розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_5, подану представником ОСОБА_6, на рішення Оболонського районного суду м. Києва від 05 березня 2014 року у складі судді Кричиної А. В. та рішення апеляційного суду м. Києва від 25 січня 2017 року у складі колегії суддів: Поливач Л. Д., Вербової І. М., Шахової О. В.,

Короткий зміст позовних вимог

У серпні 2013 року публічне акціонерне товариство "Райффайзен Банк Аваль" (далі - ПАТ "Райффайзен Банк Аваль") звернулося до суду з позовом до ОСОБА_4, третя особа - ОСОБА_5 та просило: - в рахунок погашення заборговності у розмірі 2 656 591,69 грн за кредитним договором № 223375372 від 16 травня 2008 року, укладеним між ПАТ "Райфайзен Банк Аваль" та ОСОБА_4, звернути стягнення на нерухоме майно шляхом продажу на прилюдних торгах квартири АДРЕСА_1, що належить ОСОБА_4;

- визначити початкову ціну реалізації квартири, не нижче за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки під час проведення виконавчих дій;

- вирішити питання розподілу судових витрат.

Позовна заява мотивована тим, що 16 травня 2008 року між ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" та ОСОБА_4 укладено кредитний договір № 223375372, за умовами якого банк надав відповідачу кредит за програмою "Житло на вторинному ринку" у вигляді невідновлювальної кредитної лінії з лімітом 230 000,00 доларів США, кінцевим строком погашення до 16 травня 2028 року та зі сплатою 13% річних за користування кредитом.

Цього ж дня, з метою забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором, між банком та ОСОБА_4 укладено договір іпотеки, за яким останній передав банку в іпотеку квартиру АДРЕСА_2.

Відповідач з листопада 2009 року належним чином не виконує зобов'язання за кредитним договором, в результаті чого станом на 22 листопада 2012 року утворилася заборгованість у розмірі 332 364,78 доларів США, що за курсом НБУ складає 2 656 591,69 грн, та добровільно не погоджується сплатити вказану заборгованість.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Оболонського районного суду Київської області від 05 березня 2014 року позов ПАТ" Райффайзен Банк Аваль" задоволено.

В рахунок погашення заборгованості у розмірі 2 656 591, 69 грн за кредитним договором № 223375372 від 16 травня 2008 року, укладеним між ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" та ОСОБА_4, звернуто стягнення на нерухоме майно на користь ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" шляхом продажу на прилюдних торгах квартири АДРЕСА_3, що належить ОСОБА_4

Визначено початкову ціну реалізації квартири, не нижче за звичайні ціни на даний вид майна, на підставі оцінки майна під час проведення виконавчих дій. Вирішено питання розподілу судових витрат.

Суд першої інстанції виходив з того, що відповідач належним чином не виконує зобов'язання за кредитним договором, тому відповідно до статті 33 Закону України "Про іпотеку" банк вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, третя особа ОСОБА_5 звернулася до суду з апеляційною скаргою.

Справа переглядалася судами неодноразово.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Рішенням апеляційного суду м. Києва від 25 січня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_5 задоволено частково. Рішення Оболонського районного суду м. Києва від 05 березня 2014 року скасовано та ухвалене нове рішення.

Позов ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" задоволено частково. В рахунок погашення заборгованості у розмірі 2 644 035, 09 грн, яка складається із: заборгованості по кредиту у розмірі 238 428, 37 доларів США, що за курсом НБУ становить 1 905 757, 96 грн, заборгованості за процентами у розмірі 31 658, 05 доларів США, що за курсом НБУ становить 253 042, 79 грн, пені за прострочення сплати кредиту та процентів у розмірі 485 234, 33 грн, за кредитним договором № 223375372 від 16 травня 2008 року, що укладений між ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" та ОСОБА_4, звернуто стягнення на нерухоме майно шляхом продажу на прилюдних торгах квартири АДРЕСА_3.

Визначено початкову вартість квартири АДРЕСА_4, що належить ОСОБА_4 на праві власності, у розмірі 1 550 505 грн.

Рішення суду в частині звернення стягнення на предмет іпотеки не підлягає виконанню на час дії Закону України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті" (1304-18) .

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове про часткове задоволення позову, апеляційний суд виходив з того, що розмір пені підлягає обчисленню у національній валюті України, щодо позовних вимог про стягнення пені підлягає застосуванню спеціальний строк позовної давності в один рік, а тому розмір пені підлягає зменшенню з 497 790, 93 грн до 485 234, 33 грн, та відповідно підлягає зменшенню загальний розмір заборгованості за кредитним договором з 2 656 591, 69 грн до 2 644 035, 09 грн.

Рішення суду в частині звернення стягнення на предмет іпотеки не підлягає виконанню на час дії Закону України "Про мораторій та стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті" (1304-18) , оскільки відповідач отримував у ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" споживчий кредит в іноземній валюті.

Звернення стягнення на іпотечне майно має відбутися шляхом продажу на прилюдних торгах квартири АДРЕСА_3 за початковою ціною 1 550 505 грн, оскільки вказана ціна передбачена іпотечним договором, доказів щодо іншої вартості квартири суду надано не було.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У березні 2017 року представник ОСОБА_5 - ОСОБА_6 подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив рішення Оболонського районного суду м. Києва від 05 березня 2014 року та рішення апеляційного суду м. Києва від 25 січня 2017 року скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Касаційна скарга мотивована тим, що розрахунки пені, яка підлягає стягненню з відповідача, є необґрунтованими.

Крім того, визначення початкової ціни предмета іпотеки із посиланням на заставну ціну, визначену іпотечним договором, не відповідає положенням Закону України "Про іпотеку" (898-15) .

