2012". У зв'язку із звільненням директора підприємства він виконував його обов'язки у період з 01 жовтня 2014 року по 14 квітня 2016 року.

14 квітня 2016 року Світловодський міський голова ОСОБА_5 запропонував йому укласти контракт із Світловодською міською радою на зайняття посади директора, який позивач змушений був підписати. Контракт був укладений з 15 квітня 2016 року по 31 грудня 2016 року.

Розпорядженням від 14 квітня 2016 року № 155-к ОСОБА_4 був призначений на посаду директора КП "Житлосервіс 2012" шляхом переведення в межах комунального підприємства з посади головного інженера.

Під час переведення його з посади головного інженера, яку він обіймав за штатним розписом згідно трудового договору, строк дії якого не був визначений, на посаду директора КП "Житлосервіс 2012" на контрактній основі на визначений строк Світловодський міський голова порушив вимоги статті 32 КЗпП України, не попередивши його письмово за два місяці про зміну істотних умов праці в частині визначення строку дії контракту.

Згідно розпоряджень Світловодського міського голови № 546 від 19 грудня 2016 року та № 114-к від 22 березня 2017 року строк дії контракту з ним продовжувався відповідно до 31 березня 2017 року та до 30 вересня

21 вересня 2017 року ОСОБА_4 відповідно до пункту 5.6 контракту подав на ім'я Світловодського міського голови заяву про продовження дії контакту. На вказаній заяві заступник міського голови з питань ЖКХ своєю резолюцією погодив продовження з ним контракту.

Проте Світловодський міський голова розпорядженням № 391-к

від 27 вересня 2017 року звільнив позивача з посади директора

КП "Житлосервіс 2012" з 30 вересня 2017 року у зв'язку із закінченням строку дії контракту, при цьому він не зважив на те, що жодних претензій щодо його роботи не було з боку профільного заступника. Світловодський міський голова також не висловлював жодних зауважень до його діяльності на посаді директора.

Під час винесення вказаного розпорядження Світловодський міський голова не дотримався порядку звільнення керівників комунальних підприємств, який був затверджений рішенням Виконавчого комітету Світловодської міської ради № 1059 від 17 вересня 1998 року, відповідно до якого призначення та звільнення кандидатур на посади керівників підприємств комунальної власності проводиться за погодженням виконавчого комітету.

Під час видачі ОСОБА_4 трудової книжки не були дотримані вимоги частини першої статті 47 КЗпП України, а саме трудову книжку йому було вручено не в день його звільнення 30 вересня 2017 року, а напередодні тобто 29 вересня 2017 року у якій вже був внесений запис про його звільнення

30 вересня 2017 року.

ОСОБА_4 є депутатом Світловодської міської ради, а тому відповідно до частини третьої статті 33 Закону України "Про статус депутатів місцевих рад" про його звільнення Світловодський міський голова мав повідомити Світловодську міську раду Кіровоградської області, але не виконав вимоги Закону, чим на його думку, порушив його права.

Заявою від 06 жовтня 2017 року позивач доповнив свій позов та зазначив, що його звільнення відбулось під час його тимчасової непрацездатності, що є порушенням частини третьої статті 40 КЗпП України.

Заявою від 22 листопада 2017 року позивач доповнив позов та додатково вказав, що контракт, який був укладений з ним, двічі переукладався після закінчення його строку, а тому відповідно до частини другої статті 23 КЗпП України вказаний контракт є таким, що укладений на невизначений строк.

При винесенні розпорядження Світловодський міський голова послався, зокрема, на частину другу статті 36 КЗпП України, якою передбачено звільнення з посади у зв'язку із набранням законної сили вироку суду та укладенням контракту всупереч вимогам Закону України "Про запобігання корупції" (1700-18) .

ОСОБА_4 просив визнати незаконним та скасувати розпорядження Світловодського міського голови № 391-к від 27 вересня 2017 року "Про звільнення ОСОБА_4.", допустити негайне виконання рішення суду у частині поновлення на роботі та стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу, а саме з 30 вересня 2017 року по день ухвалення рішення.

Ухвалою Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області

від 01 грудня 2017 року до участі у справі залучено директора

КП "Житлосервіс 2012" - ОСОБА_6 у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій:

Рішенням Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області

від 26 грудня 2017 року позовні вимоги задоволено.

Визнано незаконним та скасовано розпорядження Світловодського міського голови № 391-к від 27 вересня 2017 року "Про звільнення ОСОБА_4.".

Поновлено ОСОБА_4 на роботі на посаді директора КП "Житлосервіс 2012" з 30 вересня 2017 року.

Стягнуто з КП "Житлосервіс 2012" на користь ОСОБА_4 середній заробіток за час вимушеного прогулу у сумі 37 978,30 грн.

