У березні 2015 року ОСОБА_4звернулася до суду з позовом, який уточнила у процесі розгляду справи, до Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Надра" (далі - ПАТ "КБ "Надра"), треті особи: Фонд гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд), Публічне акціонерне товариство "Райффайзен Банк Аваль" (далі - ПАТ "РайффайзенБанк Аваль"), про стягнення недоотриманих грошових коштів за строковим банківським вкладом, посилаючись на те, що 16 грудня 2014 року між нею та ПАТ "КБ "Надра" було укладено договір строкового банківського вкладу (депозиту) з поповненням № 2086078, за яким вона передала, а банк прийняв грошові кошти в розмірі 1 800 доларів США під 8,5 % річних строком до 16 лютого 2015 року. Протягом грудня 2014 року вона неодноразово поповнювала свій депозит, у зв'язку з чим загальна сума внесених нею на рахунок грошових коштів склала 9 988 доларів США. Рішенням виконавчої дирекції Фонду від 05 лютого 2015 року № 26 з 06 лютого 2015 року було розпочато процедуру виведення ПАТ "КБ "Надра" з ринку шляхом запровадження в ньому тимчасової адміністрації. Після закінчення строку дії вказаного договору вона зверталася до відповідача з вимогою повернути депозит, однак їй було повідомлено, що грошових коштів немає в наявності. Між тим протягом липня 2015 року Фондом через ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" їй було сплачено 181 076,35 грн, що за офіційним курсом Національного банку України (далі - НБУ) на 05 липня 2015 року становило 9 988 доларів США (1 долар США = 17,99 грн). Вважає, що грошові кошти їй мали виплачуватися у гривнях в розмірі, еквівалентному 9 988 доларам США на час введення тимчасової адміністрації, тобто за курсом, який на 06 лютого 2015 року складав 23,13 грн за 1 долар США. Враховуючи викладене, ОСОБА_4 просила стягнути з відповідача на свою користь недоотриману суму вкладу в розмірі 2 236,75 доларів США.

Рішенням Корабельного районного суду міста Миколаєва від 17 травня 2016 року у складі судді Безпрозванного В. В. позов задоволено. Стягнуто з ПАТ "КБ "Надра" на користь ОСОБА_4 грошові кошти за договором строкового банківського вкладу (депозиту) з поповненням від 16 грудня 2014 року № 2086078 в розмірі 2 236,75 доларів США, що еквівалентно 60 906,70 грн. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Рішення місцевого суду мотивоване тим, що відшкодування коштів за вкладом в іноземній валюті відбувається в національній валюті України після перерахування суми вкладу за офіційним курсом гривні до іноземних валют, встановленим НБУ на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку та здійснення тимчасової адміністрації. Отже, вклад позивача підлягає перераховуванню в національну валюту України (гривню) за офіційним курсом, встановленим НБУ на 06 лютого 2015 року (2 313,0580 грн за 100 доларів США).

Рішенням Апеляційного суду Миколаївської області від 11 травня 2017 року апеляційну скаргу Уповноваженої особи Фонду задоволено. Рішення Корабельного районного суду міста Миколаєва від 17 травня 2016 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким в задоволенні позову відмовлено.

Рішення апеляційного суду мотивоване тим, що на час здійснення тимчасової адміністрації, тобто на початок дня 06 лютого 2015 року НБУ встановив офіційний курс гривні до долара США на рівні 1 799,9763 грн за 100 доларів США. З врахуванням саме такого курсу Фонд сплатив позивачу суми депозитного вкладу та процентів. Суд першої інстанції не звернув уваги на те, що з початком процедури ліквідації з ПАТ "КБ "Надра" не можуть стягуватися грошові кошти за вкладами, у зв'язку з чим дійшов безпідставного висновку про задоволення позовних вимог.

Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги.

У червні 2017 року ОСОБА_4 подала до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просила скасувати рішення Апеляційного суду Миколаївської області від 11 травня 2017 року, а рішення Корабельного районного суду міста Миколаєва від 17 травня 2016 року залишити в силі.

Касаційна скарга ОСОБА_4 мотивована тим, що рішення місцевого суду є законним та обґрунтованим. Проголошуючи вступну та резолютивну частини рішення, апеляційний суд пояснив, що їй відмовлено в задоволенні позову у зв'язку з тим, що належним відповідачем у цій справі є Фонд, а не ПАТ "КБ "Надра", однак в повному рішенні цього не зазначив. Крім того, в тексті оскаржуваного рішення зауважено, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, однак в резолютивній його частині вказано про задоволення скарги. На день початку процедури виведення Фондом ПАТ "КБ "Надра" з ринку та здійснення тимчасової адміністрації офіційний курс гривні до долара США був встановлений НБУ на рівні 2 313,0580 грн до 100 доларів, що підтверджено наданою нею довідкою.

Рух справи в суді касаційної інстанції.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 21 липня 2017 року відкрито касаційне провадження у цій справі.

Статтею 388 Цивільного процесуального кодексу України в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VІІІ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" (2147а-19) , що набув чинності 15 грудня 2017 року (далі - ЦПК України (1618-15) ), визначено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII "Перехідні положення" ЦПК України (1618-15) касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

04 травня 2018 року справу № 488/970/15-ц Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ передано до Верховного Суду.

