розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 11 грудня 2017 року у складі судді Чуванової А. М. та постанову Апеляційного суду Полтавської області від 24 січня 2018 року у складі колегії суддів: Бондаревської С. М., Кривчун Т. О., Кузнєцової О. Ю.,

Короткий зміст позовних вимог

У червні 2015 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства "ХДІ страхування" (в подальшому перейменоване на ПАТ "Страхова компанія "Євроінс Україна") про захист прав споживача та стягнення страхового відшкодування.

Позовну заяву мотивовано тим, що 04 липня 2014 року між нею та ПАТ "ХДІ Страхування" в особі директора Полтавської дирекції ПАТ "ХДІ Страхування" Степаненкова В. М. укладений договір добровільного страхування наземного транспортного засобу № 06-002347-59, за яким застраховано належний їй автомобіль "Subaru Impreza", 2008 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1, строком на один рік.

Пунктами 5.8, 5.8.1 договору встановлено дійсну вартість автомобіля та страхову суму в розмірі 356 000 грн.

Згідно з підпунктами 6.2.3, 6.2.4, пунктами 6.2., 7 договору відповідач зобов'язався здійснити страхувальнику страхові виплати без урахування експлуатаційного зносу деталей, вузлів, агрегатів за пошкодження, знищення або втрати ТЗ/ДО (транспортного засобу/додаткового обладнання), за умови настання страхового випадку.

Серед переліку ризиків страхових випадків, внаслідок настання яких здійснюються страхові виплати, визначено зокрема такі ризики: "пожежа, вибух транспортного засобу, ПДТО (протиправні дії третіх осіб)".

31 липня 2014 року о 20 год. 45 хв. поблизу кафе "Весела садиба" в с. Веселівка Диканського району Полтавської області відбулося займання автомобіля "Subaru Impreza", реєстраційний номер НОМЕР_1, у результаті чого автомобіль отримав механічні пошкодження.

Відповідно до пунктів 8.1.3, 9 умов добровільного страхування наземного транспорту, які є додатком до договору добровільного страхування наземного транспортного засобу від 04 липня 2014 року № 06-002347-59, вона своєчасно подала заяву страховику про настання страхової події, а 05 вересня 2014 року - заяву про виплату страхового відшкодування та необхідні документи.

Актом про пожежу від 01 серпня 2014 року, складеним головним державним інспектором з питань пожежного та технічного нагляду Диканського району майором служби цивільного захисту ОСОБА_3, зафіксовано факт пожежі автомобіля марки "Subaru Impreza", реєстраційний номер НОМЕР_1, внаслідок якої пошкоджено електропроводку в моторному відсіку автомобіля. Ймовірна причина пожежі - коротке замикання електропроводки двигуна.

Відповідно до акта про пожежу від 01 серпня 2014 року, складеного начальником СKP Диканського РВ УМВС України в Полтавській області майором міліції Зливком О. С., в порушенні кримінального провадження за фактом пожежі відмовлено, оскільки в події не встановлено ознак кримінального правопорушення.

31 березня 2015 року нею на адресу страхової компанії була направлена вимога про виплату належної їй страхової суми.

16 квітня 2015 року відповідач відмовив їй у здійсненні виплати.

Період прострочення відповідачем страхової виплати з 18 вересня 2014 року по 30 листопада 2017 року становить 1 169 днів.

Уточнивши позовні вимоги (т. 3, а. с. 16-18), ОСОБА_1 просить стягнути з ПАТ "Страхова компанія "Євроінс Україна" на її користь за договором добровільного страхування наземного транспорту від 04 липня 2014 року № 06-002347-59 суму боргу з виплати страхового відшкодування в розмірі 802 891,61 грн, з урахуванням індексу інфляції, 3 % річних, пені, франшизи, вартості залишків транспортного засобу, та понесені позивачем судові витрати у справі, у тому числі витрати зі сплати судової пожежно-технічної експертизи № 2710 в сумі 102 65,64 грн, витрати зі сплати правової допомоги адвоката в сумі 6 000 грн, 3 000 грн - за проведення оцінки залишків транспортного засобу.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Октябрського районного суду м. Полтави від 11 грудня 2017 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Стягнуто з ПАТ "Страхова компанія "Євроінс Україна" на користь ОСОБА_1 суму боргу з виплати страхового відшкодування, з урахуванням індексу інфляції, 3 % річних та пені в загальному розмірі 359 725,90 грн.