Стягнуто з Світловодської міської ради Кіровоградської області на користь ОСОБА_4 судовий збір у сумі 640,00 грн.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що ОСОБА_4 було звільнено із займаної посади з порушенням норм трудового законодавства, у зв?язку із чим він підлягає поновленню на роботі із стягненням відповідних сум.

Постановою апеляційного суду Кіровоградської області від 17 квітня 2018 року апеляційні скарги КП "Житлосервіс 2012" та Світловодського міського голови ОСОБА_5 задоволено.

Рішення Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області

від 26 грудня 2017 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Вирішено питання щодо судових витрат.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, апеляційний суд виходив із того, що звільнення ОСОБА_4 було проведено з додержанням вимог чинного законодавства у зв'язку з закінченням строку дії контракту. Доводи позивача, наведені у позовні й заяві є безпідставними.

Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги:

31 травня 2018 року ОСОБА_4 через засоби поштового зв'язку подав до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати постанову апеляційного суду Кіровоградської області від 17 квітня 2018 року та залишити в силі рішення Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 26 грудня 2017 року, яким позовні вимоги задовольнити, мотивуючи свої вимоги неправильним застосуванням судом норм матеріального та порушенням норм процесуального права.

Касаційна скарга обґрунтована тим, що жодним законом України не визначено обов'язків укладення строкового трудового договору з керівниками, які обіймають посаду директора комунального підприємства. Посилання суду апеляційної інстанції на частину четверту статті 65 ГК України є не правильним, оскільки приписи даної статті врегульовують питання найму керівників, а не його переведення в межах штатного розкладу підприємства.

Світловодський міський голова в порушення статті 32 КЗпП України не попередив позивача за два місяці письмово про зміну істотних умов праці у частині визначення контрактом строку трудового договору.

Не відповідають дійсності висновки суду апеляційної інстанції, що додаткові угоди до контракту не є укладенням нового контракту, а є продовженням діючого.

Інші доводи є аналогічними доводам, наведеним у позовній заяві.

Доводи інших учасників справи:

27 липня 2018 року КП "Житлосервіс 2012" через засоби поштового зв'язку подало до Верховного Суду відзив, у якому просить касаційну скаргу

ОСОБА_4 залишити без задоволення, а постанову апеляційного суду Кіровоградської області від 17 квітня 2018 року залишити без змін.

27 липня 2018 року Світловодська міська рада Кіровоградської області через засоби поштового зв'язку подала до Верховного Суду відзив, у якому просить касаційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення, а постанову апеляційного суду Кіровоградської області від 17 квітня 2018 року залишити без змін.

Рух касаційної скарги:

Ухвалою Верховного Суду від 27 червня 2018 року поновлено ОСОБА_4 строк на касаційне оскарження постанови апеляційного суду Кіровоградської області від 17 квітня 2018 року. Відкрито провадження у даній справі та витребувано матеріали цивільної справи з Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ У СКЛАДІ КОЛЕГІЇ СУДДІВ ДРУГОЇ СУДОВОЇ ПАЛАТИ КАСАЦІЙНОГО ЦИВІЛЬНОГО СУДУ:

Перевіривши доводи касаційної скарги, врахувавши аргументи, наведені у відзивах на касаційну скаргу, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з огляду на наступне.

Положеннями частини другої статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Вимогами частин першої та другої статті 400 ЦПК України визначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Оцінка аргументів учасників справи й висновків судів попередніх інстанцій:

Відповідно до частини третьої статті 21 КЗпП Україниконтракт є особливою формою трудового договору, в якому строк його дії, права, обов'язки і відповідальність сторін (у тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення і організації праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі дострокового, можуть установлюватися угодою сторін.

Виходячи з особливостей зазначеної форми трудового договору, спрямованої на створення умов для виявлення ініціативності та самостійності працівників з урахуванням їх індивідуальних здібностей і професійних навичок, закон надав право сторонам при укладенні контракту самим установлювати їхні права, обов'язки та відповідальність, зокрема як передбачену нормами КЗпП України (322-08) , так і підвищену відповідальність керівника та додаткові підстави розірвання трудового договору.

Згідно з рішенням Конституційного Суду України від 09 липня 1998 року № 12-рп/98 (v012p710-98) контракт, як особлива форма трудового договору повинен спрямовуватися на створення умов для виявлення ініціативності та самостійності працівника, враховуючи його індивідуальні здібності й професійні навички, його правову і соціальну захищеність. Умови контракту, які погіршують становище працівника порівняно з чинним законодавством, угодами і колективним договором, вважаються недійсними (стаття 9 КЗпП України) (абзац перший пункту 5 мотивувальної частини).

