Постанова

Іменем України

03 квітня 2019 року

м. Київ

справа № 195/1560/16-ц

провадження № 61-644 св 19

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д.,

суддів: Білоконь О. В., Гулька Б. І. (суддя-доповідач), Синельникова Є. В., Черняк Ю. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_3;

представник позивача - ОСОБА_4;

відповідач - селянське (фермерське) господарство Симона Павла Петровича;

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу селянського (фермерського) господарства Симона Павла Петровича на рішення Томаківського районного суду Дніпропетровської області у складі судді Кондус Л. А. від 12 лютого 2018 року та постанову Апеляційного суду Дніпропетровської області у складі колегії суддів: Свистунової О. В., Красвітної Т. П., Єлізаренко І. А., від 18 вересня 2018 року,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У грудні 2016 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом, який було уточнено, до селянського (фермерського) господарства Симона Павла Петровича (далі - СФГ Симона П. П.) про визнання договору оренди земельної ділянки недійсним, повернення земельної ділянки та відшкодування моральної шкоди.

Позовна заява мотивована тим, що йому на праві власності належить земельна ділянка для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (пай № 363), площею 6,390 га, яка розташована на території Чумаківської сільської ради Томаківського району Дніпропетровської області. 01 листопада 2008 року між ним та СФГ Симона П. П. було укладено договір оренди вищевказаної земельної ділянки строком на п'ять років з дати державної реєстрації, яку було проведено 16 липня 2009 року.

Вказував, що у липні 2014 року після закінчення строку дії договору оренди землі від 01 листопада 2008 року представником СФГ Симона П. П. було запропоновано укласти новий договір оренди, який ним у кількості трьох екземплярів було підписано. При цьому з повним текстом вказаного договору оренди землі він не ознайомився, так як представник СФГ Симона П. П. йому його не надала, вказавши, що текст нового договору оренди землі тотожний тексту попереднього договору, що був укладений між сторонами 01 листопада 2008 року. Разом з тим, він частково ознайомився з умовою договору в частині орендної плати, яка складалася з грошової, натуральної та відробіткової форми, на що він разом з дружиною звернули особливу увагу, так як для них це мало суттєвє значення. За своїм змістом новий договір оренди землі, що було укладено між ними, вже був заповнений, у кінці договору оренди землі вже стояли підпис СимонаП. П. та печатка господарства, договір мав ту ж форму, що і договір оренди землі, який був укладений 01 листопада 2008 року.

На час пред'явлення позову він не отримав від відповідача свого примірника договору, який представник СФГ СимонаП. П. обіцяла надати після його державної реєстрації. У нього в наявності тільки копія договору і до суду він звернувся після того, як побачив що умови орендної плати зазначені зовсім інші, ніж ті, які містилися у попередньому договорі оренди землі від 01 листопада 2008 року та договорі, який він підписав у 2014 році. Як виявилося новий договір оренди землі укладено строком на десять років, орендна плата виражена лише у грошовій формі, розмір якої становить 4 478 грн 55 коп., з яких утримується 671 грн 78 коп. - податку з доходів фізичних осіб.

Вказував, що за 2014-2015 роки він та його дружина отримали орендну плату в натуральній та відробітковій формі: отримали зерно, цукор, соняшник, та претензій до відповідача не мали, так як утримують велике підсобне господарство і їм важлива саме натуральна форма оплати. Проте, після того, як вони дізналися, що у зареєстрованому договорі вказана грошова форма орендної плати у них з відповідачем виник конфлікт і він припинив отримувати орендну плату.

Крім того, вивчивши копію договору оренди земельної ділянки від 21 липня 2014 року № 363, він побачив, що всі його аркуші, крім першого та останнього, на якому містився його підпис, були замінені. Форма договору оренди земельної ділянки від 21 липня 2014 року № 363 була повністю у надрукованому вигляді, тоді як екземпляр договору, що ним було підписано у 2014 році, мав прочерки для заповнення кульковою ручкою і коли він його підписував, вже був заповнений кульковою ручкою.

Договір оренди земельної ділянки, що було ним підписано у 2014 році, за своїм змістом та формою складання був аналогічним договору оренди землі від 01 листопада 2008 року, який його повністю влаштував, так як він містив умову орендної плати у грошовій формі, натуральній та відробітковій, що для нього має важливе значення.

Також договір оренди земельної ділянки від 21 липня 2014 року № 363 не відповідає типовій формі договору оренди землі, що встановлена Постановою Кабінету Міністрів України від 03 березня 2004 року № 220 (220-2004-п) "Про затвердження Типового договору землі", яка існувала на момент виникнення спірних правовідносин.

