Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Щепанської О.А.,

суддів Кобаля М.І.,

Кондрак Н.Й.

секретар судового засідання Міщенко М.М.

за участю сторін:

позивач, ОСОБА_2 - не з'явився сповіщений у встановленому законом порядку,

представник відповідача, Коктебельської селищної Ради - Борисенко Ігор Всеволодович, довіреність № б/н від 22.07.13,

представник третьої особи, ОСОБА_5 - ОСОБА_6, довіреність № 1653 від 20.08.10,

третя особа, ОСОБА_7 - не з'явився сповіщений у встановленому законом порядку,

розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Феодосійського міського суду Автономної Республіки Крим (суддя Блейз И.Г.) від 21.05.13 у справі №119/1278/13-а,

за позовом ОСОБА_2 (АДРЕСА_1; АДРЕСА_2)

до Коктебельської селищної Ради (пер. Висотний, 1, смт. Коктебель, м. Феодосія, Автономна Республіка Крим, 98186)

треті особи: ОСОБА_5 (АДРЕСА_3

ОСОБА_7 (АДРЕСА_4)

про визнання неправомірним та скасування рішення,

Постановою Феодосійського міського суду Автономної Республіки Крим від 21 травня 2013 по справі №119/1278/13-а у задоволенні позовних вимог відмовлено у повному обсязі.

Не погодившись з зазначеним рішенням, позивач звернувся до Севастопольського апеляційного адміністративного суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити.

Ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 26.06.2013 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_2, проведено необхідні підготовчі дії, передбачені статтею 190 Кодексу адміністративного судочинства України, які достатні для закінчення підготовки та призначення справи до апеляційного розгляду.

Ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 26.06.2013 закінчено підготовку та призначено справу до апеляційного розгляду.

Розпорядженням голови Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 23.07.2013 року у складі судової колегії було здійснено заміну судді Горошко Н.П. на суддю Кучерука О.В.

Усною ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 23.07.2013 року розгляд справи було відкладено на 13.08.2013 року.

Розпорядженням голови Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 13.08.2013 року у складі судової колегії було здійснено заміну судді Кучерука О.В. на суддю Кобаля М.І.

У судовому засіданні, призначеному до розгляду на 13.08.2013, представник відповідача заперечував проти задоволення апеляційної скарги, просив її залишити без задоволення, постанову суду першої інстанції залишити без змін. Позивач явку уповноважених представників в судове засідання не забезпечив, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином та своєчасно. Третя особа - ОСОБА_7 явку уповноважених представників в судове засідання не забезпечила, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялася належним чином та своєчасно.

Згідно з ч. 4 ст. 196 Кодексу адміністративного судочинства України неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Чинне законодавство не обмежує коло представників осіб, які беруть участь у справі, при апеляційному розгляді адміністративної справи.

Судова колегія, розглянувши справу в порядку статті 195, вислухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням 23 сесії 23 скликання Коктебельської селищної ради від 14 жовтня 1999 року №648 "Про надання земельних ділянок у приватну власність для будівництва та обслуговування індивідуальних будинків та ведення особистого підсобного господарства" ОСОБА_8 передано земельну ділянку площею 0,0887 га за адресою м. Феодосія, смт. Коктебель, вул. Королева, 24. Згідно наданих архівним відділом Феодосійської міської ради документів, підставою для прийняття даного рішення є заява ОСОБА_8 (а. .с 113-114).

Позивач вважає дії відповідача з винесення рішення про надання земельної ділянки неправомірними, оскільки вони порушують його права як співвласника домоволодіння, що розташовано за вказаною адресою.

ОСОБА_3 до частини 1 статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Пунктом 1 частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Як вбачається з матеріалів справи, згідно з свідоцтвом про право власності на житло від 17.07.1994, позивачу разом із колишньою дружиною ОСОБА_5, її донькою ОСОБА_7 та матір'ю колишньої дружини ОСОБА_9 на праві загальної сумісної власності належить домоволодіння 24 по вул. Королева смт. Коктебель м. Феодосія, загальною площею 58,7 кв. м.

Згідно зі статтею 42 Земельного кодексу України (в редакції Закону України від 13 березня 1992 року (2199-12) ), громадяни, яким житлові будинки, господарські споруди та земельна ділянка належать на праві загальної сумісної власності, користуються та розпоряджаються земельною ділянкою сумісно. Використання та розпорядження земельною ділянкою, яка належить громадянам на праві загальної часткової власності, визначається власниками цих об'єктів та земельної ділянки пропорційно розміру часток в загальній власності на даний будинок. Згода про порядок використання та розпорядження земельною ділянкою являється обов'язковим для особи, яка з часом набула відповідну частку в загальній власності на жилий будинок.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач неодноразово звертався до суду з позовними вимогами про виділення частки в загальній власності та визначення порядку використання земельної ділянки.

ОСОБА_3 до висновків судово-будівельно-технічних експертиз (справи №2-4323/11, №2-63/2010), виділити 1/4 частку домоволодіння, яке знаходиться за адресою АДРЕСА_2, технічно неможливо, оскільки площа, що припадає на 1/4 корисної площі жилого будинку не відповідає необхідній площі для виділення однокімнатної квартири відповідно до наявного планування та площі приміщень жилого будинку.

