розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу приватного сільськогосподарського підприємства імені Щорса на рішення Кегичівського районного суду Харківської області від 23 березня 2017 рокув складі судді Куст Н. М. та ухвалу Апеляційного суду Харківської області від 14 червня

2017 року в складі колегії суддів: Пилипчук Н. П., Колтунової А. І., Кругової С. С.,

В С Т А Н О В И В:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У вересні 2016 року ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до приватного сільськогосподарського підприємства імені Щорса (далі - ПСП ім. Щорса), третя особа - відділ Держземагенства у Кегичівському районі Харківської області, про визнання недійсними договорів оренди землі та витребування земельної ділянки.

Позовна заява мотивована тим, що вона є власником земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 6,3744 га, кадастровий № НОМЕР_1, яка розташована на території Павлівської сільської ради Кегичівського району Харківської області, згідно з державним актом на право приватної власності на землю серії НОМЕР_2.

01 лютого 2007 року між сторонами було укладено договір оренди указаної земельної ділянки № 066, зареєстрований у Харківській регіональній філії державного підприємства "Центр Державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельним ресурсам України" 17 березня 2008 року № 040869600250, строком до 01 лютого 2022 року, відповідно до умов якого позивач у разі прийняття рішення самостійно обробляти свою землю, може розірвати цей договір, письмово повідомивши про це відповідача за 30 календарних днів.

20 липня 2016 року позивач письмово повідомила відповідача про те, що має намір самостійно обробляти земельну ділянку і просила розірвати оскаржуваний договір оренди землі, проте отримала відмову відповідача з посиланням на те, що у відповідності до умов оскаржуваного договору немає права в односторонньому порядку розривати такий договір.

Ознайомившись з договором та іншими додатками, які вона отримала від відповідача, позивач дізналася про те, що договір та додатки до нього підписані не нею, а невідомою особою. Також, підроблені підписи і на акті приймання-передачі земельної ділянки та на акті визначення меж земельної ділянки. Крім того, в договорі оренди землі, який надав їй відповідач не вказані усі істотні умови, необхідні для укладення такого договору. Та обставина, що договір оренди землі, на підставі якого відповідач користується належною їй земельною ділянкою, нею не підписаний, свідчить про відсутність її наміру укладати цей договір, укладення договору не відповідало її волі, укладати указаний договір вона не бажала, що порушує її права, як власника.

З урахуванням викладеного, ОСОБА_3 просила визнати указаний договір недійсним та зобов'язати відповідача повернути їй спірну земельну ділянку.

Короткий зміст рішення суду першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Кегичівського районного суду Харківської області від 23 березня

2017 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Харківської області

від 14 червня 2017 року, позов задоволено.

Визнано недійсним договір оренди землі від 01 лютого 2007 року, укладений між ОСОБА_3 та ПСП ім. Щорса, зареєстрований у Харківській регіональній філії державного підприємства "Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельним ресурсам України" 17 березня 2008 року № 040869600250.

Витребувано із незаконного володіння ПСП ім. Щорса земельну ділянку, площею 6,3744 га, що належить ОСОБА_3 на підставі державного акта на право приватної власності на земельну ділянку серії НОМЕР_2, розташованої на території Павлівської сільської ради Кегичівського району Харківської області, кадастровий номер № НОМЕР_1.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив із того, що оспорюваний договір оренди позивачем не підписувався. Відсутність волевиявлення позивача на укладання цього договору є доведеною, а тому він має бути визнаний недійсним, а земельну ділянку витребувано із незаконного володіння відповідача. Позивачем заявлені вимоги у межах строків позовної давності, оскільки дізналася про порушення свого права лише 20 липня 2016 року, коли звернулася з заявою про розірвання договору оренди землі, що є моментом початку перебігу строку позовної давності.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У липні 2017 року ПСП ім. Щорса подало до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права,просило скасувати рішення судів попередніх інстанцій та відмовити у задоволенні позову.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що судом порушено порядок призначення судово-почеркознавчої експертизи, встановлений частиною третьою статті 143 ЦПК України 2004 року, зокрема не враховано пояснення учасників справи, що свідчить про недопустимість висновку як доказу про відсутність волевиявлення позивача на укладення договору. Крім того, судами не надано належної правової оцінки тому факту, що протягом усього часу дії договору (з 2007 року) позивач отримувала орендну плату, що свідчить про його обізнаність з умовами договору. Тому позивач звернувся до суду з указаним позовом поза межами строку позовної давності. Отже, заявник вважав, що судами попередніх інстанцій при розгляді справи не надано належної оцінки усім доказам наявним у матеріалах справи та неправильно встановлено фактичні обставини справи.

Відзив інших учасників справи на касаційну скаргу не подано

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 14 липня 2017 року відкрито касаційне провадження та витребувано матеріали справи із суду першої інстанції.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 08 листопада 2017 року цивільну справу призначено до судового розгляду.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII "Перехідні положення" ЦПК України (1618-15) у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" (2147а-19) касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Відповідно до статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

У квітні 2018 року справа передана до Верховного Суду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Судом установлено, що ОСОБА_3 є власником земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 6,3744 га, кадастровий номер НОМЕР_1, розташованої на території Павлівської сільської ради Кегичівського району Харківської області.

