Постанова

Іменем України

08 квітня 2019 року

м. Київ

справа № 333/4260/15-ц

провадження № 61-44694св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

Білоконь О. В. (суддя-доповідач), Синельникова Є. В., Хопти С. Ф.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_4,

відповідачі: товариство з обмеженою відповідальністю "Укрпромбанк", публічне акціонерне товариство "Дельта Банк",

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_4 на рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя у складі судді

Варнавської Л. О. від 08 лютого 2018 року та постанову Апеляційного суду Запорізької області у складі колегії суддів: Подліянової Г. С.,

Дашковської А. В., Кримської О. М., від 16 серпня 2018 року,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У червні 2015 року ОСОБА_4 звернувся до суду із позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Укрпромбанк" (далі - ТОВ "Укрпромбанк"), публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" (далі - ПАТ "Дельта Банк") про визнання недійсними кредитного та іпотечного договорів.

Позов мотивовано тим, що 20 липня 2007 року між ним та

ТОВ "Укрпромбанк" був підписаний кредитний договір, відповідно до умов якого банк зобов'язався надати йому грошові кошті у розмірі 15 000 доларів США зі сплатою 11% річних, строком користування до 19 липня 2017 року. На забезпечення зобов'язань за кредитним договором між ним та

ТОВ "Укрпромбанк" був підписаний іпотечний договір, предметом якого є належне його на праві власності домоволодіння АДРЕСА_1. 30 червня 2010 року між ТОВ "Укрпромбанк", ПАТ "Дельта Банк" і Національним банком України укладено договір про передачу активів та кредитних зобов'язань ТОВ "Укрпромбанк" на користь ПАТ "Дельта Банк". Вказував, що кошти за кредитним договором йому надані не були, отже

ТОВ "Укрпромбанк" свої зобов'язання за договором не виконало. Істотна умова договору (порядок видачі та погашення кредиту) не відповідає вимогам законодавства України та інструкції про касові операції в банках України, зокрема банк має право надавати кредит іноземною валютою тільки з поточного рахунку клієнта, однак видача споживчого кредиту в іноземній валюті нібито видавалась з рахунку, який не є поточним рахунком клієнта та взагалі не може бути відкритий позичальнику. Цей рахунок є внутрішньобанківським аналітичним рахунком для аналітичного обліку наданих кредитів, ці рахунки відкриваються банками для власних потреб і на власний розсуд і до зберігання та видачі коштів не мають стосунку. Крім того, кредитний договір суперечить Закону України "Про захист прав споживачів" (1023-12) та Правилам надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затвердженим постановою Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168 (z0541-07) (далі - Правила), оскільки при його укладенні банк приховав від неї повну та об'єктивну інформацію щодо кінцевої сукупної вартості кредиту, не попередив про валютні ризики під час виконання зобовязань, вказав в договорі занижені значення показників істотних умов договору, чим ввів його в оману щодо реальної відсоткової ставки та кінцевої загальної суми кредиту.

Посилаючись на вищевикладене, ОСОБА_4 просив визнати недійсними кредитний та іпотечний договори.

Короткий зміст оскаржуваних судових рішень

Рішенням Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 08 лютого

2018 року, залишеним постановою Апеляційного суду Запорізької області від 16 серпня 2018 року, у задоволенні позову ОСОБА_4 відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що позивачем не надано жодних доказів, що оспорюванні договори не відповідають вимогам

статей 203, 215 ЦК України, Закону України "Про захист прав споживачів" (1023-12) і порушують його права та інтереси. Матеріали справи містять належні та допустимі докази про надання позивачу кредиту і виконання ним умов кредитного договору. Позивач був ознайомлений з умовами договору, не заперечував проти них, погодився на отримання у кредитних коштів саме на таких умовах, що визначені договором, волевиявлення сторін було вільним, будь-яких доказів протилежного позивачем не надано. За кредитним договором позичальник підтвердив, що він до укладення цього договору отримав повну, доступну та вичерпну інформацію в письмовій формі щодо умов надання кредиту, тривалий час виконував умови кредитного договору, що свідчить про прийняття ним таких умов, а також спрямованість на реальне настання реальних наслідків.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводи

У касаційній скарзі, поданій у вересні 2018 року, ОСОБА_4 просить скасувати судові рішення, посилаючись на порушення судами норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.

Касаційна скарга мотивована тим, зокрема, що суд апеляційної інстанції розглянув справу за його відсутності, без належного повідомлення про розгляд справи, у зв'язку з чим він був позбавлений можливості надати суду пояснення та докази у справі, порушено його право на участь у судовому засіданні.

Рух касаційної скарги в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного суду від 08 жовтня 2018 року відкрито касаційне провадження в указаній справі.

