розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Кей-Колект" на рішення Балтського районного суду Одеської області від 03 листопада 2016 року у складі судді Ільніцької О. М. та ухвалу Апеляційного суду Одеської області від 27 червня 2017 року у складі колегії суддів: Дрішлюка А. І., Сєвєрової Є. С., Гірняк Л. А.,

Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій

У грудні 2014 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Кей-Колект" (далі - ТОВ "Кей-Колект") звернулося до суду з позовом до ОСОБА_4,

ОСОБА_6, ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позовна заява мотивована тим, що 16 травня 2008 року між Акціонерним комерційним інноваційним банком "УкрСиббанк" (далі - АКІБ "УкрСиббанк"), правонаступником якого є ПАТ "УкрСиббанк", та ОСОБА_4 укладений кредитний договір № 11347656000, відповідно до умов якого банк зобов'язався надати позичальнику кредит у сумі 12 000,00 доларів США, а позичальник зобов'язувався у порядку та на умовах, визначених кредитним договором повертати кредит, виплачувати проценти за користування кредитом, сплачувати комісію та інші передбачені платежі в сумі, строки та на умовах, що передбачені кредитним договором та додатком № 1 до нього - графіком погашення кредиту.

Із метою забезпечення виконання зобов'язання за вказаним кредитним договором

16 травня 2008 року ОСОБА_5 та ОСОБА_6 уклали з ПАТ "УкрСиббанк" договори поруки № 204479.

12 грудня 2011 року ПАТ "УкрСиббанк" відступило ТОВ "Кей-Колект" відповідно до договору факторингу № 1 свої права вимоги за зобов'язаннями відповідача за кредитним договором.

Відповідач взяті на себе зобов'язання за договором у повному обсязі не виконала. Станом на 01 грудня 2013 року її заборгованість перед ТОВ "Кей-Колект" згідно із кредитним договором від 16 травня 2008 року № 11347656000 становить -

16 443,10 доларів США, а саме: заборгованість із основної суми кредиту -

10 154,99 доларів США, заборгованість за процентами - 6 288,11 доларів США.

Остаточно уточнивши позовні вимоги, ТОВ "Кей-Колект" просило стягнути солідарно з ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 на свою корить заборгованість за кредитним договором у розмірі 16 443,10 доларів США за курсом, встановленим Національним банком України (далі - НБУ) на день ухвалення рішення.

Ухвалою Балтського районного суду Одеської області від 13 жовтня 2016 року провадження у справі в частині вимог ТОВ "Кей-Колект" до ОСОБА_6 про стягнення заборгованості за кредитним договором закрито у зв'язку зі смертю ОСОБА_6

Рішенням Балтського районного суду Одеської області від 03 листопада 2016 року у задоволенні позову ТОВ "Кей-Колект" відмовлено.

Рішення суду мотивоване тим, що позивачем не доведено належними доказами переходу права вимоги від ПАТ "УкрСиббанк" до ТОВ "Кей-Колект" за кредитним договором, укладеним 16 травня 2008 року між АКІБ "УкрСиббанк" та

ОСОБА_4, отже, порушень його прав з боку відповідачів немає.

Ухвалою Апеляційного суду Одеської області від 27 червня 2017 року апеляційну скаргу ТОВ "Кей-Колект" відхилено. Рішення Балтського районного суду Одеської області від 03 листопада 2016 року залишено без змін.

Постановляючи ухвалу про відхилення апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції, який всебічно та повно з'ясував дійсні обставини справи, перевірив доводи та заперечення сторін, дослідив надані сторонами докази та ухвалив законне і обґрунтоване рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги, позиції інших учасників справи

У липні 2017 року ТОВ "Кей-Колект" подало до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу на рішення Балтського районного суду Одеської області від 03 листопада 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Одеської області від 27 червня 2017 року, в якій просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення про задоволення позову, обґрунтовуючи свої вимоги порушенням судами першої і апеляційної інстанцій норм процесуального права та неправильним застосування норм матеріального права.

Касаційна скарга мотивована тим, що відповідно до статті 4 ЦПК України 2004 року передбачено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України, проте у порушення зазначених норм законодавства, суд позбавив заявника на захист порушених прав.

У листопаді 2017 року від ОСОБА_4 надійшли заперечення на касаційну скаргу ТОВ "Кей-Колект", у яких заявник просить відхилити вказану касаційну скаргу та залишити без змін рішення суду першої та апеляційної інстанцій, посилаючись на те, що касаційна скарга є необґрунтованою і такою, що не підлягає задоволенню.

Рух справи у суді касаційної інстанції

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 05 вересня 2017 року відкрито касаційне провадження в указаній справі.

15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України від 03 жовтня 2017 року "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" (2147а-19) , за яким судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд (стаття 388 ЦПК України).

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII "Перехідні положення" ЦПК України (1618-15) касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У травні 2018 року Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ вказану справу передано до Верховного Суду.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Позиція Верховного Суду

Перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін з огляду на таке.

Судом встановлено, що 16 травня 2008 року між АКІБ "УкрСиббанк" та

ОСОБА_4 укладений кредитний договір № 11347656000, відповідно до умов якого банк надав позичальнику кредит у сумі 12 000,00 доларів США, а позичальник зобов'язана була повертати кредит, виплачувати проценти за користування кредитом, сплачувати комісію та інші передбачені платежі в сумі, строки та на умовах, що передбачені кредитним договором та графіком погашення кредиту.

