розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_5 - ОСОБА_8 на рішення Кам'янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області, у складі судді Бондаря О. О.,

від 20 березня 2018 року та постанову Апеляційного суду Хмельницької області, у складі колегії суддів: Костенка А. М., Грох Л. М., Гринчука Р. С.,

від 31 травня 2018 року.

Короткий зміст позовних вимог

У лютому 2017 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до

ОСОБА_5, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору,- приватний нотаріус Кам'янець-Подільського міського нотаріального округу ОСОБА_11., про визнання заповіту недійсним.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що ІНФОРМАЦІЯ_3 помер його батько ОСОБА_9, після смерті якого відкрилась спадщина на квартиру АДРЕСА_1. 05 жовтня 2016 року він звернувся до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини, на підставі якої було заведено спадкову справу, оскільки вважав себе єдиним спадкоємцем після смерті батька. Проте після смерті батька він не зміг увійти до його квартири, оскільки вхідні замки на дверях були змінені. У результаті перевірки поліцією було встановлено, що замки змінила ОСОБА_5, якавважала себе власницею квартири на підставі заповітубатька. Вказував, що батько зловживав спиртними напоями та наркотичними засобами, крім того, внаслідок травми голови йому була встановлена інвалідість, у зв'язку з чим він отримував пенсію по інвалідності, а також перебував на обліку у психіатра й у нарколога. На думку позивача, його батько при складенні заповіту був недієздатним внаслідок отриманої травми, наркотичної та алкогольної залежності, тому не міг усвідомлювати значення своїх дій.

Посилаючись на зазначені обставини, позивач просив суд визнати недійсним заповіт, складений ОСОБА_9, який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 у м. Кам'янець-Подільському Хмельницької області, на користь ОСОБА_5

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Кам'янець-Подільського міськрайонного суду від 20 березня

2018 року позов ОСОБА_4 задоволено. Визнано недійсним заповіт ОСОБА_9, посвідчений приватним нотаріусом Кам'янець-Подільського міського нотаріального округу ОСОБА_11., зареєстрований у реєстрі за № 1760 від 01 грудня 2015 року. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що наявні підстави для визнання спірного заповіту недійсним, оскільки ОСОБА_9 під час складання ним заповіту 01 грудня 2015 року не розумів значення своїх дій та не міг ними керувати внаслідок стійкого хронічного психічного захворювання.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Апеляційного суду Хмельницької області від 31 травня

2018 року апеляційні скарги ОСОБА_5 та її представника

ОСОБА_6 залишено без задоволення, рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції, зазначивши при цьому, що висновок судово-психіатричної експертизи є достатнім, обґрунтованим, складеним на підставі медичних документів, а тому підстави для сумніву в його правильності відсутні. При цьому суд апеляційної інстанції відхилив посилання відповідача на пояснення свідків щодо психічного стану спадкодавця та необґрунтованість висновку експертизи, оскільки пояснення свідків, які свідчили про те, що спадкодавець розумів значення своїх дій, не спростовують висновку судово-психіатричної експертизи та суперечать поясненням інших свідків у справі, а також медичній документації щодо стану здоров'я спадкодавця.

Короткий зміст касаційної скарги та доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі представник ОСОБА_5 - ОСОБА_6 просить скасувати оскаржені судові рішення та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга мотивована тим, що судами попередніх інстанцій не встановлена абсолютна неспроможність заповідача у момент складання заповіту розуміти значення своїх дій та керувати ними. Суди не врахували, що медична документація свідчить про те, що спадкодавець проходив останнє обстеження у 2013 році, у той час як заповіт складено у 2015 році, будь-які відомості про погіршення стану його здоров'я відсутні. Судами не було взято до уваги пояснення свідка ОСОБА_10 та третьої особи - приватного нотаріуса ОСОБА_11.

Відзиву на касаційну скаргу не надходило

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 03 серпня 2018 року відкрито касаційне провадження за поданою касаційною скаргою.

06 вересня 2018 року справу передано судді-доповідачу.

У прохальній частині касаційної скарги представник ОСОБА_5 - ОСОБА_6 просить повідомити про час і місце розгляду касаційної скарги.

