На обґрунтування позовних вимог зазначала, що 27 листопада 2013 року між сторонами був укладений попередній договір, відповідно до умов якого ОСОБА_5 зобов'язувалась укласти договори купівлі-продажу земельної ділянки та житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1, з ОСОБА_7 не пізніше 1 грудня 2018 року, а ОСОБА_8 зобов'язувався купити зазначене майно за ціною 324000 грн, що еквівалентно 40000 доларів США. На підтвердження виконання свого зобов'язання щодо укладення договорів купівлі - продажу житлового будинку з господарськими будівлями і спорудами та земельної ділянки ОСОБА_8 виплатив ОСОБА_5 47721,80 доларів США, що підтверджується заявою про отримання ОСОБА_5 грошової суми від ОСОБА_8 Однак, в порушення умов попереднього договору 5 березня 2015 року ОСОБА_5 уклала договори купівлі-продажу зазначеного вище майна з іншою особою, у зв'язку із чим унеможливлюється виконання умов попереднього договору. ОСОБА_8 звертався до ОСОБА_5 з вимогою про повернення грошових, але відповіді на свою вимогу так і не отримав. 16 травня 2016 року між ОСОБА_8 і ОСОБА_4 укладений договір про відступлення права вимоги, за умовами якого ОСОБА_8 відступив, а ОСОБА_4 набула право вимоги, належне ОСОБА_8, і стала кредитором за попереднім договором від 27 листопада 2013 року, про що ОСОБА_5 повідомлена.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 3 липня 2018 року позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 за попереднім договором від 27 листопада 2013 року 2 млн грн та 3 % річних від простроченої суми за період з 18 червня 2016 року по 12 січня 2017 року, що становить 34191,78 грн, а всього 2034191,78 грн. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_7 виконав умови попереднього договору, а ОСОБА_5 порушила умови цього договору, відчуживши майно, яке є предметом попереднього договору, іншій особі.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Київського апеляційного суду від 4 грудня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_5 задоволено, рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 03 липня 2018 року скасовано. Ухвалено нове рішення, яким задоволенні позову відмовлено.

Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позову, суд апеляційної інстанції виходив з того, що суд першої інстанції не з`ясував усіх обставин справи всебічно, не оцінив усі надані сторонами докази в їх сукупності, не звернув уваги на підстави заявленого позову, у зв`язку із чим дійшов помилкових висновків про наявність підстав для задоволення позовних вимог. Зокрема суд апеляційної інстанції зазначив, що позивач просила стягнути суму, сплачену за попереднім договором та штрафні санкції лише з тих підстав, що основні договори укладені з нею, а не з її батьком, який був стороною попереднього договору. Інших підстав для задоволення позову позовна заява не містить. Разом з тим, відповідно до пункту 3.4.1 договору ОСОБА_7 самостійно, без одержання згоди ОСОБА_5 має право передати права за цим договором третій особі. Установивши, що ініціатива укладення основних договорів купівлі - продажу не на своє ім`я, а на ім`я третьої особи, а саме його доньки ОСОБА_4, яка є позивачем у даній справі, належала саме ОСОБА_7, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відсутність порушень умов договору з боку відповідачки.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі ОСОБА_4 просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції неправильно оцінив докази у справі, що призвело до неправильного встановлення обставини, які мають значення для справи, визначення правовідносин, що склалися між сторонами, та, відповідно, потягло за собою ухвалення неправомірного рішення.

Доводи інших учасників справи.

ОСОБА_5 не скористалася наданим їй правом на подачу відзиву.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Під час розгляду справи суди установили, що 27 листопада 2013 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_8 укладений попередній договір, за умовами якого сторони зобов'язались укласти договори купівлі-продажу земельної ділянки та житлового будинку в майбутньому, але не пізніше ніж 1 грудня 2018 року.

Об'єктом купівлі-продажу за договором є належні ОСОБА_5 на праві приватної власності земельна ділянка площею 110,0766 га, кадастровий номер НОМЕР_1, та житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, що розташовані на АДРЕСА_1 Ціна об'єкту купівлі-продажу визначається на день укладення основного договору в гривні в сумі 324 000 грн, виходячи з курсу долара на дату укладення цього договору 8,1 грн за 1 долар; строк передачі об'єкту купівлі-продажу-протягом 1 дня з моменту підписання основних договорів.

