Постанова

Іменем України

01 квітня 2019 року

м. Київ

справа № 727/1550/17

провадження № 61-11490св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

СтрільчукаВ.А. (суддя-доповідач), КарпенкоС.О., КузнєцоваВ.О.,

учасники справи:

заявник (боржник) - ОСОБА_4,

суб'єкти оскарження: державний виконавець Шевченківського відділу державної виконавчої служби Чернівецького міського управління юстиції, начальник Чернівецького міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Чернівецькій області,

заінтересована особа (стягувач) - Публічне акціонерне товариство "УкрСиббанк",

провівши у порядку письмового провадження попередній розгляд справи за касаційною скаргою ОСОБА_4 на постанову Апеляційного суду Чернівецької області від 11 січня 2018 року у складі колегії суддів: Одинака О. О., Владичана А. І., Половінкіної Н. Ю.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст вимог і судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій.

У серпні 2017 року ОСОБА_4 звернувся до суду зі скаргою, в якій, з урахуванням уточнених вимог, просив: визнати незаконною та скасувати постанову державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби Чернівецького міського управління юстиції (далі - Шевченківський відділ ДВС Чернівецького МУЮ) ПендещукЛ.М. про відкриття виконавчого провадження від 28 березня 2014 року № 42725885 за виконавчим листом № 2-684/11, виданим на підставі рішення Шевченківського районного суду міста Чернівці від 12 травня 2011 року про солідарне стягнення з нього та ОСОБА_6 на користь Публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк" (далі - ПАТ "УкрСиббанк") заборгованості за кредитним договором в розмірі 921 602,83 грн; визнати неправомірними дії начальника Чернівецького міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Чернівецькій області (далі - Чернівецький МВ ДВС ГТУЮ в Чернівецькій області) ПлохутиС.П. щодо звернення стягнення на квартиру АДРЕСА_1 шляхом подання Чернівецькій філії Державного підприємства "Сетам" (далі - ДП "Сетам") заявки на реалізацію арештованого (іпотечного) майна шляхом проведення електронних торгів; зобов'язати начальника Чернівецького МВ ДВС ГТУЮ в Чернівецькій області ПлохутуС.П. відкликати з реєстраційних органів повідомлення про арешт та заборону відчуження майна за виконавчим провадженням № 42725885. Скарга мотивована тим, що державний виконавець прийняв указаний виконавчий лист поза межами строку пред'явлення його до виконання, у зв'язку з чим постанова про відкриття виконавчого провадження є незаконною. Він не був повідомлений про відкриття виконавчого провадження у строки та у спосіб, встановлені законом. З листа ДП "Сетам" від 08 лютого 2017 року № 928/18-18-17 він дізнався про реалізацію квартири АДРЕСА_1 шляхом проведення 08 березня 2017 року електронних торгів за початковою ціною продажу 1 699 886 грн. Отже, начальник Чернівецького МВ ДВС ГТУЮ в Чернівецькій області ПлохутаС.П. перевищив свої повноваження, оскільки намагався реалізувати належне йому майно за ціною, яка значно перевищує суму боргу.

Ухвалою Шевченківського районного суду міста Чернівці від 21 листопада 2017 року у складі судді Літвінова О. Г. скаргу задоволено частково. Визнано незаконною та скасовано постанову державного виконавця Шевченківського відділу ДВС Чернівецького МУЮ ПендещукЛ.М. про відкриття виконавчого провадження від 28 березня 2014 року № 42725885 з виконання виконавчого листа № 2-684/11, виданого Шевченківським районним судом міста Чернівці. В задоволенні решти вимог відмовлено за безпідставністю.

Судове рішення місцевого суду мотивоване тим, що з вини державної виконавчої служби ОСОБА_4 не був повідомлений про відкриття виконавчого провадження у строки та у спосіб, встановлені законом. Державний виконавець прийняв до виконання виконавчий документ і відкрив виконавче провадження після закінчення строку пред'явлення такого документа до виконання. Крім цього, ухвалою Шевченківського районного суду міста Чернівці від 16 листопада 2017 року виконавчий лист № 2-684/11, виданий на підставі рішення Шевченківського районного суду міста Чернівці від 12 травня 2011 року, було визнано таким, не підлягає виконанню.