У задоволенні інших позовних вимог відмовлено. Вирішено питання судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що суд першої інстанції, оцінивши надані сторонами докази з урахуванням положень статей 11, 60 ЦПК України 2004 року, взяв до уваги висновок експертного пожежно-технічного дослідження від 10 березня 2015 року № 118 та виходив з того, що подія загорання автомобіля позивачки має ознаки страхового випадку, тому відмова страховика у здійсненні страхового відшкодування є незаконною. Встановивши порушення страховиком зобов'язання зі сплати страхового відшкодування, суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивачки суми страхового відшкодування з урахуванням індексу інфляції, 3 % річних та пені за період з 18 вересня 2014 року до 30 листопада 2017 року .

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Апеляційного суду Полтавської області від 24 січня 2018 року апеляційні скарги ОСОБА_1 та ПрАТ "Страхова компанія "Євроінс Україна" залишені без задоволення.

Рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 11 грудня 2017 року залишено без змін.

Постанову апеляційного суду мотивовано тим, що суд першої інстанції повно та всебічно розглянув справу, надав усім доводам сторін належну правову оцінку, оцінив належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності та постановив законне, правильне по суті і справедливе рішення. Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 про помилкове визначення суми страхового відшкодування, інфляційних втрат, 3 % річних та пені, а також доводи ПАТ "Страхова компанія "Євроінс Україна" про необґрунтованість позовних вимог ОСОБА_1, є такими, що спростовуються дослідженими судом доказами та встановленими обставинами у справі.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводів

У касаційній скарзі, поданій у лютому 2018 року до Верховного Суду, ОСОБА_1 просить скасувати оскаржувані судові рішення в частині розрахунку суми боргу зі сплати страхового відшкодування та ухвалити в цій частині нове рішення по суті позову, обґрунтовуючи свою вимогу порушенням судами попередніх інстанцій норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Касаційна скарга мотивована тим, що судами попередніх інстанцій на підставі оцінених у справі доказів встановлені дійсні обставини щодо наявності правових підстав для здійснення страхового відшкодування. Водночас судом першої інстанції неправильно розраховано суму страхового відшкодування з урахуванням індексу інфляції, 3 % річних та пені. Указаний розрахунок не узгоджується з рекомендаціями стосовно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, затвердженими листом Верховного Суду України від 03 квітня 1997 року № 62-97р (v2-97700-97) . Апеляційний суд в порушення вимог частини четвертої статті 265, частин першої та другої статті 367, підпунктів "б", "в" пункту 3 частини першої статті 382 ЦПК України, враховуючи зміст апеляційної скарги, не перевірив законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в цій частині та не виправив арифметичні помилки, які допустив суд першої інстанції.

Короткий зміст позиції інших учасників справи

У відзиві на касаційну скаргу ПАТ "Страхова компанія "Євроінс Україна" заперечувало проти її доводів, вважало їх необґрунтованими, а аргументи ОСОБА_1 щодо невідповідності наведеного судами розрахунку такими, що протирічить цивільному законодавству України та умовам договору страхування.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 05 квітня 2018 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1

У травні 2018 року цивільна справа № 554/8357/15-ц надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 06 березня 2019 року справу за позовом ОСОБА_1 до ПАТ "Страхова компанія "Євроінс Україна" про захист прав споживача та стягнення страхового відшкодування призначено до судового розгляду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди встановили, що 04 липня 2014 року між ОСОБА_1 та ПАТ "ХДІ Страхування" в особі директора Полтавської дирекції ПАТ "ХДІ Страхування" СтепаненковаВ.М. укладений договір добровільного страхування наземного транспортного засобу № 06-002347-59, за яким застраховано належний їй автомобіль "Subaru Impreza", 2008 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1, строком на один рік (т. 1, а. с. 6-12).

Згідно зі статутом, затвердженим загальними зборами акціонерів ПАТ "ХДІ Страхування" (протокол від 29 вересня 2016 року № 41), ПАТ "ХДІ Страхування" перейменовано в ПАТ, а в подальшому в ПрАТ "Страхова компанія "Євроінс Україна" (т. 2, а. с. 116-153).

Відповідно до пункту 6.2 договору добровільного страхування, страховими випадками є ризики пошкодження, знищення та/або втрату застрахованого транспортного засобу в цілому, або окремих його деталей, частин та застрахованого додаткового обладнання внаслідок: дорожньо-транспортної пригоди, стихійних явищ, пожежі та вибуху, протиправність дії третіх осіб (крім викрадення), інших випадкових подій, викрадення.

31 липня 2014 року о 20 год. 45 хв. поблизу кафе "Весела садиба" в с. Веселівка Диканського району Полтавської області відбулося займання автомобіля "Subaru Impreza", реєстраційний номер НОМЕР_1, в результаті чого автомобіль отримав механічні пошкодження.

