розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Галицького районного суду м. Львова від 08 грудня 2017 року у складі судді Зубачик Н. Б. та постанову Львівського апеляційного суду від 26 листопада 2018 року у складі колегії суддів: Шеремети Н. О., Крайник Н. П., Цяцяка Р. П.,

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У вересні 2016 року ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_4, треті особи: Львівська міська рада, Галицька районна адміністрація Львівської міської ради, про усунення перешкод у користуванні нерухомим майном.

Позовна заява мотивована тим, що вона є власником квартири НОМЕР_1 у багатоквартирному будинку АДРЕСА_1. Над квартирою НОМЕР_2 у вказаному будинку, яка належить ОСОБА_4 на праві власності, знаходиться горище, яке відповідно до вимог Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку" (417-19) є спільним майном багатоквартирного будинку та спільною сумісною власністю співвласників квартир у цьому будинку.

У вересні 2016 року ОСОБА_4 розпочато будівельні роботи з розширення квартири НОМЕР_2 у зазначеному будинку за рахунок горища, яке знаходиться над вказаною квартирою, без дотримання встановленого законом порядку щодо проведення перепланування та переобладнання жилих приміщень у багатоквартирних будинках, зокрема, у частині отримання дозволу компетентного державного органу та згоди співвласників житлового будинку, що є порушенням, статей 368, 369, 382, 383 ЦК України та статті 152 ЖК України.

Зазначала, що наказ департаменту містобудування Львівської міської ради від 07 квітня 2011 року № А-109 "Про затвердження ОСОБА_3, ОСОБА_4 вимог до архітектурно-планувальної частини проекту об'єднання квартир НОМЕР_3 і НОМЕР_4 та їх реконструкції та квартири АДРЕСА_1 з розширенням за рахунок горища з частковою надбудовою з боку дворового фасаду та заміною пічного опалення на двоконтурний котел в об'єднаних квартирах НОМЕР_3 і НОМЕР_4" з додатком (Вимогами до архітектурно-планувальної частини проекту), втратив свою чинність 07 квітня 2016 року у зв'язку із закінченням строку його дії, а зареєстрована на підставі наказу декларація про початок виконання будівельних робіт, подана ОСОБА_4 та зареєстрована 24 жовтня 2011 року за № ЛВ08211063108, втратила свою чинність у зв'язку з реєстрацією 03 жовтня 2012 року поданої ОСОБА_4 декларації про готовність об'єкта до експлуатації за № ЛВ14212179870.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 27 жовтня 2016 року у справі №813/5708/15, що набрала законної сили, скасовано реєстрацію Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у Львівській області декларації про готовність об'єкта до експлуатації за № ЛВ14212179870 у зв'язку з наявністю підстав вважати об'єкт самочинним будівництвом, оскільки проведені ОСОБА_4 роботи з реконструкції квартири не відповідають вимогам Державних будівельних норм України, виконані всупереч затвердженому проекту та є незакінченими.

Висновком судової будівельно-технічної експертизи від 24 квітня 2014 року № 7738/7739/13-42 у справі № 1304/8739/12 за позовом ОСОБА_9, ОСОБА_6 до ОСОБА_4, треті особи: Львівська міська рада, Галицька районна адміністрація Львівської міської ради, Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю у Львівській області, про зобов?язання вчинити певні дії встановлено факт того, що ОСОБА_4 не усунула аварійність даху над квартирою НОМЕР_2 у будинку АДРЕСА_1.

Вважала, що ОСОБА_4 порушує її права щодо використання приміщення загального користування - горища над квартирою НОМЕР_2 у будинку АДРЕСА_1, яке є спільним майном співвласників багатоквартирного будинку, та позбавляє її, як і інших мешканців будинку, права користування ним та доступу до горища, який є необхідним для вчинення дій щодо забезпечення належного утримання даху житлового будинку.