Укладаючи іпотечний договір сторони погодили, що ціна предмета іпотеки, визначена у договорі, не є ціною предмета іпотеки для його реалізації у разі звернення стягнення на предмет іпотеки.

Початкова ціна предмета іпотеки повинна встановлюватися на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеною суб'єктом оціночної діяльності або незалежним експертом та стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.

Статтею 388 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України (1618-15) ) в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" (2147а-19) , який набрав чинності 15 грудня 2017 року, передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

На підставі підпункту 6 пункту 1 розділу XIII "Перехідні положення" ЦПК України (1618-15) 15 травня 2018 року справу № 756/11488/13-ц передано до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII "Перехідні положення" ЦПК України (1618-15) касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Позиція Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду

Частинами першою, другою статті 400 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Суди встановили, що 16 травня 2008 року між ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" та ОСОБА_4 укладено кредитний договір № 223375372, за умовами якого банк зобов'язався надати ОСОБА_4 кредит за програмою кредитування житла на вторинному ринку в розмірі 230 000 доларів США, терміном на 240 місяців з кінцевим строком поверення до 16 травня 2028 року та сплатою 13% річних за користування кредитом. ОСОБА_4 зобов'язався використовувати кредит за його цільовим призначенням та повернути суму кредиту, проценти за користування кредитом, комісійні виплати відповідно до графіку повернення.

З метою забезпечення виконання зобов'язань за вказаним кредитним договоромОСОБА_4 передав в іпотеку квартиру АДРЕСА_1 що належить йому на праві власності.

ОСОБА_4 своїх зобов'язань за кредитним договором належним чином не виконав, у зв'язку із чим утворилась заборгованість.

20 червня 2013 року ОСОБА_4 була надіслана претензія - вимога про наявність простроченої заборгованості за кредитним договором, необхідність повного дострокового погашення кредиту та можливість звернення стягнення на предмет іпотеки.

Дана вимога банку залишилися без задоволення, ОСОБА_4 наявну у нього заборгованість не погасив.

Статтею 589 ЦК України передбачено, що у разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодавець набуває право звернення стягнення на предмет іпотеки. За рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв'язку із пред'явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором.

Звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом (частина перша статті 590 ЦК України).

У разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 Закону України "Про іпотеку".

Стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотеко держателя

Відповідно до пункту 8.1. іпотечного договору, у разі невиконання або неналежного виконання всіх або окремих зобов'зань, що забезпечені іпотекою, іпотекодержатель має право звернути стягнення на предмето іпотеки і задовольнити свої вимоги за рахунок предмета іпотеки.

Згідно з пунктом 8.3. іпотечного договору іпотекодержатель має право звернути стягнення на предмет іпотеки на підставі рішення суду.

Статтею 38 Закону України "Про іпотеку" передбачено право іпотекодержателя на продаж предмета іпотеки.

Положеннями частини першої статті 39 Закону України "Про іпотеку" передбачено, що в разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначаються: загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки; опис нерухомого майна, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги іпотекодержателя; заходи щодо забезпечення збереження предмета іпотеки або передачі його в управління на період до його реалізації, якщо такі необхідні; спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 цього Закону; пріоритет та розмір вимог інших кредиторів, які підлягають задоволенню з вартості предмета іпотеки; початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації.

У справі, яка переглядається, суд апеляційної інстанції, встановивши наявність заборгованості за кредитним договором, порушення обов'язків іпотекодавцем, ухвалив рішення про звернення стягнення на предмети іпотеки шляхом продажу вищевказаного нерухомого майна на прилюдних торгах, та визначення початкової вартості предмета іпотеки у розмірі 1 550 505 грн.

Колегія суддів відхиляє доводи касаційної скарги щодо неправильного визначення початкової ціни реалізації предмета іпотеки з огляду на наступне.

Виходячи зі змісту поняття "ціна", як форми грошового вираження вартості товару, послуг тощо, аналізу норм статей 38, 39 Закону України "Про іпотеку" можна зробити висновок, що у розумінні норми статті 39 Закону України "Про іпотеку" встановлення початкової ціни предмету іпотеки у грошовому вираженні визначається за процедурою, передбаченою частиною шостою статті 38 цього Закону.

Разом з тим відповідно до статей 19, 57 Закону України "Про виконавче провадження" сторони виконавчого провадження під час здійснення виконавчого провадження не позбавлені можливості заявляти клопотання про визначення вартості майна, тобто визначення іншої ціни предмета іпотеки, ніж буде зазначена в резолютивній частині рішення суду, якщо наприклад, така вартість майна змінилася.

З урахуванням наведеного, у спорах цієї категорії зазначення у резолютивній частині рішення суду початкової ціни предмета іпотеки в грошовому вираженні не має вирішального значення.

Аналогічна правова позиція висловлена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 21 березня 2018 року у справі № 235/3619/15-ц.

Посилання у касаційній скарзі на необґрунтованість розрахунку розміру пені є безпідставними, оскільки на його спростування заявник не надала власного розрахунку.

Інших доводів щодо незаконності та необґрунтованості судових рішень касаційна скарга не містить.

За правилами статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду дійшла висновку про залишення без задоволення касаційної скарги ОСОБА_5, поданої представником ОСОБА_6, та залишення без змін рішення апеляційного суду м. Києва від 25 січня 2017 року, оскільки воно є законним та обґрунтованим.

Головуючий	М. Є. Червинська

Судді	Н. О. Антоненко В. І. Журавель

	В. І. Крат

	В. П. Курило