Клопотання не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до частини тринадцятої статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

У разі необхідності учасники справи можуть бути викликані для надання пояснень у справі.

Ураховуючи те, що триває стадія попереднього розгляду, під час якої судове засідання не проводиться, повідомлення учасників не передбачено пооженнями ЦПК України (1618-15) , підстави для задоволення клопотання представника ОСОБА_5 - ОСОБА_6 відсутні.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

ІНФОРМАЦІЯ_3 помер батько ОСОБА_4 -

ОСОБА_9, що підтверджується копією свідоцтва про смерть, виданого Кам'янець-Подільським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Хмельницькій області, актовий запис №732 від 29 вересня 2016 року.

Згідно з довідкою про причину смерті від 29 вересня 2016 року № 1949, виданою Хмельницьким обласним бюро судово-медичної експертизи, причиною смерті ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_1 є алкогольна кардіоміопатія.

01 грудня 2015 року приватним нотаріусом Кам'янець-Подільського міського нотаріального округу Хмельницької області ОСОБА_11. було посвідчено заповіт, зареєстрований у реєстрі за № 1760, відповідно до якого ОСОБА_9 заповів ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, все своє майно, де б воно не було та з чого б воно не складалося.

Згідно інформаційної довідки зі спадкового реєстру 05 жовтня 2016 року приватним нотаріусом Мартинюк С. О. заведено спадкову справу за номером у спадковому реєстрі № 59602100 за заявою ОСОБА_4 після смерті ОСОБА_9

Згідно висновку судово-психіатричного експерта Хмельницької обласної психіатричної лікарні № 1 від 30 листопада 2017 року № 644

ОСОБА_9, який помер ІНФОРМАЦІЯ_3, не розумів значення своїх дій та не міг керувати ними під час складання заповіту

01 грудня 2015 року, посвідченого приватним нотаріусом Кам'янець-Подільського міського нотаріального округу ОСОБА_11., на ім'я

ОСОБА_5 ОСОБА_9 на час складання заповіту страждав стійким хронічним психічним захворюванням у вигляді органічного розладу особистості складного ґенезу (наслідки перенесеної черепно-мозкової травми у вигляді посттравматичної енцефалопатії з ураженням черепно-мозкових нервів, помірно вираженою внутрішньо-черепною гіпертензією, явищами вестибулопатії, частими цефалгіями, судорожним синдромом, вираженим астенічним синдромом та судомним синдромом, ускладнених поведінковими розладами внаслідок вживання алкоголю, синдром залежності) з помірними змінами особистості.

Під час проведення судово-психіатричної експертизи було встановлено, що у 1996 році ОСОБА_9 потрапив у дорожньо-транспортну пригоду, внаслідок якої отримав черепно-мозкову травму, у зв'язку з чим йому була встановлена третя група інвалідності, а у 2013 році - друга група інвалідності. У 1999 році він проходив лікування від алкоголізму.

У 2011 році він проходив лікування у Хмельницькій обласній психіатричній лікарні, під час якого йому було поставлено діагноз "ППРВВ алкоголю, стан відміни". На той час він зловживав алкоголем на протязі шести років, споживав алкогольні напої запоями, які тривали по три-чотири місяці, світлі проміжки - до місяця. На лікування був направлений з діагнозом "Хронічний алкоголізм другого ступеня, абстинентний синдром, предделірій". В анамнезі вказано, що хворий зловживав алкогольними напоями постійно, потяг до алкоголю нав'язливий. При поступленні до лікарні хворий був агресивний, роздратований, поведінка неадекватна, критика відсутня.

При проведенні судово-психіатричної експертизи досліджувалась медична карта ОСОБА_9 № 4245, відповідно до якої у період з 05 липня 2013 року по 17 серпня 2013 року він проходив лікування у Хмельницькій обласній психіатричній лікарні з діагнозом "Органічний розлад особистості внаслідок перенесеної черепно-мозкової травми (1996 рік) з помірними змінами та судомним синдромом". На лікування направлявся з діагнозом "Посттравматична енцефалопатія з судомним синдромом" .

