розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_4 в особі представника ОСОБА_5 на ухвалу Апеляційного суду Житомирської області від 21 лютого 2018 року у складі судді: Микитюк О. Ю.,

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У березні 2017 року Публічне акціонерне товариство комерційний банк "Приватбанк" (далі - ПАТ КБ "Приватбанк") звернулось до суду з позовом до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Житомирського районного суду Житомирської області від 26 грудня 2017 року у складі судді Дубовик О. М. позов ПАТ КБ "Приватбанк" задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ПАТ КБ "Приватбанк" заборгованість за кредитним договором № CSG0GK00000111 від 06 грудня 2007 року у сумі 12 402,50 доларів США, що за курсом відповідно до службового розпорядження Національного банку України від 16 січня 2017 року складає 343 053,15 грн, яка складається із заборгованості за кредитом (тіло кредиту).

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Ухвалою Апеляційного суду Житомирської області від 21 лютого 2018 року відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Житомирського районного суду Житомирської області від 26 грудня 2017 року.

Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що заявником не виконано вимоги ухвали Апеляційного суду Житомирської області від 02 лютого 2018 року про залишення апеляційної скарги без руху, а саме заявник була присутня в судовому засіданні під час проголошення рішення 26 грудня 2017 року, копію рішення суду першої інстанції отримала 05 січня 2018 року. Апеляційний суд визнав причини пропуску заявником строку на апеляційне оскарження неповажними.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення її доводів

У квітні 2018 року ОСОБА_4 через свого представника ОСОБА_5 звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій просить скасувати ухвалу Апеляційного суду Житомирської області від 21 лютого 2018 року,обґрунтовуючи свою вимогу порушенням судом норм процесуального права, та направити справу до суду апеляційної інстанції для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження.

Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційний суд, відмовляючи у відкритті апеляційного провадження не врахував положення статті 354 ЦПК України, залишивши поза увагою, що повний текст рішення суду першої інстанції заявник отримала 05 січня 2018 року, в той час як 26 грудня 2017 року в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду першої інстанції, відтак заявником строк на апеляційне оскарження не пропущений.

Ухвалою Верховного Суду від 13 квітня 2019 року відкрито касаційне провадження у цій справі.

Інші учасники справи не скористались своїм правом на надання відзиву на касаційну скаргу.

Ухвалою Верховного Суду від 04 березня 2019 року справу призначено до судового розгляду.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Частинами першої та другої статті 400 ЦПК України визначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частин першої та другої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, Верховний Суд дійшов висновку про її задоволення з огляду на таке.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

26 грудня 2017 року Житомирським районним судом Житомирської області ухвалено у цій справі рішення та оголошено його вступну і резолютивну частини, та зазначено, що повний текст якого буде складено 29 грудня 2017 року (а. с. 124).

03 січня 2018 року копію повного тексту судового рішення від 26 грудня 2017 року направлено сторонам у справі (а. с. 130-131), та який відповідачем отримано 05 січня 2018 року, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с. 132).

29 січня 2018 року ОСОБА_4 звернулась до суду з апеляційною скаргою на рішення Житомирського районного суду Житомирської області від 26 грудня 2017 року (а. с. 136-150).

Ухвалою Апеляційного суду Житомирської області від 02 лютого 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_4 залишено без руху та надано строк для подання клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду.

На виконання вимог ухвали апеляційного суду, заявником 19 лютого 2018 року було подано клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження із зазначенням причини такого пропуску.

Ухвалою Апеляційного суду Житомирської області від 21 лютого 2018 року відмовлено заявникові у відкритті апеляційного провадження на рішення суду першої інстанції, з посиланням на неможливість визнати наведені заявником причини такого пропуску поважними.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до статті 55 Конституції України кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Згідно зі статтею 17 ЦПК України, статтею 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного оскарження рішення суду, а відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими.