На момент прийняття Конституційним Судом України Рішення від № 12-рп/98 положення частини третьої статті 21 Кодексу передбачали, що сфера застосування контракту визначається законодавством. Надаючи офіційне тлумачення цій нормі Конституційний Суд України зазначив, що терміном "законодавство" охоплюються закони України, чинні міжнародні договори України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також постанови Верховної Ради України, укази Президента України, декрети і постанови Кабінету Міністрів України, прийняті в межах їх повноважень та відповідно до Конституції України (254к/96-ВР) і законів України.

Так, Законом України "Про місцеве самоврядування в Україні" (280/97-ВР) , зокрема статтею 42, передбачено, що міський голова має право призначити на посади та звільняти з посад керівників відділів, управлінь та інших виконавчих органів ради, підприємств, установ та організацій, що належать до комунальної власності відповідної територіальної громади.

Згідно з пунктом 9 Положення про порядок укладання контрактів при прийнятті (найманні) на роботу працівників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19 березня 1994 року № 170 (170-94-п) , контракт набуває чинності з моменту його підписання або з дати, визначеної сторонами у контракті, і може бути змінений за згодою сторін, складеною у письмовій формі. Контракт є підставою для видання наказу (розпорядження) про прийняття (найняття) працівника на роботу з дня, встановленого у контракті за угодою сторін.

Пунктом 5 постанови Кабінету Міністрів України від 19 березня 1993 року № 203 "Про застосування контрактної форми трудового договору з керівником підприємства, що є у державній власності" (203-93-п) рекомендовано місцевим органам виконавчої влади при укладанні контрактів з керівниками підприємств, що є у комунальній власності, застосовувати порядок, передбачений Положенням, затвердженим цією постановою.

Відповідно до пункту 6 Положення про порядок укладання контракту з керівником підприємства, що є у державній власності, при найманні на роботу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19 березня 1993 року № 203 (203-93-п) , з керівником підприємства, раніше обраним чи призначеним на посаду, також укладається або переукладається контракт. У разі відмови органу управління майном укласти контракт з керівником підприємства, трудовий договір розривається на підставі пункту 1 статті 40 КЗпП України.

Закінчення строку трудового договору (контракту) припиняє трудові відносини тоді, коли вимогу про звільнення заявила одна з сторін трудового договору - працівник чи власник або уповноважений ним орган. При такому волевиявленні однієї зі сторін друга сторона не може перешкодити припиненню трудових відносин.

14 квітня 2016 року розпорядженням Світловодського міського голови

№ 155-к ОСОБА_4 був призначений на посаду директора КП "Житлосервіс 2012" на контрактній основі шляхом переведення в межах КП "Житлосервіс 2012" з посади головного інженера на період з 15 квітня 2016 року по

31 грудня 2016 року.

Згідно зазначеного розпорядження наказом по КП "Житлосервіс 2012" № 2-к від 15.04.2016 року (а.с. 22) ОСОБА_4 був призначений на посаду директора КП "Житлосервіс 2012" на контрактній основі з 15 квітня 2016 року по 31 грудня 2016 року шляхом переведення в межах комунального підприємства "Житлосервіс 2012".

Розпорядженнями Світловодського міського голови № 546-к від 19 грудня 2016 року та № 114-к від 22 березня 2017 року строк дії контракту з

ОСОБА_4 продовжувався відповідно до 31 березня 2017 року та до

30 вересня 2017 року на підставі додаткових угод до контракту від 14 квітня 2016 року.

27 вересня 2017 року Світловодський міський голова видав розпорядження

№ 391к "Про звільнення ОСОБА_4." згідно якого, звільнив ОСОБА_4 з посади директора КП "Житлосервіс 2012" 30 вересня 2017 року у зв'язку із закінченням строку дії контракту та припинив дію контракту від 14 квітня

23 жовтня 2017 року розпорядженням № 417-к Світловодський міський голова вніс зміни до розпорядження № 391к "Про звільнення ОСОБА_4." шляхом викладення преамбули розпорядження у новій редакції де підставою звільнення зазначено пункт 2 частини першої статті 36 КЗпП України замість частини другої статі 36 КЗпП України (322-08) .

Оскільки власник не висловив своє бажання продовжувати трудові відносини із працівником після закінчення строку дії трудового договору (контракту), то висновок суд апеляційної інстанції про те, що звільнення ОСОБА_4 було проведено з додержанням вимог чинного законодавства у зв'язку з закінченням строку дії контракту є правильним та обґрунтованим. Чинне законодавство не передбачає можливості поновлення працівника на роботі після закінчення строку дії контракту, в судовому порядку.

Щодо доводів касаційної скарги:

Доводи касаційної скарги не спростовують правильність висновків суду апеляційної інстанцій, яким у повному обсязі з'ясовані права та обов'язки сторін, обставини справи, доводи сторін перевірені та їм дана належна оцінка, а зводяться до неправильного тлумачення норм матеріального права та переоцінки доказів, що відповідно до приписів статті 400 ЦПК України виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.