розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційні скарги представника ОСОБА_5 - ОСОБА_8 та представника ОСОБА_7 - ОСОБА_9 на рішення Апеляційного суду Харківської області від 06 червня 2017 року у складі колегії суддів: Бровченко І. О., Швецової Л. А., Кружиліної О. А.,

Короткий зміст позовних вимог і рішень судів

У жовтні 2016 року ОСОБА_4 звернулася до суду з позовом до приватного нотаріус Лозівського міського нотаріального округу Харківської області ОСОБА_6 (далі - приватний нотаріус Лозівського МНО Харківської області ОСОБА_6) про скасування виконавчого напису.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначила, що 25 листопада 2015 року між нею (позикодавець) та ОСОБА_5 (позичальник) укладений договір позики, посвідчений приватним нотаріусом Лозівського міського нотаріального округу Харківської області ОСОБА_7 Відповідно до вказаного договору вона передала ОСОБА_5 кошти у розмірі 1 094 000,00 грн, а він у свою чергу зобов'язувався їх у строк до 01 вересня 2016 року повернути їх, проте не виконав цього зобов'язання та суму позики не повернув, у зв'язку з чим вона звернулася до суду з позовом про стягнення боргу за договором позики.

Проте, як їй стало відомо, 30 вересня 2016 року приватний нотаріус Лозівського МНО Харківської області ОСОБА_6 вчинила виконавчий напис, відповідно до якого пропонує стягнути з неї, як боржника на користь стягувача ОСОБА_5 заборгованість за договором позики від 25 листопада 2015 року в сумі 1 094 000,00 грн, а також витрати, пов'язані із вчиненням виконавчого напису нотаріуса в розмірі 1 700,00 грн.

Із вказаним виконавчим написом нотаріуса вона не погоджується, оскільки він вчинений з порушенням вимог чинного законодавства, а тому просила скасувати виконавчий напис від 30 вересня 2016 року, вчинений приватним нотаріусом Лозівського МНО Харківської області ОСОБА_6

20 жовтня 2016 року ОСОБА_4 звернулася до суду з уточненою позовною заявою до ОСОБА_5, приватного нотаріуса Лозівського МНО Харківської області ОСОБА_6, приватного нотаріуса Лозівського міського нотаріального округу Харківської області ОСОБА_7 (далі - приватний нотаріус Лозівського МНО Харківської області ОСОБА_7) про визнання недійсним договору позики від 26 листопада 2015 року, укладеного між нею та ОСОБА_5, посвідчений приватним нотаріусом Лозівського МНО Харківської області ОСОБА_7 у частині змін, внесених нотаріусом "Закреслене "Позикодавець" не читати, виправленому "Позичальник" вірити", "Закреслене "Позичальник" не читати, виправленому "Позикодавець" вірити". Крім цього просила визнати недійсним виконавчий напис, вчинений приватним нотаріусом Лозівського МНО Харківської області ОСОБА_6 30 вересня 2016 року в якому пропонується стягнути з боржника ОСОБА_4 на користь стягувача ОСОБА_5 заборгованість за договором позики від 25 листопада 2015 року у розмірі 1 094 000,00 грн, а також витрати, пов'язані із вчиненням виконавчого напису у розмірі 1 700,00 грн, скасувавши його.

16 лютого 2017 року представник позивача надав суду заяву про зміну предмета позову, в якій відмовився від позовних вимог щодо визнання недійсним договору позики від 26 листопада 2015 року, укладеного між ОСОБА_4 та ОСОБА_5, посвідчений приватним нотаріусом Лозівського МНО Харківської області ОСОБА_7 у частині змін, внесених нотаріусом, при цьому просив визнати виконавчий напис, вчинений 30 вересня 2016 року приватним нотаріусом Лозівського МНО Харківської області ОСОБА_6, яким запропоновано стягнути із ОСОБА_4 на користь ОСОБА_5 заборгованість за договором позики в сумі 1 094 000,00 грн, а також витрати, пов'язані із вчиненням виконавчого напису нотаріуса, в розмірі 1 700,00 грн, а всього 1 095 700,00 грн таким, що не підлягає виконанню. Крім цього, у заяві представник позивача просив виключити з числа відповідачів приватного нотаріуса Лозівського МНО Харківської області ОСОБА_7 та ОСОБА_5, залучивши його до участі у справі як третю особу.

