розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_5 на рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці від 26 квітня 2016 року у складі судді Данилюка М. І. та ухвалу Апеляційного суду Чернівецької області від 13 червня 2017 року у складі колегії суддів: Міцнея В. Ф., Владичана А. І., Височанської Н. К.

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У грудні 2015 року ОСОБА_4звернулась до суду із позовом до ОСОБА_5 про відшкодування майнової шкоди, посилаючись на те, що їй на праві власності належить квартираАДРЕСА_1, яку 24 жовтня 2015 року затоплено мешканцями квартири НОМЕР_1 за вказаною адресою, власником якої є ОСОБА_5 Внаслідок залиття квартири їй завдано майнову шкоду в розмірі 14 128,08 грн, яку просила суд стягнути з ОСОБА_5

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Шевченківського районного суду м. Чернівці від 26 квітня 2016 року позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 14 128, 08 грн майнової шкоди,завданої залиттям квартири. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що залиття належної позивачу квартири відбулося 24 жовтня 2015 року з квартири, власником якої є ОСОБА_5, тому остання має відшкодувати завдану майнову шкоду, розмір якої доведено.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Рішенням Апеляційного суду Чернівецької області від 13 вересня 2016 року рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці від 26 квітня 2016 року скасовано. Ухвалено нове рішення про відмову в позові. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішення апеляційного суду мотивовано тим, що позивачем не надано доказів того, що їй завдано майнову шкоду внаслідок неправомірних та винних дій ОСОБА_5, оскільки на час залиття квартири позивача, у квартирі НОМЕР_1 проживав ОСОБА_6 В акті обстеження квартири від 24 жовтня 2015 року не відображено причини залиття квартири та відсутній висновок комісії щодо встановлення вини особи, яка вчинила залиття.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 05 квітня 2017 року рішення Апеляційного суду Чернівецької області від 13 вересня 2016 року скасовано, справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Ухвалу суду касаційної інстанції мотивовано тим, що апеляційним судом не враховано надані позивачем докази в обґрунтування позовних вимог та те, що відповідачем не надано жодних доказів відсутності її вини у завданні шкоди позивачу, що є її процесуальним обов'язком згідно зі статтями 10, 60 ЦПК України 2004 року та статті 1166 ЦК України.

Ухвалою Апеляційного суду Чернівецької області від 13 червня 2017 року рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці від 26 квітня 2016 року залишено без змін.

Судове рішення мотивовано тим, що відповідачем не надано доказів відсутності її вини у залитті квартири позивача та завданні їй шкоди. Власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У поданій у липні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ касаційній скарзі ОСОБА_5, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просить рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці від 26 квітня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Чернівецької області від 13 червня 2017 року скасувати та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 липня 2017 рокувідкрито касаційне провадження в указаній справі і витребувано її з Шевченківського районного суду м. Чернівці.

У травні 2018 року вказану справу разом із матеріалами касаційного провадження передано до Верховного Суду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційну скаргу мотивована тим, що рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанцій ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Судами належним чином не з'ясовано фактичних обставин справи щодо заявлених вимог. Акт обстеження квартири, складений комісією житлово-будівельного кооперативу від 24 жовтня 2015 року № 61, має суттєві недоліки, не відповідає законодавству щодо складання такого акта, тому не може бути належним та допустимим доказом у справі.

Акт складено без участі заінтересованих осіб, зокрема, відповідача, та без з`ясування причин залиття. У момент залиття квартири позивача у квартирі відповідача проживав ОСОБА_6, відповідач на той час перебувала за кордоном, тому вона є неналежним відповідачем у справі.

Висновок щодо визначення вартості майнової шкоди та ремонтно-відновлювальних робіт, яким обґрунтовано ціну позову, складено особою, яка не має відповідного та належного дозволу на виконання такого виду робіт, адже кваліфікаційним сертифікатом передбачено право на "Технічне обстеження будівель".

Судом першої інстанції не роз'яснено відповідачу право на залучення у справі судового експерта та призначення судової експертизи.

Доводи особи, яка подала заперечення на касаційну скаргу

У серпні 2017 року ОСОБА_4 подала заперечення на касаційну скаргу, які мотивовано тим, що під час судового розгляду справи відповідачем не спростовано ні технічний висновок з визначення вартості ремонтно-відновлювальних робіт, ні склад комісії, яким складено акт обстеження квартири.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що ОСОБА_4 на підставі договору купівлі-продажу від 13 грудня 2007 року є власником квартири АДРЕСА_1.

