Постанова
Іменем України
03 квітня 2019 року
м. Київ
справа № 285/4663/17
провадження № 61-330св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Червинської М. Є.,
суддів: Антоненко Н. О., Коротуна В. М., Крата В. І., Курило В. П. (суддя-доповідач),
учасники справи:
позивач (відповідач за зустрічним позовом) - ОСОБА_1,
відповідач (позивач за зустрічним позовом) - ОСОБА_2,
третя особа - служба у справах дітей Новоград-Волинської міської ради Житомирської області,
розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1, подану адвокатом Полонською Людмилою Миколаївною, на рішення Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 09 серпня
2018 року у складі судді Сташківа Т. В. та постанову Житомирського апеляційного суду від 20 листопада 2018 року у складі колегії суддів:
Талько О. Б., Коломієць О. С., Шевчук А. М.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У грудні 2017 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2, третя особа ? служба у справах дітей Новоград-Волинської міської ради, про відібрання дітей.
Позовна заява обґрунтована тим, що з 24 листопада 2007 року сторони перебували у зареєстрованому шлюбі, який розірвано рішенням Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 13 вересня
2017 року.
За час перебування у шлюбі, у сторін народились діти: ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_9,
ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_2. Рішенням Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 13 вересня 2017 року місце проживання дітей визначено з ОСОБА_1
27 листопада 2017 року ОСОБА_2 протиправно, без згоди
ОСОБА_1, змінив місце проживання дочок та сина і відмовляється повернути їй дітей.
ОСОБА_1 просила постановити рішення про відібрання у
ОСОБА_2 неповнолітніх дітей та повернути їх за місцем її проживання.
У лютому 2018 року ОСОБА_2 звернувся до суду із зустрічними позовними вимогами до ОСОБА_1, третя особа ? служба у справах дітей Новоград-Волинської міської ради Житомирської області, про зміну місця проживання дітей.
Зустрічні позовні вимоги обґрунтовані тим, що 27 листопада 2017 року діти прийшли до ОСОБА_2 додому та повідомили, що не бажають проживати разом з матір'ю. ОСОБА_2 разом із доньками ОСОБА_9, ОСОБА_8 та сином ОСОБА_11 проживають у будинку його матері, в якому народилися діти й раніше проживали до виникнення конфліктів між ним та його колишньою дружиною ОСОБА_1
Проживаючи з ОСОБА_2, діти ходять до школи, яка розташована поруч, мають друзів та стійкі соціальні зв'язки, розірвання яких матиме негативні наслідки для них. Разом з тим, проживання разом з матір'ю в орендованій квартирі викликало стрес у дітей. ОСОБА_1 словесно ображала дочок та сина, психологічно знущалася з них.
ОСОБА_2 просив змінити місце проживання неповнолітніх дітей та залишити їх проживати разом з ним; звільнити його від сплати аліментів, які стягуються на користь ОСОБА_1 на підставі судового наказу.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 09 серпня 2018 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.
Зустрічні позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено.
Змінено місце проживання малолітніх дітей ОСОБА_2,
ОСОБА_8 та ОСОБА_10 та визначено їх місце проживання разом з батьком - ОСОБА_2
Звільнено ОСОБА_2 від сплати аліментів за судовим наказом
від 24 липня 2017 року № 285/2614/17, винесеним Новоград-Волинським міськрайонним судом Житомирської області про стягнення з
ОСОБА_2 на користь малолітніх дітей: ОСОБА_2,
ОСОБА_8, ОСОБА_10 аліментів в розмірі 1/2 частини заробітку (доходу), але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 сплачений судовий збір у розмірі 1 409,60 грн.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 та задовольняючи зустрічні позовні вимоги ОСОБА_2, суд першої інстанції виходив із доцільності зміни місця проживання дітей, визначивши його разом із батьком. При цьому судом враховано інтереси дітей та їх особисту думку.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Житомирського апеляційного суду від 20 листопада 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення.
Рішення Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської
області від 09 серпня 2018 року залишено без змін.
Залишаючи без задоволення апеляційну скаргу ОСОБА_1, суд апеляційної інстанції погодився з висновком суду першої інстанції.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
20 грудня 2018 року представник ОСОБА_1 - Полонська Л. М. подала до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати рішення Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 09 серпня 2018 року та постанову Житомирського апеляційного суду від 20 листопада 2018 року та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити, а у задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_2 відмовити, мотивуючи свої вимоги неправильним застосуванням судами норм матеріального та порушенням норм процесуального права.
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга обґрунтована тим, що суди попередніх інстанцій фактично проігнорували зміст забороняючої норми частини другої статті 161 СК України, оскільки ОСОБА_2 є безробітним та зловживає спиртними напоями.
