розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Деснянського районного суду м. Києва від 19 липня 2018 року у складі судді Галась І. А. та постанову Київського апеляційного суду від 30 жовтня 2018 рокуу складі колегії суддів: Желепи О. В., Музичко С. Г., Рубан С. М.,

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У серпні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою на дії старшого державного виконавця Деснянського районного відділу державної виконавчої служби м. Києва Головного територіального управління юстиції у м. Києві Дегтярьової Ю. С.

Скарга мотивована тим, що рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 27 квітня 2017 року задоволено позов товариства з обмеженою відповідальністю "Сол-Проперті" (далі - ТОВ "Сол-Проперті") та усунуто товариству перешкоди у реалізації права володіння, користування, розпорядження квартирою АДРЕСА_1 шляхом виселення його та ОСОБА_3 На виконання цього рішення суду Деснянським районним судом м. Києва 16 травня 2017 року було видано виконавчий лист № 754/4727/16.

26 травня 2017 року ОСОБА_3 оскаржила зазначене рішення суду в апеляційному порядку та ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 22 червня 2017 року відкрито апеляційне провадження за її апеляційною скаргою на рішення Деснянського районного суду м. Києва від 27 квітня 2017 року.

Незважаючи на те, що рішення суду було оскаржено в апеляційному порядку, тобто не набрало законної сили, постановою старшого державного виконавця Деснянського районного відділу державної виконавчої служби м. Києва Головного територіального управління юстиції у м. Києві від 02 червня 2017 року було відкрито виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа № 754/4727/16. Крім того, постановою державного виконавця від 20 липня 2017 року проведено опис та арешт коштів боржників, а постановою від 09 серпня 2017 року - виконавче провадження закінчено у зв'язку з повним фактичним виконання рішення суду.

Вказував, що старшим державним виконавцем Деснянського районного відділу державної виконавчої служби м. Києва Головного територіального управління юстиції у м. Києві Дегтярьовою Ю. С. виконавчі дії з примусового виконання рішення Деснянського районного суду м. Києва від 27 квітня 2017 року були проведені передчасно і неправомірно, оскільки рішення суду на момент вчинення цих дій не набрало законної сили, так як було оскаржено в апеляційному порядку.

На підставі вказаного, ОСОБА_1 просив суд: визнати протиправними дії старшого державного виконавця Деснянського районного відділу державної виконавчої служби м. Києва Головного територіального управління юстиції у м. Києві Дегтярьової Ю. С. під час виконання рішення Деснянського районного суду м. Києва від 27 квітня 2017 року у справі № 754/4627/16-ц за позовом ТОВ "Сол-Проперті" до ОСОБА_3, ОСОБА_1 про усунення перешкод у реалізації права володіння, користування, розпорядження майном, шляхом виселення; скасувати усі процесуальні рішення, ухвалені старшим державним виконавцем Деснянського районного відділу державної виконавчої служби м. Києва Головного територіального управління юстиції у м. Києві Дегтярьовою Ю. С. при здійсненні виконавчих дій з виконання рішення Деснянського районного суду м. Києва від 27 квітня 2017 року у справі № 754/4627/16-ц за позовом ТОВ "Сол-Проперті" до ОСОБА_3, ОСОБА_1 про усунення перешкод у реалізації права володіння, користування, розпорядження майном шляхом виселення; поновити порушені права шляхом його вселення до квартири АДРЕСА_1.

Короткий зміст судових рішень суду першої інстанції

Ухвалою Деснянського районного суду м. Києва від 19 липня 2018 року, скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.

Визнано протиправними дії старшого державного виконавця Деснянського районного відділу державної виконавчої служби м. Києва Головного територіального управління юстиції у м. Києві з проведення виконавчих дій з примусового виконання рішення Деснянського районного суду м. Києва від 27 квітня 2017 року у справі № 754/4627/16-ц за позовом ТОВ "Сол-Проперті" до ОСОБА_3, ОСОБА_1 про усунення перешкод у реалізації права володіння, користування, розпорядження майном шляхом виселення.

У задоволенні інших вимог скарги ОСОБА_1 відмовлено.

Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що на момент відкриття виконавчого провадження з примусового виконання рішення Деснянського районного суду м. Києва від 27 квітня 2017 року та здійснення виконавчих дій, це рішення суду не набрало законної сили, оскільки було оскаржено в апеляційному порядку.

Згідно з пунктом 1 частини четвертої статті 4 Закону України "Про виконавче провадження" виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання, якщо рішення, на підставі якого видано виконавчий документ, не набрало законної сили.

З урахуванням вказаного, вимоги скарги в частині визнання протиправними дії старшого державного виконавця Деснянського районного відділу державної виконавчої служби м. Києва Головного територіального управління юстиції у м. Києві з проведення виконавчих дій з примусового виконання рішення Деснянського районного суду м. Києва від 27 квітня 2017 року є обґрунтованими, тому підлягають задоволенню.