ОСОБА_5 є власником квартири АДРЕСА_3.

Згідно з актом обстеження квартири від 24 жовтня 2015 року АДРЕСА_1 встановлено у квартирі такі пошкодження внаслідок її залиття із квартири вище: у вбиральні розмокло пластикове покриття стін та стелі, шахти з водопровідними трубами; у ванній кімнаті розмокло пластикове покриття стін та стелі, замкнув та перегорів вентилятор витяжки, згоріли галогенові лампочки, у дзеркалі із підсідкою перегоріли лампочки, пошкоджено саме дзеркало; у коридорі розмокли шпалери на стінах, двері викривило, стеля у жовтих плямах, ламіноване покриття здулося; у вітальні розмокли шпалери на стінах, стеля у жовтих плямах, ламінат на підлозі розмок та здувся.

Відповідно до довідки житлово-будівельного кооперативу від 05 листопада 2015 року № 61 у квартирі АДРЕСА_3 проживає ОСОБА_6

Згідно з технічним висновком від 19 грудня 2015 року вартість завданої ОСОБА_4 шкоди внаслідок залиття квартири АДРЕСА_1 складає 14 128,08 грн.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Вивчивши матеріали цивільної справи, зміст оскаржуваних судових рішень, обговоривши доводи касаційної скарги, заперечення на касаційну скаргу, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення з таких підстав.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з частинами першою, другою та п'ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржувані судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанцій відповідають зазначеним вимогам.

Доводи касаційної скарги про те, що ОСОБА_5 є неналежним відповідачем у справі, адже на момент залиття у квартирі проживала інша особа, а вона на той час перебувала за кордоном, є необґрунтованими, оскільки статтею 322 ЦК України закріплено тягар відповідальності власника майна, зокрема власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

За змістом статті 179 ЖК Української РСР користування будинками (квартирами) державного і громадського житлового фонду, фонду житлово-будівельних кооперативів, а також приватного житлового фонду та їх утримання здійснюється з обов'язковим додержанням вимог Правил користування приміщеннями жилих будинків і прибудинковими територіями, які затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Згідно з пунктом 2.3.6 Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій, затверджених наказом Державного комітету з питань житлово-комунального господарства від 17 травня 2005 року № 76 (z0927-05) , у разі залиття, аварії квартир складається відповідний акт, який повинен встановлювати причини залиття, зокрема чи залиття спричинено унаслідок несправності внутрішньобудинкових мереж водопостачання та водовідведення та з'ясування питання чи не було це наслідком недбалості осіб, мешканців квартир або інші обставини, що могли спричинити залиття. Форма вказаного акта встановлена в додатку №4 до Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій.

Відповідно до статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі винною особою, яка її завдала.

Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Частиною третьою статті 10 ЦПК України2004 року закріплено обов'язок кожноїсторони довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Встановлюючи наявність або відсутність фактів, якими обґрунтовувалися вимоги чи заперечення, визнаючи одні та відхиляючи інші докази, суд має свої дії мотивувати та враховувати те, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частина четверта статті 60 ЦПК України 2004 року).

Відповідно до презумпції вини особи, яка завдалашкоди (стаття 1166 ЦК України), не позивач доводить вину відповідача, а відповідач доводить відсутність своєї вини, на що суди обґрунтовано звернули увагу, ухвалюючи рішення про задоволення позову.

Актом про обстеження квартири від 24 жовтня 2015 року встановлено факт залиття квартири позивача із квартири відповідача, яка відсутність своєї вини суду не довела, належних та достатніх доказів в обґрунтування заперечень проти позову не надала.

Не погоджуючись із технічним висновком із визначення вартості ремонтно-відновлювальних робіт у квартирі позивача, відповідач не надала суду доказів, що розмір майнової шкоди, завданої позивачу залиттям її квартири, складає іншу суму, ніж зазначено у вказаному висновку.

За змістом частини другої статті 10 ЦПК України 2004 року, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення їх переконливості перед судом.

Цивільним процесуальним законом передбачено право осіб, які беруть участь у справі, подавати докази, заявляти клопотання.

З огляду на зазначене не заслуговують на увагу доводи касаційної скарги, що судом першої інстанції не роз'яснено право відповідача на залучення у справі судового експерта та призначення судової експертизи, адже сторони вільно користуються своїми цивільними процесуальними правами та не встановлено перешкод заявити відповідачу відповідне клопотання.

Таким чином, доводи касаційної скарги не спростовують висновки судів першої та апеляційної інстанцій, зводяться до незгоди ОСОБА_5 із судовими рішеннями.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.