Ураховуючи викладене, уточнивши позовні вимоги, ОСОБА_3 просила суд зобов'язати ОСОБА_4 усунути їй перешкоди у користуванні горищем над квартирою НОМЕР_2 у будинку АДРЕСА_1, яке є спільним майном співвласників багатоквартирного будинку, не чинити перешкоди і надати доступ їй та іншим мешканцям житлового будинку до горища над вказаною квартирою.

У вересні 2017 року ОСОБА_4 пред?явила зустрічний позов до ОСОБА_3, ОСОБА_6, ОСОБА_5 про усунення перешкод у користуванні нерухомим майном та зобов'язання вчинити певні дії.

Зустрічна позовна заява мотивована тим, що вона є власником квартири АДРЕСА_2. У встановленому законом порядку вона отримала дозвіл на проведення реконструкції її квартири з приєднання до неї горища, реконструкція була фактично проведена і об'єкт після реконструкції було здано до експлуатації, проте за адміністративним позовом ОСОБА_3 реєстрацію декларації про готовність об'єкта до експлуатації було скасовано. Зазначала, що родина ОСОБА_3 шляхом обману отримала її згоду на реконструкцію належних їм квартир та заволоділа частиною спільного горища у будинку. Вважала, що строк позовної давності нею не пропущено.

Ураховуючи викладене, уточнивши позовні вимоги, ОСОБА_4 просила суд зобов'язати відповідачів усунути перешкоди у користуванні спільним горищем і надати їй доступ до приміщень, які були частиною горища і які ОСОБА_3 долучила до своєї квартири відповідно до наказу департаменту містобудування Львівської міської ради від 07 квітня 2011 року № А-109 щодо об'єднання квартир НОМЕР_3 і НОМЕР_4 та реконструкції їх та квартири АДРЕСА_1 з розширенням за рахунок горища з частковою надбудовою з боку дворового фасаду та заміною пічного опалення на двоконтурний котел в об'єднаних квартирах НОМЕР_3 і НОМЕР_4.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Ухвалою Галицького районного суду м. Львова від 12 вересня 2017 року позов ОСОБА_3 та зустрічний позов ОСОБА_4 об?єднано в одне провадження.

Рішенням Галицького районного суду м. Львова від 08 грудня 2017 року у задоволенні позову ОСОБА_3 та у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_4 відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що ОСОБА_3 в межах дії наданого їй дозволу, за згодою ОСОБА_4 на реконструкцію квартир НОМЕР_3 та НОМЕР_4 у будинку АДРЕСА_1 об?єднала вказані квартири та здійснила їх реконструкцію з розширенням за рахунок горища з частковою надбудовою з боку дворового фасаду та заміною пічного опалення на двоконтурний котел в об'єднаних квартирах, з одночасним ремонтом над належною їй квартирою елементів системи крокв, заміною покрівлі, влаштуванням металевих елементів підсилення, заміни системи водовідведення. У результаті проведеної ОСОБА_3 реконструкції горище над квартирами НОМЕР_3 та НОМЕР_4 у будинку АДРЕСА_1 припинило своє існування, було приєднано у встановленому законом порядку до квартири НОМЕР_3 та набуло статусу житлового приміщення у складі вказаної квартири.

Судом не встановлено вчинення з боку ОСОБА_3, ОСОБА_6 та ОСОБА_5 перешкод ОСОБА_4 у проведенні ремонтно-будівельних робіт з реконструкції квартири АДРЕСА_3 у період з 27 лютого 2012 року по 02 жовтня 2012 року.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 27 жовтня 2016 року у справі № 813/5708/15 за позовом ОСОБА_3 до державної архітектурно-будівельної інспекції у Львівській області, третя особа - ОСОБА_4, яка залишена без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року, скасовано реєстрацію декларації про готовність об'єкта до експлуатації за № ЛВ14212179870, яка подавалась ОСОБА_4 та зареєстрована Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у Львівській області 03 жовтня 2012 року, на підставі абзацу 22 пункту 7 Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13 квітня 2011 року № 461 (461-2011-п) , тобто у зв'язку з виявленням недостовірних даних (встановлення факту, що на дату реєстрації декларації інформація, зазначена в ній, не відповідала дійсності та/або виявлено розбіжності між даними, зазначеними у декларації), наведених у зареєстрованій декларації, які є підставою вважати об'єкт самочинним будівництвом. При розгляді вказаної справи адміністративним судом встановлено, що недостовірними є, зокрема, дані щодо закінчення будівництва, оскільки будівництво здійснювалось не у відповідності до вимог Державних будівельних норм України, процес реконструкції об'єкта нерухомості не завершено.