У задоволенні інших вимог скарги суд відмовив, оскільки заявником не надано доказів на підтвердження обґрунтованості скарги у цій частині.

Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Київського апеляційного суду від 30 жовтня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення.

Ухвалу Деснянського районного суду м. Києва від 19 липня 2018 року залишено без змін.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що на час розгляду скарги ОСОБА_1 в суді першої інстанції, рішення суду про його виселення вже набрало законної сили, тому суд дійшов правильного висновку про відсутність підстав для скасування постанов державного виконавця, які були прийняті для здійснення його виконання. З огляду на вимоги статті 451 ЦПК України та зміст ухвали Апеляційного суду м. Києва від 06 вересня 2017 року, якою рішення Деснянського районного суду м. Києва від 27 квітня 2017 року залишено без змін, під час розгляду скарги ОСОБА_1 на дії державного виконавця у суду не було правових підстав для зобов'язання державного виконавця скасувати постанови по закінченому виконавчому провадженню, яким виконано законне рішення суду.

Виконання рішення суду, з огляду на його оскарження в апеляційному порядку, відбулося передчасно, проте права скаржника не можуть бути захищені у цьому провадженні шляхом його вселення, оскільки рішення суду про виселення боржників уже набрало законної сили.

Крім того, відповідно до частини першої статті 38 Закону України "Про виконавче провадження" виконавчий документ, прийнятий виконавцем до виконання, повертається до суду, який його видав, у разі прийняття апеляційної скарги до розгляду. Оскільки заявник не надав державному виконавцю належним чином завірену копію судового рішення про відкриття апеляційного провадження, у останнього не було правових підстав для припинення виконавчих дій та повернення виконавчого документа.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить судові рішення в частині відмови у задоволенні його скарги скасувати і ухвалити у цій частині нове судове рішення про задоволення усіх вимог його скарги.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду від 11 січня 2019 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано цивільну справу і надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.

Справа із суду першої інстанції надійшла до Верховного Суду у січні 2019 року.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 14 березня 2019 року справу за скаргою ОСОБА_1 на дії старшого державного виконавця Деснянського районного відділу державної виконавчої служби м. Києва Головного територіального управління юстиції у м. Києві Дегтярьової Ю.С. призначено до розгляду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що ухвалюючи оскаржувані судові рішення, суди першої та апеляційної інстанцій не звернули увагу на те, що на момент проведення старшим державним виконавцем Деснянського районного відділу державної виконавчої служби м. Києва Головного територіального управління юстиції у м. Києві виконавчих дій з примусового виконання рішення Деснянського районного суду м. Києва від 27 квітня 2017 року у справі № 754/4727/16-ц за позовом ТОВ "Сол-Проперті" про виселення ОСОБА_3 і ОСОБА_1, це рішення суду ще не набрало законної сили.

Державного виконавця було повідомлено, що рішення Деснянського районного суду м. Києва від 27 квітня 2017 року у справі № 754/4727/16-ц було оскаржено в апеляційному порядку та ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 22 червня 2017 року було відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на вказане судове рішення.

Крім того, постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 28 листопада 2018 року скасовано рішення Деснянського районного суду м. Києва від 27 квітня 2017 року і ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 06 вересня 2017 року та ухвалено нове рішення, яким відмовлено у задоволенні позову ТОВ "Сол-Проперті" до ОСОБА_3 і ОСОБА_1 про усунення перешкод у реалізації права володіння, користування та розпорядження нерухомим майном шляхом виселення.

У лютому 2019 року ОСОБА_3 подала до Верховного Суду заяву, в якій погодилася із доводами касаційної скарги ОСОБА_1

Відзив на касаційну скаргу учасниками справи не подано

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 27 квітня 2017 року задоволено позов ТОВ "Сол-Проперті" до ОСОБА_3, ОСОБА_1 про усунення перешкод у реалізації права володіння, користування та розпорядження нерухомим майном шляхом виселення.

Усунуто перешкоди у реалізації права володіння, користування, розпорядження нерухомим майном ТОВ "Сол-Проперті", а саме квартирою АДРЕСА_1, шляхом виселення ОСОБА_3 і ОСОБА_1

На виконання цього рішення суду, Деснянським районним судом м. Києва 16 травня 2017 року було видано виконавчий лист № 754/4727/16.

Не погоджуючись із рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 27 квітня 2017 року, 26 травня 2017 року ОСОБА_3 подала апеляційну скаргу на це судове рішення.

Ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 22 червня 2017 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Деснянського районного суду м. Києва від 27 квітня 2017 року.

Постановою старшого державного виконавця Деснянського районного відділу державної виконавчої служби м. Києва Головного територіального управління юстиції у м. Києві від 02 червня 2017 року було відкрито виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа № 754/4727/16.

Постановою старшого державного виконавця Деснянського районного відділу державної виконавчої служби м. Києва Головного територіального управління юстиції у м. Києві від 20 липня 2017 року проведено опис та арешт коштів боржника.