Позиція Верховного Суду.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Згідно з частиною першою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Судами встановлено, що 16 грудня 2014 року між ОСОБА_4та ПАТ "КБ "Надра" було укладено договір строкового банківського вкладу (депозиту) з поповненням № 2086078, за яким вкладник передала, а банк прийняв грошові кошти в розмірі 1 800 доларів США під 8,5 % річних строком до 16 лютого 2015 року.

Протягом грудня 2014 року позивач неодноразово поповнювала свій депозит, у зв'язку з чим загальна сума внесених нею на рахунок грошових коштів склала 9 988 доларів США.

На підставі постанови Правління НБУ від 05 лютого 2015 року № 83 "Про віднесення ПАТ "КБ "Надра" до категорії неплатоспроможних" виконавчою дирекцією Фонду було прийнято рішення від 05 лютого 2015 року № 26 "Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ "КБ "Надра", за яким з 06 лютого 2015 року в банку запроваджено тимчасову адміністрацію.

Рішенням виконавчої дирекції Фонду від 05 червня 2015 року розпочато процедуру ліквідації ПАТ "КБ "Надра" та призначено уповноважену особу Фонду.

13 липня 2015 року ОСОБА_4 звернулася до Уповноваженої особи Фонду із заявою, в якій просила включити її до реєстру кредиторів ПАТ "КБ "Надра" з майновими вимогами в розмірі 9 988 доларів США за вищевказаним договором банківського вкладу (депозиту).

Згідно з інформацією, отриманою ПАТ "КБ "Надра" від НБУ, з 14 год. 00 хв. 05 лютого до 14 год. 00 хв. 06 лютого 2015 року діяв офіційний курс гривні до долара США на рівні 1 799,9763 грн за 100 доларів США, а з 14 год. 00 хв. 06 лютого 2015 року - 2 313,0580 грн за 100 доларів США.

В рахунок відшкодування сум за вкладом, 17 липня 2015 року ПАТ "РайффайзенБанк Аваль" як банк-агент виплатив позивачу 60 000 грн, 21 липня - 60 000 грн, 22 липня - 61 076,35 грн, а всього - 181 076,35 грн, що було еквівалентно 9 988 доларам США (за курсом 1 799,9763 грн за 100 доларів США).

Вважаючи, що за курсом, встановленим НБУ станом на 06 лютого 2015 року (день початку процедури виведення Фондом ПАТ "КБ "Надра" з ринку та здійснення тимчасової адміністрації), курс валют становив 23,1306 грн за 1 долар США і їй мала бути виплачена сума саме за цим курсом, ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом про стягнення з ПАТ "КБ "Надра" недоплаченої суми за банківським вкладом.

Відповідно до частини першої статті 1058 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.

Згідно з частинами першою, другою статті 1060 ЦК України договір банківського вкладу укладається на умовах видачі вкладу на першу вимогу (вклад на вимогу) або на умовах повернення вкладу зі спливом встановленого договором строку (строковий вклад). Договором може бути передбачено внесення грошової суми на інших умовах її повернення. За договором банківського вкладу незалежно від його виду банк зобов'язаний видати вклад або його частину на першу вимогу вкладника, крім вкладів, зроблених юридичними особами на інших умовах повернення, які встановлені договором.

Положеннями статті 2 Закону України "Про банки і банківську діяльність" передбачено, що вклад (депозит) - це кошти в готівковій або у безготівковій формі, у валюті України або в іноземній валюті, які розміщені клієнтами на їх іменних рахунках у банку на договірних засадах на визначений строк зберігання або без зазначення такого строку і підлягають виплаті вкладнику відповідно до законодавства України та умов договору.

Разом з тим, згідно з частиною першою статті 1074 ЦК України обмеження прав клієнта щодо розпоряджання грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпоряджання рахунком за рішенням суду або в інших випадках, встановлених законом або умовами обтяження, предметом якого є майнові права на грошові кошти, що знаходяться на рахунку, а також у разі зупинення фінансових операцій, які можуть бути пов'язані з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванням тероризму та фінансуванням розповсюдження зброї масового знищення, передбачених законом.

Тобто випадки обмеження прав клієнта щодо розпоряджання грошовими коштами, які знаходяться на його рахунку, можуть бути передбачені у спеціальному законі.

Процедура виведення неплатоспроможних банків з ринку врегульована Законом України від 23 лютого 2012 року № 4452-VI "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (4452-17) (далі - Закон № 4452-VI (4452-17) ), який є спеціальним законом, що унормовує спірні правовідносини.

Згідно з пунктами 6, 16 частини першої статті 2 Закону № 4452-VI ліквідація банку - це процедура припинення банку як юридичної особи відповідно до законодавства; тимчасова адміністрація - це процедура виведення банку з ринку, що запроваджується Фондом стосовно неплатоспроможного банку в порядку, встановленому цим Законом.