Також суд зазначив, що у цій справі наявний спір між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 з приводу проведення реконструкції належних їм у 2011 році квартир з розширенням за рахунок горища і не пов'язано з порушенням їх прав як співвласників багатоквартирного будинку на користування спільною сумісною власністю співвласників квартир у цьому будинку, до якої відноситься горище. Відтак, пред?явлені ними позови не направлені на відновлення порушеного, оспорюваного, невизнаного права чи законного інтересу, а тому відсутні підстави для задоволення як первісного, так і зустрічного позовів.

ОСОБА_4 з дати скасування судом реєстрації декларації про готовність об'єкту до експлуатації (22 лютого 2017 року) не зверталась у встановленому законом порядку за отримання дозволу на проведення реконструкції належної їй квартири НОМЕР_2 з приєднанням горища, яке знаходиться над квартирою.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Львівського апеляційного суду від 26 листопада 2018 року апеляційні скарги ОСОБА_3, ОСОБА_4 залишено без задоволення, рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції, зазначивши, що право володіння, користування та розпорядження допоміжними приміщеннями, у тому числі і горищем, мають усі співвласники житлового будинку.

ОСОБА_3, ОСОБА_4 одночасно отримали дозвіл на реконструкцію своїх квартир на підставі дозволу органу місцевого самоврядування, а саме, наказу Департаменту містобудування Львівської міської ради від 07 квітня 2011 року № А-109, який ними не оскаржувався, що свідчить про те, що вони погодилися з реконструкцією належних їм на праві власності квартир з приєднанням частини горища ОСОБА_3, а частини горища - ОСОБА_4

Декларація про початок виконання будівельних робіт ОСОБА_4 зареєстрована 24 жовтня 2011 року, є чинною, а тому доводи ОСОБА_3 про самовільне проведення реконструкції ОСОБА_4 належної їй квартири є безпідставними.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

У січні 2019 року ОСОБА_3 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить оскаржувані судові рішення в частині відмови у задоволенні її позову скасувати, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, й ухвалити в цій частині нове рішення про задоволення її позову.

Касаційна скарга мотивована тим, що вона та ОСОБА_4 є власниками різних квартир у будинку АДРЕСА_1. Вона, ОСОБА_6, ОСОБА_5 є співвласниками квартири НОМЕР_1, а ОСОБА_4 є власником квартири НОМЕР_2 у вказаному будинку. До 31 липня 2012 року вона була власником квартир НОМЕР_3 та НОМЕР_4 у вказаному будинку.

Зазначала, що проведення покрівельних робіт над квартирою НОМЕР_2 у будинку АДРЕСА_1, без врахування того, що дах є цілісною конструкцією будинку, призвело до утворення зазору біля димоходу квартири НОМЕР_3, що призвело до залиття стелі і стіни квартири НОМЕР_3.

Вважала, що існує небезпека у подальшому залиттю квартири НОМЕР_1 та інших частин будинку НОМЕР_5, оскільки причини, які слугували залиттю квартири НОМЕР_3, не усунуто, ремонт цієї частини горища не проведено. Доступу до горища інші мешканці будинку НОМЕР_5, крім ОСОБА_4, не мають. При цьому, остання самостійно не усуває недоліки реконструкції горища. Натомість, ОСОБА_4 намагається своїми діями, у тому числі, і шляхом внесення змін до декларації про початок будівельних робіт, яка втратила чинність, визнати за собою право власності на самочинне будівництво.