Ухвалою Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 23 березня 2017 року позовна вимога в частині визнання недійсним договору позики від 26 листопада 2015 року, укладеного між ОСОБА_4 та ОСОБА_5, посвідченого приватним нотаріусом Лозівського МНО Харківської області ОСОБА_7 у частині змін, внесених нотаріусом "Закреслене "Позикодавець" не читати, виправленому "Позичальник" вірити", "Закреслене "Позичальник" не читати, виправленому "Позикодавець" вірити" залишена без розгляду. Виключено з числа відповідачів приватних нотаріусів Лозівського МНО Харківської області ОСОБА_6, ОСОБА_7 та залучено їх в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог. У частині заяви про виключення з числі відповідачів ОСОБА_5 та залучення його як третю особу відмовлено.

Позивач зазначає, що вчинений виконавчий напис є незаконним, оскільки порушені її права, так як він вчинений із порушенням вимог чинного законодавства на підставі договору позики, в який внесені зміни, що призвело до спотворення змісту договору позики.

Рішенням Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 03 квітня 2017 року у задоволені позову ОСОБА_4 Скасовано заходи забезпечення позову.

Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що виконавчий напис вчинений згідно з вимогами чинного законодавства.

Рішенням Апеляційного суду Харківської області від 06 червня 2017 року рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення, яким позов ОСОБА_4 задоволено. Виконавчий напис, вчинений 30 вересня 2016 року приватним нотаріусом Лозівського МНО Харківської області ОСОБА_6, яким запропоновано стягнути із ОСОБА_4 на користь ОСОБА_5 заборгованість за договором позики, посвідченим приватним нотаріусом Лозівського МНО Харківської області ОСОБА_7 25 липня 2015 року в сумі 1 094 000,00 грн, а також витрати, пов'язані із вчиненням виконавчого напису нотаріуса, в розмірі 1 700,00 грн, а всього 1 095 700,00 грн, визнаний таким, що не підлягає виконанню.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення про задоволення позову, апеляційний суд виходив із того, що нотаріус при вчиненні оспорюваного виконавчого напису належним чином не переконався у безспірності заборгованості, що підлягає стягненню за виконавчим написом, чим припустився порушень вимог Закону України "Про нотаріат" (3425-12) та Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів.

Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги та позиції інших учасників

У червні 2017 року представник ОСОБА_5 - ОСОБА_8 подав до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу на рішення Апеляційного суду Харківської області від 06 червня 2017 року, в якій просить скасувати зазначене судове рішення та залишити в силі рішення суду першої інстанції, обґрунтовуючи свої вимоги порушенням судом норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

У касаційній скарзі заявник вказує на те, що рішення апеляційного суду ґрунтується виключно на висновках результатів проведеної Головним територіальним управлінням юстиції Харківської області перевірки діяльності приватних нотаріусів ОСОБА_7 та ОСОБА_6, здійсненої за зверненням фізичної особи ОСОБА_4, проте в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази проведення цих перевірок. При цьому, як правильно встановлено судом першої інстанції, приватний нотаріус ОСОБА_6 під час вчинення виконавчого напису перевірила наявність всіх необхідних документів, передбачених Переліком документів, що підтверджують безспірність заборгованості, крім того, чинне законодавство не наділило приватного нотаріуса повноваженнями надавати "Належну правову оцінку поданому для вчинення виконавчого напису документа, що встановлює заборгованість, тобто договору позики".

У червні 2017 року представник ОСОБА_7 - ОСОБА_9 подав до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу на рішення Апеляційного суду Харківської області від 06 червня 2017 року, в якій просить скасувати зазначене судове рішення та залишити в силі рішення суду першої інстанції, обґрунтовуючи свої вимоги порушенням судом норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

У касаційній скарзі заявник вказує на те, що рішення апеляційного суду не містить інших підстав для скасування рішення суду першої інстанції, окрім перевірки, проведеної Головним управлінням територіального управління юстиції у Харківській області, при тому, що зазначена перевірка не містить висновків щодо неправомірності дій нотаріусів. Суд першої інстанції ухвалив рішення з дотримання норм законодавства, безпосередньо дослідивши докази, перевірив відповідність наданих документів вимогам Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України та Переліку документів,за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.