Реалізація права особи на судовий захист здійснюється, зокрема, шляхом оскарження судових рішень у судах апеляційної інстанції, оскільки перегляд таких рішень в апеляційному порядку гарантує відновлення порушених прав і охоронюваних законом інтересів особи. За правовою позицією Конституційного Суду України правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац 10 пункт 9 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003 (v003p710-03) ).

Згідно зі статтею 352 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Згідно зі статтею 354 ЦПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п'ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження:

1) на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду;

2) на ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Відповідно до частини третьої статті 357 ЦПК України апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 354 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.

Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку апеляційного оскарження будуть визнані неповажними, суддя-доповідач відмовляє у відкритті апеляційного провадження у порядку, встановленому статтею 358 цього Кодексу.

Відповідно до частини першої статті 127, частини третьої статті 354 ЦПК України апеляційний суд за заявою особи може поновити пропущений процесуальний строк на апеляційне оскарження у разі наявності поважних причин пропущення цього строку.

Ураховуючи те, що суд 03 січня 2018 року направив відповідачеві копію повного тексту судового рішення від 26 грудня 2017 року, дати виготовлення повного тексту судового рішення суду першої інстанції матеріали справи не містять, а вперше з апеляційною скаргою до суду заявник звернулась 29 січня 2018 року, тобто протягом тридцяти днів з дня відправлення їй повного тексту рішення суду, а не вручення, то ОСОБА_4 такий строк не пропустила.

Згідно з положеннями статті 2 ЦПК України завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Апеляційне провадження є важливою процесуальною гарантією захисту прав і охоронюваних законом інтересів осіб, які брали участь у розгляді справи у випадках та порядку, встановлених ЦПК України (1618-15) та закріплених у статті 17 ЦПК України.

Таким чином, апеляційний суд належним чином не врахував те, що відповідач через неможливість виконання вказівки суду щодо усунення недоліків апеляційної скарги, звернувся до апеляційного суду з клопотанням про поновлення строку для усунення недоліків, не дав належної оцінки доводам заявника щодо дотримання права заявника на доступ до правосуддя, проголошеного статтею 55 Конституції України та статтею 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод і, відмовив у відкритті апеляційного провадження.

Суд апеляційної інстанції, відмовляючи у відкритті апеляційного провадження, не звернув уваги на те, що повний текст судового рішення заявникові було направлено 03 січня 2018 року, а з апеляційною скаргою відповідач звернулась 29 січня 2018 року, тобто в межах строку, визначеного абзацом другим частини першої статті 354 ЦПК України.

Таким чином, висновок суду апеляційної інстанції про неповажність наведених заявником причин пропуску строку на апеляційне провадження є помилковим, і, як наслідок, постановлення ухвали апеляційного суду про відмову у відкритті апеляційного провадження саме з цих підстав, є неправильним.

Ураховуючи викладене, апеляційний суд допустив порушення норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, тому судове рішення апеляційного суду підлягає скасуванню з переданням справи до суду апеляційної інстанції для нового розгляду справи.

Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої та четвертої статті 406 ЦПК України касаційні скарги на ухвали судів першої чи апеляційної інстанцій розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення суду першої інстанції, постанови суду апеляційної інстанції.

У випадках скасування судом касаційної інстанції ухвал суду першої або апеляційної інстанцій, які перешкоджають провадженню у справі, справа передається на розгляд відповідного суду першої або апеляційної інстанції.

За таких обставин оскаржувана ухвала апеляційного суду не відповідає вимогам статті 263 ЦПК України, постановлена з порушенням норм процесуального права, що в силу частини четвертої статті 406 ЦПК України є підставою для її скасування з передачею справи розгляд до відповідного суду апеляційної інстанції.

Відповідно до частини четвертої статті 411 ЦПК України справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

Керуючись статями 400, 411, 416 ЦПК України,Верховний Суд у складі колегії суддівПершої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_4 в особі представника ОСОБА_5задовольнити.

Ухвалу Апеляційного суду Житомирської області від 21 лютого 2018 рокускасувати, а справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Головуючий	В. А. Стрільчук
Судді:	В. О. Кузнєцов
	А. С. Олійник
	С. О. Погрібний
	О. В. Ступак