розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на заочне рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 17 липня 2017 року, ухвалене у складі судді Целуха А. П., та ухвалу апеляційного суду Одеської області від 7 грудня 2017 року, постановлену колегією у складі суддів: Заїкіна А. П., Калараша А. А., Погорєлової С. О.,

Короткий зміст позовних вимог

У лютому 2017 року ОСОБА_1 звернулась із позовом до ОСОБА_2, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, - ОСОБА_3 і ОСОБА_4, про визнання іпотеки припиненою.

В обґрунтування позову посилалась на те, що відповідно до укладеного 27 грудня 2011 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 договору позики останній отримав у позику грошові кошти у сумі 200 000 доларів США, що на час укладення договору еквівалентно 1 604 000 грн, на строк до 27 грудня 2014 року.

У забезпечення виконання зобов`язань за вказаним договором позики між ОСОБА_4 та нею укладено іпотечний договір, за яким в іпотеку передано нежитлові приміщення першого поверху площею 318,40 кв.м та нежитлові приміщення підвалу № 504 площею 57,9 кв.м, що розташовані по АДРЕСА_1 .

Вказувала, що 8 липня 2015 року позика у сумі 195 000 доларів США повернута ОСОБА_4 . 7 серпня 2015 року ОСОБА_4 уклала з ОСОБА_2 договори про відступлення прав вимоги за вказаними договором позики та іпотечним договором.

5 січня 2016 року ОСОБА_3 мав намір повернути залишок боргу в розмірі 5 000 доларів США, однак ОСОБА_2 відмовився від їх отримання. Вказані кошти прийняла ОСОБА_4, жодних заперечень не висловила.

Зазначала, що оскільки основне зобов`язання за позикою є припиненим, то зобов`язання за іпотекою, укладеною у його забезпечення, також є припиненим.

За таких обставин просила визнати припиненим зобов`язання (іпотеку), що виникло з іпотечного договору, укладеного 27 грудня 2011 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_4, яка на підставі договору про відступлення права вимоги від 7 серпня 2015 року переуступила право вимоги ОСОБА_2, зі змінами до іпотечного договору від 10 червня 2014 року, укладеного між цими ж особами.

Скасувати в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно записи про іпотеку № 5958681, № 5820292, № 5820262; запис про обтяження № 5820200; запис про заборону відчуження нерухомого майна № 12017877; в Державному реєстрі іпотек - запис № 12018197.

Короткий зміст судових рішень судів першої і апеляційної інстанцій та мотиви їх прийняття

Заочним рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 17 липня 2017 року позов ОСОБА_1 позов задоволено.

Визнано зобов`язання (іпотеку), що виникло з іпотечного договору, укладеного 27 грудня 2011 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_4, яка на підставі договору про відступлення права вимоги від 7 серпня 2015 року переуступила право вимоги ОСОБА_2, зі змінами до іпотечного договору від 10 червня 2014 року, укладеного між ОСОБА_4 та ОСОБА_1, припиненим.

Скасовано запис про іпотеку в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно № 5958681 від 10 червня 2014 року, зареєстрований приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Стукаленко Л. С., що виник на підставі іпотечного договору № 415, посвідченого 10 червня 2014 року приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Стукаленко Л. С. щодо нежитлового приміщення магазину, яке знаходиться у багатоповерховому житловому будинку АДРЕСА_1 загальною площею 573,2 кв.м.

Скасовано запис про іпотеку в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно № 5820292 від 27 грудня 2011 року, зареєстрований приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Каменською О. А. на підставі іпотечного договору № 1558, посвідченого 27 грудня 2011 року приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Стукаленко Л. С.

Скасовано запис про іпотеку в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно № 5820262 від 27 грудня 2011 року, приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Каменською О. А. на підставі іпотечного договору № 1558, посвідченого 27 грудня 2011 року приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Стукаленко Л. С.

Скасовано запис про обтяження в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно № 5820200 від 27 грудня 2011 року, зареєстрований приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Каменською О. А. на підставі іпотечного договору № 1558, посвідченого 27 грудня 2011 року приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Стукаленко Л. С.

Скасовано запис про заборону відчуження нерухомого майна, зареєстровану в Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна № 12017877 від 27 грудня 2011 року приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Каменською О. А. на підставі іпотечного договору № 1558, посвідченого 27 грудня 2011 року приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Стукаленко Л. С.

Скасовано запис у Державному реєстрі іпотек № 12018197 від 27 грудня 2011 року, зареєстрований приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Каменською О. А. на підставі іпотечного договору № 1558, посвідченого 27 грудня 2011 року приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Стукаленко Л. С.

Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Ухвалою цього ж суду від 10 серпня 2017 року відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_2 про перегляд заочного рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 17 липня 2017 року.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 15 березня 2017 року, яке залишено без змін ухвалою апеляційного суду Одеської області від 7 червня 2017 року, визнано припиненим зобов`язання за договором позики, укладеним 27 грудня 2011 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_4, яка на підставі договору відступлення права вимоги від 7 серпня 2015 року переуступила право вимоги ОСОБА_2 Іпотечний договір, який є предметом позову у цій справі, укладений у забезпечення виконання зобов`язання за вказаним договором позики. За таких обставин суд першої інстанції дійшов висновку про те, що з припиненням зобов`язання, виконання якого забезпечено іпотечним договором, з урахуванням статті 17 Закону України "Про іпотеку" є припиненою і іпотека.

Ухвалою апеляційного суду Одеської області від 22 червня 2017 року, описку у якій виправлено ухвалою цього ж суду від 16 січня 2018 року, апеляційну скаргу відхилено, заочне рішення Малиновського районного суд м. Одеси від 17 липня 2017 року залишено без змін з посиланням на відповідність його висновків матеріалам справи, нормам матеріального та процесуального права.

Короткий зміст вимог і доводів касаційної скарги

У січні 2017 року ОСОБА_2 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення процесуального права, просив скасувати заочне рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 17 липня 2017 року та ухвалу апеляційного суду Одеської області від 7 грудня 2017 року і направити справу до суду першої інстанції на новий розгляд.

Касаційна скарга мотивована тим, що, ухвалюючи рішення в частині вирішення позовних вимог про скасування запису про іпотеку в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно № 5958681 від 10 червня 2014 року, суди не врахували, що його внесено на підставі договору іпотеки № 415 від 10 червня 2014 року, укладеного між ОСОБА_1 та ОСОБА_5, яка є іпотекодержатем за цим договором, тобто вирішили питання про права ОСОБА_5, яка не була залучена до участі у справі, що є обов`язковою підставою для скасування судового рішення.

Вказував на неврахування судами попередніх інстанцій правової позиції Верховного Суду України, викладеної у постанові від 9 вересня 2015 року у справі № 6-939цс15, за якою припинення договору позики не є підставою для припинення іпотеки, якою може забезпечуватись виконання зобов`язання, що виникло до набрання законної сили судовим рішенням про припинення зобов`язання за договором позики.

Зазначив про неправильне застосування судами попередніх інстанцій статті 17 Закону України "Про іпотеку", якою встановлено, що іпотека припиняється у разі припинення основного зобов`язання. Зобов`язання за договором позики не припинені у спосіб, визначений цим договором, тому вважати іпотеку припиненою не можна.

Заперечення на касаційну скаргу

У березні 2018 року ОСОБА_1 подала відзив на касаційну скаргу, у якому посилалась на безпідставність її доводів. Вказувала, що обставини припинення основного зобов`язання встановлені судовим рішенням, яке набрало законної сили, та в силу статті 17 Закону України "Про іпотеку" є підставою для припинення договору іпотеки.

Просила касаційну скаргу залишити без задоволення, а заочне рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 17 липня 2017 року та ухвалу апеляційного суду Одеської області від 7 грудня 2017 року залишити без змін.

Провадження у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 29 січня 2018 року відкрито касаційне провадження у справі і ухвалою цього ж суду від 26 березня 2019 року справу призначено до судового розгляду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій

Судами встановлено, що 27 грудня 2011 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 укладено договір позики, за яким останній отримав у позику грошові кошти у розмірі 1 604 000 грн, що еквівалентно 200 000 доларів США.

У забезпечення виконання зобов`язань за вказаним договором позики 27 грудня 2011 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_1 укладено іпотечний договір, відповідно до умов якого ОСОБА_1 передала в іпотеку нежилі приміщення першого поверху, які знаходяться у багатоповерховому житловому будинку АДРЕСА_1 загальною площею 318,4 кв.м і належать ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Луняченко Н. В. 18 квітня 2008 року, зареєстрованого за № 257; нежитлові підвальні приміщення № 504, які знаходяться у багатоповерховому житловому будинку АДРЕСА_1 загальною площею 57,9 кв.м, і належать ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Луняченко Н. В. 18 квітня 2008 року, зареєстрованого № 1258.

