позивач - ОСОБА_1, відповідачі: Галицький відділ поліції Головного управління Національної поліції у Львівській області, Головне управління Державної казначейської служби України у Львівській області, Державна казначейська служба України, третя особа - Львівська місцева прокуратура № 1,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Галицького районного суду міста Львова від 01 листопада 2017 року у складі судді Городецької Л. М.

та постанову Апеляційного суду Львівської області від 03 липня 2018 року

у складі колегії суддів: Струс Л. Б., Ванівського О. М., Левика О. М.,

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У січні 2015 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Галицького відділу поліції Головного управління Національної поліції у Львівській області (далі - Галицький ВП ГУНП у Львівській області), Головного управління Державної казначейської служби України у Львівській області (далі - ГУ ДКСУ у Львівській області), Державної казначейської служби України (далі - ДКСУ), третя особа - Львівська місцева прокуратура № 1, про відшкодування матеріальної та моральної шкоди.

Позовна заява мотивована тим, що 20 листопада 2013 року на підставі ухвали слідчого судді Галицького районного суду міста Львова, у фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (далі - ФОП ОСОБА_1) було проведено обшук та вилучено тютюнові вироби на загальну суму

3 902,50 грн. Після звернення до правоохоронних органів позивач дізналась, що вилучені у неї тютюнові вироби були здані до камери схову та втрачені під час подій, що мали місце в ніч на 19 лютого 2014 року.

Посилаючись на те, що внаслідок такої бездіяльності позивачу була завдана матеріальна та моральна шкода, ОСОБА_1, з урахуванням збільшених позовних вимог, просила суд стягнути на свою користь: з ГУ ДКСУ у Львівській області, ДКСУ на її користь 8 270,80 грн реальної шкоди за вилучені тютюнові вироби; з Галицького ВП ГУНП у Львівській області - 20 000 грн моральної шкоди.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Галицького районного суду міста Львова від 01 листопада

2017 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що вимога позивача про стягнення з казначейства на її користь матеріальної шкоди є безпідставною, оскільки така відшкодовується безпосередньо з Державного бюджету України. Крім того, позивачем не доведено належними та допустимими доказами, що внаслідок втрати вилучених у неї сигарет їй завдано моральну шкоду.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Апеляційного суду Львівської області від 03 липня 2018 року рішення Галицького районного суду міста Львова від 01 листопада

2017 року залишено без змін.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що висновок суду першої інстанції є обґрунтованим, оскільки вимога про стягнення з казначейства матеріальної шкоди є безпідставною. Крім того, позивачем не надано належних доказів на підтвердження завдання їй моральної шкоди.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій і ухвалити нове рішення, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанції порушили вимоги статті 55 Конституції України, статей 6, 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, статті 1 Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (995_004) , у зв'язку з чим судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій є такими, що не відповідають вимогам закону та підлягають скасуванню.

Доводи інших учасників справи

У жовтні 2018 року ДКСУ подала відзив на касаційну скаргу, вказуючи на те, що судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій є законними і обґрунтованими, всі висновки судів відповідають встановленим обставинам справи, а тому підстави для їх скасування відсутні.

У жовтні 2018 року Львівська місцева прокуратура № 1 подала відзив на касаційну скаргу, вказуючи на те, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами, що шкоду заподіяно саме рішеннями, діями чи бездіяльністю органу поліції при здійсненні ним своїх повноважень, якому вилучені вищезазначеним органом поліції тютюнові вироби не передавались. Отже, судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій є законними і обґрунтованими, всі висновки судів відповідають встановленим обставинам справи, а тому підстави для їх скасування відсутні.

Рух справи у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 22 серпня 2018 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі і витребувано цивільну справу.

