розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Брокбізнесбанк" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства "Брокбізнесбанк" на рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 20 листопада 2015 року у складі судді Мельник І. О. та ухвалу Апеляційного суду Черкаської області від 08 серпня 2017 року у складі колегії суддів: Карпенко О. В., Бабенка В. М., Нерушак Л. В.,

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У липні 2014 року публічне акціонерне товариство "Брокбізнесбанк" (далі - ПАТ "Брокбізнесбанк") звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет застави.

Позов мотивовано тим, що 13 листопада 2007 року між акціонерним банком "Брокбізнесбанк" (далі - АБ "Брокбізнесбанк"), правонаступником якого є ПАТ "Брокбізнесбанк", та ОСОБА_3 було укладено кредитний договір, відповідно до умов якого останній отримав кредит у розмірі 30 000 доларів США зі сплатою 12 % річних, з терміном користування кредитними коштами до 12 листопада 2012 року, для придбання легкового автомобіля Mitsubishi Grandis 2.4 Sport AT.

08 жовтня 2008 року до кредитного договору було укладено додаткову угоду № 1, якою збільшено відсоткову ставку до 15 % річних, та додаткову угоду № 2, відповідно до якої внесено зміни до параграфу 2 Умов повернення кредиту, сплати комісії та процентів.

Банк вказував, що у забезпечення виконання зобов'язань за указаним кредитним договором між АБ "Брокбізнесбанк", правонаступником якого є ПАТ "Брокбізнесбанк", та ОСОБА_3 було укладено договір застави транспортного засобу Mitsubishi Grandis 2.4 Sport AT від 13 листопада 2007 року.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер. Спадкоємцем майна померлого є його дружина ОСОБА_1, яка прийняла спадщину після смерті чоловіка.

Ураховуючи викладене, ПАТ "Брокбізнесбанк" просило суд звернути стягнення на майно, передане спадкоємцю ОСОБА_1, а саме - автомобіль легковий універсал - В; марка - Mitsubishi; модель - Grandis 2.4 Sport АТ; 2006 року випуску шляхом продажу вказаного заставного майна на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України "Про виконавче провадження" (1404-19) , за ціною, встановленою суб'єктом оціночної діяльності при проведені виконавчих дій, для погашення кредитної заборгованості за кредитним договором від 13 листопада 2007 року.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 20 листопада 2015 року у задоволенні позову ПАТ "Брокбізнесбанк" відмовлено.

Рішення районного суду мотивовано тим, що ОСОБА_1 здійснила розрахунок з кредиторами спадкодавця на суму, яка перевищує вартість отриманого нею у спадщину майна. Крім того, ПАТ "Брокбізнесбанк" не зверталось безпосередньо до ОСОБА_1, як спадкоємця померлого ОСОБА_3 на протязі шести місяців з дня смерті боржника з вимогою сплати боргу, а звернення стягнення на предмет застави можливе лише у разі відмови спадкоємця від виплати одноразовим платежем заборгованості за кредитним договором спадкодавця.

Рішенням Апеляційного суду Черкаської області від 04 квітня 2016 року рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 20 листопада 2015 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким позов ПАТ "Брокбізнесбанк" задоволено. У рахунок стягнення заборгованості за кредитним договором від 13 листопада 2007 року у розмірі 253 080 грн 24 коп. станом на 01 липня 2014 року звернуто стягнення на предмет застави - легковий автомобіль універсал В, марки -Mitsubishi, модель - Grandis 2.4 Sport AT, 2006 року випуску, шляхом продажу вказаного заставного майна на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України "Про виконавче провадження" (1404-19) , за ліквідною ціною, що реально буде складена на момент реалізації. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 22 березня 2017 року касаційну скаргу ОСОБА_1, поданою представником - ОСОБА_2, задоволено. Рішення Апеляційного суду Черкаської області від 04 квітня 2016 року скасовано, справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Короткий зміст ухвали апеляційного суду

Останньою ухвалою Апеляційного суду Черкаської області від 08 серпня 2017 року апеляційну скаргу ПАТ "Брокбізнесбанк" відхилено, рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 20 листопада 2015 року залишено без змін.

