розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Сколівського районного суду Львівської області від 23 січня 2018 року у складі судді Микитина В. Я. та постанову Львівського апеляційного суду від 06 листопада 2018 року у складі колегії суддів: Ніткевича А. В., Бойко С. М., Копняк С. М.,

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У серпні 2017 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до

ОСОБА_2, ОСОБА_3 про усунення перешкод у користуванні власністю шляхом виселення.

Позовні вимоги мотивовано тим, що відповідачі фактично проживають у будинку АДРЕСА_1 з дозволу попереднього власника - вже покійного батька позивача ОСОБА_5, однак там не зареєстровані. ОСОБА_5 за життя, а саме 29 вересня 1997 року, зазначений житловий будинок подарував позивачці, про що у встановленому порядку між ними був укладений відповідний договір дарування. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 помер.

ОСОБА_1 є одноосібним власником житлового будинку, у якому зареєстрована та проживає разом із членами своєї сім'ї: чоловіком - ОСОБА_6, донькою - ОСОБА_7 та сином - ОСОБА_8

Відповідачі не є членами її сім'ї у розумінні положень частини другої статті 64 ЖК Української РСР, а саме приходяться їй дружиною зведеного і нині покійного брата ОСОБА_9 та племінником.

Посилаючись на норми статті 156 ЖК Української РСР та 405 ЦК України (435-15) , позивач вказувала на припинення у відповідачів права користування житловим приміщенням у згаданому вище будинку, так як припинилось право власності на цей будинок у особи, членами сім'ї якої вони були і з дозволу якої вселились. Відповідачі проживають у належному їй на праві власності житловому будинку і не є членами її сім'ї, чинять їй перешкоди у користуванні власністю, відмовляються добровільно звільнити належне їй житлове приміщення.

ОСОБА_1 просила суд усунути їй перешкоди у користуванні належним їй на праві власності житловим будинком, розташованим у АДРЕСА_1, шляхом виселення ОСОБА_2 та ОСОБА_3 без надання іншого житла.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Сколіського районного суду Львівської області від 23 січня

2018 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено.

Усунуто ОСОБА_1 перешкоди у користуванні належним їй на праві власності житловим будинком, розташованим у АДРЕСА_1, шляхом виселення

ОСОБА_2 та ОСОБА_3 без надання іншого житла.

Стягнуто з ОСОБА_3 у дохід держави судовий збір в розмірі 320,00 грн судового збору.

Рішення суду мотивовано тим, що відповідачі були членами сім'ї попереднього власника житлового будинку по АДРЕСА_1, а з вересня 1997 року відбулася зміна власника житлового будинку, членами сім'ї якого відповідачі не є, тому їх право користування житловим приміщенням у вказаному будинку є припиненим.

Крім цього відповідачі, незважаючи на їх фактичне проживання у будинку по АДРЕСА_1, там не зареєстровані, а зареєстровані в іншому житловому будинку у селі Коростів Сколівського району Львівської області, без конкретизації вулиці та номера будинку, де зберігають за собою право на житло.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Львівського апеляційного суду від 06 листопада 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення.

Рішення Сколівського районного суду Львівської області від 23 січня

2018 року залишено без змін.

Апеляційний суд погодився з висновками районного суду.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

06 грудня 2018 року ОСОБА_2 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати рішення Сколівського районного суду Львівської області від 23 січня 2018 року та постанову Львівського апеляційного суду від 06 листопада 2018 року та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити, мотивуючи свої вимоги неправильним застосуванням судами норм матеріального та порушенням норм процесуального права.

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга обґрунтована тим, що суди неправильно встановили обставини у справі, зокрема не взяли до уваги що між сторонами існували сімейні відносини, припинення сімейних відносин з власником будинку (квартири) не позбавляє їх права користуватися займаним приміщенням.

Суд апеляційної інстанції розглянув справу без участі учасників справи.

Крім того, апеляційна скарга ОСОБА_2 подавалась на рішення Сколівського районного суду Львівської області від 23 січня 2018 року, а в постанові суд апеляційної інстанції вказав рішення Сколівського районного суду Львівської області від 26 червня 2018 року, що свідчить про формальний підхід до розгляду справи.