З огляду на викладене, позивач зазначав, що він не укладав з відповідачем договір оренди земельної ділянки від 21 липня 2014 року № 363 у тому вигляді, в якому він існує Всі сторінки у ньому, крім останньої сторінки, де міститься його підпис, відповідачем були замінені шляхом обману, без його волевиявлення і згоди. Відповідач самоправно, перед направленням договору оренди земельної ділянки від 21 липня 2014 року № 363 для проведення державної реєстрації, замінив з першого по п'ятий включно аркуші оспорюваного договору, допустив його фальсифікацію, порушивши при цьому встановлену законом процедуру його зміни, чим було порушено його права як власника земельної ділянки щодо вільного розпорядження нею. Такими протиправними діями відповідача йому було завдано моральної шкоди, яку він оцінював у розмірі 20 тис. грн.

Посилаючись на викладене, ОСОБА_3 просив суд: визнати договір оренди земельної ділянки від 21 липня 2014 року № 363, укладений між ним та СФГ Симона П. П., недійсним; зобов'язати СФГ СимонаП. П. повернути йому за актом прийому-передачі земельну ділянку, площею 6,390 га, що розташована на території Чумаківської сільської ради Томаківського району Дніпропетровської області, у стані не гіршому, ніж з тим, у якому вона була передане в оренду; стягнути СФГ Симона П. П. на його користь 20 тис. грн на відшкодування моральної шкоди; стягнути з СФГ Симона П. П. на його користь витрати на правову допомогу у розмірі 12 450 грн, а також витрати за проведення судової технічної експертизи документів у розмірі 17 662 грн 40 коп.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Томаківського районного суду Дніпропетровської області від 12 лютого 2018 року позов ОСОБА_3 задоволено. Визнано договір оренди земельної ділянки № 363 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 6,390 га, що розташована на території Чумаківської сільської ради Томаківського району Дніпропетровської області, укладеного 21 липня 2014 року між СФГ Симона П. П. та ОСОБА_3, недійсним. Зобов'язано СФГ Симона П. П. передати за актом прийому-передачі ОСОБА_3 земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (пай № 363), площею 6,390 га, що розташована на території Чумаківської сільської ради Томаківського району Дніпропетровської області, у стані не гіршому, порівняно з тим, у якому вона була передана в оренду. Стягнуто з СФГ Симона П. П. на користь ОСОБА_3 моральну шкоду у розмірі 20 тис. грн. Стягнуто з СФГ Симона П. П. на користь ОСОБА_3 витрати за надання йому правової допомоги у розмірі 12 450 грн. Стягнуто з СФГ Симона П. П. на користь ОСОБА_3 витрати за проведення судової технічної експертизи документів у розмірі 17 662 грн. 40 коп. Стягнуто з СФГ Симона П. П. на користь ОСОБА_3 сплачений ним судовий збір у сумі 1 653 грн 60 коп.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із того, що згідно з висновком експерта № 150-17 від 16 червня 2017 року, складеного за результатами проведеної судової-технічної експертизи документів по матеріалам цивільної справи, сторінки оспорюваного договору оренди земельної ділянки роздруковані на різних друкованих засобах, що є підставою вважати, що відповідачем було подано на державну реєстрацію вже замінений договір оренди землі з іншими умовами орендної плати.

Задовольняючи позов в частині відшкодування моральної шкоди, суд першої інстанції виходив із триваючого порушення прав позивача, його відчуття незахищеності від протиправних посягань, необхідності доводи своє право у суді. При цьому суд керувався статтею 1167 ЦК України і засадами розумності, виваженості та справедливості. Щодо витрат на надання позивачу правової допомоги та витрат за проведення судової технічної експертизи, то вони підтверджуються наданими до суду документами та квитанціями.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 18 вересня 2018 року рішення Томаківського районного суду Дніпропетровської області від 12 лютого 2018 року в частині стягнення моральної шкоди скасовано та ухвалено в цій частині нове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_3 про відшкодування моральної шкоди залишено без задоволення.

Рішення Томаківського районного суду Дніпропетровської області від 12 лютого 2018 року в частині стягнення з СФГ Симона П. П. на користь ОСОБА_3 витрат за надання йому правової допомоги та витрат за проведення судової технічної експертизи документів змінено. Зменшено стягнуті з СФГ Симона П. П. на користь ОСОБА_3 витрати за надання йому правової допомоги з 12 450 грн до 2 тис. грн. Зменшено стягнуті з СФГ Симона П. П. на користь ОСОБА_3 витрати за проведення судової технічної експертизи документів з 17 662 грн 40 коп. до 4 952 грн.