01 лютого 2007 року від імені позивача та відповідача було укладено договір оренди землі № 066, зареєстрований у Харківській регіональній філії державного підприємства "Центр Державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельним ресурсам України" 17 березня 2008 року № 040869600250, строком на 15 років, а саме до 01 лютого 2022 року. Також разом з указаним договором від імені позивача підписано акт приймання-передачі указаної земельної ділянки № 066 та акт визначення меж земельної ділянки № 367.

Згідно з висновком судової почеркознавчої експертизи від 14 лютого 2017 року

№ 12364/1354 підписи від імені ОСОБА_3 у трьох примірниках договору оренди землі від 01 лютого 2007 року № 066, укладеного між ОСОБА_3 та ПСП ім. Щорса, та на трьох примірниках акта приймання-передачі земельної ділянки згідно з договором оренди землі від 01 лютого 2007 року № 066, виконані рукописним способом без попередньої технічної підготовки та використання технічних засобів не ОСОБА_3, підписи від імені ОСОБА_3 у трьох примірниках акта визначення меж земельної ділянки № 367 виконані рукописним способом без попередньої технічної підготовки та використання технічних засобів не ОСОБА_3, підпис від імені

ОСОБА_3 у додатку до договору оренди землі № 066, розташований у рядку перед словами "(ОСОБА_3)" виконаний рукописним способом без попередньої технічної підготовки та використання технічних засобів не ОСОБА_3, а іншою особою.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог частини 1 статті 400 ЦПК України суд касаційної інстанції не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Частиною першою статті 402 ЦПК України встановлено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Частиною першою статті 215 ЦК України встановлено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

За змістом частини третьої статті 203 ЦК України волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Частиною третьою статті 215 ЦК України зазначено, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.

Таким чином, встановивши, що підпис від імені ОСОБА_3 в графі "Орендодавець" договору оренди земельної ділянки від 01 лютого 2007 року б/н, укладеного між ОСОБА_3 та ПСП ім. Щорса, а також у акті визначення меж земельної ділянки № 367, та у додатках до договору оренди землі № 066 виконаний не ОСОБА_3, а іншою особою, дійшов обґрунтованого висновку про визнання такого договору недійсним на підставі статей 203, 215 ЦК України та застосування наслідків його недійсності.

Доводи ПСП імені Щорса про те, що сторонами виконувались умови договору оренди землі і позивач систематично отримував від відповідача орендну плату не можуть бути підставою для відмови в позові, оскільки, виконання чи невиконання сторонами зобов'язань, які виникли з правочину, має значення лише для визначення наслідків його недійсності, а не для визнання правочину недійсним, що відповідає роз'ясненням, викладеним у пункті 7 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" (v0009700-09) .

Частиною першою статті 261 ЦК України передбачено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

За змістом цієї норми початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення в зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суди попередніх інстанцій обґрунтовано відхилили доводи відповідача про пропуск позивачем строку позовної давності та правильно виходили із того, що перебіг строку позовної давності починається з часу, коли позивач дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого майнового права, тобто укладення договору від його імені. Оскільки позивачу стало відомо про існування оспорюваного договору оренди земельної ділянки та акта прийому-передачі землі лише у липні 2016 року, то строк позовної давності позивачем не пропущено.

Така позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від

07 листопада 2018 року справа №575/476/16-ц (провадження № 14-306цс18).

Доводи касаційної скарги про порушення судом порядку призначення судово-почеркознавчої експертизи не підтверджені належними доказами та не узгоджуються з матеріалами справи.

З урахуванням наведеного висновки судів про задоволення позову є правильними.

Відповідно до частини 1 статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає без задоволення касаційну скаргу, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням вимог матеріального і процесуального права.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту "в" пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Оскільки у задоволенні касаційної скарги відмовлено, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.

Щодо зупинення виконання рішення

Відповідно до частини 3 статті 436 ЦПК України суд касаційної інстанції у постанові за результатами перегляду оскаржуваного судового рішення вирішує питання про поновлення його виконання (дії).

Враховуючи те, що ухвалою судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 14 липня 2017 року зупинено виконання рішення Кегичівського районного суду Харківської області від 23 березня 2017 року та ухвали Апеляційного суду Харківської області від 14 червня 2017 року до закінчення касаційного провадження, тому виконання рішення на підставі частини 3 статті 436 ЦПК України підлягає поновленню.

Керуючись статтями 400, 410, 416, 436 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палатиКасаційного цивільного суду

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу приватного сільськогосподарського підприємства імені Щорса залишити без задоволення.

Рішення Кегичівського районного суду Харківської області від 23 березня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Харківської області від 14 червня 2017 року залишити без змін.

Поновити виконання рішення Кегичівського районного суду Харківської області від 23 березня 2017 року, залишеного без змін ухвалою Апеляційного суду Харківської області від 14 червня 2017 року.