Факт пожежі зафіксовано актом про пожежу від 01 серпня 2014 року, складеним головним державним інспектором з питань пожежного та техногенного нагляду Диканського району, майором служби цивільного захисту Дудником О. В. (т. 1, а. с .16).

Листом від 30 жовтня 2014 року № 957 у відповідь на заяву ОСОБА_1 ПАТ "ХДІ Страхування" відмовило останній у виплаті страхового відшкодування, посилаючись на висновок експертного дослідження науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України від 26 вересня 2014 року № 2, згідно з яким обставиною, яка сприяла виникненню та розповсюдженню пожежі, було перебування ДВЗ автомобіля, його вузлів і агрегатів у значно розігрітому та розпеченому стані, а шляхами розповсюдження вогню були горючі матеріали і елементи моторного відсіку, а також горючі рідини, які в ньому знаходилися, зокрема, паливної системи автомобіля. Технічною причиною пожежі стала розгерметизація паливної системи моторного відсіку автомобіля, можливо, в місці встановлення

Г-подібної металевої трубки та попадання горючої рідини (бензину) на нагріті до високої температури частини двигуна (т. 1, а. с. 24-25).

Згідно з висновком експертного пожежно-технічного дослідження Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз імені засл. професора М. С. Бокаріуса від 10 березня 2015 року № 118 технічною причиною виникнення пожежі, яка сталась 31 липня 2014 року в автомобілі "Subaru Impreza", реєстраційний номер НОМЕР_1, є загорання ззовні даного АТЗ штучно створеного горючого середовища від внесеного в нього джерела запалювання, подібного полум'ю сірника, запальнички, смолоскипу тощо" (т. 1, а. с. 39-40).

Згідно з висновком судової пожежно-технічної експертизи Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз імені засл. професора М.С.Бокаріуса від 30 травня 2016 року № 2710, проведеної на виконання ухвали Октябрського районного суду м. Полтави від 23 лютого 2016 року, в автомобілі "Subaru Impreza", реєстраційний номер НОМЕР_1, первинне вогнище пожежі (осередок пожежі) виникло на ділянці під вітровим склом по всій ширині даного АТЗ. 31 липня 2014 року самозагоряння автомобіля "Subaru Impreza", реєстраційний номер НОМЕР_1, за умов конкретного випадку, не було можливим.

Виникнення пожежі 31 липня 2014 року в автомобілі "Subaru Impreza", реєстраційний номер НОМЕР_1, не спричинене дефектом виробника або технічним браком деталей.

Причиною виникнення пожежі автомобіля "Subaru Impreza", реєстраційний номер НОМЕР_1, яка сталась 31 липня 2014 року, є займання ззовні цього АТЗ штучно створеного горючого середовища від внесеного в нього джерела запалювання, подібного полум'ю сірника, запальнички, смолоскипу тощо (т. 2, а. с. 43-52).

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково.

Оцінка аргументів учасників справи та висновків судів першої й апеляційної інстанції

У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частин першої, другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Статтею 979 ЦК України визначено, що за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Згідно зі статтею 988 ЦК України страховик зобов'язаний у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату у строк, встановлений договором, відшкодувати витрати, понесені страхувальником у разі настання страхового випадку з метою запобігання або зменшення збитків, якщо це встановлено договором.

Частиною першою статті 990 ЦК України передбачено, що страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта.

За змістом статті 8 Закону України "Про страхування", страховий випадок - це подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.

Згідно зі статтею 16 Закону України "Про страхування" за договором страхування страховик зобов'язується у разі настання страхового випадку виплати страхувальникові або іншій особі, визначений у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Відповідно до пункту 3 статті 20 Закону України "Про страхування" страховик зобов'язаний при настанні страхового випадку здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у передбачений договором строк. Страховик несе майнову відповідальність за несвоєчасне здійснення страхової виплати (страхового відшкодування) шляхом сплати страхувальнику неустойки (штрафу, пені), розмір якої визначається умовами договору страхування або законом.

Аналогічні за змістом положення передбачені статтею 992 ЦК України.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України (435-15) , інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно із статтею 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Суд першої інстанції, з висновками якого погодився і апеляційний суд, встановивши фактичні обставини справи на підставі досліджених письмових доказів, дійшов висновку, що зазначена сторонами подія займання автомобіля "Subaru Impreza", реєстраційний номер НОМЕР_1, внаслідок якої застрахований автомобіль отримав механічні пошкодження, є страховим випадком, передбаченим договором добровільного страхування наземного транспортного засобу від 04 липня 2014 року № 06-002347-59, укладеним між сторонами. Тому відмова відповідача у здійсненні позивачу регламентної виплати є незаконною.