Судове рішення апеляційного суду мотивовано тим, що ПАТ "Брокбізнесбанк" було відомо коло спадкоємців та їх місцезнаходження, про що свідчить той факт, що, подаючи до Першої черкаської державної нотаріальної контори претензію від 17 січня 2013 року до спадкоємців покійного ОСОБА_3, банк зазначив відповідачку ОСОБА_1 спадкоємцем ОСОБА_3, вказав її паспортні дані та адресу проживання. Однак, банк свої зобов'язання, передбачені частиною другою статті 1281 ЦК України щодо направлення вимоги безпосередньо ОСОБА_1, як спадкоємцю її чоловіка ОСОБА_3, протягом шести місяців з дня, коли він дізнався про смерть боржника ОСОБА_3, не виконав. Відсутні належні та допустимі докази того, що позивач звертався безпосередньо до спадкоємця боржника із вимогою про погашення заборгованості за кредитним договором. Після смерті ОСОБА_3 у встановлений законом шестимісячний строк до ОСОБА_1, як спадкоємця померлого боржника ОСОБА_3, звернулися лише такі кредитори: ПАТ АБ "Укргазбанк" на суму 881 586 грн 71 коп., ОСОБА_4 на суму 110 тис. грн, ОСОБА_5 на суму 35 тис. грн. ОСОБА_1 фактично отримала у спадщину майна на суму 838 520 грн. ОСОБА_1 здійснила повний розрахунок з зазначеними кредиторами спадкодавця на суму, яка перевищує вартість отриманого нею у спадщину майна на суму 143 065 грн 71 коп. Крім того, судом апеляційної інстанції взято до уваги той факт, що рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 20 вересня 2016 року (справа № 2-3767/16), залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 31 жовтня 2016 року, у справі за позовом ОСОБА_1 до ПАТ "Брокбізнесбанк" про визнання договору застави недійсним, договір застави від 13 листопада 2007 року, укладений між АТ "Брокбізнесбанк" та ОСОБА_3, на підставі якого банк і просив звернути стягнення на майно, передане спадкоємцю ОСОБА_1, був визнаний недійсним.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводи

У касаційній скарзі, поданій у серпні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ПАТ "Брокбізнесбанк" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Брокбізнесбанк", посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права й порушення норм процесуального права, просило скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду, передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій є незаконними, необґрунтованим й такими, що ухвалені з неправильним застосуванням норм чинного законодавства. Посилалось на те, що ПАТ "Брокбізнесбанк" в межах шестимісячного строку звертався до ОСОБА_1 з вимогою про обов'язок спадкодавця від 17 січня 2013 року через Першу черкаську державну нотаріальну контору. Вказана вимога (претензія) одержана 18 січня 2013 року відповідальною особою Першої черкаської державної нотаріальної контори, яка в подальшому була направлена до Другої черкаської державної нотаріальної контори за місцем відкриття спадщини та доведена спадкоємцю ОСОБА_1, про що свідчить повідомлення Другої черкаської державної нотаріальної контори від 23 травня 2013 року. Банк зазначав, що під час видачі спадкоємцю ОСОБА_1 свідоцтва про право на спадщину, нотаріусом доведена вимога (претензія) ПАТ "Брокбізнесбанк" про грошове зобов'язання спадкодавця ОСОБА_3 перед банком за кредитним договором від 13 листопада 2007 року. Вимоги банку не були виконані.

Зазначало, що до компетенції банку не входить можливість володіння інформацією про існування всіх спадкоємців та факту їхнього прийняття чи відмови від спадщини. Банк з метою захисту свого порушеного права, після отримання інформації, що його боржник помер, зобов'язаний звернутись з претензією кредитора до нотаріуса, у якого відкрита спадкова справа. Якщо спадкова справа у нотаріуса на момент звернення не відкрита, кредитор вправі звернутись до будь-якого нотаріуса за місцем відкриття спадщини, тобто до нотаріуса нотаріального округу за останнім місцем проживання померлого. У такому випадку нотаріус відкриває спадщину за заявою кредитора, адже наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5 "Про затвердження Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України" (z0282-12) визначено, що спадкова справа заводиться нотаріусом за місцем відкриття спадщини на підставі поданої (або такої, що надійшла поштою) першою заяви спадкоємця про прийняття спадщини чи про відмову від прийняття спадщини, претензії кредитора та інше. На підставі зазначеного, банк здійснив всі можливі дії для забезпечення захисту свого порушеного права, звернувшись 17 січня 2013 року до Першої черкаської державної нотаріальної контори з вимогою (претензією) про обов'язок спадкодавця.

