розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Кіцманського районного суду Чернівецької області від 06 вересня 2017 року у складі судді Олексюк Т. І. та постанову Апеляційного суду Чернівецької області від 08 лютого 2018 року у складі колегії суддів Литвинюк І. М., Височанської Н. К., Яремка В. В.,

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У січні 2017 року товариство з обмеженою відповідальністю "Кредитні ініціативи" (далі - ТОВ "Кредитні ініціативи") звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Позовна заява мотивована тим, що 29 березня 2007 року між закритим акціонерним товариством Акціонерний комерційний Промислово-Інвестиційний банк (далі - ЗАТ "Промінвестбанк"), правонаступником якого є публічне акціонерне товариство "Акціонерно-комерційний промислово-інвестиційний банк" (далі - ПАТ "Промінвестбанк"), та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 762 за умовами якого останній надано кредит у розмірі 36 000 доларів, встановлено процентну ставку за користування кредитом у розмірі 13 % річних із кінцевим терміном повернення кредиту не пізніше 15 березня 2027 року.

Рішенням Кіцманського районного суду від 21 грудня 2011 року з ОСОБА_1 на користь ПАТ "Промінвестбанк" стягнуто заборгованість за вказаним кредитним договором у розмірі 30 479,52 доларів США.

17 грудня 2012 року між ТОВ "Кредитні ініціативи" та ПАТ "Промінвестбанк" було укладено договір про відступлення прав вимоги, за яким

ТОВ "Кредитні ініціативи" набуло усі права вимоги по відступленим кредитним договорам, у тому числі щодо сплати суми основного боргу, відсотків, комісій, штрафних санкцій.

Станом на 11 січня 2017 року заборгованість ОСОБА_1 по відсотках становив 21 660,78 доларів США, що еквівалентно 588 888,01 грн.

Посилаючись на викладене, ТОВ "Кредитні ініціативи" просило суд стягнути з ОСОБА_1 на свою користь ТОВ "Кредитні ініціативи" заборгованість по відсотках за кредитом у розмірі 588 888,01 грн.

У березні 2017 року ОСОБА_1 звернулась до суду із зустрічним позовом до ТОВ "Кредитні ініціативи" про визнання закінченим строку дії кредитного договору.

Зустрічна позовна заява мотивована тим, що станом на 01 січня 2017 року заборгованість за кредитом відсутня, оскільки рішенням суду від 21 грудня 2011 року було достроково стягнуто всю заборгованість за кредитним договором, було змінено строк виконання зобов'язання і дія кредитного договору припинилась, а нарахування процентів та неустойки після закінчення строку дії кредитного договору законодавством не передбачено.

Посилаючись на викладене, ОСОБА_1 просила визнати закінченим строк дії кредитного договору № 762 від 29 березня 2007 року, укладеного між нею та ЗАТ "Промінвестбанк".

Ухвалою Кіцманського районного суду Чернівецької області від 11 квітня 2017 року зустрічну позовну заяву ОСОБА_1 до ТОВ "Кредитні ініціативи" про визнання закінченим строку дії кредитного договору об'єднано в одне провадження з позовною заявою ТОВ "Кредитні ініціативи" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

У липні 2017 року ОСОБА_1 звернулась до суду із зустрічним позовом до ТОВ "Кредитні ініціативи", ПАТ "Промінвестбанк" про визнання прав вимоги за ціною продажу відповідно до договору відступлення прав вимоги.

Зустрічна позовна заява мотивована тим, що ПАТ "Промінвестбанк" після рішення суду 21 грудня 2011 року списав кредит та відступає право вимоги за кредитним договором № 762 від 29 березня 2007 року за 26 609,63 грн. Вважав, що банк не має права вимоги за спірним кредитом, оскільки він визнав борг за вказаним кредитним договором як безнадійну заборгованість без повідомлення про це позичальника, списав заборгованість за рахунок страхового резерву та отримав відшкодування, про що зазначив у декларації за 2011 рік, він не міг укладати договір факторингу чи будь-яких правочинів про уступку боргу, а тому ТОВ "Кредитні ініціативи" вправі вимагати лише суму 26 609,63 грн.

Посилаючись на викладене, ОСОБА_1 просила суд визнати право вимоги ТОВ "Кредитні ініціативи" за ціною продажу 26 609,63 грн.

