розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_4 на постанову Апеляційного суду Тернопільської області від 14 червня 2018 року у складі суддів: Бершадської Г. В., Ткач О. І., Ходоровського М. В.

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

12 березня 2018 року ОСОБА_4 звернувся до Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області з позовом до Приватного акціонерного товариства "Галіція Дистилері"(далі - ПрАТ "Галіція Дистилері") про скасування наказу.

Позов обґрунтовано тим, що відповідачем прийнято наказ від 02 березня 2018 року № 28 про оголошення догани позивачу за невиконання ним розпорядження генерального директора від 26 лютого 2018 року та 27 лютого 2018 року, відсутність на робочому місці 28 лютого 2018 року протягом дня у межах 1год 20 хв.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Ухвалою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 02 квітня 2018 року відкрито провадження у справі. Призначено підготовче судове засідання.

Короткий зміст судового рішення апеляційної інстанції

Постановою Апеляційного суду Тернопільської області від 14 червня 2018 року апеляційну скаргу ПрАТ "Галіція Дистилері" задоволено. Ухвалу Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 02 квітня 2018 року скасовано, справу направлено за підсудністю на розгляд до Бучацького районного суду Тернопільської області.

Постанову мотивовано тим, що цивільним процесуальним законом визначено, що позови, які виникають із трудових правовідносин, можуть пред'являтись також за зареєстрованим місцем проживання або перебування позивача. Перебування позивача у м. Тернополі за адресою проживання дружини не було зареєстрованим. Із витягу з декларації про доходи позивача за 2017 рік встановлено, що позивач місцем свого проживання зазначив м. Бучач; із витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань станом на 19 квітня 2018 року офіційним місцем проживання позивача є: АДРЕСА_1

Короткий зміст вимог касаційної скарги

09 липня 2018 року ОСОБА_4 в особі представника ОСОБА_5 звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі ухвалу Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 02 квітня 2018 року.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

12 листопада 2018 року ухвалою Верховного Суду відкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою ОСОБА_4 в особі представника ОСОБА_5

29 листопада 2018 року вказану справу передано до Верховного Суду.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

Касаційну скаргу мотивовано тим, що судом апеляційної інстанції неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права. Відповідно до статті 28 ЦПК України позови, що виникають з трудових правовідносин можуть пред'являтись за зареєстрованим місцем проживання чи перебування позивача. Станом на час подання позову позивач тимчасово перебував у м. Тернополі, де проживають його дружина і малолітня дитина. Суд не дав належної оцінки доводам позивача, що його звільнено з роботи у м. Бучачі, тому він тимчасово проживає у м. Тернополі у квартирі, що належить на права власності його дружині.

Відзив на касаційну скаргу

ПрАТ "Галіція Дистилері" у відзиві на касаційну скаргу просить суд залишити касаційну скаргу без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції без змін. Суд апеляційної інстанції, перевіривши інформацію про місце реєстрації проживання чи перебування позивача, встановив порушення правил територіальної юрисдикції та направив справу для продовження розгляду за встановленою у цивільному процесуальному законі підсудністю.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Вивчивши матеріали цивільної справи, зміст оскаржуваних ухвал, обговоривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення з таких підстав.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

За змістом статті 27 ЦПК України позови до фізичної особи пред'являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено законом. Позови до юридичних осіб пред'являються в суд за їхнім місцезнаходженням згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

Згідно із частиною першою статті 28 ЦПК України позови, що виникають з трудових правовідносин, можуть пред'являтися також за зареєстрованим місцем проживання чи перебування позивача.

Відповідно до статті 3 Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" (далі - Закон) реєстрація - це внесення інформації до реєстру територіальної громади, документів, до яких вносяться відомості про місце проживання/перебування особи, із зазначенням адреси житла/місця перебування із подальшим внесенням відповідної інформації до Єдиного державного демографічного реєстру в установленому Кабінетом Міністрів України порядку. Місце перебування - це адміністративно-територіальна одиниця, на території якої особа проживає строком менше шести місяців на рік. Місце проживання - це житло, розташоване на території адміністративно-територіальної одиниці, в якому особа проживає, а також спеціалізовані соціальні установи, заклади соціального обслуговування та соціального захисту, військові частини.

Згідно із пунктом 17 частини першої статті 6 Закону особи, які не проживають за адресою, що зареєстрована як місце їх проживання, більше одного місяця і які мають невиконані майнові зобов'язання, накладені в адміністративному порядку чи за судовим рішенням, або призиваються на строкову військову службу і не мають відстрочки, або беруть участь у судовому процесі в будь-якій якості, зобов'язані письмово повідомити орган реєстрації про своє місце перебування.

Згідно з частинами шостою-дев'ятою статті 187 ЦПК України у разі якщо відповідачем у позовній заяві вказана фізична особа, яка не є суб'єктом підприємницької діяльності, суд не пізніше двох днів з дня надходження позовної заяви до суду звертається до відповідного органу реєстрації місця перебування та місця проживання особи щодо надання інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) такої фізичної особи. Інформація про місце проживання (перебування) фізичної особи має бути надана протягом п'яти днів з моменту отримання відповідним органом реєстрації місця проживання та перебування особи відповідного звернення суду. Суддя з метою визначення підсудності може також користуватися даними Єдиного державного демографічного реєстру. Якщо за результатами отриманої судом інформації буде встановлено, що справа не підсудна цьому суду, суд надсилає справу за підсудністю в порядку, встановленому статтею 31 цього Кодексу.

Скасовуючи ухвалу суду першої інстанції та направляючи справу для розгляду за встановленою підсудністю, апеляційний суд зазначив, що перебування позивача у м. Тернополі за адресою проживання дружини не зареєстровано.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що позивачем зареєстровано своє місце проживання у м.Бучач Тернопільськоїобласті. Іншого зареєстрованого місця проживання чи перебування ОСОБА_4 апеляційним судом не встановлено.

Оскільки суд першої інстанції на день відкриття провадження у справі не мав доступу до Єдиного державного демографічного реєстру та не мав можливості встановити місце офіційного проживання позивача, суд апеляційної інстанції усунув зазначені порушення, перевіривши такі відомості.

Отже, апеляційний суд обґрунтовано встановив порушення правил територіальної підсудності та направив справу для продовження розгляду за встановленою у цивільному процесуальному законі підсудністю.

Доводи касаційної скарги, що позивачем подано позов за місцем його тимчасового перебування у м. Тернополі, де його дружині на праві власності належить майно, Верховним Судом відхиляються з огляду на положення статті 28 ЦПК України та встановлення судом місця реєстрації позивача.

Таким чином, суд апеляційної інстанцій дійшов правильного висновку, що позов у цій справі не підсудний Тернопільському міськрайонному суду Тернопільської області, а має пред'являтися за зареєстрованим місцем проживання позивача.

Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

З огляду на зазначене, постанова Апеляційного суду Тернопільської області від 14 червня 2018 року відповідає вимогам цивільного процесуального закону, доводи касаційної скарги не знайшли свого підтвердження, тому Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а постанови суду апеляційної інстанцій - без змін.