Ухвалою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду

від 20 березня 2019 року справу призначено до розгляду в складі колегії з п'яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди встановили, що в межах кримінального провадження 08 листопада 2013 року слідчим суддею Галицького районного суду міста Львова надано дозвіл на обшук в магазині ФОП ОСОБА_1 на АДРЕСА_1 з метою відшукання і вилучення сигарет марок "Класик червоний", а також інших сигарет ПАТ "А/Т Тютюнова компанія "В.А.Т. - Прилуки" та документів, згідно з якими вищевказані сигарети потрапили на реалізацію до магазину.

Згідно з протоколом обшуку від 20 листопада 2013 року під час обшуку в магазині ФОП ОСОБА_1 за вказаною вище адресою було виявлено та вилучено сигарети різних марок на загальну суму 3 902,50 грн, які були придбані ОСОБА_1 у постачальника - Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгова компанія "Мегаполіс-Україна" (далі - ТОВ "Торгова компанія "Мегаполіс-Україна").

06 жовтня 2014 року ОСОБА_1 звернулась до начальника Галицького районного відділу Львівського міського управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ у Львівській області (далі - Галицький РВ Львівського МУ ГУ МВС України у Львівській області) із заявою про надання їй інформації щодо вилученого в неї товару.

Листом Галицького РВ Львівського МУ ГУ МВС у Львівській області

від 21 жовтня 2014 року ОСОБА_1 повідомлено, що вилучені у неї

20 листопада 2013 року тютюнові вироби були здані до камери зберігання та втрачені під час подій, що мали місце в ніч на 19 лютого 2014 року.

Постановою старшого слідчого слідчого відділу Галицького районного відділу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області (далі - СВ Галицького РВ ГУ МВС України у Львівській області) від 17 листопада 2014 року закрито кримінальне провадження за частиною першою статті 199 КК України, у зв'язку з відсутністю складу кримінального правопорушення.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Частиною першою статті 402 ЦПК України визначено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Відповідно до частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до частин першої, другої та п'ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону судові рішення не відповідають.

Касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до статті 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Згідно зі статтею 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним із способів захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою лише у випадках вчинення незаконних дій, вичерпний перелік яких охоплюється частиною першою статті 1176 ЦК України, а саме у випадку незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт.

За відсутності підстав для застосування частини першої статті 1176 ЦК України, в інших випадках заподіяння шкоди цими органами діють правила частини шостої цієї статті - така шкода відшкодовується на загальних підставах, тобто виходячи із загальних правил про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовими та службовими особами (статті 1173, 1174 цього Кодексу).

Оскільки у справі, яка переглядається, з'ясовано, що підставою для відшкодування шкоди є встановлена ухвалою суду незаконність рішення, дії чи бездіяльність органу досудового розслідування в частині неповернення вилученого під час обшуку майна, то відсутні спеціальні підстави для застосування статті 1176 ЦК України.

Згідно зі статтею 1174 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.

Аналогійна правова позиція висловлена Верховним Судом України

25 травня 2016 року у справі № 6-440цс16.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, виходив з того, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами, що дії чи бездіяльність відповідачів є протиправними та завдали їй матеріальну шкоду.

Пунктом 19 статті 10 Закону України "Про міліцію" (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що міліція, відповідно до своїх завдань зобов'язана, зокрема, забезпечувати збереження знайдених, вилучених у затриманих і заарештованих осіб і зданих у міліцію документів, речей, цінностей та іншого майна, вживати заходів до повернення їх законним власникам. Міліція несе відповідальність за збереження зданих цінностей і майна

07 листопада 2015 року втратив чинність Закон України "Про міліцію" (565-12) . Новий Закон України "Про Національну поліцію" (580-19) , який опублікований

06 серпня 2015 року, набрав чинності 07 листопада 2015 року.

Отже, сторони обвинувачення повинні були забезпечити схоронність речових доказів до вирішення питання про їх долю. Оскільки кримінальне провадження, в межах якого було вилучено вищезазначені тютюнові вироби, було закрито у зв'язку з відсутністю складу кримінального правопорушення, то речові докази згідно з вимогами КПК України (4651-17) повинні були б повернуті їх власникам.