За умовами попереднього договору ОСОБА_5 має право вимагати від ОСОБА_8 укладення договорів купівлі-продажу земельної ділянки та житлового будинку в строки та на умовах, викладених в цьому договорі; перед укладенням основних договорів вимагати сплати повної ціни і об'єкт купівлі-продажу, яка передбачена пунктом 1.2 цього договору відповідно до умов основних договорів.

ОСОБА_8 В свою чергу має право вимагати від ОСОБА_5 укладання договору купівлі-продажу земельної ділянки та житлового будинку в строки та на умовах, викладених у цьому договорі; у разі невиконання ОСОБА_5 умов договору розірвати цей договір та вимагати відшкодування збитків; самостійно, без одержання згоди ОСОБА_5 передати право за цим договором третій особі.

Умовами договору також передбачено, що на підтвердження свого зобов'язання щодо укладення договору купівлі-продажу земельної ділянки та житлового будинку (основних договорів) та у забезпечення його виконання, ОСОБА_8 сплачує ОСОБА_5 щомісячно 5 400 грн, починаючи з 01грудня 2013 року шляхом перерахування вказаної суми на поточний рахунок ОСОБА_5 в ПАТ "Райффайзен Банк Аваль". Загальна сума, яка буде сплачена до моменту підписання основних договорів, зараховується в загальну вартість об'єкту купівлі-продажу.

У разі відмови ОСОБА_5 від укладання основних договорів, або невиконання зобов'язань по цьому договору, що перешкоджає укладенню основних договорів, ОСОБА_5 повертає ОСОБА_8 суму, отриману ОСОБА_5 від ОСОБА_8 і сплачує штраф в розмірі отриманої суми.

Суди установили, що ОСОБА_5 станом на 5 березня 2015 року отримала від ОСОБА_8 324 000 грн, виходячи з курсу долара на дату укладення цього договору 8,1 грн за один долар США та ця сума є повним розрахунком по попередньому договору..

Також 5 березня 2015 року між ОСОБА_5 і ОСОБА_4 Був укладений договір купівлі-продажу земельної ділянки, відповідно до умов якого продавець передав, а покупець прийняв у власність земельну ділянку площею 0,0766 га, кадастровий номер НОМЕР_1 на АДРЕСА_1

Продаж земельної ділянки вчинено за 713 040,20 грн. Розрахунок за земельну ділянку здійснюється наступним чином: 320 500 грн сплачується покупцем у безготівковому поряду шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця в ПАТ "Райффайзен Банк Аваль", а 392 540,20 грн сплачується покупцем до 20 грудня 2015 року.

Того ж дня між ОСОБА_5 і ОСОБА_4 був укладений договір купівлі-продажу домоволодіння, незавершеного будівництвом, за адресою: АДРЕСА_1. Ціна продажу відчужуваного об'єкту встановлена сторонами у розмірі 277 700 грн та перерахована на розрахунковий рахунок продавця в ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" до підписання цього договору.

20 квітня 2016 року ОСОБА_8 звернувся до ОСОБА_5 з вимогою про повернення 47 721,80 доларів США, сплачених ним на виконання умов попереднього договору, що еквівалентно 1 214 042,58 грн, та штраф в розмірі, що дорівнює сумі, яка отримана ОСОБА_5, як це зазначено умовами попереднього договору, у зв`язку з тим, що основні договори укладено не з ним, а з іншою особою, і ця обставина перешкоджає виконанню умов попереднього договору щодо укладення основних договорів з ним. Зазначена вимога посвідчена приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу Беловою О. С.

16 травня 2016 року між ОСОБА_8 та ОСОБА_4 укладений договір про відступлення права вимоги, відповідно до якого ОСОБА_4 набула право вимагати від ОСОБА_5 повернення грошової суми в загальному розмірі 324000 грн, сплати штрафу в розмірі, що дорівнює сумі, яка отримана ОСОБА_5 в розмірі 324 000 грн та сплати інших штрафних та фінансових санкцій, передбачених діючим законодавством України за невиконання або неналежне виконання боржником умов попереднього договору від 27 листопада 2013 року, укладеного між ОСОБА_7 та ОСОБА_5

Про відступлення права вимоги ОСОБА_5 було повідомлено.