Таким чином, з матеріалів справи вбачається, що між сторонами угода про порядок користування земельною ділянкою не складалася.

отже, судом першої інстанції правомірно не встановлено порушення прав позивача на земельну ділянку.

Судом першої інстанції було встановлено, що земельну ділянку передано на підставі заяви ОСОБА_9 та акту встановлення меж у натурі, тобто на підставі, документів, зазначених Земельним кодексом (2768-14) . У заяві не зазначено про склад родини заявника, однак це порушення не тягне скасування рішення про надання земельної ділянки.

ОСОБА_3 до ст. 17 ЗК України, 1990 року, у редакції, що діяла на момент прийняття спірного рішення, передача земельних ділянок у колективну та приватну власність провадиться Радами народних депутатів, на території яких розташовані земельні ділянки. Громадяни, заінтересовані у передачі їм у власність земельних ділянок із земель запасу, подають заяву про це до сільської, селищної, міської, а у разі відмови - до районної, міської, в адміністративному підпорядкуванні якої є район, Ради народних депутатів за місцем розташування земельної ділянки. У заяві зазначаються бажані розмір і місце розташування ділянки, мета її використання і склад сім'ї. Відповідна Рада народних депутатів розглядає заяву і у разі згоди передати земельну ділянку у власність громадянину замовляє землевпорядній організації розробку проекту її відведення. Проект відведення земельної ділянки погоджується з сільською (селищною) Радою народних депутатів, з районними (міськими) землевпорядним, природоохоронним і санітарним органами. органом архітектури і подається до районної (міської) Ради народних депутатів для прийняття рішення про передачу громадянину земельної ділянки у власність.

Передача у власність земельної ділянки, що була раніше надана громадянину, провадиться сільськими, селищними, міськими Радами народних депутатів за місцем розташування цієї ділянки для: ведення селянського (фермерського) господарства у розмірі згідно з статтею 52 цього Кодексу; ведення особистого підсобного господарства у розмірі згідно з статтею 56 цього Кодексу; будівництва та обслуговування жилого будинку і господарських будівель (присадибна ділянка), садівництва, дачного і гаражного будівництва у розмірах згідно із статтями 57 і 67 цього Кодексу. Зазначені земельні ділянки передаються у власність на підставі заяви громадянина і матеріалів, що підтверджують її розмір (земельно-кадастрова документація, дані бюро технічної інвентаризації, правлінь товариств і кооперативів тощо).

Земельну ділянку передано у порядку приватизації, а не цивільно - правової угоди, а тому посилання позивача на ст. 30 Земельного кодексу України 1990 року є безпідставним. Крім того, спірна земельна ділянка перебувала у власності територіальної громади в особі Коктебельської селищної ради, а тому відповідач мав беззаперечне право розпоряджатися земельною ділянкою та надати її будь-якій особі. Більше того, представником відповідача зазначено, що діючим на момент приватизації земельним законодавством не було передбачено передання земельної ділянки у спільну власність, до того ж позивач є співвласником квартири згідно свідоцтва про право власності, а передача земельної ділянки квартири не передбачена.

Крім того, судом встановлено, що зараз земельна ділянка перебуває у власності Гуляєвої Т.В. (а. с. 126 зв. бік).

Підстави для припинення права власності на земельну ділянку встановлено статтею 140 Земельного кодексу України.

Згідно правової позиції, що висловлена постановою Верховного суду України від 12 вересня 2012 року №6-71 цс12, перелік підстав припинення права власності на земельну ділянку, визначений ст. 140 Земельного кодексу України, є вичерпним. Такої підстави припинення права власності на земельну ділянку, як скасування рішення, на підставі якого було видано державний акт на право власності на земельну ділянку, зазначеним Кодексом не передбачено.

Отже, визнання незаконним рішення органу місцевого самоврядування не призведе до поновлення прав позивача, оскільки не припинить право власності Гуляєвої Т.В. на спірну земельну ділянку.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими та не підлягаючими задоволенню.

Правова оцінка, яку суд першої інстанції дав обставинам справи, не суперечить вимогам процесуального і матеріального права, а доводи апеляційної скарги щодо їх неправильного застосування є необґрунтованими.

Судове рішення є законним і обґрунтованим та не може бути скасовано з підстав, що наведені в апеляційній скарзі.

Все вищенаведене дає судовій колегії право для висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду першої інстанції - без змін.

Керуючись частиною третьою статті 24, статтями 160, 167, частиною першою статті 195, статтею 196, пунктом 1 частини першої статті 198, статтею 200, пунктом 1 частини першої статті 205, статтями 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

1.Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - залишити без задоволення.

2.Постанову Феодосійського міського суду Автономної Республіки Крим від 21.05.13 у справі №119/1278/13-а - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення згідно з частиною п'ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвалу може бути оскаржено в порядку статті 212 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою касаційна скарга на судові рішення подається безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення ухвали в повному обсязі.

Повний текст судового рішення виготовлений 19 серпня 2013 р.

З оригіналом згідно

Головуючий суддя О.А.Щепанська