Постанова
Іменем України
27 березня 2019 року
м. Київ
справа № 334/9913/14-ц
провадження № 61-14283св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Висоцької В. С.,
суддів: Лесько А. О., Мартєва С. Ю. (суддя-доповідач), Пророка В. В., ШтеликС. П.,
учасники справи:
позивач - публічне акціонерне товариство "Акцент-Банк",
відповідач - ОСОБА_3,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Апеляційного суду Запорізької області від 03 березня 2016 року у складі колегії суддів: Бєлки В. Ю., Онищенка Е. А., Бондаря М. С.,
ВСТАНОВИВ:
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII "Перехідні положення" ЦПК України (1618-15) у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" (2147а-19) касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У жовтні 2014 року публічне акціонерне товариство "Акцент-Банк" (далі - ПАТ "Акцент-Банк") звернулося до суду з позовом до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Позовна заява мотивована тим, що відповідно до укладеного договору від 07 травня 2008 року № ABZIA8000087494 ОСОБА_3 отримала кредит у розмірі 25 756,59 дол. США зі сплатою відсотків за користування кредитними коштами.
Згідно з договором банк зобов'язався надати відповідачу кредит у розмірі 25 756,59 дол. США, на термін до 06 травня 2013 року, а відповідач зобов'язалась повернути кредит та сплатити відсотки за користування кредитними коштами в строк та в порядку, встановленими кредитним договором.
Відповідно до умов договору погашення заборгованості здійснюється в такому порядку: щомісяця в період сплати, позичальник повинен надавати банку грошові кошти (щомісячний платіж) для погашення заборгованості за кредитом, яка складається із заборгованості за кредитом, за відсотками, комісією, а також інші витрати згідно з кредитним договором.
Згідно з договором у разі порушення зобов'язань за кредитним договором відповідач сплачує банку відсотки за користування кредитом у подвійному розмірі на місяць, нараховані від суми непогашеної в строк заборгованості за кредитом.
ПАТ "Акцент-Банк" свої зобов'язання за договором та угодою виконав в повному обсязі, а саме: видав відповідачу кредит у розмірі 25 756,59 дол. США.
Відповідач, у свою чергу, не надала банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, комісією, а також іншими витратами, відповідно до умов договору.
Всупереч зазначеним нормам закону та умовам договору відповідач зобов'язання за вказаним договором належним чином не виконала.
У зв'язку з зазначеними порушеннями зобов'язань за кредитним договором станом на 03 вересня 2014 року утворилася заборгованість у розмірі 149 922,78 дол. США, у тому числі: 25 522,72 дол. США - заборгованість за кредитом; 12 573,35 дол. США - заборгованість за процентами за користування кредитом; 8 963,32 дол. США - заборгованість за комісією за користування кредитом; 95 705,21 дол. США - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором; а також, штрафи відповідно до договору: 19,95 дол. - штраф (фіксована частина); 7 138,23 дол. США - штраф ( процентна складова).
У добровільному порядку заборгованість відповідачем на цей час не погашена, у зв'язку з чим позивач просив суд стягнути заборгованість у повному обсязі.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 20 серпня 2015 року у складі судді Нікітенко Н. П. у задоволенні позову відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що позивач пропустив трирічний строк позовної давності, про який заявлено відповідачем.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
Рішенням Апеляційного суду Запорізької області від 03 березня 2016 року рішення суду першої інстанції скасовано, та ухвалено нове рішення такого змісту.
Позов задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ПАТ "Акцент-Банк" заборгованість за кредитним договором у розмірі 1 878 532,46 грн.
Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ПАТ "Акцент-Банк" судові витрати в розмірі 7 673,40 грн.
Рішення суду апеляційної інстанції мотивоване тим, що умовами кредитно-заставного договору сторонами встановлена давність тривалістю 5 (п'ять) років, датою погашення кредиту є 06 травня 2013 року, а ПАТ "Акцент-Банк" з позовом звернувся до суду 17 березня 2015 року і трирічний строк звернення до суду не пропустив.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій у квітні 2016 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ОСОБА_3просить, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, скасувати рішення суду апеляційної інстанції та ухвалити нове рішення про відмову у позові.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що є рішення суду про звернення стягнення на предмет застави, за яким вимоги банку були задоволені, а тому суд апеляційної інстанції помилково повторно стягнув тіло кредиту, проценти та пеню; строк виконання кредитного договору було змінено, а тому банк не мав права нараховувати проценти після закінчення цього строку.
Відзив на касаційну скаргу не надходив.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суд установив, що ПАТ "Акцент-Банк" та ОСОБА_3 07 травня 2008 року уклали кредитний договір № ABZIA8000087494.
Згідно з договором банк зобов'язався надати відповідачу кредит у розмірі 25 756,59 дол. США на строк до 06 травня 2013 року, а відповідач зобов'язалася повернути кредит та сплатити відсотки за користування кредитними коштами в строк та в порядку, встановленими кредитним договором.
Відповідно до умов договору погашення заборгованості здійснюється в такому порядку: щомісяця в період сплати, позичальник повинен надавати банку грошові кошти (щомісячний платіж) для погашення заборгованості за кредитом, яка складається із заборгованості за кредитом, за відсотками, комісією, а також інші витрати згідно з кредитним договором.