Також зазначала, що в межах дії наданого їй дозволу на реконструкцію квартир НОМЕР_3 і НОМЕР_4 у будинку АДРЕСА_1 вона здійснила об'єднання квартир НОМЕР_3 і НОМЕР_4 та їх реконструкцію з розширенням за рахунок горища, а 31 липня 2012 року отримала свідоцтво про право власності на квартиру НОМЕР_3 у будинку НОМЕР_5. Разом з тим, ОСОБА_4 не набула права власності на частину горища над належною їй квартирою НОМЕР_2, ця частина горища є спільною сумісною власністю співвласників багатоквартирного будинку.

ОСОБА_4 не мала та не має дозвільних документів, які б надавали останній право проводити будь-які будівельні роботи (у тому числі і реконструкцію) стосовно частини горища у будинку АДРЕСА_1.

Зазначала, що доступ до частини горища над квартирою, належною ОСОБА_4, необхідний для того, щоб уникнути руйнації будинку НОМЕР_5 та погіршення стану її квартири, оскільки ОСОБА_4 необхідні роботи не здійснила.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У лютому 2019 року ОСОБА_4 подала відзив на касаційну скаргу, в якому зазначила, що оскаржувані судові рішення є законними та обґрунтованими. Вказувала, що зазначаючи про те, що горище над квартирою НОМЕР_2 є спільною сумісною власністю співвласників житлового будинку, ОСОБА_3 не враховує, що у такому разі спільною сумісною власністю інших власників квартир, у тому числі і ОСОБА_10, є й частина горища над квартирою НОМЕР_3, оскільки наказом Департаменту містобудування Львівської міської ради від 07 квітня 2011 року № А-109 затверджено також гр. ОСОБА_3 вимоги до архітектурно-планувальної частини проекту об'єднання квартир НОМЕР_3 та НОМЕР_4 з розширенням за рахунок горища з частковою надбудовою.

Тобто, вказаним наказом, який видавався і ОСОБА_3, і ОСОБА_4 за їхніми заявами та їхньою взаємною згодою, ОСОБА_3 надано дозвіл на влаштування другого мансардного рівня за рахунок горища, право на користування яким, як стверджує ОСОБА_3, мають й інші співвласники квартир житлового будинку, оскільки горище є приміщенням загального користування.

В іншій частині судові рішення не оскаржуються, а тому в силу частини першої статті 400 ЦПК України в касаційному порядку не переглядаються.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду у складі судді Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 21 січня 2019 року касаційне провадження у вказаній справі відкрито та витребувано цивільну справу № 461/6185/16 з Галицького районного суду м. Львова.

У лютому 2019 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 18 березня 2019 року справу призначено до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи. У задоволені клопотання ОСОБА_3 про розгляд справи за її участю відмовлено.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

ОСОБА_3 та ОСОБА_4 є власниками квартир у будинку АДРЕСА_1.

ОСОБА_3, ОСОБА_6 та ОСОБА_5 є співвласником квартири НОМЕР_1, а ОСОБА_4 є власником квартири НОМЕР_2. До 31 липня 2012 року ОСОБА_3 була власником квартир НОМЕР_3, НОМЕР_4 у вказаному будинку.

Будинок АДРЕСА_1 побудований у 1898 році.

31 березня 2010 року Департаментом житлового господарства та інфраструктури Львівської міської ради визнано аварійним стан окремих ділянок даху будинку АДРЕСА_1, про що видано наказ № 126 "Про затвердження висновку міжвідомчої комісії при виконкомі щодо визначення технічного стану даху у будинку АДРЕСА_1".

07 квітня 2011 року Департаментом містобудування Львівської міської ради видано наказ № А-109 "Про затвердження ОСОБА_3, ОСОБА_4 вимог до архітектурно-планувальної частини проекту об'єднання квартир НОМЕР_3 і НОМЕР_4 та їх реконструкції та квартири АДРЕСА_1 з розширенням за рахунок горища з частковою надбудовою з боку дворового фасаду та заміною пічного опалення на двоконтурний котел в об'єднаних квартирах НОМЕР_3 і НОМЕР_4", пунктом 1 якого ОСОБА_3 та ОСОБА_4, як власникам квартир, розташованих на верхньому поверсі будинку, затверджено вимоги до архітектурно-планувальної частини проекту. Додатком до вказаного наказу № А-109 є "Вимоги до архітектурно-планувальної частини проекту", термін дії яких визначався до завершення реконструкції, але не менше, як два роки та не більше п'яти років, тобто, до 07 квітня 2016 року.