Ухвалою Кіцманського районного суду Чернівецької області від 18 липня 2017 року зустрічну позовну заяву ОСОБА_1 до ТОВ "Кредитні ініціативи", ПАТ "Промінвестбанк" про визнання права вимоги за ціною продажу відповідно до договору про відступлення права вимоги об'єднано в одне провадження з позовною заявою ТОВ "Кредитні ініціативи" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості та з зустрічною позовною заявою ОСОБА_1 до ТОВ "Кредитні ініціативи" про визнання закінченим строку дії кредитного договору.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Кіцманського районного суду Чернівецької області від 06 вересня 2017 року позов ТОВ "Кредитні ініціативи" задоволено частково. Стягнуто зі ОСОБА_1 на користь ТОВ "Кредитні ініціативи" заборгованість по відсотках за кредитним договором № 762 від 29 березня 2007 року у розмірі

58 077,87 грн та 870,97 грн у відшкодування витрат по сплаті судового збору. У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 до ТОВ "Кредитні ініціативи" відмовлено. У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1

до ТОВ "Кредитні ініціативи" та ПАТ "Промінвестбанк" відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позичальник не виконує взятих на себе зобов'язань за кредитним договором та має прострочену заборгованість. Рішенням Апеляційного суду Чернівецької області

від 02 серпня 2017 року у рахунок погашення заборгованості за вказаним кредитним договором у розмірі 50772,70 доларів США звернуто стягнення на предмет іпотеки та вказаним рішенням встановлено наявність заборгованості станом на 29 вересня 2016 року, та цим судовим рішенням змінено строк виконання зобов'язання. Згідно наданого позивачем розрахунку позовну давність було перервано 03 липня 2013 року. Протягом трирічного строку позивач не звернувся до суду із відповідними вимогами.

З урахуванням того, що майновий поручитель не є відмінним від позичальника, у рахунок заборгованості (станом на 29 вересня 2016 року) звернуто стягнення на предмет іпотеки, а вимога про стягнення суми боргу непокритого іпотечним майном повинна заявлятися лише після фактичного звернення стягнення на предмет іпотеки, заявлені вимоги підлягають частковому задоволенню за період з 30 вересня 2016 року до 11 січня

2017 року (станом на день звернення до суду), що, згідно підрахунку на підставі наданого позивачем розрахунку заборгованості, становить

2 136,25 доларів США (58 077,87 грн).

Крім того, звернення до суду з вимогою про дострокове повернення всіх сум за кредитним договором у зв'язку з порушенням умов договору відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України не означає односторонньої відмови від договору, а є наслідком невиконання чи неналежного виконання боржником своїх договірних зобов'язань.

Отже, дострокове присудження до виконання основного зобов'язання, яке не виконане боржником, не тягне його припинення у зв'язку з постановленням судового рішення і не виключає стягнення, зокрема відсотків. З урахуванням викладеного, підстави для такого способу захисту, як припинення правовідношення за зустрічним позовом ОСОБА_1 відсутні.

ОСОБА_1 не доведено порушення її прав, як при укладенні кредитного договору, так і при укладенні договору про відступлення права вимоги.

Також суду не надано доказів стосовно того, що заборгованість за кредитом була списана за рахунок страхових резервів та що вказані кошти були включені в дохід банку з відповідним відображенням у фінансовому обліку як повернуті за раніше списаною безнадійною заборгованістю за кредитом і що така заборгованість була включена до загального фінансового результату до оподаткування без визнання податкової різниці, на яку може зменшуватися об'єкт оподаткування, відсутні підстави для задоволення зустрічного позову про визнання права вимоги за ціною продажу відповідно до договору про відступлення прав вимоги.

Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Апеляційного суду Чернівецької області від 08 лютого

2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Апеляційну скаргу ТОВ "Кредитні ініціативи" задоволено частково. Рішення суду першої інстанції в частині обсягу задоволення позову змінено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ "Кредитні ініціативи" заборгованість за кредитним договором № 762 від 29 березня 2007 року у розмірі

588 888,01 грн. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішення апеляційного суду мотивовано тим, що правильним є висновок суду першої інстанції про те, що рішенням суду від 21 грудня 2011 року про дострокове стягнення заборгованості кредитором змінено строк виконання зобов'язання. Згідно наданого позивачем розрахунку строк позовної давності щодо стягнення відсотків було перервано 03 липня 2013 року. Також районним судом правильно зазначено, що наявність судового рішення про стягнення зі ОСОБА_1 заборгованості не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання за кредитним договором № 762 від 29 березня 2007 року та не припиняє договірні правовідносини.