Суди встановили, що 10 червня 2014 року між ОСОБА_4 і ОСОБА_1 укладено договір про внесення змін до іпотечного договору, згідно з яким пункт 1.2 статті 1 іпотечного договору викладений у наступній редакції: "Предметом іпотеки є нежитлове приміщення магазину, яке знаходиться у багатоповерховому житловому будинку АДРЕСА_1 загальною площею 537,2 кв.м і належить іпотекодавцю на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого Реєстраційною службою Одеського міського управління юстиції Одеської області 28 травня 2014 року за індексним номером 22275158, зареєстрованого в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 28 травня 2014 року, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 371709751101, номер запису про право власності - 5820337".

Також суди встановили, що 8 липня 2015 року відбулося часткове виконання зобов`язань за договором позики, а саме повернуто ОСОБА_4 грошові кошти у сумі, еквівалентній 195 000 доларам США. Залишок за договором позики склав 5 000 доларів США.

Судами встановлено, що 7 серпня 2015 року ОСОБА_4 уклала з ОСОБА_2 договори про відступлення права вимоги за вказаними договорами позики і іпотеки.

Суди також встановили, що рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 15 березня 2017 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Одеської області від 7 червня 2017 року, визнано припиненим зобов`язання за договором позики, укладеним 27 грудня 2011 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_4, яка на підставі договору відступлення права вимоги від 7 серпня 2015 року переуступила право вимоги ОСОБА_2 щодо повернення грошових коштів в розмірі 1 604 000 грн, що еквівалентно 200 000 доларам США.

Позиція Верховного Суду; мотиви, з яких виходить суд, та застосовані норми права

Відповідно до статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до статті 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори.

Статтею 526 ЦК України визначено загальні умови виконання зобов`язання, а саме: зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з статтею 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Відповідно до статті 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Статтею 17 Закону України "Про іпотеку" встановлено, що іпотека припиняється у разі: припинення основного зобов`язання або закінчення строку дії іпотечного договору; реалізації предмета іпотеки відповідно до цього Закону; набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки; визнання іпотечного договору недійсним; знищення (втрати) переданої в іпотеку будівлі (споруди); з інших підстав, передбачених Законом.

Встановивши, що іпотечним договором від 27 грудня 2011 року забезпечено виконання зобов`язань за договором позики, укладеним 27 грудня 2011 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_4, зобов`язання за яким припинені, що встановлено рішенням суду, яке набрало законної сили, суд першої інстанції, з яким погодився і апеляційний суд, правильно застосував до спірних правовідносин статтю 17 Закону України "Про іпотеку" та дійшов обґрунтованого висновку про припинення договору іпотеки, що відповідно до статті 410 ЦПК України є підставою для залишення касаційної скарги у цій частині без задоволення, а судових рішень без змін.

Доводи касаційної скарги щодо неврахування правової позиції Верховного Суду України, викладеної у постанові від 9 вересня 2015 року у справі

№ 6-939цс15, є безпідставними, оскільки у справі, яка переглядалась Верховним Судом України, між сторонам виник спір щодо визнання припиненим договору іпотеки з підстав розірвання кредитного договору, на забезпечення виконання зобов`язання за яким укладено договір іпотеки.

Верховний Суд України дійшов висновку про те, що припинення зобов`язання можливе за умови його належного виконання, що проведено належним чином, а розірвання кредитного договору не є підставою для припинення іпотеки, якою може забезпечуватися виконання зобов`язання, що виникло до набрання законної сили рішенням суду про розірвання договору.

У дійсній справі суди попередніх інстанцій дійшли висновку про припинення іпотеки з підстав припинення зобов`язань за договором позики, на забезпечення виконання яких укладено іпотечний договір; отже правовідносини, що виникли між сторонами у справі № 6-939цс15, і обставини встановлені судами, не є подібними із правовідносинами, що виникли між сторонами у цій справі.

Доводи касаційної скарги про неправильне застосування судами попередніх інстанцій статті 17 Закону України "Про іпотеку" у зв`язку з тим, що основне зобов`язання припинено не у спосіб, визначений договором, є безпідставними; суди попередніх інстанцій обґрунтовано вважали припиненим основне зобов`язання з урахуванням обов`язковості судового рішення, яке набрало законної сили.

За таких обставин суд касаційної інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для скасування судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій в частині вирішення позовних вимог про визнання іпотеки припиненою, оскільки суди, встановивши фактичні обставини справи, які мають значення для правильного її вирішення, ухвалили судові рішення із правильним застосуванням норм матеріального права та без порушення процесуального права, що відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України є підставою для залишення касаційної скарги без задоволення, а судових рішень у цій частині.

