розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_4 до публічного акціонерного товариства "Страхова компанія "Універсальна", товариства з обмеженою відповідальністю "Місцевий обчислювальний центр", ОСОБА_6 про відшкодування майнової та моральної шкоди за касаційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю "Місцевий обчислювальний центр" на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 10 липня 2018 року у складі судді Подзірова А. О. та постанову Волинського апеляційного суду від 30 жовтня 2018 року складі колегії суддів: Федонюк С. Ю., Матвійчук Л. В., Русинчука М. М.,

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У вересні 2016 року ОСОБА_4 звернулася до суду з позовом до публічного акціонерного товариства "Страхова компанія "Універсальна" (далі - ПАТ "СК "Універсальна"), товариства з обмеженою відповідальністю "Місцевий обчислювальний центр" (далі - ТОВ "Місцевий обчислювальний центр"), ОСОБА_6 про відшкодування майнової та моральної шкоди.

Позовна заява мотивована тим, що 19 січня 2015 року сталася дорожньо- транспортна пригода (далі - ДТП) за участю ОСОБА_6, який, керуючи транспортним засобом Hyundai Accent, номерний знак НОМЕР_1, що на праві власності належить ТОВ "Місцевий обчислювальний центр", не надав дорогу їй, як пішоходу, та порушив Правила дорожнього руху, внаслідок чого відбулося зіткнення. У результаті ДТП вона отримала тілесні ушкодження, які згідно з висновком експерта відносяться до середнього ступеня тяжкості за ознакою довготривалого розладу здоров'я, а в подальшому отримала інвалідність ІІІ групи.

ТОВ "Місцевий обчислювальний центр" застрахував свою цивільно-правову відповідальність, як володілець автомобіля Hyundai Accent, номерний знак НОМЕР_1, у ПАТ "СК "Універсальна".

Завдану майнову шкоду ОСОБА_4 оцінила у розмірі 30 913,87 грн, яка полягає у понесенні нею витрат на лікування.

Крім того, внаслідок втрати працездатності на підставі статей 1195, 1197 ЦК України вважала, що на її користь підлягають стягненню 9 088,24 грн втраченого заробітку, що пов'язано з ушкодженням здоров'я.

Також на підставі положень статті 26 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" на її користь підлягає відшкодуванню шкода, пов'язана зі стійкою втратою працездатності, у розмірі 14 616,00 грн.

Позивач просила відшкодувати моральну шкоду, оскільки зазнала душевних страждань внаслідок ДТП, які полягали у необхідності проведення хірургічної операції, нестерпному болю, постійних запамороченнях. Крім того, тривалий період лікувалась, була прикутою до ліжка. У подальшому, протягом півроку вона вчилася ходити, спочатку з використанням візка, потім на милицях, спираючись на стіни, інші предмети, користуючись підтримкою чоловіка. Після перенесеної травми, вона не може довго стояти, ходити, швидко втомлюється. Зазначала, що у майбутньому не зможе повноцінно народити ще одну дитину без необхідності хірургічного втручання.

Під час розгляду справи судом залучено як співвідповідача третю особу - ОСОБА_6

Ураховуючи викладене, ОСОБА_4, змінивши і збільшивши позовні вимоги, остаточно просила суд: стягнути з ПАТ "СК "Універсальна" на її користь 30 193,87 грн на відшкодування майнової шкоди, 9 088,00 грн втраченого заробітку за час перебування на лікарняному, 14 616,00 грн на відшкодування шкоди, пов'язаної із стійкою втратою працездатності, та 2 730,91 грн на відшкодування моральної шкоди; стягнути з ТОВ "Місцевий обчислювальний центр"на її користь 774 869,09 грн на відшкодування моральної шкоди; стягнути з ОСОБА_6 на її користь 232 460,72 грн на відшкодування моральної шкоди.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 10 липня 2018 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 до ПАТ "СК "Універсальна" про відшкодування майнової шкоди, втраченого заробітку при перебуванні на лікарняному, шкоди, пов'язаної із стійкою втратою працездатності, та моральної шкоди відмовлено.

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 до ОСОБА_6 про стягнення моральної шкоди відмовлено.

Позовні вимоги ОСОБА_4 до ТОВ "Місцевий обчислювальний центр" про відшкодування моральної шкоди задоволено частково.

Стягнуто з ТОВ "Місцевий обчислювальний центр" на користь ОСОБА_4 301 563,00 грн на відшкодування моральної шкоди.

У задоволенні решти позовних вимог до ТОВ "Місцевий обчислювальний центр" відмовлено.

Стягнуто з ТОВ "Місцевий обчислювальний центр" на користь держави судовий збір у розмірі 551,20 грн.

Відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_4 до ПАТ "СК "Універсальна" та ОСОБА_6, суд першої інстанції виходив із того, що позивач не зверталася до страхової компанії із заявою про виплату страхового відшкодування, що є її обов'язком згідно приписів пункту 35.1 статті 35 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", тому її права на час звернення до суду не були порушені ПАТ "СК "Універсальна".

