розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу заступника прокурора Харківської області на заочне рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 22 жовтня 2015 року у складі судді Лазюк С. В. та постанову Апеляційного суду Харківської області від 24 липня 2018 року у складі колегії суддів: Сащенко І. С., Коваленко І. П., Овсяннікової А. І.,

ІСТОРІЯ СПРАВИ

У квітні 2014 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до Державної казначейської служби України, Полтавського слідчого ізолятора Управління Державної пенітенціарної служби України в Полтавській області про відшкодування моральної шкоди.

Позовна заява мотивована тим, що він незаконно знаходився в Полтавському слідчому ізоляторі Управління Державної пенітенціарної служби України в Полтавській області з 26 листопада 2010 року до 26 січня 2011 року. За час знаходження в камері йому не надавалася необхідна медична допомога як онко-хворому. Його перевели в камеру із іншими особами, які раніше притягувались до кримінальної відповідальності, незважаючи на те, що він є колишнім працівником органів внутрішніх справ, пенсіонером Міністерства внутрішніх справ України. Камера, в якій він перебував, не мала облаштування гарячої води, вентиляції. Крім того, він є людиною, що не палить, в той час як один із співкамерників постійно палив у приміщенні камери. Такі дії відповідача створювали йому небезпеку для життя, спричинили моральні страждання, принизили честь і гідність, що підтверджено висновками судової психологічної експертизи, проведеної експертами Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз імені заслуженого професора М.С. Бокаріуса, якою встановлений розмір компенсації спричинених йому моральних страждань у розмірі 657 720,00 грн.

Ураховуючи викладене, позивач просив суд стягнути з Державної казначейської служби України на його користь моральну шкоду у зазначеному розмірі.

КОРОТКИЙ ЗМІСТ СУДОВИХ РІШЕНЬ

Заочним рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 22 жовтня 2015 року позов ОСОБА_4 задоволено частково. Стягнуто з Державної казначейської служби України на користь ОСОБА_4 на відшкодування моральної шкоди 150 000,00 грн. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова від 22 грудня 2015 року відмовлено у задоволенні заяви Державної казначейської служби України про перегляд заочного рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 22 жовтня 2015 року.

Додатковим рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 03 березня 2016 року з Державної казначейської служби України на користь держави стягнуто судовий збір у розмірі 1 500,00 грн.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що позивачем доведено факт ненадання йому належної медичної допомоги під час перебування в Полтавському СІЗО, чим йому заподіяно моральну шкоду.

Справа переглядалася в апеляційному порядку неодноразово.

Останньою постановою Апеляційного суду Харківської області від 24 липня 2018 року заочне рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 22 жовтня 2015 року змінено. Викладено абзац другий резолютивної частини заочного рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 22 жовтня 2015 року в такій редакції: "стягнути на користь ОСОБА_4 з Державної казначейської служби України за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом списання коштів у розмірі 50 000,00 грн з єдиного казначейського рахунку у відшкодування моральної шкоди".

Стягнуто з Полтавської установи виконання покарань управління Державної пенітенціарної служби України в Полтавській області (№ 23) та Державної казначейської служби України на користь держави судовий збір у розмірі 243,60 гривень з кожного.

В іншій частині заочне рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Скасовано додаткове рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 03 березня 2016 року.

Рішення апеляційного суду мотивоване тим, що позивачем доведено факт ненадання йому належної медичної допомоги посадовими особами Полтавського слідчого ізолятора в той час, коли потреба в такій допомозі була нагайною та життєво важливою, тому є правові підстави для відшкодування завданої йому моральної шкоди відповідно до положень статті 1174 ЦК України у розмірі 50 000,00 грн.

КОРОТКИЙ ЗМІСТ ВИМОГ ТКАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

У касаційній скарзі, поданій у серпні 2018 року до Верховного Суду, заступник прокурора Харківської області, посилаючись на неправильне застосування судами нормматеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати судові рішення першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Касаційна скарга мотивована тим, що судами першої та апеляційної інстанцій не враховано, що заявлені позивачем вимоги у цій справі охоплюються позовними вимогами ОСОБА_4 у справі № 2011/1571/2012 за його позовом до Державної казначейської служби України, УМВС України в Полтавській області про стягнення моральної шкоди, завданої внаслідок незаконного притягнення в якості обвинуваченого, взяття та тримання під вартою, незаконного проведення обшуку, незаконного накладення арешту на майно. Зазначеним обставинам судами уже була надана правова оцінка, досліджувались обставини щодо умов його тримання у СІЗО (у тому числі перебування позивача в медичній частині СІЗО), потреби в медичній допомозі та якості її надання, а також щодо впливу цих умов на загальний стан здоров'я ОСОБА_4, та на його користь за рахунок коштів державного бюджету України вже було стягнуто відшкодування моральної шкоди у розмірі 50 000,00 грн.

АРГУМЕНТИ ІНШИХ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

У відзиві на касаційну скаргу ОСОБА_4 зазначав, що доводи касаційної скарги є необґрунтованими, оскільки відповідачі та предмет позовних вимог у справах № 2011/1571/2012 та № 638/6301/14-ц є різними.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає.