В іншій частині рішення Томаківського районного суду Дніпропетровської області від 12 лютого 2018 року залишено без змін.

Погоджуючись із висновком районного суду в частині визнання оспорюваного договору оренди земельної ділянки недійсним, апеляційний суд вказав, що права та обов'язки, на досягнення яких спрямоване волевиявлення сторін договору оренди, набуваються після відповідної державної реєстрації. Водночас у момент державної реєстрації набирає чинності договір, укладення якого вже відбулося, а тому така реєстрація не може змінювати умови укладеного договору. Відповідач, проводячи державну реєстрацію оспореного договору оренди, змінив його умови щодо форми орендної плати, а тому такий договір є недійсним.

Разом з тим, апеляційний суд не погодився з висновком районного суду в частині стягнення на користь позивача моральної шкоди та відмовив у задоволенні позову в цій частині, так як позивачем не доведено спричинення йому моральної шкоди та істотності вимушених змін у його житті. Крім того, апеляційний суд змінив рішення суду першої інстанції в частині стягнутих на користь позивача витрат на надання йому правової допомоги та витрат за проведення судової технічної експертизи, зменшивши їх розмір до сум, які документально підтвердженні.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі СФГ Симона П. П., посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржувані судові рішення в частині недійсності договору оренди земельної ділянки скасувати, справу в цій частині передати на новий розгляд.

Отже, судові рішення в частині позовних вимог про відшкодування моральної шкоди в касаційному порядку не оскаржуються, а тому в силу частини першої статті 400 ЦПК України у касаційному порядку не переглядаються.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 14 лютого 2019 року поновлено СФГ Симона П. П. строк на касаційне оскарження рішення Томаківського районного суду Дніпропетровської області від 12 лютого 2018 року та постанови Апеляційного суду Дніпропетровської області від 18 вересня 2018 року, відкрито касаційне провадження у вищевказаній справі та витребувано її матеріали з Томаківського районного суду Дніпропетровської області.

У лютому 2019 року справа надійшла до Верховного Суду

Ухвалою Верховного Суду від 14 березня 2019 року справу за позовом ОСОБА_3 до СФГ Симона П. П. про визнання договору оренди земельної ділянки недійсним, повернення земельної ділянки та відшкодування моральної шкоди призначено до судового розгляду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга СФГ Симона П. П. мотивована тим, що суди попередніх інстанцій належним чином не дослідили всіх обставин справи, внаслідок чого дійшли помилкового висновку про недійсність оспорюваного договору оренди землі. Підставою для пред'явлення ОСОБА_3 позову була невідповідність форми договору оренди землі № 363, який ним підписувався 21 липня 2014 року, з договором оренди землі, який подавався на державну реєстрацію. Позивач стверджував, що ним підписувався договір оренди у такому самому вигляді як і договір від 01 листопада 2008 року, оскільки він містив прочерки для заповнення кульковою ручкою. При цьому позивач вказував, що в оспорюваному договорі була змінена форма орендної плати лише на грошову. Разом з тим, суди не звернули уваги на те, що як і договір оренди земельної ділянки від 21 липня 2014 року, так і договір оренди земельної ділянки від 01 листопада 2008 року, містив однакову форму орендної плати, а саме грошову, натуральну та відробіткову. Факту порушення прав позивача у зв'язку з наявністю грошової форми орендної плати в оспорюваному договорі матеріали справи не містять, судами вказаних фактів не встановлено. При цьому суди не встановили, у чому полягає порушене право позивача. Крім того, суди послалися на висновок експертизи № 150-17 від 16 червня 2017 року, якою встановлено, що перша і шоста сторінка оспорюваного договору та друга і п'ята сторінка роздруковані на однотипних друкованих засобах, але з різним модулем (валом, ракелем, валом заряду). Зазначене свідчить, що причиною такого друку може бути несправний картридж, проте не є безумовною підставою вважати, що було замінено сторінки договору та, як наслідок, заміни його умов без волевиявлення позивача.