Відповідно до статті 3 ЦПК України в редакції Кодексу, чинній на час ухвалення судових рішень кожна особа має право в порядку, установленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод та інтересів.

Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

Під способами захисту суб`єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на порушника.

Загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів визначений у статті 16 ЦК України.

Згідно з пунктом 1 частини другої статті 16 ЦК України одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів є визнання права, що в рівній мірі означає як наявність права, так і його відсутність або й відсутність обов`язків.

Отже, виходячи із загальних засад цивільного законодавства та судочинства, права особи на захист в суді порушених або невизнаних прав, рівності процесуальних прав і обов`язків сторін, касаційний суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги про припинення іпотеки є належним способом захисту порушеного права згідно з частиною другою статті 16 ЦК України.

Разом з тим касаційний суд не погоджується із висновками судів попередніх інстанцій у частині вирішення позовних вимог щодо скасування записів про обтяження в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна та Державному реєстрі іпотек.

За змістом статті 17 Закону України "Про іпотеку" іпотека припиняється у разі: припинення основного зобов`язання або закінчення строку дії іпотечного договору; реалізації предмета іпотеки відповідно до цього Закону; набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки; визнання іпотечного договору недійсним; знищення (втрати) переданої в іпотеку будівлі (споруди), якщо іпотекодавець не відновив її. Якщо предметом іпотечного договору є земельна ділянка і розташована на ній будівля (споруда), в разі знищення (втрати) будівлі (споруди) іпотека земельної ділянки не припиняється; з інших підстав, передбачених цим Законом.

Відомості про припинення іпотеки підлягають державній реєстрації у встановленому законодавством порядку.

Державна реєстрація іпотек та їх припинення на час дії обтяження регулюється Порядком державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2013 року № 868 (868-2013-п) та Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (1952-15) .

Відповідно до частин першої, другої статті 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" записи до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вносяться на підставі прийнятого рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень.

Пунктами 74, 75 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень передбачено, що рішення суду щодо обтяження прав на нерухоме майно, яке набрало законної сили, є документом, що підтверджує виникнення, перехід та припинення обтяжень речових прав на нерухоме майно.

Враховуючи викладене, а також відсутність спору між сторонами та з особами, які уповноважені на вчинення відповідних дій, відсутні підстави для захисту права шляхом скасування записів про обтяження у державних реєстрах у судовому порядку, оскільки у цій справі рішення про припинення іпотеки є підставою для припинення обтяження речового права.

Доводи касаційної скарги про відсутність підстав для скасування записів про обтяження у державних реєстрах є обґрунтованими.

Підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню (стаття 412 ЦПК України).

Зважаючи на те, що у справі не вимагається збирання або додаткової перевірки чи оцінки доказів, обставини справи встановлені судами повно, але допущено неправильне застосування норм матеріального права, судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у частині вирішення позовних вимог про скасування записів про обтяження у державних реєстрах підлягають скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову в цій частині.

Щодо судових витрат

Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Відповідно до положень статей 141, 416 ЦПК України у зв`язку із частковим задоволенням касаційної скарги, касаційний суд стягує з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судові витрати зі сплати судового збору, сплаченого у суді апеляційної інстанції у розмірі 4 224 грн та у суді касаційної інстанції у розмірі 7 680 грн.

Керуючись статтями 400, 410, 412, 416, ЦПК України (1618-15) , Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Заочне рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 17 липня 2017 року та ухвалу апеляційного суду Одеської області від 7 грудня 2017 року в частині вирішення позовних вимог про скасування записів щодо обтяження предмета іпотеки у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна та Державному реєстрі іпотек скасувати і ухвалити в цій частині нове рішення.

Відмовити ОСОБА_1 у задоволенні позову до Возіяна Олександра Сергійовича про скасування записів про державну реєстрацію іпотеки № 5958681, № 5820292, № 5820262 і запису про обтяження № 5820200 в Державному реєстрі речових прав не нерухоме майно, запису про заборону відчуження об`єктів нерухомого майна № 12017877 в Державному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна та запису № 12018197 в Державному реєстрі іпотек.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрати зі сплати судового збору в розмірі 11 904 грн.

У іншій частині заочне рішення Малиновського районного суду Одеської області від 17 липня 2017 року та ухвалу апеляційного суду Одеської області від 7 грудня 2017 року залишити без змін.

Головуючий	В. А. Стрільчук
Судді:	С. О. Карпенко В. О. Кузнєцов А. С. Олійник С. О. Погрібний