Суди першої та апеляційної інстанцій не звернули уваги, що у зв'язку тим, що підставою для відшкодування шкоди є бездіяльність слідчих органів щодо збереження майна позивача та, як наслідок, неповернення вилучених тютюнових виробів власнику, а дії, перелічені у статях 1, 2 Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду" (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) до позивач не застосовувались, тому до даних правовідносин підлягають застосуванню положення статті 1174 ЦК України.

Отже, суди першої та апеляційної інстанцій неправильно застосували норми матеріального права, якими регулюються спірні правовідносини, тому дійшли помилкового висновку про необґрунтованість позовних вимог, у зв'язку з чим ухвалили судові рішення, які не відповідають вимогам закону.

Вирішуючи спір про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, суди попередніх інстанцій в порушення норм матеріального права дійшли висновку про те, що позовні вимоги ОСОБА_1 не доведені належними та допустимими доказами.

Проте, з такими висновками судів погодитися не можна з огляду на наступне.

Відповідно до статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Обґрунтовуючи позовні вимоги про відшкодування матеріальної шкоди, ОСОБА_1 посилалася на те, що відповідно до частини другої статті 1192 ЦК України розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Як вбачається із заяви про збільшення позовних вимог та доданої до неї довідки Споживчого товариства "Ніка СМС" від 03 квітня 2017 року щодо ціни тютюнових виробів, реальний розмір збитків, завданих ОСОБА_3, складає 8 270,80 грн.

Разом з тим, відповідно до вимог статті 1174 ЦК України та Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03 серпня 2011 року № 845 (845-2011-п) (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 30 січня 2013 року № 45 (45-2013-п) ) обов'язок відшкодувати шкоду покладається не на посадову особу, незаконними рішенням, дією чи бездіяльністю якої завдано шкоду, а на державу Україна, шляхом списання з єдиного казначейського рахунку Державної казначейської служби України. Моральна шкода має бути компенсована за рахунок коштів Державного бюджету шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку Державної казначейської служби України.

Визначаючи розмір моральної шкоди, суд виходить із загальних засад розумності, справедливості, пропорційності та враховує тривалість провадження у справі про кримінальне правопорушення, необхідність зміни нормального життєвого стану та витрачання часу, коштів на відновлення прав, стан здоров'я позивача, у зв'язку з чим відшкодуванню підлягає моральна шкода у розмірі 2 000 грн. У задоволенні позовних вимог про відшкодування 18 000 грн моральної шкоди необхідно відмовити.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частин першої, третьої статті 412 ЦПК України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухваленням нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

Оскільки судами встановлено фактичні обставин справи, однак неправильно застосовано до спірних правовідносин норми матеріального права, колегія суддів дійшла висновку про скасування судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій з прийняттям нового рішення про задоволення позову частково.

Враховуючи вказане, підлягають задоволенню позовні вимоги про відшкодування майнової шкоди у розмірі 8 270,80 грн та моральної шкоди

у розмірі 2 000 грн. У задоволенні позовних вимог про відшкодування

18 000 грн моральної шкоди необхідно відмовити.

Керуючись статтями 400, 409, 412, 416, 418, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Галицького районного суду міста Львова від 01 листопада

2017 року та постанову Апеляційного суду Львівської області від 03 липня 2018 року скасувати та ухвалити нове судове рішення.

Позов ОСОБА_1 до Галицького відділу поліції Головного управління Національної поліції у Львівській області, Головного управління Державної казначейської служби України у Львівській області, Державної казначейської служби України, третя особа - Львівська місцева прокуратура № 1, про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, задовольнити частково.

Стягнути з Галицького відділу поліції Головного управління Національної поліції у Львівській області на користь ОСОБА_1 на відшкодування майнової шкоди 8 270 (вісім тисяч двісті сімдесят) гривень 80 (вісімдесят) копійок.

Стягнути з єдиного казначейського рахунку Державної казначейської служби України на користь ОСОБА_1 за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом списання коштів моральну шкоду в розмірі 2 000 (дві тисячі) гривень.