Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Фаловської І.М. (суддя-доповідач), Висоцької В.С., Пророка В.В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_4,

відповідач - Публічне акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк",

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" на рішення Христинівського районного суду Черкаської області від 11 липня 2017 року в складі судді Орендарчука М. П. та ухвалу Апеляційного суду Черкаської області від 05 грудня 2017 року в складі колегії суддів: Нерушак Л. В., Бородійчука В. Г., Карпенко О. В.,

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У липні 2016 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" (далі - ПАТ КБ "ПриватБанк") про захист прав споживача, стягнення суми вкладу, відсотків за користування ним та відшкодування моральної шкоди.

Позовна заява мотивована тим, що 12 липня 2010 року між сторонами укладено депозитний договір, відповідно до умов якого позивач розмістив на рахунках відповідача 27 000 дол. США на 366 днів до 12 липня 2011 року, ставка на депозит складає 10 % річних.

У зв'язку із затриманням за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення ОСОБА_4 з 27 лютого 2011 року до 15 травня 2015 року перебував під вартою. Після звільнення з-під варти позивач звернувся до відповідача з вимогою про повернення коштів та сплату процентів, однак у видачі вкладу та виплаті процентів ПАТ КБ "ПриватБанк" відмовило, пояснивши, що договір розірвано дружиною позивача - ОСОБА_5 на підставі виданої їй довіреності, а суму вкладу разом з нарахованими відсотками також виплачено ОСОБА_5

Вказував, що він має право на отримання вкладу та нарахованих відсотків, а доводи банку є безпідставними та не підтверджені жодними доказами. Неправомірними діями відповідача позивачу завдано моральної шкоди.

На підставі викладеного ОСОБА_4 з урахуванням уточнених позовних вимог просив стягнути з ПАТ КБ "ПриватБанк" 27 000 дол. США за договором про заощадження (вклад "Стандарт 12 міс. ЧП"), 18 450 дол. США відсотків по банківському вкладу за прострочений строк та 10 000 грн моральної шкоди.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Христинівського районного суду Черкаської області від 11 липня 2017 року позов задоволено частково.

Стягнуто з ПАТ КБ "ПриватБанк" на користь ОСОБА_4 27 000 дол. США за договором про заощадження (вклад "Стандарт 12 міс. ЧП), що за курсом Національного банку України (далі - НБУ) станом на 10 липня 2017 року еквівалентно 702 621 грн.

Стягнуто з ПАТ КБ "ПриватБанк" на користь ОСОБА_4 18 450 дол. США процентів за користування грошовими коштами, які передані за договором про заощадження (вклад "Стандарт 12 міс. ЧП), що за курсом НБУ станом на 10 липня 2017 року еквівалентно 480 124,35 грн.

Стягнуто з ПАТ КБ "ПриватБанк" в дохід держави 8 000 грн.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що між сторонами укладено депозитний договір, позивачем передано відповідачу кошти на виконання умов цього правочину, проте банк безпідставно відмовляється повернути суму вкладу та нараховані відсотки.

Короткий зміст ухвали суду апеляційної інстанції

Ухвалою Апеляційного суду Черкаської області від 05 грудня 2017 року рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Апеляційний суд погодився з висновками місцевого суду, а також зазначив, що безпідставними є доводи банку про отримання ОСОБА_4 коштів за вкладом у період з 27 лютого 2011 року до 15 травня 2015 року, оскільки у цей період він перебував під арештом. Даних про те, що кошти видавалися уповноваженій позивачем на отримання коштів довіреністю ОСОБА_5, банком не надано та не підтверджено належними і допустимими доказами, заяви про видачу готівки таких даних не містять.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі, поданій у січні 2018 року до Верховного Суду, ПАТ КБ "ПриватБанк", посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просило скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду в частині задоволених позовних вимог, а справу передати в цій частині на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Рух справи у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 15 січня 2018 року відкрито касаційне провадження і витребувано цивільну справу.

Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

27 лютого 2018 року справу передано до Верховного Суду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що під час укладення депозитного договору позивачем у банку було надано довіреність на розпорядження рахунком його дружині - ОСОБА_5

До відділення банку 26 лютого 2011 року звернулась довірена особа ОСОБА_5 з проханням про розірвання договору та видачу коштів. За проханням ОСОБА_5 договір розірвано, при цьому грошові кошти з депозитного рахунку не знято. З вказаного часу нарахування відсотків припинилось.

Після цього, 15 квітня 2011 року за заявою ОСОБА_5 виплачено з депозиту 11 000 дол. США та 13 липня 2011 року - 5 000 дол. США.

У березні 2015 року ОСОБА_5 знову звернулась до банку із заявою про видачу залишку коштів у розмірі 11 850 дол. США. У подальшому за згодою ОСОБА_5 ці кошти були конвертовані у національну валюту та перераховані на її картковий рахунок. Кошти з карткового рахунку були зняті через банкомати та відділення банку.

Вказані вище дії дружина позивача вчинила на підставі довіреності, тому банк відповідно до вимог закону видав кошти. Видача коштів відбувалась без зазначення, що вони видаються за довіреністю.