Визначаючи особу, з якої слід стягувати майнову шкоду, що була завдана джерелом підвищеної небезпеки, суд, не заперечуючи абсолютного права потерпілого на відшкодування шкоди з винної особи, застосував спеціальну норму - статтю 1187 ЦК України, яка передбачає, що така шкода має бути відшкодована саме володільцем джерела підвищеної небезпеки. У подальшому, такий володілець буде вправі заявити вимогу про відшкодування шкоди в порядку регресу до винної особи - свого водія, який виконуючи службові обов'язки спричинив шкоду.

Частково задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_4 до ТОВ "Місцевий обчислювальний центр", суд першої інстанції виходив із того, що відносини між ТОВ "Місцевий обчислювальний центр" та ОСОБА_6 стосовно користування службовим автомобілем HyundaiAccent, номерний знак НОМЕР_1, не носили цивільного характеру, тобто правовою підставою для користування автомобілем не були договори найму, лізингу, позички тощо, а носили трудовий характер, зважаючи, що ОСОБА_6 не здійснював неправомірного заволодіння транспортним засобом, а ТОВ "Місцевий обчислювальний центр" фактично схвалило порядок повернення автомобіля в гараж без контролю інших службових осіб підприємства, тому ТОВ "Місцевий обчислювальний центр" як законний володілець джерела підвищеної небезпеки повинен відшкодувати шкоду, завдану позивачу.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Волинського апеляційного суду від 30 жовтня 2018 року апеляційну скаргу ТОВ "Місцевий обчислювальний центр" залишено без задоволення, апеляційну скаргу ОСОБА_4 задоволено частково.

Рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 10 липня 2018 року в частині відмови у позові до ПАТ "СК "Універсальна" скасовано і в цій частині ухвалено нове судове рішення, яким частково задоволено позовні вимоги.

Стягнуто з ПАТ"СК "Універсальна" на користь ОСОБА_4 44 345,90 грн на відшкодування шкоди, заподіяної здоров'ю, з яких: 9 088,00 грн за шкоду, пов'язану з тимчасовою втратою працездатності, 14 616,00 грн за шкоду, пов'язану з стійкою втратою працездатності, 18 530,19 грн за шкоду, пов'язану з лікуванням, 2 111,71 грн моральної шкоди.

Стягнуто з ПАТ"СК "Універсальна" в дохід держави 1 102,40 грн судового збору.

Урешті - рішення суду залишено без змін.

Апеляційний суд, скасовуючи рішення суду першої інстанції в частині відмови у позові до ПАТ"СК "Універсальна" та частково задовольняючи ці позовні вимоги, виходив із того, що згідно з полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів від 23 квітня 2014 року, укладеним з ПАТ"СК "Універсальна", ліміт відповідальності за шкоду, заподіяну здоров'ю та життю, становить 100 тис. грн. У разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому Законом України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (1961-15) порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок ДТП життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Розмір відшкодування моральної шкоди суд визначив залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), які зазнала ОСОБА_4, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин.

У решті апеляційний суд погодився з висновком суду першої інстанції і зазначив, що законодавством не передбачено одночасне присудження шкоди як з володільця джерела підвищеної небезпеки, так і безпосередньо з особи, з вини якої вона була завдана, та яка перебувала з володільцем у трудових відносинах.

При визначенні розміру моральної шкоди, що підлягає стягненню з ТОВ "Місцевий обчислювальний центр", як з роботодавця винної особи (стаття 1172 ЦК України),судом правильно враховано ступінь моральних страждань потерпілої, яка згідно з наданою медичною документацією проходила довготривале лікування в стаціонарних та амбулаторних умовах, внаслідок отриманої травми відчуває постійні болі, фізичні страждання, втратила частково працездатність, звичні життєві зв'язки, можливість у майбутньому народити дитину без необхідності хірургічного втручання під час пологів, та визначено її у розмірі 301 563,00 грн, що становить 81 розмір мінімальної заробітної плати на день ухвалення судового рішення.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У грудні 2018 року ТОВ "Місцевий обчислювальний центр" подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просило скасувати оскаржувані судові рішення в частині позовних вимог до нього й ухвалити в цій частині нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

Отже, судові рішення в частині позовних вимог до ПАТ "СК "Універсальна" та ОСОБА_6 не оскаржуються, тому у силу положень статті 400 ЦПК України в цій частині не переглядаються.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 22 січня 2019 року відкрито касаційне провадження в указаній справі і витребувано цивільну справу № 750/2262/18-ц з Луцького міськрайонного суду Волинської області.

Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

У лютому 2019 року справа надійшла до Верховного Суду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій не врахували, що позовна заява була пред'явлена про відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої у результаті злочину. Проте ТОВ "Місцевий обчислювальний центр" до кримінальної відповідальності не притягалося, у вироку суду відносно ОСОБА_6 не зазначено, що товариство якимись своїми діями чи бездіяльністю було причетне до ДТП.

