Постанова

Іменем України

03 квітня 2019 року

м. Київ

справа № 643/10521/15-ц

провадження № 61-13478св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Стрільчука В. А. (суддя-доповідач),

суддів: Карпенко С. О., Кузнєцова В. О., Олійник А. С., Погрібного С. О.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідачі: Харківська міська рада, ОСОБА_2,

третя особа - Дванадцята Харківська державна нотаріальна контора,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Апеляційного суду Харківської області від 26 січня 2018 року у складі судді Коваленко І. П.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій.

У червні 2015 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, який уточнив у процесі розгляду справи, до Харківської міської ради, ОСОБА_2, третя особа - Дванадцята Харківська державна нотаріальна контора, про встановлення факту прийняття спадщини, визнання права власності в порядку спадкування за законом. Обґрунтовуючи позовні вимоги, ОСОБА_1 посилався на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер його дід ОСОБА_3, після смерті якого відкрилася спадщина на двокімнатну квартиру АДРЕСА_1. Ще раніше, ІНФОРМАЦІЯ_2 помер його батько ОСОБА_4, а тому він є спадкоємцем першої черги після померлого ОСОБА_3 Право власності на згадану вище квартиру належало ОСОБА_3 та його дружині - ОСОБА_5, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3. Спадкоємцем після смерті ОСОБА_5 є її син ОСОБА_2, однак постановою державного нотаріуса Одинадцятої Харківської державної нотаріальної контори від 11 лютого 2014 року № 1156/02-31 ОСОБА_2 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину у зв'язку з відсутністю правовстановлюючих документів на спадкове майно. Він прийняв спадщину, оскільки фактично вступив в управління та володіння спадковим майном, однак через відсутність правовстановлюючих документів на квартиру він не може отримати свідоцтво про право на спадщину. Враховуючи викладене, ОСОБА_1 просив: встановити факт прийняття спадщини за законом після ОСОБА_5, померлої ІНФОРМАЦІЯ_3, ОСОБА_3, померлим ІНФОРМАЦІЯ_1, на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1, яка належала померлій на праві власності на підставі правовстановлюючого документа - свідоцтва про право власності від 08 серпня 1997 року НОМЕР_1; визнати за ним право власності на вказану вище квартиру в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_5 та ОСОБА_3

Ухвалою Московського районного суду міста Харкова від 07 листопада 2017 року у складі судді Марченко О. М. позов залишено без розгляду з підстав, передбачених пунктом 3 частини першої статті 207 Цивільного процесуального кодексу України від 18 березня 2004 року в редакції, чинній на час постановлення цієї ухвали (далі - ЦПК України (1618-15) 2004 року).

Ухвала місцевого суду мотивована тим, що ОСОБА_1 повідомлявся про день, час та місце розгляду справи, однак в судові засідання неодноразово не з'явився.

Не погодившись з вищевказаною ухвалою суду першої інстанції, представник ОСОБА_1 - ОСОБА_6 подала на неї апеляційну скаргу.

Ухвалою Апеляційного суду Харківської області від 26 січня 2018 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_6 на ухвалу Московського районного суду міста Харкова від 07 листопада 2017 року повернуто заявнику.

Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що апеляційна скарга подана і підписана представником за довіреністю, яка не надала документів про те, що вона є адвокатом.

Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги.

У лютому 2018 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись порушення судом норм процесуального права, просив скасувати ухвалу Апеляційного суду Харківської області від 26 січня 2018 року та направити справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Касаційна скарга мотивована неврахуванням апеляційним судом того, що представництво в суді у провадженнях, розпочатих до набрання чинності Законом України "Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)" (1401-19) , здійснюється за правилами, які діяли до набрання ним чинності, - до ухвалення у відповідних справах остаточних судових рішень, які не підлягають оскарженню. Оскільки провадження у цій справі відкрито 25 червня 2015 року, то представництво у справі може здійснюватися без обов'язкової участі адвоката до ухвалення остаточного рішення.

Рух справи в суді касаційної інстанції.

Ухвалою Верховного Суду від 11 квітня 2018 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.

24 квітня 2018 року справа № 643/10521/15-ц надійшла до Верховного Суду.

11 березня 2019 року, на запит Верховного Суду з Харківського апеляційного суду надійшли матеріали справи № 643/10521/15-ц (провадження 22-ц/790/1595/18) з оригіналом ухвали Апеляційного суду Харківської області від 26 січня 2018 року.