Доводи інших учасників справи:

16 січня 2019 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду відзив, у якому просить касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а рішення Сколівського районного суду Львівської області від 23 січня 2018 року та постанову Львівського апеляційного суду від 06 листопада 2018 року залишити без змін.

Доводи, наведені в касаційній скарзі необґрунтовані та вже були предметом розгляду судами попередніх інстанцій.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Судами встановлено, що ОСОБА_1 є власником житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, розташованого по АДРЕСА_1.

До реєстрації позивачем права власності на вказане домоволодіння, його власником був батько ОСОБА_1 - ОСОБА_5, який ІНФОРМАЦІЯ_1 помер.

ОСОБА_2 та ОСОБА_3 вселились у належне на праві власності позивачу домоволодіння за життя її батька ОСОБА_5 та за його згодою, як попереднього власника. ОСОБА_2 - дружина нині покійного зведеного брата позивача - ОСОБА_9, а ОСОБА_3 - син відповідача ОСОБА_2 та її нині покійного чоловіка ОСОБА_9

Згідно з довідкою, виданою Коростівською сільською радою Сколівського району Львівської області 11 травня 2017 року за вих. № 230, склад сім'ї позивача становить четверо осіб, а саме: позивач, її чоловік - ОСОБА_11, їх донька - ОСОБА_7 та син - ОСОБА_8

Відповідно до довідки, виданої виконкомом Коростівської сільської ради Сколівського району Львівської області 04 липня 2017 року № 360, в будинку АДРЕСА_1, який належить на праві власності ОСОБА_1, крім сім'ї ОСОБА_1 проживають ОСОБА_2 та ОСОБА_12

Відповідачі зареєстровані у селі Коростів Сколівського району Львівської області, однак проживають у житловому будинку по АДРЕСА_1, котрий належить на праві власності позивачу.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку про те, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Положеннями частини першої статті 383 ЦК України передбачено, що власник житлового будинку має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім'ї, інших осіб.

Відповідно до частини першої статті 405 ЦК України члени сім'ї власника житла, які проживають разом з ним, мають право на користування цим житлом відповідно до закону. Житлове приміщення, яке вони мають право займати, визначається його власником.

Аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку про те, що право членів сім'ї власника будинку користуватись цим жилим приміщенням може виникнути та існувати лише за наявності права власності на будинок в особи, членами сім'ї якого вони є; із припиненням права власності особи втрачається й право користування жилим приміщенням у членів його сім'ї.

Аналогічний правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду України від 5 листопада 2014 року в справі № 6-158цс14.

Оскільки 29 вересня 1997 року ОСОБА_5 подарував спірний житловий будинок ОСОБА_1, а ІНФОРМАЦІЯ_1 він помер, тому із припиненням його права власності на будинок відповідачі не є членами сім'ї нового власника.

За таких обставин суд першої інстанції, з висновком якого погодився і апеляційний суд, дійшов правильного та обґрунтованого висновку про те, що право позивача підлягає захисту шляхом виселення відповідачів із спірного будинку.

Щодо доводів касаційної скарги:

Доводи заявника про те, що суд апеляційної інстанції розглянув справу без участі учасників справи є безпідставними, оскільки ухвалою Львівського апеляційного суду від 19 жовтня 2018 року апеляційний суд відповідно до частини третьої статті 368 ЦПК України призначив справу до судового розгляду з повідомленням учасників справи, однак відповідно до частини третьої статті 369 ЦПК України вирішив розглянути справу без їх виклику.

Інші доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки доказів у справі, що відповідно до положень статті 400 ЦПК України виходить за межі повноважень Верховного Суду.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (PRONINA v. UKRAINE, № 63566/00, 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Статтею 410 ЦПК України визначено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки судом повно та всебічно з'ясовано дійсні обставини справи, надано належну оцінку зібраним у ній доказам, постановлено законне і обґрунтоване рішення, подану касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду - без змін.

Головуючий	М. Є. Червинська
Судді:	Н. О. Антоненко
	В. М. Коротун
	В. І. Крат
	В. П. Курило