Суди знехтували необхідністю правозастосування до даних правовідносин статті 151 СК України, згідно з якою батьки мають переважне право перед іншими особами на особисте виховання дитини.
ОСОБА_2 є інвалідом ІІІ групи (довічно) та будучи непрацюючою особою і маючи обтяжливі аліменти, які він не сплачує, безпідставно самовільно змінив місце проживання дітей, використав фінансові заходи заохочення для схилення думки дітей на свою користь.
Суд апеляційної інстанції порушив норми процесуального права, розглянувши справу без участі ОСОБА_1, яка була тимчасово непрацездатною.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Судами встановлено, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі з 24 листопада 2007 року. Від шлюбу вони мають неповнолітніх дітей: ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_2.
24 липня 2017 року Новоград-Волинським міськрайонним судом Житомирської області видано судовий наказ про стягнення із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліментів на утримання неповнолітніх дітей ОСОБА_9, ОСОБА_8 та ОСОБА_10, в розмірі 1/2 частини заробітку (доходу) щомісячно, але не менше, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 20 липня 2017 року й до досягнення дітьми повноліття.
Рішенням Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 13 вересня 2017 року шлюб між сторонами розірвано, місце проживання неповнолітніх дітей визначено разом з матір'ю.
Суди встановили, що діти з 27 листопада 2017 року проживають разом з батьком за адресою: АДРЕСА_2.
За вказаною адресою вони проживали з народження й до липня 2017 року, тобто до того, як між сторонами виник конфлікт, після якого ОСОБА_1 почала проживати з дітьми в орендованій двокімнатній квартирі АДРЕСА_1.
Згідно з актом обстеження матеріально-побутових умов проживання, складеним комісією служби у справах дітей Новоград-Волинської міської ради Житомирської області 24 січня 2018 року, будинок по АДРЕСА_2, складається із чотирьох житлових кімнат. Для сина відведено окрему кімнату, для дочок - іншу, наявні місця для їх відпочинку, сну, проведення дозвілля та навчання. Діти забезпечені одягом, взуттям відповідно до віку та сезону, книгами й іграшками. Батьком створені належні умови для проживання, утримання та гармонійного розвитку дітей.
Доглядати за дітьми ОСОБА_2 допомагає його матір .
Судом також встановлено, що ОСОБА_2 з 13 жовтня 2017 року перебуває на обліку у Новоград-Волинському міському центрі зайнятості та отримує допомогу по безробіттю, є особою з інвалідністю III групи.
Згідно з актом обстеження житлових умов проживання ОСОБА_1, який складений комісією служби у справах дітей Новоград-Волинської міської ради Житомирської області 20 березня 2018 року, квартира складається із трьох житлових кімнат. Для дочок відведено окрему кімнату, для сина - іншу. У кімнатах облаштовані місця для відпочинку дітей, сну, проведення дозвілля та навчання. ОСОБА_1 створені належні умови для проживання, утримання та гармонійного розвитку дітей.
Згідно з довідкою, виданою ТОВ "Агенція-школа іноземних мов "Генерація ХХІ" середньомісячний дохід ОСОБА_1 становить 2 930,00 грн. За місцем роботи характеризується позитивно.
Згідно з листом Новоград-Волинської загальноосвітньої шкоди І-ІІІ ступенів № 8 Житомирської області, підписаного практичним психологом, соціальним педагогом ОСОБА_12, класним керівником 2-а класу, т.в.о. класного керівника 4 класу та директором школи ОСОБА_2 бере постійну участь у вихованні дітей, відвідує навчальний заклад, цікавиться успіхами дітей.
Під час індивідуальних бесід зі шкільним психологом діти виявляють більшу прихильність до батька. ОСОБА_8 наголошує, що з батьком їм добре, він про них турбується, навчає і виховує їх. ОСОБА_9 та ОСОБА_11 бажання жити з батьком не пояснюють.
Провідним практичним психологом Новоград-Волинського міського центру соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді Житомирської області проведено психологічну роботу з дітьми, під час якої психолог дійшов висновку, що між дітьми та матір'ю відсутній емоційний контакт, під час бесіди діти висловили прихильність проживати разом з батьком.
Психологом також зазначено, що у дітей сформовані розумові операції аналізу, порівняння, узагальнення, вони можуть висловити свою думку відповідно до віку.
Орган опіки та піклування Новоград-Волинської міської ради Житомирської області у своєму висновку від 11 квітня 2018 року вважає за доцільне змінити місце проживання малолітніх ОСОБА_8, ОСОБА_9 та ОСОБА_10.
Заочним рішенням Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 07 листопада 2017 року задоволено позов ОСОБА_1 у власних інтересах та інтересах неповнолітніх дітей про усунення перешкод у користуванні житлом, вселено ОСОБА_1 разом з дітьми в житловий будинок, НОМЕР_1, за адресою: АДРЕСА_2.