Позиція Верховного Суду

Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Вирішуючи спір, суд апеляційної інстанції вважав за можливе розглядати справу за відсутності позивача ОСОБА_4, щодо якого відсутні відомості про вручення судової повістки, посилаючись на принцип ефективності судового процесу, спрямованого на недопущення затягування розгляду справи.

Повністю з таким висновком погодитися не можна з огляду на таке.

Згідно зі статтею 211 ЦПК України розгляд судом цивільної справи відбувається в судовому засіданні. Про місце, дату і час судового засідання суд повідомляє учасників справи.

Статтею 128 ЦПК України передбачено, що суд викликає учасників справи у судове засідання або для участі у вчиненні процесуальної дії, якщо визнає їх явку обов'язковою. Суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов'язковою. Судова повістка про виклик повинна бути вручена з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи, але не пізніше ніж за п'ять днів до судового засідання, а судова повістка-повідомлення - завчасно. Судова повістка, а у випадках, встановлених цим Кодексом, разом з копіями відповідних документів надсилається на офіційну електронну адресу відповідного учасника справи, у випадку наявності у нього офіційної електронної адреси або разом із розпискою рекомендованим листом з повідомленням про вручення у випадку, якщо така адреса відсутня, або через кур'єрів за адресою, зазначеною стороною чи іншим учасником справи.

Суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи (стаття 372 ЦПК України).

Розгляд справи за відсутності учасника процесу, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція).

Згідно зі статтею 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом, а відповідно до статті 6 Конвенції таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які мають бути справедливими.

Відповідно до частин першої та другої статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Згідно із пунктом 4 частини п'ятої зазначеної статті суд, зберігаючи об'єктивність і неупередженість сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом.

Статтею 6 Конвенції передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.

У пункті 26 рішення Європейського суду з прав людини від 15 травня

2008 року у справі "Надточій проти України" (заява N 7460/03) зазначено, що принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

У справі, що переглядається, установлено, що ухвалою Апеляційного суду Запорізької області від 04 квітня 2018 року закінчено підготовчі дії у справі за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 08 лютого 2018 року та призначено її до розгляду

на 19 червня 2018 року, розгляд якої був відкладений на 16 серпня

2018 року.

Матеріали справи не містять доказів про повідомлення позивача про судові засідання, призначені на 19 червня та 16 серпня 2018 року.

Так, надіслана судом апеляційної інстанції кореспонденція засобами поштового зв'язку, адресована ОСОБА_4, поверталась до суду з відміткою поштової служби "за закінченням терміну зберігання", тобто фіксація отримання відповідачем кореспонденції відсутня (а. с. 72, 73, 90, 91).

Згідно з правовим висновком, викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 вересня 2018 року у справі № 751/3840/15-ц (провадження № 14-280цс18), зазначене не є належним повідомленням про дату судового засідання.

Розгляд справи за відсутності учасника процесу, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки-повідомлення, є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також грубим порушенням вимог статей 128, 372 ЦПК України.

Таким чином, суд апеляційної інстанції порушив право позивача знати про час і місце судових засідань (частина друга статті 8 ЦПК України), що є порушенням права на доступ до правосуддя та порушенням

статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Віктор Назаренко проти України" від 03 жовтня 2017 року та у справі "Лазаренко та інші проти України" від 27 червня 2017 року).

Ухвалюючи рішення, суд апеляційної інстанції на зазначені вимоги закону уваги не звернув, розглянувши справу за відсутності ОСОБА_4, щодо якого відсутні докази належного повідомлення про дату, час та місце розгляду справи, причини неявки позивача у судове засідання не з'ясував, чим порушив його конституційне право на участь у судовому розгляді, не забезпечив йому можливості надати суду докази та навести міркування з приводу позовної заяви та апеляційної скарги, чим порушив вимоги статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо права особи на справедливий судовий розгляд.

Відповідно до частини четвертої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції скасовує судове рішення за наявності підстав, які тягнуть за собою обов'язкове скасування судового рішення.

Пунктом 5 частини першої статті 411 ЦПК України визначено, що судові рішення підлягають обов'язковому скасуванню з направленням справи на новий розгляд, якщо справу розглянуто за відсутності будь-кого з учасників справи, належним чином не повідомлених про дату, час і місце судового засідання, якщо такий учасник справи обґрунтовує свою касаційну скаргу такою підставою.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу задовольнити частково, постанову апеляційного суду - скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Керуючись статтями 400, 401, 411 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити частково.

Постанову Апеляційного суду Запорізької області від 16 серпня 2018 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: О. В. Білоконь

Є. В. Синельников

С.Ф. Хопта