Доводи інших учасників справи

У лютому 2018 року ОСОБА_4 подав до суду відзив на касаційну скаргу, зазначивши, що доводи відповідача є безпідставними та не підтверджені матеріалами справи. Позивач під час укладення депозитного договору не видавав довіреність на розпорядження його рахунком дружині - ОСОБА_5 Такі доводи банку не підтверджені жодним доказом та спростовані змістом депозитного договору.

Видача готівкових коштів конкретній особі повинна підтверджуватись даними про цю особу як одержувача у заявах про видачу готівки з каси банку, а також даними паспорта чи іншого документа, що його замінює, даними довіреності, яка відповідає вимогам законодавства. Проте відповідачем не подано таких доказів, які підтверджують правомірність видачі коштів іншій особі, а не позивачу.

Крім того, банком подано до суду заяви про видачу готівки, з яких вбачається, що кошти були видані через касу саме ОСОБА_4 у той період, коли він перебував під вартою, що фактично унеможливлює вчинення таких дій.

Суди дали правильну оцінку поданої банком копії довіреності від імені позивача, яка не відповідає оригіналу.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди встановили, що 12 липня 2010 року між сторонами укладено депозитний договір, відповідно до умов якого позивач розмістив на рахунках відповідача 27 000 дол. США на 366 днів до 12 липня 2011 року, ставка на депозит складає 10 % річних.

У зв'язку із затриманням за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення ОСОБА_4 з 27 лютого 2011 року до 15 травня 2015 року утримувався під вартою в установі Державної кримінально-виконавчої служби.

Відповідно до наданої банком виписки по рахунку, укладений між сторонами договір розірвано 28 лютого 2011 року і за дострокове розірвання банком утримано 795,20 дол. США. 15 квітня 2011 року з вкладу видано 11 000 дол. США, а 13 липня 2011 року - 5 000 дол. США. Крім того, 12 березня 2015 року виплачено відсотки за договором у розмірі 11 850,68 дол. США.

З даних виписки по картці/рахунку за період з 01 січня 2015 року до 07 вересня 2015 року вбачається, що 12 березня 2015 року проценти за депозитом у розмірі 11 850,68 дол. США конвертовані у грн і зараховані на рахунок НОМЕР_1. В цей же день (12 березня 2015 року) у відділенні банку видано 60 000 грн та 50 000 грн. 13 березня 2015 року у відділенні банку видано 40 000 грн. Також 13 березня 2015 року з банкомату відділення ПАТ КБ "ПриватБанк" знято 11 000 грн. 16 березня 2015 року та 17 березня 2015 року у відділенні банку видано 50 000 грн та 55 640 грн.

Суди також встановили, що всі зазначені первинні касові документи містять відомості про видачу готівкових коштів саме ОСОБА_4, який їх отримати особисто в банку не міг, оскільки з 27 лютого 2011 року до 15 травня 2015 року перебував під арештом, що підтверджується довідкою про звільнення серії ВІН № 06001.

Даних про те, що кошти видавалися уповноваженій на те довіреністю ОСОБА_5 банком не надано та не підтверджено належними доказами, заяви про видачу готівки таких даних не містять.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення.

Частиною третьою статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частинами першою, другою та п'ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону рішення суду першої інстанції та ухвала апеляційного суду відповідає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до частини першої статті 1058 ЦК України за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.

Договір банківського вкладу є реальним, оплатним договором і вважається укладеним з моменту прийняття банком від вкладника або третьої особи на користь вкладника грошової суми (вкладу).

Факт укладення між сторонами договору банківського вкладу - договору про заощадження (вклад "Стандарт 12 міс. ЧП) та внесення позивачем коштів на виконання умов цього правочину визнано сторонами та підтверджено зібраними у справі доказами.

Разом з тим, у матеріалах справи відсутні докази видачі позивачу або уповноваженій ним у визначений законом спосіб особі коштів за вказаним вище договором.

Крім того, суди обґрунтовано відхилили доводи відповідача, що частина депозитних коштів у розмірі 144 500 грн була використано для внесення застави за позивача, оскільки відповідно до платіжного доручення від 15 травня 2015 року вказана сума була сплачена саме Приватним підприємством "Тетяна "С" за звільнення відповідно до ухвали суду від 15 травня 2015 року.

На підставі викладеного суди дійшли правильного висновку, що позивачем доведено належними та допустимими доказами факт внесення грошової суми на вкладний (депозитний) рахунок, проте відповідач на вимогу вкладника не повернув вклад та нараховані відсотки.

Не заслуговують на увагу доводи касаційної скарги, що кошти за спірним договором були зняті дружиною позивача на підставі довіреності, оскільки такі доводи не підтверджені належними та допустимими доказами, спростовані встановленими судами обставинами. Разом з тим, надані банком первинні касові документи містять відомості про видачу коштів саме позивачу.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

З підстав вищевказаного, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків судів першої та апеляційної інстанцій не спростовують.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" залишити без задоволення.

Рішення Христинівського районного суду Черкаської області від 11 липня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Черкаської області від 05 грудня 2017 року залишити без змін.