Постановою старшого державного виконавця Деснянського районного відділу державної виконавчої служби м. Києва Головного територіального управління юстиції у м. Києві від 09 серпня 2017 року виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа № 754/4727/16-ц закінчено у зв'язку з повним фактичним виконання рішення Деснянського районного суду м. Києва від 27 квітня 2017 року.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

У статті 447 ЦПК України визначено, що сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Згідно зі статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України (254к/96-ВР) , цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно з частинами першою, другою статті 18 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Виконавець зобов'язаний: здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом; надавати сторонам виконавчого провадження, їхнім представникам та прокурору як учаснику виконавчого провадження можливість ознайомитися з матеріалами виконавчого провадження; розглядати в установлені законом строки заяви сторін, інших учасників виконавчого провадження та їхні клопотання; заявляти в установленому порядку про самовідвід за наявності обставин, передбачених цим Законом; роз'яснювати сторонам та іншим учасникам виконавчого провадження їхні права та обов'язки.

Судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами (частина перша статті 18 ЦПК України).

У частинах першій, третій статті 431 ЦПК України передбачено, що виконання судового рішення здійснюється на підставі виконавчого листа, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції. Виконавчий лист, судовий наказ, а у випадках, встановлених цим Кодексом, - ухвала суду є виконавчими документами. Виконавчий лист, судовий наказ, ухвала мають відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом.

Пунктом 1 частини четвертої статті 4 Закону України "Про виконавче провадження" встановлено, що виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред'явлення, якщо рішення, на підставі якого видано виконавчий документ, не набрало законної сили (крім випадків, коли рішення у встановленому законом порядку допущено до негайного виконання.

Відповідно до частини першої статті 38 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження зупиняється виконавцем у разі поновлення судом строку подання апеляційної скарги на рішення, за яким видано виконавчий документ, або прийняття такої апеляційної скарги до розгляду (крім виконавчих документів, що підлягають негайному виконанню).

У частинах першій, другій статті 273 ЦПК України визначено, що рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Судом установлено, що після відкриття виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа № 754/4727/16-ц, ОСОБА_3 повідомила державного виконавця, що рішення Деснянського районного суду м. Києва від 27 квітня 2017 року не набрало законної сили, оскільки ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 22 червня 2017 року було відкрито апеляційне провадження за її апеляційною скаргою на це судове рішення, та надала копію вказаної ухвали апеляційного суду (а. с. 28).

Залишаючи без задоволення апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Деснянського районного суду м. Києва від 19 липня 2018 року, апеляційний суд виходив із того, що державному виконавцю не була надана копія ухвали Апеляційного суду м. Києва від 22 червня 2017 року, завірена у порядку, встановленому Інструкцію з діловодства в місцевих загальних судах, апеляційних судах областей, апеляційних судах міст Києва та Севастополя, Апеляційному суді Автономної Республіки Крим та Вищому спеціалізованому суді України з розгляду цивільних і кримінальних справ, затвердженої наказом Державної судової адміністрації України від 17 грудня 2013 року № 173, тому у нього не було достатніх правових підстав для припинення виконавчих дій та повернення виконавчого документа.

З таким висновком апеляційного суду погодитися не можна, оскільки Закон України "Про виконавче провадження" (1404-19) не регламентує порядок повідомлення державного виконавця про прийняття до розгляду апеляційної скарги на рішення суду, яке перебуває на виконанні.

При цьому, права і обов'язки сторін та інших учасників виконавчого провадження визначені статтею 19 Закону України "Про виконавче провадження" і суд не вправі покладати на сторону виконавчого провадження додаткові обов'язки, зокрема, з приводу надання належним чином завіреної копії судового рішення про прийняття апеляційної скарги до розгляду.

Крім того, отримавши повідомлення від боржника про відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою на рішення Деснянського районного суду м. Києва від 27 квітня 2017 року, державний виконавець мав змогу самостійно встановити достовірність цього повідомлення, зокрема, з інформації, яка міститься в Єдиному державному реєстрі судових рішень, який згідно з частиною другою статті 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" є автоматизованою системою збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Апеляційний суд на вказані обставини справи уваги не звернув та не врахував, що державний виконавець зобов'язаний діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, однак внаслідок вчинених ним виконавчих дій відбулося виконання рішення суду, яке не набрало законної сили, а у подальшому було скасовано судом касаційної інстанції (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 28 листопада 2018 року у справі № 754/4727/16-ц, провадження № 61-25345св18).

Відповідно до пунктів 1, 2 і 3 частини третьої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо: суд не дослідив зібрані у справі докази; або суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів, або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи; або суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів.

Оскільки апеляційний суд не встановив фактичні обставини, від яких залежить правильне вирішення справи, та не перевірив доводи сторін і надані на їх підтвердження докази, то оскаржувана постанова апеляційного суду відповідно до частини третьої статті 411 ЦПК України підлягає скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.