Однак ОСОБА_1 за вказаною адресою не проживає.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку про те, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Згідно з частинами другою, восьмою, дев'ятою статті 7 СК України сімейні відносини можуть бути врегульовані за домовленістю (договором) між їх учасниками. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, членів сім'ї. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.
Відповідно до частини четвертої статті 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров'я, в якому вона проживає.
Відповідно до статті 160 СК України місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків. Місце проживання дитини, яка досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини. Якщо батьки проживають окремо, місце проживання дитини, яка досягла чотирнадцяти років, визначається нею самою.
За частинами першою, другою статті 161 цього Кодексу якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення.
Тлумачення статті 161 СК України свідчить, що під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини враховується ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов'язків, особисту прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення. До інших обставин, що мають істотне значення, можна віднести, зокрема: особисті якості батьків; відносини, які існують між кожним з батьків і дитиною (як виконують батьки свої батьківські обов'язки по відношенню до дитини, як враховують її інтереси, чи є взаєморозуміння між кожним з батьків і дитиною); можливість створення дитині умов для виховання і розвитку.
Європейський суд з прав людини зауважує, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків (HUNT v. UKRAINE, № 31111/04, 54, ЄСПЛ, від 07 грудня 2006 року). При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв'язків із сім'єю, крім випадків, коли сім'я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (MAMCHUR v. UKRAINE, № 10383/09, 100, ЄСПЛ, від 16 липня 2015 року).
Ухвалюючи рішення в справі "М. С. проти України" від 11 липня 2017 року (заява № 2091/13), Європейський суд з прав людини наголосив, що в таких справах основне значення має вирішення питання про те, що найкраще відповідає інтересам дитини. На сьогодні існує широкий консенсус, у тому числі в міжнародному праві, на підтримку ідеї про те, що у всіх рішеннях, що стосуються дітей, їх найкращі інтереси повинні мати першочергове значення. При цьому ЄСПЛ зауважив, що при визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв'язків із сім'єю, крім випадків, коли сім'я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагонадійним.
Аналіз наведених норм права, зокрема й практики Європейського суду з прав людини, дає підстави для висновку, що рівність прав батьків щодо дитини є похідною від прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й у першу чергу повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об'єктивних обставин спору, а вже тільки потім права батьків.
Отже, при розгляді справ щодо місця проживання дитини суди насамперед мають виходити з інтересів самої дитини (враховуючи, при цьому, сталі соціальні зв'язки, місце навчання, психологічний стан тощо) та балансу між інтересами дитини, правами батьків на виховання дитини й обов'язком батьків діяти в її інтересах.
Суди попередніх інстанцій виходячи з якнайкращих інтересів дітей, дійшли обґрунтованого висновку про наявність правових підстав, передбачених вказаними нормами матеріального права, для зміни місця проживання малолітніх дітей разом із батьком.
Змінюючи місце проживання дітей разом із батьком, судами попередніх інстанцій враховано статтю 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, що ратифікована Україною 1991 року, зміст якої визначає, що першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Визначивши місце проживання дітей з батьком, суд також дійшов правильного висновку про звільнення ОСОБА_2 від сплати аліментів, що узгоджується з положеннями частини четвертої статті 273 ЦПК України.
Доводи касаційної скарги щодо того, що апеляційний суд розглянув справу за відсутності ОСОБА_1, яка була тимчасово непрацездатною, необґрунтовані, оскільки заяву про відкладення розгляду справи було подано представником ОСОБА_1 - адвокатом Полонською Л. М., яка не була позбавлена можливості бути присутньою в судовому засіданні. Доказів перебування ОСОБА_1 на лікарняному, а її адвоката Полонської Л. М. за межами міста Житомира суду не надано.
Не надано суду також доказів на підтвердження того, що ОСОБА_2 зловживає спиртними напоями, а тому колегія суддів касаційної інстанції також відхиляє ці доводи як необґрунтовані.
Інші доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки доказів у справі, що відповідно до положень статті 400 ЦПК України виходить за межі повноважень Верховного Суду.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (PRONINA v. UKRAINE, № 63566/00, 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Статтею 410 ЦПК України визначено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки судом повно та всебічно з'ясовано дійсні обставини справи, надано належну оцінку зібраним у ній доказам, постановлено законне і обґрунтоване рішення, подану касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду - без змін.
Керуючись статтями 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_1, подану адвокатом Полонською Людмилою Миколаївною, залишити без задоволення
Рішення Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 09 серпня 2018 року та постанову Житомирського апеляційного суду від 20 листопада 2018 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий М. Є. Червинська
Судді: Н. О. Антоненко
В. М. Коротун
В. І. Крат
В. П. Курило