У листопаді 2017 року ОСОБА_4 подала до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ заперечення на касаційні скарги, в яких заявник просила касаційні скарги відхилити та рішення суду апеляційної інстанції залишити без змін, посилаючись на те, що апеляційний суд правильно встановив фактичні обставини справи та надав належну оцінку зібраним доказам.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 06 липня 2017 року відкрито касаційне провадження у зазначеній цивільній справі, за касаційною скаргою представника ОСОБА_5 - ОСОБА_8, витребувано справу та надано строк для подання заперечень на неї.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01 вересня 2017 року відкрито касаційне провадження у зазначеній цивільній справі, за касаційною скаргою представника ОСОБА_7 - ОСОБА_9, витребувано справу та надано строк для подання заперечень на неї.

15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України від 03 жовтня 2017 року "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" (2147а-19) (далі - Закон від 03 жовтня 2017 року), за яким судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд (стаття 388 ЦПК України).

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII "Перехідні положення" ЦПК України (1618-15) у редакції Закону від 03 жовтня 2017 року касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У травні 2018 року Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ зазначену цивільну справу передано Верховному Суду.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Позиція Верховного Суду

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційних скарг, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційні скарги підлягають залишенню без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін, оскільки його ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Рішення суду апеляційної інстанції відповідає вимогам ЦПК України (1618-15) (у редакції на час його ухвалення) щодо законності та обґрунтованості.

Судом установлено, що 25 листопада 2015 року за реєстровим № 1838 приватним нотаріусом Лозівського МНО Харківської області ОСОБА_7 посвідчений договір позики, де статус ОСОБА_5 визначений як "Позичальник", а ОСОБА_4 як "Позикодавець". Згідно із умовами договору позикодавець передав у власність позичальникові гроші у сумі 1 094 000,00 грн, що еквівалентна 42 000,00 доларам США, які останній зобов'язався повернути до 01 вересня 2016 року.

13 вересня 2016 року до приватного нотаріуса Лозівського МНО Харківської області ОСОБА_7 письмово звернувся ОСОБА_5 для виправлення "технічних помилок", які встановлені при визначені статусу сторін у договорі позики, посвідченому 25 листопада 2015 року за реєстраційним № 1838, а саме: в абзаці 1 статус ОСОБА_4 змінити з "Позикодавець" на "Позичальник", а у абзаці 2 статус - ОСОБА_5 із "Позичальника" на "Позикодавець".

13 вересня 2016 року приватний нотаріус Лозівського МНО Харківської області ОСОБА_7 на адресу ОСОБА_4 направила повідомлення про технічну описку, зроблену в договорі позики та запропонувала останній з'явитися до нотаріальної контори у триденний термін. Відповідне повідомлення отримане ОСОБА_10 15 вересня 2016 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

14 вересня 2016 року ОСОБА_4 звернулась до Лозівського міськрайонного суду Харківської області з позовом до ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за договором позики від 25 листопада 2015 року у розмірі 1 094 000,00 грн.

17 вересня 2016 року приватним нотаріусом Лозівського МНО Харківської області ОСОБА_7 до договору позики внесені виправлення та здійсненні застереження щодо статусу сторін, тобто фактично змінено статус сторін договірних правовідносин.

Крім того, 17 вересня 2016 року ОСОБА_5 звернувся до приватного нотаріуса Лозівського МНО Харківської області ОСОБА_6 із заявою про направлення ОСОБА_4 вимоги про сплату заборгованості за договором позики. Вказана заява направлена нотаріусом 17 вересня 2016 року на адресу ОСОБА_4 рекомендованим листом, яку вона отримала особисто 22 вересня 2016 року, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення.

29 вересня 2016 року ОСОБА_4 направила на адресу приватного нотаріуса Лозівського МНО Харківської області ОСОБА_6 заяву щодо вимог ОСОБА_5 від 17 вересня 2016 року, яка отримана приватним нотаріусом 30 вересня 2016 року.

У поданій заяві ОСОБА_4 повідомляла приватного нотаріуса, що між нею ОСОБА_4 - "позикодавцем" та ОСОБА_5 - "позичальником" укладений договір позики, згідно з умовами якого вона надала позичальнику грошові кошти у розмірі 1 094 000,00 грн. Указані грошові кошти повернуті не були. В обґрунтування доводів заяви ОСОБА_4 надано копію договору позики, у тексті якого будь-які виправлення відсутні. Крім того, ОСОБА_4 зазначала про наявність описок у пункті 2 договору позики.

