Постанова

Іменем України

03 квітня 2019 року

м. Київ

справа № 753/1189/16-ц

провадження № 61-25421св18

Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

Олійник А. С. (суддя-доповідач), Кузнєцова В. О., Усика Г. І.,

учасники справи:

позивач - Публічне акціонерне товариство "Актабанк"

відповідач - ОСОБА_4,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_4 на ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 26 січня 2017 року у складі судді Андрієнко А. М.

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст вимог

У січні 2016 року Публічне акціонерне товариство "Актабанк" (далі - ПАТ "Актобанк") звернулося до суду з позовом до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором від 04 вересня 2013 року № 0862079501/Т/973810 у розмірі 115 652,79 грн.

Ухвалою Дарницького районного суду міста Києва від 02 лютого 2016 року відкрито провадження у справі за позовом ПАТ "Актобанк".

Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції

Ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 26 січня 2017 року відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на ухвалу Дарницького районного суду міста Києва від 02 лютого 2016 року про відкриття провадження у справі за позовом ПАТ "Актабанк".

Ухвалу мотивовано тим, що заявник апеляційної скарги не усунув її недоліки, зазначені в ухвалі Апеляційного суду міста Києва від 16 грудня 2016 року.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У лютому 2017 року ОСОБА_4 звернулася до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ з касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 26 січня 2017 року, направити справу до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

17 березня 2017 року ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ відкрито касаційне провадження у справі за вказаною касаційною скаргою.

14 травня 2018 року вказану справу разом із матеріалами касаційного провадження передано до Верховного Суду.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII "Перехідні положення" ЦПК України (1618-15) , у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року №2147-VІІІ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" (2147а-19) , касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

У касаційній скарзі зазначено про те, що оскаржувана ухвала суду апеляційної інстанції є неправомірною та прийнята з грубим порушенням норм матеріального та процесуального права. Апеляційним судом порушено статтю 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, статтю 64 Конституції України та рішення Конституційного Суду України від 25 грудня 1997 року № 9-зп (v009p710-97) , оскільки відмовивши у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою на ухвалу Дарницького районного суду міста Києва від 02 лютого 2016 року, порушено право заявника шляхом обмеження права відповідача на судовий захист.

Відзивів чи заперечень на касаційну скаргу не надходило.

Обставини встановлені судом апеляційної інстанції

Ухвалою Дарницького районного суду міста Києва від 02 лютого 2016 року відкрито провадження у справі за позовом ПАТ "Актабанк" до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитом.

ОСОБА_4 звернулась до апеляційного суду з апеляційною скаргою на вказану вище ухвалу.

Апеляційну скаргу подано після закінчення строків, установлених статтею 294 цього Кодексу, при цьому питання поновлення строків апеляційного оскарження не ставилось, поважних причин його пропуску не наведено. Заявником апеляційної скарги також не надано доказів сплати судового збору.

Ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 16 грудня 2016 року апеляційну скаргу залишено без руху. Роз'яснено заявнику апеляційної скарги, що протягом п'яти днів з дня отримання копії цієї ухвали для усунення недоліків апеляційної скарги відповідачу необхідно сплатити судовий збір, а протягом тридцяти днів з моменту отримання копії цієї ухвали, подати заяву в якій вказати поважні підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження.

Відповідно до рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення копію ухвали про залишення апеляційної скарги без руху ОСОБА_4 отримала 23 грудня 2016 року (а. с. 120).

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до статті 400 ЦПК України під час розгляду справи у касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

У статті 129 Конституції України закріплені основні засади судочинства, які є конституційними гарантіями права на судовий захист.

Положення пункту 8 частини третьої статті 129 Конституції України визначає одну з основних засад судочинства - забезпечення апеляційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом, і таким чином закріплює гарантії перевірки в апеляційному порядку судових рішень.