Постановою Апеляційного суду Чернівецької області від 11 січня 2018 року апеляційну скаргу ПАТ "УкрСиббанк" задоволено частково. Ухвалу Шевченківського районного суду міста Чернівці від 21 листопада 2017 року скасовано. Скаргу ОСОБА_4 на рішення і дії державного виконавця Шевченківського відділу ДВС Чернівецького МУЮ та начальника Чернівецького МВ ДВС ГТУЮ в Чернівецькій області залишено без розгляду.

Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що якщо скаргу подано з пропуском строку, встановленого законом, та відсутнє клопотання про його поновлення, така скарга залишається без розгляду. ОСОБА_4 не подавав клопотання про поновлення пропущеного строку для звернення до суду зі скаргою, а без вирішення цього питання його скарга не може бути розглянута по суті.

Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги, позиції інших учасників справи.

У лютому 2018 року ОСОБА_4 подавдо Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просив скасувати постанову Апеляційного суду Чернівецької області від 11 січня 2018 року, а ухвалу Шевченківського районного суду міста Чернівці від 21 листопада 2017 року залишити в силі.

Касаційна скарга ОСОБА_4 мотивована тим, що державний виконавець прийняв до виконання виконавчий лист після закінчення строку пред'явлення його до виконання. Постанову про відкриття виконавчого провадження він отримав лише 06 лютого 2017 року, а з цією скаргою звернувся до суду 15 лютого 2017 року, тобто в межах десятиденного строку, встановленого на її оскарження. Апеляційний суд безпідставно не розглянув його клопотання про поновлення строку на подання скарги.

У травні 2018 року ПАТ "УкрСиббанк" подало відзив на касаційну скаргу, в якому просило залишити її без задоволення, посилаючись на те, що апеляційний суд правильно встановив обставини справи, внаслідок чого ухвалив законне й обґрунтоване судові рішення.

Рух справи в суді касаційної інстанції.

Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду від 29 березня 2018 року відкрито касаційне провадження у цій справі.

13 квітня 2018 року справа № 727/1550/17 надійшла до Верховного Суду.

Позиція Верховного Суду.

Згідно з частиною третьою статті 3 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України (1618-15) ) провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Згідно з частиною першою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

Судами встановлено, що 28 березня 2014 року державним виконавцем Шевченківського відділу ДВС Чернівецького МУЮ ПендещукЛ.М. було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 42725885 за виконавчим листом № 2-684/11, виданим на підставі рішення Шевченківського районного суду міста Чернівці від 12 травня 2011 року про солідарне стягнення з ОСОБА_4, ОСОБА_6 на користь ПАТ "УкрСиббанк" заборгованості за кредитним договором в розмірі 921 602,83 грн.

У вказаному виконавчому документі визначено строк його пред'явлення до виконання - до 25 серпня 2012 року.

Постановою старшого державного виконавця Шевченківського відділу ДВС Чернівецького МУЮ від 15 вересня 2015 року було накладено арешт на майно ОСОБА_4 як боржника та оголошено заборону на його відчуження.

30 вересня 2015 року державним виконавцем Шевченківського відділу ДВС Чернівецького МУЮ БойчукО.О. було складено акт опису й арешту майна, який містить інформацію щодо виконавчого провадження № 42725882, в тому числі відомості про виконавчий лист, резолютивну частину судового рішення, номер виконавчого провадження, боржника та стягувача. ОСОБА_4 був ознайомлений з указаним актом, про що свідчить його підпис у графі "боржник".

21 жовтня та 15 грудня 2016 року, 26 січня 2017 року ОСОБА_4 звертався до начальника Чернівецького МВ ДВС ГТУЮ в Чернівецькій області ПлохутиЄ.П. із заявами про часткове зняття арешту з майна, в яких було зазначено, що йому відомо про відкриття виконавчого провадження № 4275885 за виконавчим листом № 2-268/11, про винесення постанови про арешт майна і оголошення заборони його відчуження від 15 вересня 2015 року та про складання акта опису й арешту майна від 30 вересня 2015 року.