ОСОБА_3 в межах дії наданого їй дозволу на реконструкцію квартир НОМЕР_3, НОМЕР_4 у будинку АДРЕСА_1 об?єднала квартири НОМЕР_3 і НОМЕР_4 та здійснила їх реконструкцію з розширенням за рахунок горища з частковою надбудовою з боку дворового фасаду та заміною пічного опалення на двоконтурний котел в об'єднаних квартирах НОМЕР_3 і НОМЕР_4, з одночасним ремонтом над належною їй квартирою елементів системи крокв, заміною покрівлі, влаштуванням металевих елементів підсилення, заміни системи водовідведення. У результаті проведеної ОСОБА_3 реконструкції горище над квартирами НОМЕР_3, НОМЕР_4 припинило своє існування, було приєднано у встановленому законом порядку до квартири НОМЕР_3 та набуло статусу житлового приміщення у складі вказаної квартири.

31 липня 2012 року Управлінням комунальної власності Департаменту економічної політики Львівської міської ради згідно з наказом № 1793-Ж видано ОСОБА_3 свідоцтво про право власності № НОМЕР_6 на квартиру АДРЕСА_4, яка складається з шести житлових кімнат та кухні, загальною площею 189,3 кв. м, житловою площею 124,1 кв. м. Вказане свідоцтво зареєстровано в Реєстрі прав власності на нерухоме майно 01 серпня 2012 року.

Тобто, ОСОБА_3 набуто право власності на нову річ (новостворене нерухоме майно) - квартиру АДРЕСА_4 після проведеної реконструкції.

09 серпня 2012 року ОСОБА_3 на підставі нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу квартири відчужила квартиру НОМЕР_3 ОСОБА_9, який на підставі нотаріально посвідченого договору дарування квартири 05 жовтня 2012 року подарував вказану квартиру ОСОБА_6

Судом встановлено, що перепланування та переобладнання у квартирі АДРЕСА_5 після 31 липня 2012 року не проводилось.

ОСОБА_4 для проведення реконструкції квартири НОМЕР_2 на підставі наказу Департаментом містобудування Львівської міської ради від 07 квітня 2011 року №А-109 подала для реєстрації декларацію про початок виконання будівельних робіт, яка зареєстрована в Інспекції державного будівельно-архітектурного контролю у Львівській області 17 жовтня 2011 року за № ЛВ00821106316.

03 жовтня 2012 року Інспекцією державного будівельно-архітектурного контролю у Львівській області зареєстровано подану ОСОБА_4 декларацію про готовність об'єкта до експлуатації № ЛВ 14212179870.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 27 жовтня 2016 року у справі № 813/5708/15, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року, позов ОСОБА_3 до Державної архітектурно-будівельної інспекції у Львівській області, третя особа - ОСОБА_4 про скасування реєстрації декларації про готовність об?єкта до експлуатації задоволено частково. Скасовано реєстрацію декларації про готовність об'єкта до експлуатації за № ЛВ14212179870, яка подавалась ОСОБА_4 та 03 жовтня 2012 року зареєстрована Інспекцією державного будівельно-архітектурного контролю у Львівській області, на підставі абзацу 22 пункту 7 Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13 квітня 2011 року № 461 (461-2011-п) , тобто у зв'язку з виявленням недостовірних даних (встановлення факту, що на дату реєстрації декларації інформація, зазначена в ній, не відповідала дійсності та/або виявлено розбіжності між даними, зазначеними у декларації), наведених у зареєстрованій декларації, які є підставою вважати об'єкт самочинним будівництвом. При розгляді справи адміністративним судом встановлено, що недостовірними є, зокрема, дані щодо закінчення будівництва, оскільки будівництво здійснювалось не у відповідності до вимог Державних будівельних норм України, процес реконструкції об'єкта нерухомості не завершено.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга ОСОБА_3 задоволенню не підлягає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до положень частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Згідно з вимогами частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Відповідно до частини першої статті 3 ЦПК України 2004 року кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно з частиною другою статті 383 ЦК України власник квартири може на свій розсуд здійснювати ремонт і зміни у квартирі, наданій йому для використання як єдиного цілого, - за умови, що ці зміни не призведуть до порушень прав власників інших квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку та не порушать санітарно-технічних вимог і правил експлуатації будинку.