Згідно з договором у разі порушення зобов'язань за кредитним договором відповідач сплачує банку відсотки за користування кредитом у подвійному розмірі на місяць, нараховані від суми непогашеної в строк заборгованості за кредитом.
Всупереч зазначеним нормам закону та умовам договору відповідач зобов'язання за вказаним договором належним чином не виконала.
У зв'язку з зазначеними порушеннями зобов'язань за кредитним договором станом на 03 вересня 2014 року утворилася заборгованість на загальну суму 149 922,78 дол. США, що за курсом Національного банку України на 03 вересня 2014 року становить 1 878 532,46 грн, у тому числі: 25 522,72 дол. США - заборгованість за кредитом; 12 573,35 дол. США - заборгованість за процентами за користування кредитом; 8 963,32 дол. США - заборгованість за комісією за користування кредитом; 95 705,21 дол. США - пеня за несвоєчасність виконання зобов`язань за договором; а також, штрафи відповідно до договору: 19,95 дол. - штраф (фіксована частина); 7 138,23 дол. США - штраф ( процентна складова).
У добровільному порядку заборгованість відповідачем не погашена.
Згідно з пунктом 13.11 кредитно-заставного договору сторонами встановлена давність тривалістю 5 (п'ять) років (а. с. 10, 11).
Пунктом 16.1.5 кредитно-заставного договору передбачено, що датою погашення кредиту є 06 травня 2013 року.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно із частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Частиною першою статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно із частиною першою статті 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).
Відповідно до частин першої та другої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 "Позика. Кредит. Банківський вклад" ЦК України (435-15) , якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
За частиною першою статті 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Статтею 1050 ЦК України передбачено, що якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.
За змістом частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Звернення з позовом про дострокове стягнення кредиту незалежно від способу такого стягнення змінює порядок, умови і строк дії кредитного договору. На час звернення з таким позовом вважається, що настав строк виконання договору в повному обсязі. Рішення суду про стягнення заборгованості чи звернення стягнення на заставлене майно засвідчує такі зміни.
Право кредитора нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється у разі пред'явлення до позичальника вимог згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України.
Наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора щодо всієї суми заборгованості, яке боржник не виконав, не є підставою для нарахування процентів та пені за кредитним договором, а кредитор в цьому випадку має право на отримання гарантій належного виконання зобов'язання відповідно до частини другої статті 625 ЦК України, а не у вигляді стягнення процентів та пені.
Зазначене вище узгоджується з висновком ВеликоїПалати Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеним у постанові від 04 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц (провадження № 14-154цс18).
Задовольняючи позовні вимоги повністю, суд апеляційної інстанції виходив з того, що умовами кредитно-заставного договору сторонами встановлена давність тривалістю 5 (п'ять) років, датою погашення кредиту є 06 травня 2013 року, а ПАТ "Акцент-Банк" з позовом звернувся до суду 17 березня 2015 року і трирічний строк звернення до суду не пропустив.
Зазначений висновок є помилковим та свідчить про неправильне застосування норм матеріального права.
З матеріалів справ вбачається та встановлено судами, що умовами договору передбачено дату погашення кредиту 06 травня 2013 року.
05 квітня 2011 року на адресу ОСОБА_3 було направлено повідомлення від 30 березня 2011 року № 30.1.0.0/2 про дострокове повернення боргу не пізніше 30 календарних днів з моменту отримання. Повідомлення було отримане 17 квітня 2011 року.
Рішенням Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 25 вересня 2012 року у справі № 0814/3305/2012 за позовом ПАТ "Акцент-Банк" до ОСОБА_3 про звернення стягнення позов задоволено, у рахунок погашення заборгованості за кредитним договором від 07 травня 2008 року № ABZIA8000087494 в сумі 63 527,47 дол. США (505 678,65 грн) витребувано у ОСОБА_3 та передано ПАТ "Акцент-Банк" предмет застави - автомобіль Audi, модель А8, 2000 року випуску, тип ТЗ: легковий седан, реєстраційний номер НОМЕР_1, що належить на праві власності ОСОБА_3, звернено стягнення на зазначений автомобіль.
За таких обставин суд апеляційної інстанції не звернув уваги на те, що у позивача було відсутнє право повторно стягувати заборгованість за тілом кредиту, а також проценти та неустойку після закінчення строку дії кредитного договору (після 18 травня 2011 року), а при наявності судового рішення про стягнення цих сум, вимог про застосування наслідків, передбачених статтею 625 ЦК України.
Відповідно до статті 412 ЦПК України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
За таких обставин суд касаційної інстанції дійшов висновку, що у справі не вимагається збирання або додаткової перевірки чи оцінки доказів, обставини справи встановлені судами повно, але допущено неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, тому рішення судів першої та апеляційної інстанції підлягають скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову у позові.
Керуючись статтями 400, 409, 412, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити.
Рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 20 серпня 2015 року та рішення Апеляційного суду Запорізької області від 03 березня 2016 року скасувати.
У позові публічного акціонерного товариства "Акцент-Банк" до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовити.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий В. С. Висоцька
Судді: А. О. Лесько С. Ю. Мартєв В. В. Пророк С. П. Штелик