12 лютого 2017 року через засоби поштового зв'язку ОСОБА_4 отримав лист ДП "Сетам" від 08 лютого 2017 року № 928/18-18-17, в якому містилося повідомлення про реалізацію належної йому квартири АДРЕСА_1 шляхом проведення 08 березня 2017 року електронних торгів за початковою ціною продажу 1 699 886 грн.

Відповідно до статті 383 Цивільного процесуального кодексу України від 18 березня 2004 року в редакції, чинній на час постановлення ухвали судом першої інстанції (далі - ЦПК України (1618-15) 2004 року), сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.

Згідно із статтею 385 ЦПК України 2004 року скаргу може бути подано до суду: у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав чи свобод; у триденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав чи свобод, у разі оскарження постанови про відкладення провадження виконавчих дій. Пропущений з поважних причин строк для подання скарги може бути поновлено судом.

Право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом. Документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, якщо суд за клопотанням особи, що їх подала, не знайде підстав для поновлення або продовження строку (стаття 72 ЦПК України 2004 року).

Відповідно до частин першої, другої статті 73 ЦПК України 2004 року суд поновлює або продовжує строк, встановлений відповідно законом або судом, за клопотанням сторони або іншої особи у разі його пропущення з поважних причин. Питання про поновлення чи продовження пропущеного строку вирішує суд, у якому належало вчинити процесуальну дію або до якого потрібно було подати документ чи доказ.

Отже, строки на подання скарги є процесуальними, можуть бути поновлені за наявності поважних для цього причин за заявою заявника, яка подається одночасно зі скаргою або викладається у скарзі у вигляді клопотання. При вирішенні питання про поновлення строку на подання скарги на рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби суд має виходити з того, що у відповідному законодавстві не міститься перелік таких поважних причин, їх з'ясовують у кожному конкретному випадку залежно від обставин справи. Якщо скаргу подано з пропуском строку, встановленого законом, та відсутнє клопотання про його поновлення, така скарга суддею одноособово залишається без розгляду при її прийнятті та повертається заявникові. При цьому заявникові може бути роз'яснено право на повторне звернення до суду на загальних підставах.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги.

Скасовуючи ухвалу суду першої інстанції та залишаючи скаргу заявника без розгляду, апеляційний суд правильно виходив з того, що про існування виконавчого провадження № 4275885, відкритого на підставі виконавчого листа № 2-268/11, ОСОБА_4 дізнався 30 вересня 2015 року, а зі скаргою на рішення державного виконавця звернувся до суду у серпні 2017 року, тобто з пропуском строку, встановленого законом. Заявник не подав до суду першої інстанції клопотання про поновлення пропущеного строку для звернення зі скаргою, а без вирішення цього питання його скарга не може бути розглянута по суті.

Доводи ОСОБА_4 про те, що він отримав постанову про відкриття виконавчого провадження 06 лютого 2017 року, а з цією скаргою звернувся до суду 15 лютого 2017 року, тобто в межах десятиденного строку, не заслуговують на увагу, так як заявник міг дізнатися про порушення свого права тоді, коли йому стало відомо про існування відкритого щодо нього виконавчого провадження. Крім цього, у вказаній постанові не зазначено кінцевий строк пред'явлення виконавчого листа до виконання.

Аргументи касаційної скарги про те, що апеляційний суд безпідставно не розглянув клопотання заявника про поновлення строку на подання скарги, є неспроможними, оскільки він повинен був подати таке клопотання до суду першої інстанції.

Інші наведені у касаційній скарзі доводи зводяться до незгоди з висновками суду апеляційної інстанції стосовно встановлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки цим судом, який їх обґрунтовано спростував. В силу вимог вищенаведеної статті 400 ЦПК України суд касаційної інстанції не вправі встановлювати нові обставини та переоцінювати докази.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (пункт 23 рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року у справі "Проніна проти України").

Згідно з частиною третьою статті 401 та частиною першою статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і відсутні підстави для його скасування.

Оскаржуване судове рішення відповідає вимогам закону й підстави для його скасування відсутні.

Керуючись статтями 400, 401, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення.

Постанову Апеляційного суду Чернівецької області від 11 січня 2018 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.