На забезпечення виконання зобов'язання за вказаним договором 16 травня

2008 року між АКІБ "УкрСиббанк" та ОСОБА_5 укладений договір поруки

№ 204479, відповідно до якого поручитель несе солідарну відповідальність із позичальником перед банком за виконання умов основного зобов'язання всім належним йому майном та грошовими коштами.

12 лютого 2009 року між АКІБ "УкрСиббанк" та ОСОБА_4 укладена додаткова угода № 1, відповідно до пункту 1 якого сторони домовились, що для ідентифікації договору можуть застосовуватись як номер договору, зазначений при його укладенні, а саме № 11347656000, так і реєстраційний номер договору в системі обліку банку, а саме № 11347656001. При цьому, при здійсненні погашення заборгованості за кредитом сторонами використовується реєстраційний номер договору.

12 грудня 2011 року між ПАТ "УкрСиббанк", правонаступником АКІБ "УкрСиббанк", та ТОВ "Кей-Колект" укладений договір факторингу № 1, відповідно до якого клієнт (ПАТ "УкрСиббанк") зобов'язувався передати у власність фактору (ТОВ "Кей-Колект"), а фактор - прийняти права вимоги та в їх оплату надати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату та на умовах, визначеного цим договором. Обсяг (сума) прав вимоги станом на дату укладення цього договору визначений у додатку № 1 до цього договору.

Пунктом 3.1 договору факторингу права вимоги переходять від клієнта до фактора у дату відступлення, після чого фактор одержує право вимагати від боржників і гарантів виконання усіх зобов'язань за первинними договорами і договорами забезпечення.

Згідно із пунктом 3.2 договору факторингу відступлення прав вимоги засвідчується складанням сторонами акта приймання-передачі прав вимоги за формою згідно із додатком 2 до цього договору. Акт приймання-передачі прав вимоги складається сторонами виключно після одержання клієнтом суми фінансування.

Встановлено, що до позовної заяви позивачем додано виписку із додатку № 1 до договору факторингу від 12 грудня 2011 року, завірену підписом та печаткою ТОВ "Кей-Колект", згідно із якою під № п/п 3348 зазначено номер кредитного договору 11347656001, назва боржника "ОСОБА_4", назва договору застави "Договір іпотеки", дата підписання договору застави "20 квітня 2007 року".

Нормативно-правове обґрунтування

Статтею 514 ЦК Українивстановлено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Відповідно до статті 517 ЦК України первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Боржник має право не виконувати свого обов'язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов'язанні.

Відповідно до частин третьої та четвертої статті 10 ЦПК України 2004 року кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи: роз'яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов'язки, попереджає про наслідки вчинення або не вчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом.

Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (стаття 57 ЦПК України

Відповідно до статті 60 ЦПК України 2004 року кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Отже, сторона, яка посилається на ті чи інші обставини, знає і може навести докази, на основі яких суд може отримати достовірні відомості про них. У противному разі, за умови недоведеності тих чи інших обставин суд вправі винести рішення по справі на користь протилежної сторони. Таким чином, доказування є юридичним обов'язком сторін і інших осіб, які беруть участь у справі.

Згідно із практикою Європейського суду з прав людини за своєю природою змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і відповідно - правомочностей головних суб'єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об'єктивно призводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов'язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, - із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.

Статтею 212 ЦПК України 2004 року установлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, які ґрунтуються на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Результати оцінки доказів суд відображає у рішенні, в якому наводяться мотиви їх прийняття чи відмови у прийнятті.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Враховуючи зазначене, суд першої інстанції повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і надав їм належну оцінку, згідно зі статтями 57- 60, 212 ЦПК України 2004 року та дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні указаного позову у зв'язку з недоведеністю та необґрунтованістю заявлених позовних вимог, оскільки у цій справі позивач просив стягнути заборгованість за кредитним договором від 16 травня 2008 року № 11347656000, проте надав виписки з додатку

№ 1 до договору факторингу від 12 грудня 2011 року укладеного між

ПАТ "УкрСиббанк" до ТОВ "Кей-Колект", із якого вбачається про перехід права вимоги за договором іпотеки № 11347656001, укладений 20 квітня 2007 року, а отже, відсутні належні докази переходу права вимоги до позивача за зазначеним кредитним договором.

Наведені у касаційній скарзі доводи аналогічні доводам апеляційної скарги, які були предметом дослідження судом апеляційної інстанції, і їм надана належна правова оцінка.

Доводи касаційної скарги про те, що відповідно до статті 4 ЦПК України 2004 року передбачено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України, проте у порушення зазначених норм законодавства, суд позбавив заявника на захист порушених прав не спростовують правильність висновків судів та не дають підстав вважати, що судами порушено норми матеріального чи процесуального права.

Інші доводи касаційної скарги не заслуговують на увагу, оскільки зводяться до переоцінки доказів, а відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України суд касаційної інстанції під час розгляду справи в касаційному порядку перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

При цьому Верховний Суд враховує, що як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі "Руїз Торія проти Іспанії", 29-30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх ( 2 рішення у справі "Хірвісаарі проти Фінляндії").