Наявність двох судових рішень - про стягнення заборгованості та звернення стягнення на предмет іпотеки у рахунок її погашення не свідчить про подвійність стягнення із боржника. Звернення стягнення на предмет іпотеки повинне задовольнити вимоги кредитора за основним зобов'язанням, і тільки ця обставина може бути підставою для припинення зобов'язання, що вважається виконаним згідно зі статтею 599 ЦК України. З огляду на викладене, також є безпідставним висновок суду першої інстанції про те, що стягувач протягом трьохрічного строку, до 03 липня 2016 року, не звернувся до суду з відповідними вимогами. Вищенаведеним також спростовуються посилання ОСОБА_1 на те, що кредитний договір закінчився у зв'язку з достроковим стягненням всієї кредитної заборгованості.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі, поданій у квітні 2018 року до Верховного Суду,

ОСОБА_1, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права й порушення норм процесуального права, просила скасувати вказані судові рішення та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 25 червня 2018 року відкрито касаційне провадження у цій справі та зупинено виконання постанови Апеляційного суду Чернівецької області від 08 лютого 2018 року до закінчення касаційного провадження.

Ухвалою Верховного Суду від 03 квітня 2019 року справу за позовом

ТОВ "Кредитні ініціативи" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості; за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ТОВ "Кредитні ініціативи" про визнання закінчення строку дії кредитного договору; за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ТОВ "Кредитні ініціативи", ПАТ "Промінвестбанк" про визнання права вимоги за ціною продажу відповідно до договору про відступлення права вимоги призначено до судового розгляду.

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що рішенням суду від 21 грудня

2011 року було стягнуто заборгованість за кредитним договором, списано стягувачем цей кредитний договір та відступлено право вимоги за ціною продажу у розмірі 26 609,63 грн. ПАТ "Промінвестбанк" до укладення

з ТОВ "Кредитні ініціативи" договору про відступлення права вимоги

від 17 грудня 2012 року вже реалізував своє право грошової вимоги до ОСОБА_1, внаслідок чого кредитор ПАТ "Промінвестбанк" отримав процесуальний статус стягувача, а не кредитора у зобов'язанні.

ТОВ "Кредитні ініціативи" не мало права отримувати іноземну валюту за кредитним договором, оскільки не мало ліцензій Національного банку України на право здійснення валютних операцій.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У липні 2018 року до Верховного Суду надійшло заперечення ТОВ "Кредитні ініціативи" на касаційну скаргу ОСОБА_1 у якому зазначено, що усі права кредитора за вказаним кредитним договором належать йому. Списання безнадійної заборгованості за кредитами та нарахованими за ними процентами не є підставою для припинення вимог банку до позичальника. Банк зобов'язаний продовжувати роботу щодо відшкодування списаної за рахунок резерву безнадійної заборгованості. ТОВ "Кредитні ініціативи" не потребує отримання генеральної ліцензії на здійснення операцій з іноземною валютою, тому що воно не здійснює операцій з валютними цінностями.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Судами встановлено, що 29 березня 2007 року між ЗАТ "Промінвестбанк" та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 762, за яким ОСОБА_1 отримала кредит в сумі 36 000 доларів США на строк до 15 березня 2027 року.

Рішенням Кіцманського районного суду Чернівецької області від 21 грудня 2011 року з ОСОБА_1 на користь ПАТ "Промінвестбанк" стягнуто заборгованість за вказаним кредитним договором у розмірі

30 479,52 доларів США. Вказане рішення не виконане.

17 грудня 2012 року ТОВ "Кредитні ініціативи" та ПАТ "Промінвестбанк" уклали договір про відступлення прав вимоги, за яким ТОВ "Кредитні ініціативи" набув усі права вимоги по відступленим кредитним договорам, у тому числі щодо сплати суми основного боргу, відсотків, комісій, штрафних санкцій.

