розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_4, подану представником ОСОБА_5, на рішення Подільського районного суду м. Києва від 29 серпня 2017 року у складі судді Супрун Г. Б. та постанову апеляційного суду м. Києва від 19 грудня 2017року у складі колегії суддів: Невідомої Т. О., Гаращенка Д. Р., Ратнікової В. М.,

Короткий зміст позовних вимог

У вересні 2016 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до громадської організації "Адвокатська дорадча група" (далі - ГО "Адвокатська дорадча група") та просив:

- визнати недостовірною та такою, що не відповідає дійсності, порушує права, принижує честь, гідність та ділову репутацію, інформацію, поширену на офіційній сторінці в соціальній мережі Facebook, яка знаходиться за адресою ІНФОРМАЦІЯ_1, в публікаціях від ІНФОРМАЦІЯ_2 року, ІНФОРМАЦІЯ_3, ІНФОРМАЦІЯ_4 року, ІНФОРМАЦІЯ_5 року, ІНФОРМАЦІЯ_6 року, ІНФОРМАЦІЯ_7 року, ІНФОРМАЦІЯ_8 року, ІНФОРМАЦІЯ_9, ІНФОРМАЦІЯ_10 року, ІНФОРМАЦІЯ_11 року, ІНФОРМАЦІЯ_12 року, ІНФОРМАЦІЯ_13 року, ІНФОРМАЦІЯ_14 року, ІНФОРМАЦІЯ_15, ІНФОРМАЦІЯ_16 року, ІНФОРМАЦІЯ_17 року, а саме: "ІНФОРМАЦІЯ_18";

- зобов'язати ГО "Адвокатська дорадча група" припинити поширювати та видалити вказану вище недостовірну інформацію;

- зобов'язати ГО "Адвокатська дорадча група" спростувати недостовірну інформацію шляхом повідомлення про ухвалене у справі судове рішення та опублікування резолютивної частини рішення суду на веб-сторінці за адресою ІНФОРМАЦІЯ_1;

- зобов'язати ГО "Адвокатська дорадча група" надати ОСОБА_4 або його захисникам можливість опублікувати відповідь на веб-строінці ІНФОРМАЦІЯ_1 протягом тижня з дня набрання рішенням законної сили.

Свої вимоги обґрунтовував тим, ГО "Адвокатська дорадча група" неодноразово в публікаціях в соціальній мережі Facebook поширювалася інформація, що не відповідає дійсності, порушує його права, принижує честь, гідність та ділову репутацію, а саме: "ІНФОРМАЦІЯ_19".

Вказана інформація містить дані про позивача як особу, яка вчинила кримінальне правопорушення, однак вказані відомості без встановлення його вини вироком суду порушує принцип презумпції невинуватості.

Враховуючи наведене, просив позов задовольнити.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Подільського районного суду м. Києва від 29 серпня 2017 року, залишеним без змін постановою апеляційного суду м. Києва від 19 грудня 2017 року, у задоволенні позову відмовлено.

Суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з недоведеності позивачем того, що поширена інформація є недостовірною та порушує його особисті немайнові права.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У лютому 2018 року представник ОСОБА_4 - ОСОБА_5 подала касаційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просила рішення Подільського районного суду м. Києва від 29 серпня 2017 року та постанову апеляційного суду м. Києва від 19 грудня 2017 року скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Касаційна скарга мотивована тим, що відповідач використав ім'я позивача у поширених публікаціях, не дотримавшись положень частини четвертої статті 296 ЦК України. Судами неправильно визначений характер поширеної інформації та при розгляді справи не застосована прецедентна практика Європейського суду з прав людини. При розгляді справи судами не вирішено питання розподілу судових витрат.

ГО "Адвокатська дорадча група" направила відзив на касаційну скаргу, в якому просила залишити її без задоволення, а оскаржені рішення без змін.

Позиція Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду

Частиною другою статті 389 ЦПК України встановлено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Суди встановили, що 03 березня 2015 року в рамках кримінального провадження № 12914100060000228 ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 365 КК України.

В подальшому ОСОБА_4 було повідомлено про зміну підозри та про нову підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною четвертою статті 41, частиною третьою статті 28, статтею 340, частиною четвертою статті 41, частиною третьою статті 28, частиною третьою статті 365 КК України (в редакції від 07 квітня 2011 року), частиною третьою статті 27, частиною третьою статті 28, частиною другою статті 121; частиною третьою статті 27, частиною третьою статті 28, пунктами 1, 5 частини другої статті 115 Кримінального кодексу України.

