відповідачі (за позовом про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом): державний нотаріус Першої Полтавської державної нотаріальної контори ШестунНаталія Григорівна, ОСОБА_5,

треті особи (за позовом про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом): приватне підприємство "Полтавське бюро технічної інвентаризації "Інвентаризатор", ОСОБА_6, виконавчий комітет Шевченківської районної у місті Полтаві ради, територіальна громада міста Полтави в особі Полтавської міської ради, ОСОБА_7,

відповідачі (за позовом про скасування свідоцтва про право на спадщину за законом): ОСОБА_5, ОСОБА_7, Перша Полтавська державна нотаріальна контора, приватне підприємство "Полтавське бюро технічної інвентаризації "Інвентаризатор",

треті особи (за позовом про скасування свідоцтва про право на спадщину за законом): ОСОБА_6, виконавчий комітет Шевченківської районної у місті Полтаві ради, приватний нотаріус Чернецька Ірина Павлівна,

розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_5 на ухвалу Октябрського районного суду міста Полтави від 30 березня 2018 року у складі судді Кулешової Л. В. та постанову апеляційного суду Полтавської області від 17 липня 2018 року у складі колегії суддів: Хіль Л. М., Абрамова П. С., Карпушина Г. Л.,

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У березні 2017 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом, у якому просив скасувати свідоцтво про право на спадщину за законом від 06 жовтня 2004 року № ВВК 011600, видане йому на 1/6 частину будинку літ. А-1 на АДРЕСА_1; видати йому (ОСОБА_3) свідоцтво про право на спадщину за законом на Ѕ частину цього будинку.

З метою забезпечення позову на час розгляду справи, 28 березня 2018 року ОСОБА_3 подав заяву, в якій просив накласти арешт на нерухоме майно, належне ОСОБА_5, яке знаходиться на АДРЕСА_1, зупинивши його продаж.

Посилався на те, що у разі невжиття заходів забезпечення позову виконати рішення у даній справі буде неможливо або його виконання буде утрудненим.

Короткий зміст ухвали суду першої інстанції

Ухвалою Октябрського районного суду міста Полтави від 30 березня 2018 року заяву ОСОБА_3 про забезпечення позову задоволено.

Накладено арешт на будинок з надвірними будівлями, що знаходиться на АДРЕСА_1 та належить ОСОБА_5, заборонено вчиняти будь-які дії щодо відчуження зазначеного майна.

Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що відсутність заходів забезпечення, про які просить заявник, може ускладнити або зробити неможливим подальше виконання рішення суду в зв'язку з існуванням можливості реалізації відповідачем нерухомого майна.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою апеляційного суду Полтавської області від 17 липня 2018 року ухвалу Октябрського районного суду міста Полтави від 30 березня 2018 року залишено без змін.

Апеляційний суд погодився з висновком суду першої інстанції про те, що існує ймовірність ускладнення чи унеможливлення виконання рішення суду, ефективного захисту або поновлення порушених або оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся.

Короткий зміст касаційної скарги

ОСОБА_5 подала касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення, прийняти нову постанову про відмову у задоволенні заяви ОСОБА_3

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга аргументована тим, що суди не навели достатніх підстав для вжиття цих заходів. Крім того, заявлені вимоги не відповідають передбаченим законом можливим видам забезпечення позову, а виникнення спору між сторонами не є причиною, внаслідок якої невжиття заходів його забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Відзив/заперечення на касаційну скаргу

ОСОБА_3 подав відзив, у якому просить залишити без задоволення касаційну скаргу та залишити без змін оскаржувані судові рішення як такі, що ухвалені з додержанням норм процесуального права.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 17 вересня 2018 року відкрито касаційне провадження у справі за позовом ОСОБА_3 до державного нотаріуса Першої Полтавської державної нотаріальної контори Шестун Н. Г., ОСОБА_5, треті особи: приватне підприємство "Полтавське бюро технічної інвентаризації "Інвентаризатор", ОСОБА_6, виконавчий комітет Шевченківської районної у місті Полтаві ради, територіальна громада міста Полтави в особі Полтавської міської ради, ОСОБА_7, про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом та за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_5, ОСОБА_7, Першої Полтавської державної нотаріальної контори, приватного підприємства "Полтавське бюро технічної інвентаризації "Інвентаризатор", треті особи: ОСОБА_6, виконавчий комітет Шевченківської районної у місті Полтаві ради, приватний нотаріус Чернецька І. П., про скасування свідоцтва про право на спадщину за законом.

Ухвалою Верховного Суду від 04 березня 2019 року вищезазначену справу призначено до розгляду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди встановили, що спір виник з приводу нерухомого майна, а саме: 1/6 частини будинку на АДРЕСА_1, власником якого є ОСОБА_9

Співвласниками цього домоволодіння, частки у якому не виділені, є ОСОБА_5 та ОСОБА_7

Порядок користування сторін майном не визначений.