Отже, у спорах, пов'язаних з виконанням банком, у якому введена тимчасова адміністрація та/або запроваджена процедура ліквідації, своїх зобов'язань перед його кредиторами, норми Закону № 4452-VI (4452-17) є спеціальними, і цей Закон є пріоритетним відносно інших законодавчих актів України у таких правовідносинах.

Статтею 36 Закону № 4452-VI врегульовано наслідки запровадження тимчасової адміністрації.

Зокрема, згідно з пунктами 1, 2 частини п'ятої статті 36 Закону № 4452-VI під час тимчасової адміністрації не здійснюється задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку, примусове стягнення коштів та майна банку, звернення стягнення на майно банку, накладення арешту на кошти та майно банку.

У пункті 1 частини шостої статті 36 Закону № 4452-VI передбачено, що обмеження, встановлене пунктом 1 частини п'ятої цієї статті, не поширюється на зобов'язання банку щодо виплати коштів за вкладами вкладників за договорами, строк яких закінчився, та за договорами банківського рахунку вкладників. Зазначені виплати здійснюються в межах суми відшкодування, що гарантується Фондом, в національній валюті України. Вклади в іноземній валюті перераховуються в національну валюту України за офіційним курсом гривні, встановленим НБУ до іноземних валют на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку та здійснення тимчасової адміністрації відповідно до цієї статті.

Відповідно до частини другої статті 46 Закону № 4452-VI з дня призначення уповноваженої особи Фонду банківська діяльність завершується закінченням технологічного циклу конкретних операцій у разі, якщо це сприятиме збереженню чи збільшений ліквідаційної маси.

Згідно з частиною п'ятою статі 45 Закону № 4452-VI (4452-17) протягом 30 днів з дня опублікування відомостей про відкликання банківської ліцензії, ліквідацію банку кредитори мають право заявити Фонду про свої вимоги до банку. Вимоги фізичних осіб-вкладників у межах гарантованої Фондом суми відшкодування за вкладами не заявляються.

Якщо на момент ухвалення рішення судом першої інстанції у банку вже було введено тимчасову адміністрацію та розпочато процедуру ліквідації банку, це унеможливлює стягнення коштів у будь-який інший спосіб, аніж це передбачено Закону № 4452-VI (4452-17) .

Зазначений правовий висновок висловлений Верховним Судом України у постановах від 20 січня 2015 року у справі № 6-2001цс15, від 13 червня 2016 року у справі № 6-1123цс16, від 12 квітня 2017 року у справі № 6-350цс17. Вказаний правовий висновок є незмінним і правових підстав для відступлення від нього Верховний Суд не знаходить.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги.

Встановивши, що на момент ухвалення рішення судом першої інстанції в ПАТ "КБ "Надра" вже було введено тимчасову адміністрацію та розпочато процедуру ліквідації банку, що унеможливлює стягнення коштів у будь-який інший спосіб, аніж це передбачено Законом № 4452-VI (4452-17) , суд апеляційної інстанції правильно виходив з того, що з ПАТ "КБ "Надра" не можуть стягуватися грошові кошти за вкладами, у зв'язку з чим дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для скасування рішення місцевого суду та відмови в задоволенні позову.

Аргументи касаційної скарги про те, що в мотивувальній частині оскаржуваного рішення зазначено, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а в резолютивній частині - про її задоволення, не є підставою для скасування рішення, оскільки ця описка може бути виправлена судом, який його ухвалив (стаття 269 ЦПК України). Відповідно до частини другої статті 410 ЦПК України не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Доводи заявника про те, що проголошуючи вступну та резолютивну частини рішення, апеляційний суд пояснив, що їй відмовлено в задоволенні позову у зв'язку з тим, що належним відповідачем у цій справі є Фонд, а не ПАТ "КБ "Надра", однак в повному рішенні цього не зазначив, є неспроможними, оскільки суд фактично вказав, що в силу вимог Закону № 4452-VI (4452-17) з початком процедури ліквідації відповідач не може здійснювати виплат за вкладами. Тобто вимоги позивача стосуються виплат, здійснення яких належить до компетенції Фонду.

Суд апеляційної інстанції в силу покладених на нього процесуальним законом повноважень був позбавлений можливості визначити суб'єктний склад учасників справи та, встановивши, що ПАТ "КБ "Надра" не може відповідати за пред'явленими вимогами, обґрунтовано скасував рішення місцевого суду та відмовив у задоволенні позову з цих підстав.

Верховний Суд не вдається до оцінки й аналізу інших доводів касаційної скарги, оскільки позивач не позбавлена права на звернення до суду з позовом до належного відповідача з правильно визначеним суб'єктним складом учасників справи відповідно до сформульованих позовних вимог та довести ті обставини, на які вона посилалася в позовній заяві.

Зважаючи на те, що окремі недоліки оскаржуваного судового рішення не вплинули на правильність правового результату вирішення справи, Верховний Суд, застосувавши правило частини другої статті 410 ЦПК України, вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін, оскільки доводи касаційної скарги не спростовують висновків апеляційного суду і не впливають на вирішення спору та відповідний правовий результат.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (пункт 23 рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року у справі "Проніна проти України").

Судді:	В. А. Стрільчук

	С. О. Карпенко

	В. О. Кузнєцов