розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_4 на рішення Апеляційного суду Донецької області від 15 червня 2017 року у складі колегії суддів: Санікової О. С.,

ОСОБА_5, ОСОБА_6,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_4,

відповідачі: Держава України в особі Державної казначейської служби України, прокуратури Донецької області,

ІСТОРІЯ СПРАВИ

У листопаді 2016 року позивач ОСОБА_4 звернулася до суду з позовом до Держави Україна в особі Державної казначейської служби України, прокуратури Донецької області про стягнення моральної шкоди.

Позовна заява мотивована тим, що 09 вересня 2016 року вона звернулась до прокуратури Донецької області зі скаргою відповідно до Закону України "Про звернення громадян" (393/96-ВР) . До теперішнього часу вона не отримала відповіді на своє звернення. Вважає, що бездіяльністю працівників прокуратури Донецької області їй було завдано душевних страждань. Також вказує, що була змушена тривалий час витрачати значні зусилля на захист своїх прав замість службових осіб органів прокуратури та досудового слідства.

У зв'язку з викладеним позивач просила суд стягнути з Державної казначейської служби України за рахунок Державного бюджету України на свою користь відшкодування моральної шкоди, спричиненої бездіяльністю працівників прокуратури Донецької області, в розмірі 2 000,00 грн.

КОРОТКИЙ ЗМІСТ СУДОВИХ РІШЕНЬ

Рішенням Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 21 березня 2017 року позовні вимоги ОСОБА_4 задоволено.

Стягнуто з Державної казначейської служби України за рахунок Державного бюджету України шляхом списання грошових коштів з єдиного казначейського рахунку на користь ОСОБА_4 в рахунок відшкодування спричиненої моральної шкоди кошти в розмірі 2 000,00 грн.

Вирішено питання щодо судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позовні вимоги про відшкодування моральної шкоди є обґрунтованими та підлягають до задоволення незалежно від наявності вини відповідачів згідно статті 1176 ЦК України.

Рішенням Апеляційного суду Донецької області від 15 червня 2017 року апеляційну скаргу прокуратури Донецької області задоволено, рішення суду першої інстанції від 21 березня 2017 року скасовано та ухвалено нове рішення.

У задоволенні позову ОСОБА_4 до Держави Україна в особі Державної казначейської служби України, прокуратури Донецької області про стягнення моральної шкодивідмовлено.

Рішення суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що суд першої інстанції дійшов неправильного висновку стосовно того, що на виниклі у справі правовідносини поширюються положення частини другої статті 1176 ЦК України, оскільки зі змісту позовної заяви не вбачається, що позивач обґрунтовувала свої вимоги спричиненням їй шкоди, завданої внаслідок її незаконного засудження або притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного тримання чи незаконного накладення стягнення, оскільки на спірні правовідносини поширюються положення частини шостої статті 1176 ЦК України. Позивач в порушення вимог статтей 23, 1167 ЦК України не довела належними та допустимими доказами факт заподіяння їй бездіяльністю працівників прокуратури Донецької області душевних страждань, тому її позовні вимоги є безпідставними.

КОРОТКИЙ ЗМІСТ ВИМОГ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

У касаційній скарзі ОСОБА_4 посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просила скасувати рішення апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції незаконно скасував правильне та обґрунтоване рішення суду першої інстанції. Суд апеляційної інстанції безпідставно вважав, що незаконна бездіяльність працівників прокуратури Донецької області, яка полягає у наданні їй відповіді на звернення до органу державної влади без з'ясування факту дотримання вимог статті 19 Закону України "Про звернення громадян" є фактом неналежного розгляду звернення громадянина України. Скасовуючи законне рішення суду першої інстанції з підстав невстановлення належним чином обставин справи, суд апеляційної інстанції не встановлював обставин справи взагалі, її позовні вимоги щодо бездіяльності працівників прокуратури Донецької області не розглядав та фактично незаконно відмовив їй у доступі до правосуддя.

АРГУМЕНТИ ІНШИХ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Заперечення на касаційну скаргу до суду не надходили.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Перевіривши доводи касаційної скарги та дослідивши матеріали справи, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Суди встановили та вбачається з матеріалів справи, що ОСОБА_4 звертаючись до суду з позовною заявою вказала, що спричинення їй моральної шкоди мало місце внаслідок бездіяльності працівників прокуратури Донецької області, та полягає у її душевних стражданнях, яких вона зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою працівників органів прокуратури; у приниженні її честі та гідності; ігноруванні службовими особами її прав та законних інтересів, та посилаючись на статтю 19 Закону України "Про звернення громадян", статті 40, 55, 56 Конституції України просила стягнути з Державної казначейської служби України за рахунок Державного бюджету України шляхом списання на її користь відшкодування моральної шкоди, спричиненої бездіяльністю Прокуратури Донецької області щодо розгляду її скарги в розмірі 2 000,00 грн.

Зокрема встановлено, що 09 вересня 2016 року ОСОБА_4 звернулася до прокуратури Донецької області зі скаргою в порядку Закону України "Про звернення громадян" (393/96-ВР) .