10 червня 2016 ОСОБА_4 звернулася до ОСОБА_5 з вимогою сплатити протягом семи днів з моменту отримання цієї вимоги 40000 доларів США, сплачених ОСОБА_8 ОСОБА_5 згідно умов попереднього договору від 27 листопада 2013 року, що за офіційним курсом НБУ на момент складання даної вимоги складає 1 000 000 грн; 40 000 доларів США штрафу в розмірі, що дорівнює сумі, яка отримана ОСОБА_5, що за офіційним курсом НБУ (25 грн за 1 долар США) на момент складання даної вимоги складає 1 000 000 грн.

Рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова від 22 серпня 2017 року, яке набрало законної сили, в справі за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_4 про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, позов ОСОБА_5 задоволено, визнано виконавчий напис, вчинений приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу Беловою О. С. від 10 лютого 2017 року про стягнення з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 грошових коштів на загальну суму 1 108 000 грн таким, що не підлягає виконанню.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно із частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, заперечення на касаційну скаргу, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з огляду на таке.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до статі 626 ЦК України (435-15) договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

За змістом статей 6 та 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно із частинами першою - третьою статті 635 цього Кодексу попереднім є договір, сторони якого зобов'язуються протягом певного строку (у певний термін) укласти договір в майбутньому (основний договір) на умовах, встановлених попереднім договором.

Сторона, яка необґрунтовано ухиляється від укладення договору, передбаченого попереднім договором, повинна відшкодувати другій стороні збитки, завдані простроченням, якщо інше не встановлено попереднім договором або актами цивільного законодавства.

Зобов'язання, встановлене попереднім договором, припиняється, якщо основний договір не укладений протягом строку (у термін), встановленого попереднім договором, або якщо жодна із сторін не направить другій стороні пропозицію про його укладення

З аналізу наведених норм права можна зробити висновок, що порушення сторонами своїх зобов'язань, що ґрунтуються на попередньому договорі, може тягти наслідки, передбачені законом або договором. Зокрема, сторона, яка необґрунтовано ухиляється від укладення основного договору на підставі попереднього договору, повинна відшкодувати другій стороні збитки, завдані простроченням укладення основного договору.

Отже для настання негативних наслідків у вигляді відшкодування другій стороні збитків, завданих простроченням або його невиконанням, необхідною умовою є необґрунтоване ухилення однієї із сторін попереднього договору від укладення основного договору протягом строку, встановленого попереднім договором. При цьому під ухиленням слід розуміти не намір відмовитися від договору, а конкретні дії учасників правовідносин, спрямовані на умисне невиконання умов договору.

Оскільки суд апеляційної інстанції установив, що умовами попереднього договору було встановлено, що ОСОБА_7 має право самостійно, без одержання згоди ОСОБА_5 передати третій особі, зокрема, своє право укласти основний договір та сам запропонував продавцю укласти основні договори купівлі - продажу на ім`я його доньки ОСОБА_4, яка є позивачем у даній справі, то відповідач не мала підстав для відмови у оформленні основних договорів на ім`я третьої особи, запропонованою ОСОБА_7

Отже, суд апеляційної інстанції дійшов правильних висновків про відсутність порушень умов попереднього договору з боку ОСОБА_5

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент і це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Серявін та інші проти України" і "Трофимчук проти України").

Поряд із цим, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

Дослідивши доводи касаційної скарги, суд прийшов до висновку, що вони не дають підстав для висновку про неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, оскільки зводяться до незгоди із судовим рішенням та переоцінки доказів, що є поза межами повноважень касаційної інстанції.

За правилами статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду дійшла висновку про залишення без задоволення касаційної скарги та залишення без змін постанови Київського апеляційного суду від 4 грудня 2018 року, оскільки зазначене судове рішення законне та обґрунтоване.