У березні 2019 року до Верховного Суду надійшов відзив ОСОБА_3 на касаційну скаргу, в якому зазначено, що оскаржувані судові рішення є законними та обґрунтованими, а доводи касаційної скарги - безпідставними. Вказував, що він не укладав з відповідачем договору оренди земельної ділянки від 21 липня 2014 року № 363 у тому вигляді, в якому він існує. Всі сторінки у ньому, крім останньої сторінки, де міститься його підпис, відповідачем були замінені шляхом обману, без його волевиявлення і згоди. Відповідач самоправно, перед направленням договору оренди земельної ділянки від 21 липня 2014 року № 363 для проведення державної реєстрації замінив з першого по п'ятий включно аркуші оспорюваного договору, допустив його фальсифікацію, порушивши при цьому встановлену законом процедуру його зміни, чим було порушено його права як власника земельної ділянки щодо вільного розпорядження нею. Крім того, договір оренди земельної ділянки від 21 липня 2014 року № 363 не відповідає типовій формі договору оренди землі, що встановлена Постановою Кабінету Міністрів України від 03 березня 2004 року № 220 (220-2004-п) "Про затвердження Типового договору землі", яка існувала на момент виникнення спірних правовідносин. Висновком експерта № 150-17 від 16 червня 2017 року, складеного за результатами проведення судової технічної експертизи документів по матеріалам цивільної справи № 195/1560/16-ц, встановлено, що надрукований текст, розташований на першому та шостому аркуші та надрукований текст, розташований на другому, третьому, четвертому та п'ятому аркуші оригіналу договору оренди земельної ділянки від 21 липня 2014 року № 363, укладеного між СФГ Симона П. П. та ОСОБА_3, виконані на однотипних друкувальних пристроях з електрографічним способом друку (багатофункціональному пристрої, принтері, тощо), в яких використовувався різний модуль (картридж, фото барабан, вал заряду, ракель тощо) друкувального пристрою. Зазначене є достатньою підставою для суду вважати, що відповідачем було подано на реєстрацію вже змінений договір оренди землі, з іншими умовами орендної плати.

Фактичні обставини справи

ОСОБА_3 на підставі рішення Томаківської районної державної адміністрації Ради народних депутатів від 18 лютого 2003 року № 86-р, на праві приватної власності належить земельна ділянка для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (пай № 363), площею 6,390 га, яка розташована на території Чумаківської сільської ради Томаківського району Дніпропетровської області.

01 листопада 2008 року між СФГ Симона П. П. та ОСОБА_3 було укладено договір оренди вищевказаної земельної ділянки строком на п'ять років з дати державної реєстрації, яку було проведено 16 липня 2009 року (т. 1, а. с. 36-38).

Відповідно до інформації з державного реєстру прав на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна 14 серпня 2014 року державним реєстратором Реєстраційної служби Томаківського районного управління юстиції Дніпропетровської області проведено державну реєстрацію договору оренди земельної ділянки від 21 липня 2014 року № 363, за яким орендар - СФГ Симона П. П., орендодавець (власник) - ОСОБА_3, строк дії договору до 14 серпня 2024 року з правом пролонгації, з правом передачі у піднайм (суборенду).

Судами також встановлено, що ОСОБА_3 отримав орендну плату за 2014-2015 роки у вигляді натуроплати (зерно та інше) та частково відробітковій формі, що не спростовувалось сторонами у справі.

Згодом ОСОБА_3 відмовився отримувати орендну плату, так як відповідач вказав йому на те, що в укладеному між ними договорі вказана лише грошова форма орендної плати.

Висновком експерта № 150-17 від 16 червня 2017 року, складеного за результатами проведення судової технічної експертизи документів по матеріалам цивільної справи № 195/1560/16-ц, встановлено, що надрукований текст, розташований на першому та шостому аркуші та надрукований текст, розташований на другому, третьому, четвертому, та п'ятому аркуші оригіналу договору оренди земельної ділянки від 21 липня 2014 року № 363, укладеного між СФГ Симона П. П. та ОСОБА_3, виконані на однотипних друкувальних пристроях з електрографічним способом друку (багатофункціональному пристрої, принтері, тощо), в яких використовувався різний модуль (картридж, фото барабан, вал заряду, ракель тощо) друкувального пристрою (т. 1, а. с. 197-204).

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга СФГ СимонаП. П. підлягає задоволенню частково.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Частиною першою статті 402 ЦПК України передбачено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Відповідно до частини першої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Зазначеним вимогам закону постанова апеляційного суду не відповідає.

Частиною першою статті 202 ЦК України передбачено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до частини третьої статті 203 ЦК України волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Згідно з частиною першою статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Отже, вказані норми цивільного права свідчать про те, що правочин може бути визнано недійсним, якщо волевиявлення учасника правочину не є вільним, не відповідає його внутрішній волі.

Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Пред'являючи позов, ОСОБА_3 посилався на те, що аркуші договору оренди земельної ділянки від 21 липня 2014 року № 363 замінені і без його згоди замінено форму орендної плати з грошової, натуральної та відробіткової, які були передбачені договором оренди землі від 01 листопада 2008 року, лише на грошову форму.

Для встановлення вказаних обставин за клопотанням представника позивача було призначено у справі судово-технічну експертизу документу, а саме договору оренди земельної ділянки № 363, укладеного 21 липня 2014 року між СФГ Симона П. П. та ОСОБА_3

Висновком експерта № 150-17 від 16 червня 2017 року, складеного за результатами проведення судової технічної експертизи документів по матеріалам цивільної справи № 195/1560/16-ц, встановлено, що надрукований текст, розташований на першому та шостому аркуші та надрукований текст, розташований на другому, третьому, четвертому, та п'ятому аркуші оригіналу договору оренди земельної ділянки від 21 липня 2014 року № 363, укладеного між СФГ Симона П. П. та ОСОБА_3, виконані на однотипних друкувальних пристроях з електрографічним способом друку (багатофункціональному пристрої, принтері, тощо), в яких використовувався різний модуль (картридж, фото барабан, вал заряду, ракель тощо) друкувального пристрою.

Апеляційний суд, визнаючи спірний договір оренди недійсним, вказав, що зазначене є достатньою підставою вважати, що відповідачем було подано на державну реєстрацію вже змінений договір оренди землі, з іншими умовами орендної плати.

Відповідно до статті 13 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Частиною першою - другою статті 15 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що істотними умовами договору оренди землі є: об'єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату. За згодою сторін у договорі оренди землі можуть зазначатися інші умови.

Разом з тим, апеляційний суд не звернув уваги на те, що висновком експертизи жодним чином не встановлено, що істотні умови договору оренди земельної ділянки, зокрема, щодо форми орендної плати, на зміну яких вказував позивач, були замінені відповідачем під час державної реєстрації договору.

При цьому у договорі оренди земельної ділянки від 21 липня 2014 року № 363, як і у договорі оренди земельної ділянки від 01 листопада 2008 року, на який посилався позивач як зразок підписаного договору, зокрема щодо умов орендної плати, міститься однакова форма орендної плати, а саме натуральна, грошова та відробіткова.

Дійшовши висновку про заміну умов договору оренди від 21 липня 2014 року № 363 під час його державної реєстрації, суд апеляційної інстанції не встановив, які саме умови без згоди позивача були замінені, оскільки взагалі не досліджував договір оренди від 01 листопада 2008 року, що був укладений між сторонами та на який посилався позивач.

При цьому договір оренди земельної ділянки від 21 липня 2014 року № 363 підписаний позивачем, відповідач добровільно виконував його умови. Апеляційний суд не вказав, які норми ЦК України (435-15) , чи Закону України "Про оренду землі" (161-14) дають підстави для висновку про те, що технічна наявність сторінок договору, що надруковані різним технічним способом, свідчать про недійсність договору. Суд не вказав, яке волевиявлення позивача змінено у порівнянні з договором оренди земельної ділянки від 01 листопада 2008 року. Тобто судове рішення апеляційного суду ґрунтується на припущеннях, що заборонено частиною шостою статтею 81 ЦПК України.

Таким чином, апеляційний суд не встановив, чи дійсно порушуються права позивача з боку відповідача укладеним між ними спірним договором оренди земельної ділянки, а якщо так, то яке саме право порушене, оскільки відповідно до статті 15 ЦК України та статті 4 ЦПК України в порядку цивільного судочинства підлягає захисту саме порушене право.

За таких обставин судове рішення апеляційного суду не може вважатись законним й обґрунтованим, тому відповідно до пункту 1 частини першої статті 409 ЦПК України воно підлягає скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Згідно з пунктом 1 частини третьої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.

Керуючись статтями 400, 409, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу селянського (фермерського) господарства Симона Павла Петровича задовольнити частково.

Постанову Апеляційного суду Дніпропетровської області від 18 вересня 2018 року в частині позовних вимог ОСОБА_3 до селянського (фермерського) господарства Симона Павла Петровича про визнання договору оренди земельної ділянки недійсним, повернення земельної ділянки скасувати, справу в цій частині передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Д. Д. Луспеник

Судді: О. В. Білоконь

Б. І. Гулько

Є. В. Синельников

Ю. В. Черняк