Конституційні гарантії захисту прав і свобод людини і громадянина в апеляційній та касаційній інстанціях конкретизовано в главах 1, 2 розділу V ЦПК (1618-15) України 2004 року, де врегульовано порядок і підстави для апеляційного та касаційного оскарження рішень і ухвал суду в цивільному судочинстві.

Право кожного на судовий захист закріплено також у пункті 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), яким гарантовано, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.

Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається ЦПК України (1618-15) та іншими законами України, якими встановлюється зміст, форма, умови виконання процесуальних дій, сукупність цивільних процесуальних прав і обов'язків суб'єктів цивільно-процесуальних правовідносин та гарантій їх реалізації.

Згідно з частиною другою статті 294 ЦПК України 2004 року апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п'яти днів з дня її проголошення. У разі якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.

ОСОБА_4, звернувшись до апеляційного суду поза межами строку на апеляційне оскарження, не навела поважних підстав пропуску строку на апеляційне провадження і не порушувала питання про його поновлення. Не було, також, і подано відповідної заяви на виконання ухвали суду апеляційної інстанції від 16 грудня 2016 року.

Якщо звичайний строк оскарження поновлюється зі спливом значного періоду часу, таке рішення може порушити принцип правової визначеності. Хоча саме національним судам, перш за все, належить виносити рішення про поновлення строку оскарження, їх свобода розсуду не є необмеженою. Суди повинні обґрунтовувати відповідне рішення. У кожному випадку національні суди повинні встановити, чи виправдовують причини поновлення строку оскарження втручання у принцип res judicata, особливо коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів стосовно часу або підстав для поновлення строків (справа "Пономарьов проти України" (Ponomaryov v. Ukraine) від 03 квітня 2008 року). Якщо національний суд просто обмежився вказівкою на наявність у відповідача "поважних причин" для поновлення пропущеного строку оскарження, то, відтак, він (суд) не вказав чітких причин такого рішення. Поновлення пропущеного строку оскарження остаточної постанови у справі заявника без наведення відповідних причин є порушенням принципу правової визначеності та право заявника на справедливий судовий розгляд за пунктом 1 статті 6 Конвенції.

Таким чином, поновлення пропущеного процесуального строку можливе лише у випадку поважності пропуску такого строку, про що суд має зазначити в ухвалі.

Згідно з пунктом 2 частини першої статті 297 ЦПК України 2004 року до апеляційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 295 ЦПК України 2004 року, а також у разі несплати судового збору, застосовуються положення статті 121 ЦПК України 2004 року.

Частиною третьою статті 297 ЦПК України 2004 року апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 294 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. Протягом тридцяти днів з моменту отримання ухвали особа має право звернутися до апеляційного суду з заявою про поновлення строків або вказати інші підстави для поновлення строку. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку апеляційного оскарження будуть визнані неповажними, суддя-доповідач відмовляє у відкритті апеляційного провадження.

26 грудня 2016 року ОСОБА_4 направлено до апеляційного суду заяву про усунення недоліків, зазначених в ухвалі Апеляційного суду міста Києва від 16 грудня 2016 року, до якої долучено оригінал квитанції про сплату судового збору. Заяву із зазначенням поважних підстав для поновлення строку на апеляційне оскарження ОСОБА_4 не надано (а. с. 182).

Таким чином, заявник апеляційної інстанції не усунув усіх недоліків апеляційної скарги, зазначених в ухвалі про залишення її без руху, тому висновок суду апеляційної інстанції про відмову у відкритті апеляційного провадження відповідає вимогам ЦПК України (1618-15) 2004 року і не суперечить приписам статті 6 Конвенції та статті 64 Конституції України.

Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, постійна колегія суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду, вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а ухвалу суду апеляційної інстанції - без змін.

Керуючись статтями 400, 401, 409, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення.

Ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 26 січня 2017 року залишити без змін.

Постанова оскарженню не підлягає.

Судді: А. С. Олійник

В.О.Кузнєцов

Г.І.Усик