У статті 41 Конституції України передбачено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Статтею 319 ЦК України визначено, що власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов'язків власник зобов'язаний додержуватися моральних засад суспільства. Власність зобов'язує. Власник не може використовувати право власності на шкоду правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію та природні якості землі. Особливості здійснення права власності на культурні цінності встановлюються законом.

Відповідно до частин першої та другої статті 369 ЦК України співвласники майна, що є у спільній сумісній власності, володіють і користуються ним спільно, якщо інше не встановлено домовленістю між ними. Згода співвласників на вчинення правочину щодо розпорядження спільним майном, який підлягає нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, має бути висловлена письмово і нотаріально посвідчена.

Згідно з частиною другою статті 382 ЦК України усі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку. Спільним майном багатоквартирного будинку є приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб усіх співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташований багатоквартирний будинок та його прибудинкова територія, у разі державної реєстрації таких прав.

Відповідно до частини другої статті 383 ЦК України власник квартири може на свій розсуд здійснювати ремонт і зміни у квартирі, наданій йому для використання як єдиного цілого, - за умови, що ці зміни не призведуть до порушень прав власників інших квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку та не порушать санітарно-технічних вимог і правил експлуатації будинку.

У частинах першій та другій статті 5 Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку" передбачено, що спільне майно багатоквартирного будинку є спільною сумісною власністю співвласників. Спільне майно багатоквартирного будинку не може бути поділено між співвласниками, і такі співвласники не мають права на виділення в натурі частки із спільного майна багатоквартирного будинку.

Згідно зі статтею 152 ЖК України (у редакції на час виникнення спірних правовідносин) переобладнання і перепланування жилого будинку (квартири), що належить громадянинові на праві приватної власності, провадяться з дозволу виконавчого комітету місцевої Ради народних депутатів.

Порядок здійснення переобладнання та перепланування жилого приміщення визначено у Правилах утримання жилих будинків та прибудинкових територій, затверджених наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 17 травня 2005 року № 76 (z0927-05) та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 25 серпня 2005 року за № 927/11207 (z0927-05) , відповідно до яких переобладнанням вважається влаштування в окремих квартирах багатоквартирних будинків індивідуального опалення та іншого інженерного обладнання, перенесення нагрівальних, сантехнічних і газових приладів, влаштування і переустаткування туалетів, ванних кімнат, вентиляційних каналів.

Відповідно до підпунктів 1.4.1, 1.4.5, 1.4.6 пункту 1.4 вказаних Правил переобладнання і перепланування жилих будинків, жилих і нежилих приміщень у жилих будинках дозволяється робити після одержання дозволу виконавчого комітету місцевої Ради народних депутатів відповідно до законодавства. Проведення вказаних будівельних робіт власником житла без отримання дозволу вважається самовільним переобладнанням або переплануванням.