Згідно з реєстром позичальників до договору про відступлення прав вимоги, ПАТ "Промінвестбанк" передав ТОВ "Кредитні ініціативи" права вимоги за кредитним договором № 762 від 29 березня 2007 року, укладеним між ЗАТ "Промінвестбанк" та ОСОБА_1, за яким загальна сума боргу на момент звернення з позовом вказана - 588 888,01 грн.

Рішенням Апеляційного суду Чернівецької області від 02 серпня 2017 року, у рахунок погашення заборгованості за кредитним договором від 29 березня 2007 року у розмірі 50 772,70 доларів США та 293 935,18 грн, яка складається з непогашеної суми кредиту 28 635,03 доларів США, заборгованості зі сплати відсотків 22 137,67 доларів США, пені за несвоєчасне виконання зобов'язань за кредитним договором -

293 935,18 грн, звернуто стягнення на предмет іпотеки, а саме на нежиле приміщення, вбудоване, що розташоване по АДРЕСА_1, шляхом проведення прилюдних торгів за початковою ціною - 619 450 грн. Вказаним рішенням встановлено наявність заборгованості станом на 29 вересня 2016 року.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з частиною першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Відповідно до частини першої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону постанова апеляційного суду у повному обсязі не відповідає.

Згідно зі статтею 598 ЦК України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Однією з підстав припинення зобов'язання є проведення його належним чином (стаття 599 ЦК України).

Відповідно до статті 605 ЦК України зобов'язання припиняється внаслідок звільнення (прощення боргу) кредитором боржника від його обов'язків, якщо це не порушує прав третіх осіб щодо майна кредитора.

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України).

За змістом статті 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.

Відповідно до частини першої статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливістю виконання ним грошового зобов'язання. Постановою правління Національного банку України від 01 червня 2011 року № 172 (z0722-11) затверджено Порядок відшкодування банками України безнадійної заборгованості за рахунок резерву, зареєстрований в Міністерстві юстиції України від 17 червня 2011 року № 722/19460 (z0722-11) (далі -порядок).

Згідно з пунктом 1 порядку цей порядок встановлює правила відшкодування (списання) банками України згідно з пунктами 159.2 та 159.4 статті 159 розділу III Податкового кодексу України (2755-17) за рахунок створеного страхового резерву заборгованості, яка визначена безнадійною відповідно до методики, установленої Національним банком України.

Відповідно до пункту 6 порядку банк відображає в бухгалтерському обліку відшкодування (списання) за рахунок резерву безнадійної заборгованості відповідно до нормативно-правових актів Національного банку України з бухгалтерського обліку.

Пунктом 7 порядку передбачено, що відшкодування (списання) за рахунок резерву безнадійної заборгованості не є підставою для припинення вимог банку до позичальника/контрагента.

Банк зобов'язаний продовжувати роботу щодо відшкодування списаної за рахунок резерву безнадійної заборгованості.

Тобто відображення в бухгалтерському обліку відшкодування (списання) за рахунок резерву безнадійної заборгованості не є підставою для припинення вимог банку до позичальника/контрагента, а тому не свідчить про припинення зобов'язання в цій частині, зокрема шляхом прощення боргу кредитором.

Враховуючи наведені норми законодавства, обґрунтованими є висновки судів про те, що дострокове присудження до виконання основного зобов'язання, яке не виконане боржником, не тягне його припинення у зв'язку з ухваленням судового рішення.

Також, оскільки судам не було надано доказів стосовно того, що заборгованість за кредитом була списана за рахунок страхових резервів та що вказані кошти були включені в дохід банку з відповідним відображенням у фінансовому обліку як повернуті за раніше списаною безнадійною заборгованістю за кредитом і що така заборгованість була включена до загального фінансового результату до оподаткування без визнання податкової різниці, на яку може зменшуватися об'єкт оподаткування, то правильними є висновки судів щодо відсутності підстав для задоволення зустрічного позову про визнання права вимоги за ціною продажу відповідно до договору про відступлення прав вимоги.

Частиною першою статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно із частиною першою статті 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).

Відповідно до частин першої та другої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 "Позика. Кредит. Банківський вклад" ЦК України (435-15) , якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

За частиною першою статті 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Звернення з позовом про дострокове стягнення кредиту незалежно від способу такого стягнення змінює порядок, умови і строк дії кредитного договору. На час звернення з таким позовом вважається, що настав строк виконання договору в повному обсязі. Рішення суду про стягнення заборгованості чи звернення стягнення на заставлене майно засвідчує такі зміни.

