розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1, подану представником ОСОБА_2 на рішення Бершадського районного суду Вінницької області від 22 червня 2016 року у складі судді Жарун А. П. та ухвалу апеляційного суду Вінницької області від 26 липня 2016 року у складі колегії суддів: Вавшка В. С., Рибчинського В. П., Сопруна В. В.,

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII "Перехідні положення" ЦПК України (1618-15) у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" (2147а-19) касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У листопаді 2014 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Приватного сільськогосподарського підприємства "Еліта" (далі - ПСП "Еліта") про визнання договору оренди землі недійсним.

Позов мотивовано тим, що відповідно до державного акту на право власності на земельну ділянку серія НОМЕР_1 від 20 травня 2008 року, позивач є власником земельної ділянки загальною площею 2,8461 га з кадастровим номером НОМЕР_2, яка розташована на території Війтівської сільської ради Бершадського району Вінницької області та призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Згідно з договором оренди землі від 29 травня 2008 року вона передала, а відповідач прийняв в строкове платне користування земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Проте відповідач взяті на себе зобов'язання та інші умови договору не виконує.

Зазначає, що в укладеному договорі оренди землі відсутні істотні умови, передбачені статтею 15 Закону України "Про оренду землі", а саме кадастровий номер та умови передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки, а форма договору не відповідає типовій формі договору оренди, яка встановлена частиною другою статті 14 Закону України "Про оренду землі". Наданий їй відповідачем акт приймання - передачі земельної ділянки, також оформлено неналежним чином, зі значними порушеннями, так як у даному акті не зазначено реквізити відповідача (юридична адреса, код ЄДРПОУ), не зазначено дату передачі земельної ділянки та не вказано її кадастровий номер.

У зв'язку з порушенням умов договору з боку відповідача, 30 липня 2010 року позивачем через Війтівську сільську раду зареєстровано листа до Вінницької регіональної філії центру державного земельного кадастру Бершадського району з пропозицією не реєструвати договір оренди у ДЗК між нею та ПСП "Еліта" так як останній розрахунки згідно договору оренди знизив. Однак, зазначений лист до ДЗК Війтівська сільська рада не відправила, чим порушила права позивача на вільне волевиявлення.

Вказує, що зобов'язання про своєчасну реєстрацію договору оренди землі у ДЗК взяв на себе відповідач, однак, в порушення п.7.4.1. договору та вимог Закону України "Про оренду землі" (161-14) договір оренди землі відповідачем був зареєстрований в ДП "Центр ДЗК" лише 20 серпня 2010 року за № 041003600113, тобто через 2 роки 2 місяці після його підписання, приховавши від неї факт несвоєчасної реєстрації договору оренди землі.

Відповідно до п.3.2. договору обчислення розміру орендної плати за землю мав здійснюватися з урахуванням індексів інфляції. Всупереч зазначених умов договору відповідач здійснював орендну плату у меншому розмірі і без врахування індексів інфляції.

Відповідач без відома орендодавця в односторонньому порядку провів зміни до п.3.1. договору оренди землі, які змінили умови договору, що є для неї суттєвими.

Направлена нею письмова заява до відповідача про розірвання договору оренди землі від 29 травня 2008 року позитивного результату не дала.

Посилаючись на зазначені обставини, позивач просила визнати недійсним договір оренди землі, укладений між нею та ПСП "Еліта" без номера від 29 травня 2008 року, зареєстрований Бершадським районним відділом ДП "Центр ДЗК" за № 041003600113 від 20 серпня 2010 року; зобов'язати ПСП "Еліта" повернути їй земельну ділянку площею 2,8461 га з кадастровим номером НОМЕР_2, яка розташована на території Війтівської сільської ради Бершадського району Вінницької області.

Короткий зміст рішення суду першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Бершадського районного суду Вінницької області від 22 червня 2016 року в задоволенні позову відмовлено.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що спірний договір укладено з дотриманням вимог законодавства, а посилання позивача на формальне порушення закону не дає підстав для визнання недійсним договору оренди землі.

Ухвалою апеляційного суду Вінницької області від 26 липня 2016 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 відхилено.

Рішення Бершадського районного суду Вінницької області від 22 червня 2016 року залишено без змін.

Постановляючи ухвалу про відхилення апеляційної скаргипредставника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 суд апеляційної інстанції погодився з висновком суду першої інстанції.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

У вересні 2016 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 подав до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Бершадського районного суду Вінницької області від 22 червня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Вінницької області від 26 липня 2016 року та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог, мотивуючи свої вимоги неправильним застосування судами норм матеріального права та порушенням норм процесуального права.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 31 жовтня 2016 року справу за позовом ОСОБА_1 призначено до розгляду.