Ухвалою Верховного Суду від 18 березня 2019 року справу призначено до судового розгляду.

Позиція Верховного Суду.

Згідно з частиною третьою статті 3 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України (1618-15) ) провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Згідно з частиною першою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

30 вересня 2016 року набрав чинності Закон України № 1401-VIII від 02 червня 2016 року "Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)" (1401-19) .

Відповідно до частини третьої статті 131-2 Конституції України виключно адвокат здійснює представництво іншої особи в суді, а також захист від кримінального обвинувачення.

Згідно з підпунктом11 пункту 16-1 розділу XV Перехідні положення Конституції України (254к/96-ВР) представництво відповідно до пункту 3 частини першої статті 131-1, та статті 131-2 цієї Конституції виключно прокурорами або адвокатами у Верховному Суді та судах касаційної інстанції здійснюється з 1 січня 2017 року; у судах апеляційної інстанції - з 1 січня 2018 року; у судах першої інстанції - з 1 січня 2019 року. Представництво органів державної влади та органів місцевого самоврядування в судах виключно прокурорами або адвокатами здійснюється з 1 січня 2020 року. Представництво в суді у провадженнях, розпочатих до набрання чинності Законом України "Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)" (1401-19) , здійснюється за правилами, які діяли до набрання ним чинності, - до ухвалення у відповідних справах остаточних судових рішень, які не підлягають оскарженню.

У статті 8 Конституції України встановлено, що Конституція України (254к/96-ВР) має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України (254к/96-ВР) і повинні відповідати їй. Норми Конституції України (254к/96-ВР) є нормами прямої дії.

Згідно з підпунктом 18 розділу 13 Перехідних положень ЦПК України (1618-15) положення цього Кодексу застосовуються з урахуванням підпункту 11 пункту 16-1 розділу XV Перехідні положення Конституції України (254к/96-ВР) .

Таким чином, з 01 січня 2018 року представництво в судах апеляційної інстанції у справах, провадження в яких розпочате після 30 вересня 2016 року, має здійснюватися адвокатами. Якщо провадження розпочате до 30 вересня 2016 року, то представництво може здійснюватися особами, які не мають статусу адвоката, оскільки такі правила були закріплені у статтях 40- 42 ЦПК України 2004 року і діяли до набрання чинності Законом України "Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)" (1401-19)

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги.

Однією з основних засад судочинства, визначених у статті 129 Конституції України, є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Судові процедури повинні бути справедливими, особа не може бути безпідставно позбавлена права на апеляційне оскарження рішення суду, оскільки це буде порушенням права на справедливий суд, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Провадження у цій справі відкрито ухвалою Московського районного суду міста Харкова від 25 червня 2015 року, тобто розпочате до 30 вересня 2016 року.

Повертаючи апеляційну скаргу особі, яка її подала в січні 2018 року, суд апеляційної інстанції керувався підпунктом 11 пункту 16-1 розділу XV "Перехідні положення" Конституції України (254к/96-ВР) та вважав, що з 01 січня 2018 року таку скаргу може подавати виключно прокурор або адвокат, не врахувавши, що провадження у цій справі розпочате до 30 вересня 2016 року.

Таким чином, висновок апеляційного суду ґрунтується на неправильному тлумаченні підпункту 11 пункту 16-1 розділу XV "Перехідні положення" Конституції України (254к/96-ВР) , що призвело до ухвалення судового рішення з порушенням норм Конституції України (254к/96-ВР) і ЦПК України (1618-15) та безпідставно позбавило позивача права на апеляційне оскарження.

Частиною четвертою статті 406 та частиною шостою статті 411 ЦПК Українипередбачено, що у випадках скасування судом касаційної інстанції ухвал суду першої або апеляційної інстанцій, які перешкоджають провадженню у справі, справа передається на розгляд відповідного суду першої або апеляційної інстанції. Підставою для скасування судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, що перешкоджають подальшому провадженню у справі.

Оскаржувана ухвала апеляційного суду постановлена з порушенням вищенаведених норм процесуального права та перешкоджає подальшому провадженню у справі.

У зв'язку з допущеними апеляційним судом порушеннями норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання про відкриття апеляційного провадження, оскаржуване судове рішення слід скасувати і направити справу для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.

Керуючись статтями 400, 406, 409, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу Апеляційного суду Харківської області від 26 січня 2018 року скасувати, справу направити для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.