30 вересня 2016 року приватному нотаріусу Лозівського МНО Харківської області ОСОБА_6 подана заява ОСОБА_5 про вчинення виконавчого напису про звернення стягнення на заборгованість на суму 1 094 000,00 грн, яка виникла за договором позики, посвідченим 25 листопада 2015 року за реєстраційним № 1838 приватним нотаріусом Лозівського МНО Харківської області ОСОБА_7

Для вчинення виконавчого напису нотаріусом ОСОБА_6 витребувані та долучені до справи наступні документи: примірник договору позики від 25 листопада 2015 року за реєстраційним № 1838, посвідчений приватним нотаріусом Лозівського МНО Харківської області, який був виданий ОСОБА_5 на спеціальному бланку нотаріальних документів НАС 377623, який містить виправлення у преамбулі договору щодо статусу сторін договору, які застережені приватним нотаріусом ОСОБА_7 із зазначенням дати виправлень - 17 вересня 2016 року; заяву ОСОБА_5 про вимогу сплатити ОСОБА_4 заборгованість за договором позики у сумі 1 094 000,00 грн; рекомендоване повідомлення про вручення поштового повідомлення з підписом ОСОБА_4

30 вересня 2016 року приватним нотаріусом Лозівського МНО Харківської області ОСОБА_6 вчинений виконавчий напис, за яким із ОСОБА_4 на користь ОСОБА_5 стягнута заборгованість за договором позики від 25 листопада 2015 року у розмірі 1 094 000,00 грн, а також витрати, пов'язані із вчиненням виконавчого напису нотаріуса в розмірі 1 700,00 грн.

Згідно з перевіркою Головного територіального управління юстиції у Харківській області за зверненням ОСОБА_4, оглядом примірника договору позики, який зберігається у справах нотаріуса ОСОБА_7 встановлено, що у текст (преамбула договору) 17 вересня 2016 року останньою внесені виправлення та здійсненні застереження щодо статусу сторін, що протирічить вимогам пунктів 6.12, 6.13 Правил ведення нотаріального діловодства, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 22 грудня 2010 року № 3253/5 (z1318-10) . Такі виправлення зроблені також на примірнику договору позики, виданому ОСОБА_5 На примірнику договору позики, виданого ОСОБА_4, виправлення та застереження нотаріусом зроблені не були, оскільки її примірник нотаріусу наданий не був. Таким чином, приватним нотаріусом ОСОБА_6 не надана належна правова оцінка поданому для вчинення виконавчого напису документа, що встановлює заборгованість, який був оформлений без дотримання вимог Правил ведення нотаріального діловодства.

Нормативно-правове обґрунтування

Статтею 18 ЦК України передбачено, що нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.

Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється Законом України "Про нотаріат" (3425-12) та іншими актами законодавства України, якими, зокрема, є Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом Міністерства юстиції України 22 лютого 2012 року № 296/5 та зареєстрований у Міністерстві юстиції України 22 лютого 2012 року за № 282/20595 (z0282-12) (далі - Порядок вчинення нотаріальних дій), постанова Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172 "Про затвердження переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів" (1172-99-п) .

Так, згідно зі статтею 87 Закону України "Про нотаріат" для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Статтею 88 Закону України "Про нотаріат" визначено умови вчинення виконавчих написів. Відповідно до приписів цієї статті Закону нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

Порядок вчинення нотаріальних дій містить такі самі правила та умови вчинення виконавчого напису (пункти 1, 3 глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій).

Згідно з підпунктом 2.1 пункту 2 глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій для вчинення виконавчого напису стягувачем або його уповноваженим представником нотаріусу подається заява, у якій, зокрема, мають бути зазначені: відомості про найменування і місце проживання або місцезнаходження стягувача та боржника; дата і місце народження боржника - фізичної особи, місце його роботи; номери рахунків у банках, кредитних установах, код за ЄДРПОУ для юридичної особи; строк, за який має провадитися стягнення; інформація щодо суми, яка підлягає стягненню, або предметів, що підлягатимуть витребуванню, включаючи пеню, штрафи, проценти тощо. Заява може містити також іншу інформацію, необхідну для вчинення виконавчого напису.

У разі якщо нотаріусу необхідно отримати іншу інформацію чи документи, які мають відношення до вчинення виконавчого напису, нотаріус вправі витребувати їх у стягувача (підпункт 2.2 пункту 2 глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій).