Відповідно до статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

У березні 2018 року справа надійшла до Верховного Суду.

Аргументи учасників справи.

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що у зв'язку із відсутністю обов'язкової згоди сторони правочину, яка виражається у вигляді підпису під договором, такий правочин має бути визнаний судом недійсним. Тому оскаржувані судові рішення є неправомірними у зв'язку із тим, що судами не було застосовано норми матеріального права, які підлягали до застосуванню.

У жовтні 2016 року ПСП "Еліта" подало до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ заперечення на касаційну скаргу, в якому просить рішення Бершадського районного суду Вінницької області від 22 червня 29016 року та ухвалу апеляційного суду Вінницької області від 26 липня 2016 року залишити без змін.

Заперечення мотивовано тим, що упродовж 2008 - 2015 років орендар вчасно сплачував орендодавцю орендну плату, а позивач в свою чергу отримувала орендну плату від орендаря та не мала будь-яких заперечень. Отже, позивач посилається виключно на формальне порушення закону при укладенні договору оренди землі.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

ОСОБА_1 є власником земельної ділянки загальною площею 2,8461 га з кадастровим номером НОМЕР_2, яка розташована на території Війтівської сільської ради Бершадського району Вінницької області та призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що підтверджується копією державного акту про право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_3.

29 травня 2008 року між сторонами було укладено договір оренди вказаної земельної ділянки, який зареєстровано у Бершадському районному відділі Вінницької регіональної філії ДП "Центр ДЗК" 20 серпня 2010 року за № 041003600113.

Згідно з умовами договору земельна ділянка позивачем передається в оренду відповідачеві для ведення товарного сільськогосподарського виробництва строком на 10 років.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Частинами першою, другою статті 400 ЦПК України встановлено, що під час розгляду справи у касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Пунктом 1 статті 409 ЦПК України передбачено, що суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Однією з основних засад цивільного законодавства є свобода договору. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (пункт 3 частина перша статті 3, статей 6, 627 ЦК України).

Відповідно до частини 1 статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є, в тому числі і умови, що визначені законом як істотні.

Відповідно до частини 2 статті 15 Закону України "Про оренду землі" відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених цією статтею, а також порушення вимог статей 4-6, 11, 17, 19 цього Закону є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним відповідно до закону.

Згідно з частиною 4 статті 15 Закону України "Про оренду землі" невід'ємною частиною договору оренди землі є: план або схема земельної ділянки, яка передається в оренду; кадастровий план земельної ділянки з відображенням обмежень (обтяжень) у її використанні та встановлених земельних сервітутів; акт визначення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості); акт приймання-передачі об'єкта оренди; проект відведення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Законом.

Висновки Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду за результатом розгляду касаційної скарги

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що спірний договір укладено з дотриманням вимог законодавства, позивачем не доведено порушення відповідачем умов договору оренди землі, а посилання позивача на формальне порушення закону не дає підстав для визнання недійсним договору оренди землі.

Відповідно до частини 1 статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину сторонами вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Частиною 1 статті 203 ЦК України визначено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Встановлено, що спірний договір зареєстрований у встановленому законом порядку, що відповідно підтверджує його законність і дотримання вимог закону при його укладенні.

До договору додані додатки, зокрема, копія державного акту з описом меж, план та схему земельної ділянки, кадастровий план, акт погодження меж землекористування, які визначені законом та є його невід'ємною частиною.

Вирішуючи спір, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку, що спірний договір укладено з дотриманням вимог законодавства і підстав для визнання його недійсним не встановлено.

Доводи касаційної скарги щодо неврахування судом погіршення родючості землі, не виконання умов договору в частині орендної плати тощо, на висновки суду не впливають, оскільки позивачем позов пред'явлений про недійсність договору, наведені позивачем обставини не є підставою для визнання правочину недійсним, у розумінні вимог статей 203, 215 ЦК України, свідчать про незгоду позивача з дотриманням відповідачем умов укладеного договору оренди. Проте, відповідні вимоги про розірвання договору не пред'явлені.

При вирішенні даної справи судами першої та апеляційної інстанції правильно визначено характер правовідносин між сторонами, вірно застосовано закон, що їх регулює, повно і всебічно досліджено матеріали справи та надано належну правову оцінку доводам сторін і зібраним у справі доказам.

Відповідно до частини третьої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.

Керуючись статтями 400, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1, подану представником ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Рішення Бершадського районного суду Вінницької області від 22 червня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Вінницької області від 26 липня 2016 року залишити без змін.

Головуючий	М. Є. Червинська
Судді:	Н. О. Антоненко
	В. М. Коротун
	В. І. Крат
	В. П. Курило