Право кредитора нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється у разі пред'явлення до позичальника вимог згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України.

Якщо за рішенням про стягнення кредитної заборгованості чи звернення стягнення на предмет застави заборгованість за кредитним договором указана в такому рішенні у повному обсязі, кредитор має право на отримання гарантій належного виконання зобов'язання відповідно до частини другої статті 625 ЦК України, а не у вигляді стягнення процентів.

Такий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду

від 04 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц (провадження

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Таким чином, ТОВ "Кредитні ініціативи" використав право вимагати дострокового повернення усієї суми кредиту, що залишилася несплаченою, а також сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 ЦК України, та пені за порушення умов договору, шляхом стягнення цих коштів у судовому порядку.

Статтею 1050 ЦК України передбачено, що якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

За змістом частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Наявність судового рішення про дострокове задоволення вимог кредитора щодо всієї суми заборгованості, яке боржник виконав не в повному обсязі, не є підставою для нарахування процентів та пені за кредитним договором, який у цій частині змінений кредитором, що зазначено в судовому рішенні.

У такому разі положення абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України, за яким проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики, не підлягають застосуванню, оскільки між сторонами немає домовленості про порядок повернення позики поза межами строку дії договору.

Суди попередніх інстанції, стягуючи заборгованість за відсотками та пенею в межах позовної давності, не звернули уваги на вказані норми права, а також на те, що у зв'язку зі зверненням ТОВ "Кредитні ініціативи" до суду з позовом змінився строк виконання основного зобов'язання.

З огляду на викладене суд апеляційної інстанції, змінюючи рішення суду першої інстанції в частині обсягу задоволення позову, зазначені положення закону, правові висновки Великої Палати Верховного Суду не врахував, доводів сторін не перевірив, не встановив, які правовідносини виникли між сторонами і яка правова норма підлягає застосуванню, та дійшов неправильного висновку про залишення без змін рішення районного суду, як законного та обґрунтованого, яким було стягнуто кредитну заборгованість, нараховану банком після припинення строку дії кредитного договору.

При цьому встановлено, що банк вимог по частині другій статті 625 ЦК України не заявляв.

Згідно із частиною першої статті 415 Цивільного процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги приймає постанову відповідно до правил, встановлених статтею 35 та главою 9 розділу III цього Кодексу, з особливостями, зазначеними в статті 416 цього Кодексу.

За змістом пункту 2 частини першої статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

Відповідно до частини першої, третьої статті 412 ЦПК України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

Колегія суддів суду касаційної інстанції дійшла висновку, що у справі не вимагається збирання або додаткової перевірки чи оцінки доказів, обставини справи встановлені судами повно, але допущено неправильне застосування норм матеріального права, а тому оскаржувані судові рішення судів попередніх інстанцій підлягають скасуванню з прийняттям нової постанови про відмову у задоволенні позову.

Відповідно до вимог частини тринадцятої статті 141 ЦПК України з

ТОВ "Кредитні ініціативи" на користь ОСОБА_1 слід стягнути 4 000 грн

судового збору, сплаченого при поданні касаційної скарги.

Керуючись статтями 141, 400, 409, 412, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії Першої судової палати суддів Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Кіцманського районного суду Чернівецької області від 06 вересня 2017 року та постанову Апеляційного суду Чернівецької області

від 08 лютого 2018 року в частині позову товариства з обмеженою відповідальністю "Кредитні ініціативи" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості скасувати.

У задоволенні позову товариства з обмеженою відповідальністю "Кредитні ініціативи" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості відмовити.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Кредитні ініціативи" на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 4 000 (чотири

тисячі) грн.

У частині зустрічного позову ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю "Кредитні ініціативи" про визнання закінченим строку дії кредитного договору та зустрічного позову ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю "Кредитні ініціативи", публічного акціонерного товариства "Акціонерно-комерційний промислово-інвестиційний банк" про визнання права вимоги за ціною продажу відповідно до договору про відступлення права вимоги рішення Кіцманського районного суду Чернівецької області від 06 вересня 2017 року та постанову Апеляційного суду Чернівецької області від 08 лютого