У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Частиною першою статті 400 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Судами встановлено, що на підставі постанови Жовтневого районного суду м. Полтави від 26 листопада 2010 року, залишеної без змін ухвалою Апеляційного суду Полтавської області від 09 грудня 2010 року ОСОБА_4 був поміщений до Полтавського слідчого ізолятора Управління Державної пенітенціарної служби України в Полтавській області, де знаходився з 26 листопада 2010 року до 26 січня 2011 року.

Відповідно до даних особової справи та медичних довідок про стан здоров'я ОСОБА_4 при його поміщенні до Полтавського слідчого ізолятора Управління Державної пенітенціарної служби України в Полтавській області він мав онкологічне захворювання.

Постановою про закриття кримінальної справи відносно особи від 21 липня 2011 року старшого слідчого СУ УМВС України в Полтавській області кримінальна справа відносно ОСОБА_4 закрита у зв'язку з відсутністю в його діях ознак злочинів, передбачених статтями 190, 358 КК України, скасовано запобіжний захід та накладений на його майно арешт.

Статтею 23 ЦК України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.

Під час вирішення спорів про відшкодування шкоди на підставі статті 1173 ЦК України доказуванню підлягає: факт спричинення шкоди, протиправність дій заподіювача шкоди, причинний зв'язок між протиправною дією чи бездіяльністю і негативними наслідками.

Відсутність хоча б одного з таких елементів виключає відповідальність за заподіяння шкоди.

Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві шкоди, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Оскільки для виникнення зобов'язання з відшкодування шкоди відповідно до статті 1173 ЦК України необхідною умовою є наявність незаконного рішення, дії чи бездіяльності органу державної влади, наявність шкоди, протиправність дій її завдавача та причинний зв'язок між його діями та шкодою, ці обставини підлягають доказуванню на загальних підставах та відповідно до статей 12, 81 ЦПК України є обов'язком позивача.

Суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, врахувавши наведені норми матеріального права, дані медичної книжки ОСОБА_4 (а. с. 189-190 т. 2), відсутність в Полтавському слідчому ізоляторі Управління Державної пенітенціарної служби України в Полтавській області лікаря - онколога, що підтверджується акредитаційним сертифікатом, виданим Міністерством охорони здоров'я України медичній частині Полтавського СІЗО (а. с. 117-118 т. 2), пояснення представника - начальника медичної частини Полтавського СІЗО, дійшов обґрунтованого висновку про ненадання належної медичної допомоги ОСОБА_4

Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Моральна шкода може полягати, зокрема: моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Отже, обов'язковою умовою відшкодування заподіяних збитків та майнової шкоди є порушення прав особи внаслідок незаконних дій або бездіяльності та наявність реального збитку та шкоди.

Відповідно до частини першої статті 170 ЦК України держава набуває і здійснює цивільні права та обов'язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом.

Апеляційний суд урахувавши наведені норми матеріального права та обставини справи, керуючись засадами розумності, виваженості та справедливості, дійшов правильного висновку про зменшення розміру моральної шкоди до 50 000,00 грн.

Доводи касаційної скарги, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, оскільки ОСОБА_4 уже звертався до суду із тотожними вимогами, є помилковими з огляду на таке.

За результатом розгляду справи № 2011/1571/2012 рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 22 листопада 2013 року позов ОСОБА_4 до Державної казначейської служби України, УМВС України в Полтавській області про відшкодування шкоди, завданої внаслідок незаконного притягнення особи в якості обвинуваченого, незаконного взяття та тримання під вартою, незаконного проведення обшуку, незаконного накладення арешту на майно, задоволено. Стягнуто з Державної казначейської служби України на користь ОСОБА_4 компенсацію матеріальної шкоди в сумі 45 000,00 грн та компенсацію моральної шкоди в розмірі 250 000,00 грн (а. с. 64-66 т. 4).

Рішенням Апеляційного суду Харківської області від 18 лютого 2014 року рішення суду першої інстанції змінено, стягнуто з Державної казначейської служби України на користь ОСОБА_4 на відшкодування моральної шкоди 50 000,00 грн. У задоволенні інших позовних вимог відмовлено.

При цьому, суди дійшли висновку, що позивач має право на відшкодування моральної шкоди, спричиненої незаконними діями органів внутрішніх справ, в порядку, передбаченому спеціальним законом України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду" (266/94-ВР) (а. с. 67-69 т. 4).

У справі, що розглядається, позивач посилаючись на норми статті 1174 ЦК України, просив відшкодувати шкоду, завдану посадовими особами Полтавського слідчого ізолятора під час його тримання у вказаній установі, а саме внаслідок ненадання йому належної медичної допомоги.

Таким чином, зазначені справи не є тотожними, оскільки позов пред'явлений однією і тією ж особою, проте до різних відповідачів і з різних правових підстав.

ВИСНОВКИ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

Отже, суди правильно визначилися з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідили наявні у справі докази і дали їм належну оцінку, внаслідок чого ухвалили законне й обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.

Частиною першою статті 410 ЦПК Українивизначено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.