Крім того, підпунктами 3.2, 3.5 пункту 3 глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій передбачено, що безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів (далі - Перелік документів). При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у вказаному Переліку документів. При цьому цей Перелік документів не передбачає інших умов вчинення виконавчих написів нотаріусами ніж ті, які зазначені в Законі України "Про нотаріат" (3425-12) та Порядку вчинення нотаріальних дій.

При цьому стаття 50 Закону України "Про нотаріат" передбачає, що нотаріальна дія або відмова у її вчиненні, нотаріальний акт оскаржуються до суду. Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, нотаріального акта має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти.

Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов'язання боржником.

Отже, відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й, крім того, також бути безспірною, заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем.

Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника - це обов'язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (статті 88 Закону України "Про нотаріат"). Однак характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів.

Вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно із відповідним Переліком документів є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.

З огляду на наведене та з урахуванням приписів статей 15, 16, 18 ЦК України, статей 50, 87, 88 Закону України "Про нотаріат" захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису.

Тому суд при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів. Для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону України "Про нотаріат" у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника в повному обсязі й установити та зазначити в рішенні, чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто, чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.

Разом із тим законодавством не визначений виключний перелік обставин, які свідчать про наявність спору щодо заборгованості. Ці обставини встановлюються судом відповідно до загальних правил цивільного процесу за наслідками перевірки доводів боржника та оцінки наданих ним доказів.

Підставами оскарження виконавчих написів може бути як порушення нотаріусом процедури вчинення напису (наприклад, неповідомлення боржника про вимогу кредитора), так і необґрунтованість вимог до боржника.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи: роз'яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов'язки, попереджає про наслідки вчинення або не вчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом.

Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (стаття 57 ЦПК України 2004 року).

Згідно із практикою Європейського суду з прав людини за своєю природою змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і відповідно - правомочностей головних суб'єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об'єктивно призводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов'язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, - із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Звертаючись на суду з указаним позовом, ОСОБА_4 посилалася на те, що вчинений виконавчий напис є незаконним, оскільки його вчиненням порушені її права, так як він вчинений із порушенням вимог чинного законодавства на підставі договору позики, у який внесені зміни, що призвело до спотворення змісту договору позики та нотаріусом не перевірено безспірність суми заборгованості.

Ухвалюючи оскаржуване рішення, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню з тих підстав, що нотаріус при вчиненні оспорюваного виконавчого напису належним чином не переконався у безспірності заборгованості, що підлягає стягненню за виконавчим написом, чим припустився порушень вимог Закону України "Про нотаріат" (3425-12) та Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів.

Доводи касаційної скарги представника ОСОБА_5 - ОСОБА_8 по те, що рішення апеляційного суду ґрунтується виключно на висновках результатів проведеної Головним територіальним управлінням юстиції Харківської області перевірки діяльності приватних нотаріусів ОСОБА_7 та ОСОБА_6, здійсненої за зверненням фізичної особи ОСОБА_4, проте в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази проведення цих перевірок, а тому вказана перевірка є неналежним доказом у справі, не заслуговують на увагу, оскільки в матеріалах справи міститься відповідь Головного територіального управління юстиції у Харківській області за підписом Першого заступника начальника управління І. В. Левченко від 01 грудня 2016 року, в якій зазначені відомості проведеної перевірки.

Доводи касаційної скарги представника ОСОБА_7 - ОСОБА_9 про те, що рішення апеляційного суду не містить інших підстав для скасування рішення суду першої інстанції, окрім перевірки, проведеної Головним управлінням територіального управління юстиції у Харківській області, при тому що зазначена перевірка не містить висновків щодо неправомірності дій нотаріусів, а тому у апеляційного суду не було належних підстав для скасування правильного по суті судового рішення, не заслуговують на увагу, оскільки апеляційний суд скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення про задоволення позову насамперед виходив із того, що нотаріусом при вчиненні виконавчого напису не перевірено безспірність заборгованості за договором позики, що є підставою відповідно до норм чинного законодавства України для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

Оскаржуване судове рішення містить висновки щодо результатів оцінки зібраних у справі доказів, відповідає вимогам ЦПК України (1618-15) 2004 року щодо законності й обґрунтованості.

Наведені в касаційних скаргах доводи не спростовують висновків суду по суті вирішення указаного позову, при цьому інші доводи касаційних скарг по своїй суті зводяться до переоцінки доказів, що згідно з положеннями статті 400 ЦПК України не належить до повноважень суду касаційної інстанції.

Судді:	О. В. Ступак
	С. О. Погрібний Г. І. Усик