В акті огляду медико-соціальної експертної комісії № 805/16 від 24 липня 2006 року міститься запис невролога, в якому зазначено, що у ОСОБА_9 зниження пам'яті та інтелекту, діагноз: "Стійкі наслідки перенесеної черепно-мозкової травми, ускладнені посттравматичною енцефалопатією другого ступеня з помірними координатними порушеннями, атаксією, лікворо-гіпертензивним та астенічним синдромом, з частими цефалгіями, судомними припадками один-два рази на місяць (т. 1, а. с. 73).

При проведенні судово-психіатричної експертизи досліджувалась довідка лікаря нарколога, в якій вказано, що ОСОБА_9 перебував на обліку в наркологічному кабінеті з приводу алкоголізму. Знятий з обліку у зв'язку зі смертю.

Позиція Верховного Суду

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

У статті 1233 ЦК України зазначено, що заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.

Відповідно до статті 1257 ЦК України за позовом заінтересованої особи суд визнає заповіт недійсним, якщо буде встановлено, що волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі.

Відповідно до вимог статті 202 ЦК Україниправочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно із статтею 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього кодексу.

У частині першій статті 225 ЦК України передбачено, що правочин, вчинений дієздатною фізичною особою, може бути визнаний судом недійсним за позовом цієї особи в разі, якщо судом буде встановлено, що в момент вчинення правочину вона не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними.

У контексті викладеного слід розуміти, що підставою для визнання правочину недійсним на підставі, передбаченій частиною першою

статті 225 ЦК України, має бути встановлена судом абсолютна неспроможність особи в момент вчинення правочину розуміти значення своїх дій та (або) керувати ними.

Для визначення наявності такого стану на момент укладення правочину суд призначає судово-психіатричну експертизу.

Розгляд вимог про визнання правочину недійсним з цих підстав здійснюється з урахуванням як висновку судово-психіатричної експертизи, так й інших доказів, що підтверджують чи спростовують доводи позивача про те, що в момент його укладення він не розумів значення своїх дій і не міг керувати ними.

Висновок про тимчасову недієздатність учасника такого правочину слід робити перш за все на основі доказів, які свідчать про внутрішній, психічний стан особи в момент вчинення правочину. Хоча висновок експертизи в такій справі є лише одним із доказів у справі і йому слід давати належну оцінку в сукупності з іншими доказами, будь-які зовнішні обставини (показання свідків про поведінку особи тощо) мають лише побічне значення для встановлення того, чи була здатною особа в конкретний момент вчинення правочину розуміти значення своїх дій та (або) керувати ними.

Зазначене узгоджується з правовим висновком, викладеним у постановах Верховного Суду України від 29 лютого 2012 року № 6-9цс12, від 28 вересня 2016 року № 6-1531цс16, та постановою Касаційного цивільного судуу складі Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі

№ 462/3286/16-ц (провадження № 61-5896св18).

Справи про визнання правочину недійсним із заявлених позивачем підстав вирішуються з урахуванням як висновку судово-психіатричної експертизи, так і інших доказів.

Вирішуючи спір, суди попередніх інстанцій з дотриманням вимог

статей 89, 263- 264, 382 ЦПК України, повно та всебічно з'ясували обставини справи, на підставі належним чином оціненого висновку судово-психіатричної експертизиу сукупності з іншими дослідженими доказами, зокрема поясненнями свідків, правильно застосувавши положення частини першої статті 225 ЦК України, дійшли обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог, оскільки під час укладення заповіту

від 01 грудня 2015 року ОСОБА_9 за своїм психічним станом був абсолютно не спроможним розуміти значення своїх дій та керувати ними, не був здатний оцінювати наслідки власних дій, пов'язаних з укладенням заповіту.

Доводи касаційної скарги, які є аналогічними доводам апеляційної скарги, аргументована відповідь та оцінка яким надана судом апеляційної інстанції, не дають підстав для висновку, що оскаржені судові рішення ухвалено з порушенням норм матеріального і процесуального права, зводяться до переоцінки доказів у справі, що відповідно до положень статті 400 ЦПК України знаходиться поза межами повноважень Верховного Суду.

Судді	Є. В. Синельников
	О. В. Білоконь
	С. Ф. Хопта