Відповідно до статті 3 Конституції України права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.

У статті 19 Конституції України вказано, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Чинним законодавством України визначено порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду, при цьому встановлення розміру грошових доходів, втрачених громадянами внаслідок незаконних дій зазначених органів, віднесено до компетенції цих органів, а не суду.

Загальні підстави відповідальності за завдану моральну шкоду передбачені нормами статті 1167 ЦК України, відповідно до яких моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану органом державної влади, зокрема органами дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду, визначені статтею 1176 ЦК України. Ці підстави характеризуються особливостями суб'єктного складу заподіювачів шкоди, серед яких законодавець виокремлює посадових чи службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органи досудового розслідування, прокуратури або суду, та особливим способом заподіяння шкоди. Сукупність цих умов і є підставою покладення цивільної відповідальності за завдану шкоду саме на державу.

Шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органу розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою лише у випадках вчинення незаконних дій, вичерпний перелік яких охоплюється частиною першою статті 1176 ЦК України, а саме у випадку незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт.

Таким чином, враховуючи, що жодної з перелічених незаконних дій щодо ОСОБА_4 вчинено не було, як вбачається з її позовної заяви, стаття 1176 ЦК України не підлягає застосування до виниклих спірних правовідносин, тому суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції, дійшов правильного висновку стосовно того, що судом неправильно було застосовано до спірних правовідносин норму матеріального права, як підставу для відшкодування моральної шкоди не залежно від вини відповідача.

Отже, за відсутності підстав для застосування частини першої статті 1176 ЦК України, в інших випадках заподіяння шкоди цими органами діють правила частини шостої цієї статті - така шкода відшкодовується на загальних підставах, тобто виходячи із загальних правил про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовими та службовими особами.

Відповідно до вимог діючого законодавства шкода, завдана фізичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується на підставі статті 1174 ЦК України.

Вказаною статтею визначено, що шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.

Отже, обов'язок відшкодувати завдану шкоду потерпілому покладається не на посадову особу, незаконним рішенням, дією чи бездіяльністю якої завдано шкоду, а на державу.

При цьому, як вбачається з тексту статті 1174 ЦК України, для відшкодування особі шкоди за її положеннями, обов'язковою умовою є заподіяння особі шкоди саме незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень.

Разом з тим, позивач звертаючись до суду з позовом про стягнення на її користь за рахунок державного бюджету відшкодування моральної шкоди, спричиненої бездіяльністю прокуратури Донецької області не надала до суду відповідно до вимог статтей 57- 60 ЦПК України 2004 року належних і допустимих доказів на підтвердження того, що вказана нею бездіяльність працівників органів прокуратури була визнання незаконною.

Відповідно до частини першої статті 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

З позовних вимог ОСОБА_4 вбачається, що вона звертаючись до суду з позовом просила стягнути відшкодування моральної шкоди, завданої бездіяльністю прокуратури Донецької області, однак вимог про визнання такої бездіяльності неправомірною не заявляла (вимоги свої обґрунтовувала положеннями статті 19 Закону України "Про звернення громадян").

Судом апеляційної інстанції було встановлено, що ОСОБА_4 із письмовою скаргою до прокурора Донецької області на бездіяльність при процесуальному керівництві досудового розслідування та надання письмових вказівок по її кримінальним провадженням звернулась 09 вересня 2016 року на особистому прийомі.

За результатами розгляду цієї скарги 07 жовтня 2016 року на адресу

ОСОБА_4 (АДРЕСА_1) рекомендованим листом була направлена відповідь за підписом Першого заступника прокурора області, що підтверджується квитанцією про її направлення від 10 жовтня 2016 року

№ НОМЕР_1 та витягом з системи електронного документообігу прокуратури "ЄССА" щодо реєстрації зазначеної відповіді як вихідної кореспонденції.

Вказане поштове повідомлення було повернуто з маркою рекомендованого листа "Р НОМЕР_1" з поміткою пошти "Извещение опущено в ящик 19.10.2016" та згідно відомостей з офіційного сайту Укрпошти про його рух № НОМЕР_1, відповідь 19 жовтня 2016 року надійшла на адресу ОСОБА_4, однак вона протягом місяця її не отримала, у зв'язку з чим 19 листопада 2016 року поштове відправлення було повернуто за закінченням терміну зберігання та містяться як в наглядовому провадженні, так і в копіях в цивільній справі.

Таким чином суд апеляційної інстанції, розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, правильно визначився із характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і надав їм належну оцінку, правильно встановив обставини справи, внаслідок чого ухвалив законне й обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права та дійшов правильного висновку стосовно того, що позовні вимоги ОСОБА_4 є безпідставними.

Доводи касаційної скарги були предметом судового розгляду та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановленні судом апеляційної інстанції були дотримані норми матеріального та процесуального права. Доводи, наведені в касаційній скарзі, фактично зводяться до переоцінки доказів та незгоди з висновком апеляційного суду. Відповідно до статті 400 ЦПК України суд касаційної інстанції не вправі встановлювати нові обставини та переоцінювати докази.

ВИСНОВКИ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

Згідно частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.