Звертаючись до суду з цим позовом, ОСОБА_3 просив скасувати свідоцтво про право на спадщину за законом від 06 жовтня 2004 року № ВВК 011600, видане йому на 1/6 частину будинку літ. А-1 на АДРЕСА_1, та видати інше свідоцтво про право на спадщину за законом, зокрема, на Ѕ частину цього будинку.

При цьому, просив забезпечити позов шляхом накладення арешту на будинок, заборонивши ОСОБА_5 вчиняти будь-які дії щодо його відчуження.

Суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, застосувавши положення статей 149- 153 ЦПК України, виходив із наявності загрози відчуження спірної частини будинку, оскільки вона є предметом спору у цій справі і невжиття заходів забезпечення позову може утруднити в майбутньому виконання можливого рішення про задоволення позовних вимог.

Позиція Верховного Суду

Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для задоволення касаційної скарги та скасування оскаржуваних судових рішень.

Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Відповідно до частини першої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Зазначеним вимогам закону оскаржувані судові рішення не відповідають.

Мотивувальна частина

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосування норм права

Статтею 124 Конституції України визначений принцип обов'язковості судових рішень.

Відповідно до частини другої статті 149 ЦПК України забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Зазначені обмеження встановлює суд в ухвалі, вони діють до заміни судом виду забезпечення позову або скасування заходів забезпечення позову.

Відповідно до частини третьої статті 152 ЦПК України види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Крім того, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду, наприклад, реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації. Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Дійшовши висновку про задоволення заяви про забезпечення позову, суд першої інстанції не здійснив оцінки обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів, не з'ясував співмірність виду забезпечення позову, який просила застосувати особа, яка звернулась з такою заявою, позовним вимогам, не оцінив рівноцінність заходів забезпечення позову змісту заявлених позовних вимог, жодним чином не обґрунтував необхідність вжиття таких заходів, пославшись лише на загальні норми процесуального права.

Крім того, суд не звернув увагу на те, що матеріали справи не містять доказів щодо необхідності вжиття відповідних заходів забезпечення позову, а саме лише посилання в заяві на можливість відчуження ОСОБА_5 спірного будинку на користь третіх осіб без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Крім того, накладаючи арешт на весь будинок, належний ОСОБА_5, на АДРЕСА_1 та забороняючи його відчуження, суд не врахував, що спірною є лише його Ѕ частина, а ОСОБА_5 не є єдиним його власником.

Суд апеляційної інстанції під час перегляду справи в апеляційному порядку відповідних порушень не усунув, залишив поза увагою доводи апеляційної скарги щодо недотримання судом першої інстанції принципу співмірності застосованих судом заходів забезпечення позову заявленим позивачем вимогам.

За таких обставин оскаржувані судові рішення не можуть вважатися законними та обґрунтованими, а тому вони підлягають скасуванню.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

За змістом частин першої, другої статті 412 ЦПК України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміна рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміні рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до ухвалення незаконного рішення.

Ураховуючи, що при вирішенні заяви про забезпечення позову суди попередніх інстанцій порушили норми процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного рішення, оскаржувані судові рішення відповідно до частини першої статті 412 ЦПК України підлягають скасуванню, з ухваленням нового судового рішення про відмову у задоволенні заяви ОСОБА_3 про забезпечення позову.

Оскільки ОСОБА_5 сплачений судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 352,40 грн та за подання касаційної скарги у розмірі 704,80 грн, тому з позивача на її користь підлягають стягненню понесені судові витрати на сплату судового збору.

Керуючись статтями 406, 412, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_5 задовольнити.

Ухвалу Октябрського районного суду міста Полтави від 30 березня 2018 року та постанову апеляційного суду Полтавської області від 17 липня 2018 року скасувати.

Відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_3 про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_3 до державного нотаріуса Першої Полтавської державної нотаріальної контори Шестун Наталії Григорівни, ОСОБА_5, треті особи: приватне підприємство "Полтавське бюро технічної інвентаризації "Інвентаризатор", ОСОБА_6, виконавчий комітет Шевченківської районної у місті Полтаві ради, територіальна громада міста Полтави в особі Полтавської міської ради, ОСОБА_7, про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом та за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_5, ОСОБА_7, Першої Полтавської державної нотаріальної контори, приватного підприємства "Полтавське бюро технічної інвентаризації "Інвентаризатор", треті особи: ОСОБА_6, виконавчий комітет Шевченківської районної у місті Полтаві ради, приватний нотаріус Чернецька Ірина Павлівна, про скасування свідоцтва про право на спадщину за законом.

Головуючий	М. Є. Червинська

Судді:	Н. О. Антоненко В. І. Журавель

	В. М. Коротун

	В. І. Крат