Порядок проведення переобладнання горищ на мансардні поверхи або надбудов у житлових будинках у м. Львові передбачено і рішенням виконавчого комітету Львівської міської ради від 06 липня 2007 року № 442 "Про порядок проведення переобладнання горищ на мансардні поверхи або надбудов у житлових будинках на території м. Львова з метою ремонту дахів та розширення житлового фонду", яким затверджено Положення про порядок підготовки, погодження документів для оформлення дозволів на проведення переобладнання горищ на мансардні поверхи або надбудов у житлових будинках з метою ремонту дахів та збільшення житлової площі на території міста Львова, який є локальним нормативним актом, що діє на території м. Львова, пункт 1.14 якого передбачав, що проведення реконструкції горищ під мансардні поверхи або надбудов погоджується з власниками (повнолітніми наймачами) всіх квартир будинку, крім випадку, визначеного пунктом 1.15, відповідно до якого у випадку аварійного стану даху згода мешканців будинку не вимагалась.

Відповідно до частини другої статті 34 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" документи, які надають дозвіл на виконання будівельних робіт, є чинними до завершення будівництва.

Вирішуючи спір, суди, на підставі належним чином оцінених доказів дійшли правильного висновку про те, що спір між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 з приводу проведення реконструкції належних їм у 2011 році квартир з розширенням за рахунок горища не пов'язаний з порушенням їх прав як співвласників багатоквартирного будинку на користування спільною сумісною власністю співвласників квартир у цьому будинку, до якої відноситься горище. ОСОБА_3, ОСОБА_4 одночасно за їх взаємною згодою отримали дозвіл на реконструкцію своїх квартир за рахунок горища на підставі дозволу органу місцевого самоврядування, а саме - наказу Департаменту містобудування Львівської міської ради від 07 квітня 2011 року № А-109, який ними не оскаржувався, що свідчить про те, що вони погодилися з реконструкцією належних їм на праві власності квартир з приєднанням частини горища ОСОБА_3, а частини горища - ОСОБА_4

Відтак, пред?явлений ОСОБА_3 позов не направлений на відновлення порушеного, оспорюваного, невизнаного права чи законного інтересу.

Посилання касаційної скарги на те, що ОСОБА_4 здійснювала самочинне будівництво, оскільки декларація про початок виконання будівельних робіт втратила чинність після реєстрації декларації про готовність об?єкта до експлуатації, безпідставні, оскільки чинною, не скасованою у судовому порядку є декларація про початок виконання будівельних робіт за № ЛВ08211063108, яка зареєстрована Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у Львівські області 24 жовтня 2011 року, видана ОСОБА_4, яка з урахуванням частин першої, другої статті 34 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", є документом, що надає право на виконання будівельних робіт і є чинною до завершення будівництва.

Посилаючись на те, що частина горища над квартирою ОСОБА_4 є спільною сумісною власністю співвласників багатоквартирного будинку, ОСОБА_3 не врахувала, що спільною сумісною власністю її, інших власників квартир, у тому числі і ОСОБА_4, є не лише частина горища над квартирою НОМЕР_2 у цьому житловому будинку, оскільки наказом департаменту містобудування Львівської міської ради від 07 квітня 2011 року № А-109 затверджено гр. ОСОБА_3 та ОСОБА_4 вимоги до архітектурно- планувальної частини проекту об?єднання квартир НОМЕР_3 і НОМЕР_4 та реконструкції їх та квартири НОМЕР_2 з розширенням за рахунок горища з частковою надбудовою з боку дворового фасаду. Отже, ОСОБА_3 також надано дозвіл на реконструкцію її квартири за рахунок частини горища у житловому будинку по АДРЕСА_1, право на володіння, користування та розпорядження яким мають усі співвласники житлового будинку, так як горище є приміщенням загального користування, а доказів на підтвердження можливості доступу до горища будинку з урахуванням наданого їй дозволу на перепланування та переобладнання квартири, вона не надала.

Доводи касаційної скарги про те, що ОСОБА_4 порушує права власників інших квартир житлового будинку по АДРЕСА_1, безпідставні, оскільки докази на підтвердження повноважень ОСОБА_3 на представництво інтересів інших співвласників житлового будинку у матеріалах справи відсутні.

Таким чином, суди дійшли правильного висновку про відмову у позові ОСОБА_3, а доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують, на законність оскаржуваних судових рішень не впливають.

Відповідно до статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.