Звертаючись до суду з позовною заявою, банк вказував на те, що предметом позову є звернення стягнення на майно, яке передано спадкоємцю. Особа, до якої перейшло право власності на предмет застави, набуває статус заставодавця і має всі його права і несе всі його обов'язки за заставним договором, у тому обсязі і на тих умовах, що існували до набуття ним права власності на предмет застави. Якщо право власності на предмет застави переходить до спадкоємця фізичної особи - заставодавця, такий спадкоємець не несе відповідальність перед заставодержателем за виконання основного зобов'язання, але в разі його порушення боржником, він відповідає за задоволення вимоги заставодержателем в межах вартості предмета застави. Таким чином, якщо боржник та заставодавець - одна й та сама особа, то після її смерті до спадкоємця, в разі порушення боржником своїх зобов'язань, переходять обов'язки заставодавця у межах вартості предмета застави. Банк звернувся з позовом про звернення стягнення на предмет застави у порядку і у строки, встановлені Законом України "Про заставу" (2654-12) .

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 06 липня 2017 року було відкрито касаційне провадження Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 04 вересня 2017 року було відкрито касаційне провадження у вказаній справі та витребувано з Соснівського районного суду м. Черкаси вищезазначену цивільну справу.

Відповідно до пункту 4 розділу XIII Перехідних положень ЦПК України (1618-15) у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" (2147а-19) касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

У липні 2018 року справу надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 03 квітня 2019 року справу за позовом ПАТ Брокбізнесбанк" до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет застави призначено до розгляду.

Відзив на касаційну скаргу учасники справи до суду не подали

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Судами встановлено, що 13 листопада 2007 року між АТ "Брокбізнесбанк", правонаступником якого є ПАТ "Брокбізнесбанк", та ОСОБА_3 було укладено кредитний договір, відповідно до умов якого останній отримав кредит у розмірі 30 000 доларів США зі сплатою 12 % річних, терміном до 12 листопада 2012 року, для придбання легкового автомобіля Mitsubishi Grandis 2.4 Sport AT.

08 жовтня 2008 року до кредитного договору було укладено додаткову угоду № 1, якою збільшено відсоткову ставку до 15 % річних.

08 серпня 2011 року було укладено додаткову угоду № 2, відповідно до якої внесено зміни до параграфу 2 Умов повернення кредиту, сплати комісії та процентів.

У забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором 13 листопада 2007 року між АТ "Брокбізнесбанк" та ОСОБА_3 було укладено договір застави транспортного засобу Mitsubishi Grandis 2.4 Sport AT.

Згідно зі свідоцтвом про смерть, виданим відділом реєстрації актів цивільного стану по м. Черкаси Черкаського міського управління юстиції, ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_1.

Спадкоємцем майна померлого ОСОБА_3 є його дружина ОСОБА_1, яка відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом від 07 червня 2013 року, посвідченого державним нотаріусом Другої черкаської нотаріальної контори Фіщук С. О., прийняла спадщину після смерті чоловіка, а саме право на легковий автомобіль Mitsubishi Grandis 2.4 Sport AT, реєстраційний номер НОМЕР_1.

17 січня 2013 року ПАТ "Брокбізнесбанк" направило Першій черкаській державній нотаріальній конторі вимогу (претензію) про обов'язок спадкодавця.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Касаційна скарга ПАТ "Брокбізнесбанк" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Брокбізнесбанк" задоволенню не підлягає.

У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до частин першої, другої та п'ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Відповідно до частини третьої статті 60 ЦПК України 2004 року обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Згідно з частиною другою статті 1281 ЦК України кредиторові спадкодавця належить протягом шести місяців від дня, коли він дізнався або міг дізнатися про відкриття спадщини, пред'явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, незалежно від настання строку вимоги.

Рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 20 березня 2014 року у справі № 712/1290/14-ц за позовом ОСОБА_1 до Другої черкаської державної нотаріальної контори, треті особи: ОСОБА_4, ОСОБА_5, публічне акціонерне товариство акціонерний банк "Укргазбанк" (далі - ПАТ АБ "Укргазбанк"), ПАТ "Брокбізнесбанк", публічне акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк", про визнання свідоцтв про право на спадщину недійсними встановлено, що після смерті чоловіка ОСОБА_3 у встановлений законом шестимісячний строк до ОСОБА_1, як спадкоємця померлого боржника ОСОБА_3, звернулися лише такі кредитори: ПАТ АТ "Укргазбанк", ОСОБА_4 та ОСОБА_5

Цим же рішенням суду встановлено, що ОСОБА_1 фактично отримала у спадщину майна на суму 838 520 грн. Крім того, до ОСОБА_1 звернулися з вимогами кредитори спадкодавця: ПАТ АБ "Укргазбанк" на суму 881 586 грн 71 коп., ОСОБА_4 на суму 110 тис. грн, ОСОБА_5 на суму 35 тис. грн. ОСОБА_1 здійснила повний розрахунок з зазначеними кредиторами спадкодавця на суму, яка перевищує вартість отриманого нею у спадщину майна на суму 143 065 грн 71 коп., оскільки вартість успадкованого відповідачкою майна становить 838 520 грн.

ПАТ "Брокбізнесбанк", який був залучений судом у вказаній справі третьою особою і знаючи про ухвалене судом рішення, його не оскаржував, а відтак погодився із обставинами, встановленими судом.

Згідно з частиною третьою статті 61 ЦПК України 2004 року обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, в яких беруть участь ті самі особи або особа, що до якої встановлено ці обставини.

Крім того, рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 20 вересня 2016 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 31 жовтня 2016 року, у справі за позовом ОСОБА_1 до ПАТ "Брокбізнесбанк" про визнання договору застави недійсним, договір застави від 13 листопада 2007 року, укладений між АБ "Брокбізнесбанк" та ОСОБА_3, на підставі якого банк і просив звернути стягнення на майно, передане спадкоємцю ОСОБА_1, було визнано недійсним.

Відмовляючи у задоволенні позову ПАТ "Брокбізнесбанк", суди на підставі належним чином оцінених доказів, поданих сторонами, виходили із того, що банк свої зобов'язання, передбачені частиною другою статті 1281 ЦК України щодо направлення вимоги безпосередньо ОСОБА_1, як спадкоємцю її чоловіка ОСОБА_3, протягом шести місяців з дня, коли він дізнався про смерть боржника ОСОБА_3, не виконав. Відсутні належні та допустимі докази того, що позивач звертався безпосередньо до спадкоємця боржника із вимогою про погашення заборгованості за кредитним договором. Після смерті ОСОБА_3 у встановлений законом шестимісячний строк до ОСОБА_1, як спадкоємця померлого боржника ОСОБА_3, звернулися лише такі кредитори: ПАТ АБ "Укргазбанк" на суму 881 586 грн 71 коп., ОСОБА_4 на суму 110 тис. грн, ОСОБА_5 на суму 35 тис. грн. ОСОБА_1 фактично отримала у спадщину майна на суму 838 520 грн. ОСОБА_1 здійснила повний розрахунок з зазначеними кредиторами спадкодавця на суму, яка перевищує вартість отриманого нею у спадщину майна на суму 143 065 грн 71 коп.

Апеляційний суд, залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, правильно застосовав до вказаних правовідносин норми матеріального права, дотримуючись при цьому норм процесуального права, та, зокрема, врахував висновки, викладені в ухвалі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 22 березня 2017 року, якою було скасовано попереднє рішення апеляційного суду.

Посилання касаційної скарга ПАТ "Брокбізнесбанк" про те, що спадкоємець ОСОБА_1, не зважаючи на вимогу банку, зобов'язання щодо задоволення вимог кредитора у межах вартості майна, одержаного нею у спадщину не виконала, є необґрунтованими, оскільки ОСОБА_1 фактично отримала у спадщину майна на суму 838 520 грн та здійснила повний розрахунок з кредиторами спадкодавця на суму, яка перевищує вартість отриманого нею у спадщину майна на суму 143 065 грн 71 коп.

Доводи касаційної скарги про незаконність та необґрунтованість оскаржуваних судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій, неповне з'ясування судами обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, порушення норм матеріального та процесуального права при їх ухваленні не знайшли свого підтвердження і спростовуються належними та допустимими доказами у справі.