У випадку невиконання страховиком обов'язку щодо здійснення регламентної (страхової) виплати, передбаченої договором, у страхувальника виникає право на отримання 3 % річних, інфляційних втрат та пені за невиконання грошового зобов'язання.

За таких обставин суди попередніх інстанцій правомірно вважали, що позовні вимоги ОСОБА_1 є такими, що ґрунтуються на вимогах закону.

Щодо наявності правових підстав для задоволення позову, ОСОБА_1 судові рішення не оскаржує.

У своїй касаційній скарзі ОСОБА_1 оскаржує рішення попередніх інстанцій лише в частині проведеного судами розрахунку суми боргу з виплати страхового відшкодування, з урахуванням індексу інфляції, 3 % річних та пені.

ПАТ "Страхова компанія "Євроінс Україна", заперечуючи проти доводів касаційної скарги, просить залишити оскаржувані судові рішення про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_1 без змін.

Враховуючи викладене, рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 11 грудня 2017 року та постанова Апеляційного суду Полтавської області від 24 січня 2018 року в частині підстав задоволення позову в касаційному порядку не переглядаються.

При визначенні розміру інфляційних втрат за період з 18 вересня 2014 року по 30 листопада 2017 року суд першої інстанції, з висновком якого погодився і апеляційний суд, вважав, що стягненню підлягає сума у розмірі 359 725,90 грн, яка складається з: інфляційних втрат у розмірі 14 875,20 грн, 3 % річних за прострочення грошового зобов'язання - 29 910,49 грн, 0,01 % пені за кожний день прострочення зобов'язання - 3 639,10 грн.

З такими висновками колегія суддів у повному обсязі не погоджується, оскільки судами попередніх інстанцій при визначенні окремих складових заборгованості, які підлягають стягненню (інфляційні втрати та пеня), допущено арифметичну помилку.

Беручи до уваги рекомендації про порядок застосування індексів інфляції при розгляді справи, викладені в листі Верховного Суду України від 03 квітня 1997 року № 62-97р (v2-97700-97) , для визначення індексу інфляції за будь-який період необхідно помісячні індекси за відповідні періоди перемножити між собою.

Індекс інфляції становив: за вересень 2014 року - 102,9 %, за жовтень - 102,4 %, за листопад 2014 року - 101,9 %, за грудень 2014 року - 103 %.

Сукупний індекс інфляції з вересня по грудень 2014 року становить 110,6 %

Сукупний індекс інфляції за 2015 рік - 143,3 %, за 2016 рік - 112,4 %, з січня по листопад 2017 року - 112,5 %.

Отже, сукупний індекс інфляції за період з вересня 2014 року по 30 листопада 2017 року становить 200,4 % (110,6 % х 143,3 % х 112,4 % х 112,5 %).

Таким чином, інфляційні втрати відповідно до суми боргу в розмірі 311 301,11 грн за період з вересня 2014 року по 30 листопада 2017 року складають 306 942,89 грн (311 301,11 х 200,4 % - 311 301,11 = 312 546,31 грн).

Пеня у розмірі 0,01 % за кожний день прострочення виплати страхового відшкодування, згідно з пунктом 7.5.3 договору добровільного страхування автомобіля, за 1 169 днів становить 36 391,10 грн (311 301,11 грн х 0,01 % х 1169 днів = 36 391,10 грн).

3 % річних судами попередніх інстанцій визначені правильно та становлять 29 910,49 грн.

Таким чином, загальна сума страхового відшкодування, з урахуванням індексу інфляції, 3% річних та пені у розмірі 0,01 % річних за вказаний період, становить 690 149,01 грн (311 301,11 + 312 546,31 + 29 910,49 + 36 391,10 = 690 149,01 грн).

Відповідно до статті 412 ЦПК України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Зважаючи на те, що у справі не вимагається збирання або додаткової перевірки чи оцінки доказів, обставини справи встановлені судом повно, але допущено неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, оскаржувані рішення суду першої інстанції та постанова апеляційного суду підлягають зміні в частині визначення втрат від інфляції, пені у розмірі 0,01 % за кожний день прострочення виплати страхового відшкодування та загальної суми, яка підлягає стягненню з відповідача.

Керуючись статтями 400, 409, 412, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 11 грудня 2017 року та постанову Апеляційного суду Полтавської області від 24 січня 2018 року в частині визначення суми страхового відшкодування з урахуванням інфляційний втрат, 3 % річних та пені змінити.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Страхова компанія "Євроінс Україна" на користь ОСОБА_1 суму боргу з виплати страхового відшкодування у розмірі 311 301,11 грн, втрати від інфляції - 312 546,31 грн, 3 % річних - 29 910,49 грн, пеню - 36 391,10 грн, а всього на загальну суму 690 149,01 грн.