Також суди не звернули уваги на те, що під час використання службового автомобіля не у зв'язку з виконанням трудових обов'язків відповідати за завдану шкоду повинен сам водій транспортного засобу, а не особа, що є власником автомобіля, тому саме ОСОБА_6 є тією особою, яка має відшкодувати позивачу моральну шкоду.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У лютому 2018 року представник ОСОБА_4 - ОСОБА_5, подала до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому зазначено, що оскаржувані судові рішення є законними і обґрунтованими, суди правильно застосували норми матеріального та процесуального права відповідно до встановлених фактичних обставин справи, дали належну правову оцінку доказам, наданим сторонами.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Автомобіль HyundaiAccent, номерний знак НОМЕР_1, який став джерелом підвищеної небезпеки, що завдав шкоду ОСОБА_4, належить на праві власності ТОВ "Місцевий обчислювальний центр".

ОСОБА_6 на момент ДТП працював у ТОВ "Місцевий обчислювальний центр"на посаді водія, який керував транспортним засобом згідно з шляховим листом від 19 січня 2015 року № 10.

Винуватцем ДТП, яка сталася 19 січня 2015 року близько 18:55 год., тобто у позаробочий час, є ОСОБА_6Однак, зважаючи на встановлений ТОВ "Місцевий обчислювальний центр" та ОСОБА_6 порядок використання автомобіля для службових цілей, а також безконтрольність з боку товариства часу його повернення у гараж, ОСОБА_6 керував транспортним засобом правомірно, тобто з відома та в інтересах ТОВ "Місцевий обчислювальний центр".

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга ТОВ "Місцевий обчислювальний центр" задоволенню не підлягає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення в оскаржуваній частині ухвалені з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Частинами другою, третьою та четвертою статті 1187 ЦК України визначено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Особа, яка неправомірно заволоділа транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, завдала шкоди діяльністю щодо його використання, зберігання або утримання, зобов'язана відшкодувати її на загальних підставах.

Якщо неправомірному заволодінню іншою особою транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом сприяла недбалість її власника (володільця), шкода, завдана діяльністю щодо його використання, зберігання або утримання, відшкодовується ними спільно, у частці, яка визначається за рішенням суду з урахуванням обставин, що мають істотне значення.

Таким чином, оскільки відносини між ТОВ "Місцевий обчислювальний центр" та ОСОБА_6 стосовно користування службовим автомобілем Hyundai Accent, номерний знак НОМЕР_1, не носили цивільного характеру, тобто правовою підставою для користування автомобілем не були договори найму, лізингу, позички тощо, а носили трудовий характер, зважаючи, що ОСОБА_6 не здійснював неправомірного заволодіння транспортним засобом, а ТОВ "Місцевий обчислювальний центр" фактично схвалило порядок повернення автомобіля в гараж без контролю інших службових осіб підприємства, то ТОВ "Місцевий обчислювальний центр" як законний володілець джерела підвищеної небезпеки повинно відшкодувати шкоду, завдану позивачу.

При цьому товариство не довело неправомірне заволодіння автомобілем з боку ОСОБА_6

У пункті 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" (v0004700-95) (з відповідними змінами) судам роз'яснено, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Враховуючи характер та обсяг моральних страждань, яких зазнала ОСОБА_4, тривалість характеру немайнових втрат та можливості їх відновлення, приймаючи до уваги стан здоров'я позивача, тяжкість вимушених змін у його життєвих стосунках, суди дійшли правильного висновку щодо необхідності врахування висновку судово-психологічної експертизи від 20 жовтня 2017 року № 430 для визначення розміру відшкодування моральної шкоди, згідно з яким рекомендаційний розмір відшкодування нанесеної ОСОБА_4 моральної шкоди становить від 81 до 324 мінімальних заробітних плат на момент винесення рішення суду.

Вирішуючи спір, суди з дотриманням вимог статей 89, 263- 264, 382 ЦПК України повно та всебічно з'ясували обставини справи, надали належну правову оцінку доводам сторін, наданим ними доказам та дійшли обґрунтованого висновку про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_4 до ТОВ "Місцевий обчислювальний центр".

Висновки судів відповідають обставинам справи, які встановлені відповідно до вимог процесуального закону, а також узгоджуються з нормами матеріального права, які судами правильно застосовані.

Доводи касаційної скарги про те, що під час використання службового автомобіля не у зв'язку з виконанням трудових обов'язків відповідати за завдану шкоду повинен сам водій транспортного засобу, а не особа, що є власником автомобіля, не заслуговують на увагу, оскільки судами встановлено, що ОСОБА_6 у момент здійснення ДТП керував транспортним засобом з відома та в інтересах ТОВ "Місцевий обчислювальний центр".

При цьому у матеріалах справи міститься достатньо даних і відомостей для об'єктивного і всебічного розгляду справи, що судами забезпечено.

Інші доводи касаційної скаргивисновків судів не спростовують, на законність судових рішень не впливають, фактично стосуються переоцінки доказів, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись статтями 400, 401, 416, 418, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палатиКасаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Місцевий обчислювальний центр" залишити без задоволення.

Рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 10 липня 2018 року та постанову Волинського апеляційного суду від 30 жовтня 2018 року в частині позовних вимог ОСОБА_4 до товариства з обмеженою відповідальністю "Місцевий обчислювальний центр" про відшкодування майнової та моральної шкоди залишити без змін.