Досудовим розслідуванням у даному кримінальному провадженні встановлено, що начальник головного управління Служби безпеки України ОСОБА_4, 19 лютого 2014 року, перебуваючи у приміщенні головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Київській області, діючи у складі організованої групи осіб, з метою реалізації злочинного плану по розгону мітингувальників з центральної частини м. Києва, вчиняв організаційні дії по незаконному та безпідставному проведенню антитерористичної операції, а надалі віддав наказ про початок проведення силової фази антитерористичної операції - плану "Бумеранг" у порушення вимог статтей 10, 11 Закону України "Про боротьбу з тероризмом".

В результаті зазначених дій ОСОБА_4 у будівлі федерації профспілок України проведена силова фаза антитерористичної операції, за наслідками якої в її приміщеннях виникла пожежа, під час якої загинули дві особи.

В подальшому в результаті протиправного та надмірного застосування фізичної сили, спеціальних засобів та вогнепальної зброї для розгону мітингувальників, які перебували на Майдані Незалежності в м. Києві, заподіяно тяжкі наслідки у вигляді вбивств 10 осіб, загибелі 5 осіб, а також спричинення тілесних ушкоджень різних ступенів тяжкості 100 особам.

ГО "Адвокатська дорадча група" ІНФОРМАЦІЯ_20 року, ІНФОРМАЦІЯ_21 року, ІНФОРМАЦІЯ_4 року, ІНФОРМАЦІЯ_5 року, ІНФОРМАЦІЯ_6 року, ІНФОРМАЦІЯ_7 року, ІНФОРМАЦІЯ_22 року, ІНФОРМАЦІЯ_9, ІНФОРМАЦІЯ_10 року, ІНФОРМАЦІЯ_23 року, ІНФОРМАЦІЯ_11 року, ІНФОРМАЦІЯ_12 року, ІНФОРМАЦІЯ_14 року, ІНФОРМАЦІЯ_15, ІНФОРМАЦІЯ_16 року, ІНФОРМАЦІЯ_17 року поширила в соціальній мережі Facebook (ІНФОРМАЦІЯ_1) інформацію наступного змісту: "ІНФОРМАЦІЯ_24".

Вказана інформація була розповсюджена відповідачем у соціальній мережі Facebook у зв'язку з висвітленням ходу розслідування органами досудового слідства подій на Майдані Незалежності у м. Києві, які відбувалися 18-20 лютого 2014 року.

Згідно статті 201 ЦК України честь, гідність і ділова репутація є особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством.

У частині першій статті 277 ЦК України передбачено, що фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї недостовірної інформації, має право на спростування цієї інформації.

Тлумачення статті 277 ЦК України свідчить, що позов про спростування недостовірної інформації підлягає задоволенню за такої сукупності умов: поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; поширення інформації, що порушує особисті немайнові права; врахування положень статті 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практики Європейського суду з прав людини щодо її застосування.

Згідно зі статтею 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на свободу вираження поглядів. Це право включає свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади незалежно від кордонів. Здійснення цих свобод, оскільки воно пов'язане з обов'язками і відповідальністю, може підлягати таким формальностям, умовам, обмеженням або санкціям, що встановлені законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадської безпеки, для охорони порядку або запобігання злочинам, для охорони здоров'я або моралі, для захисту репутації або прав інших осіб, для запобігання розголошенню конфіденційної інформації або підтримання авторитету і безсторонності суду і є необхідним в демократичному суспільстві.

Слід уважно розрізняти факти та оціночні судження. Наявність фактів можна довести, а правдивість оціночних суджень не можна (LINGENS v. AUSTRIA, № 9815/82, 46, ЄСПЛ, 08 липня 1986 року).

Суди встановили, що факт пред'явлення позивачу підозри у вчиненні кримінальних правопорушень ним не спростований.

Встановивши, що відповідачем у мережі Facebook поширено інформацію щодо підозри у вчиненні позивачем кримінальних правопорушень, що є фактичним твердженням, яке відповідає дійсності, та позивачем не доведено, що внаслідок її поширення відбулося порушення його особистих немайнових прав, суди дійшли правильного висновку про відмову у задоволенні позову.

Вирішуючи спір, суд правильно визначив характер спірних правовідносин та норми матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і надав їм належну оцінку, правильно встановив обставини справи, у результаті чого ухвалив законне й обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.

Доводи скарги про те, що судамине вирішено питання розподілу судових витрат, колегія суддів відхиляє, оскільки вони не впливають на правильність та законність судових рішень. Окрім того, усунення вказаних порушень допускається шляхом ухвалення додаткового рішення суду в порядку статті 270 ЦПК України.

Інші доводи касаційної скарги є аналогічними доводам, викладеним у позовній заяві, не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, а стосуються переоцінки доказів, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржені судові рішення відповідають критерію обґрунтованості судового рішення.

Частиною третьою статті 401 ЦПК України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу ОСОБА_4, подану представником ОСОБА_5, залишити без задоволення, а рішення Подільського районного суду м. Києва від 29 серпня 2017 року та постанову апеляційного суду м. Києва від 19 грудня 2017 року без змін.