розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_5 на постанову Київського апеляційного суду від 20 листопада 2018 року у складі колегії суддів: Махлай Л. Д., Мазурик О. Ф., Кравець В. А.,

Короткий зміст позовних вимог і рішень судів

У жовтні 2017 року ОСОБА_4 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_5, третя особа - Білоцерківський міськрайонний відділ державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Київській області, про визнання батьківства та стягнення аліментів на утримання дитини.

В обґрунтування заявлених позовних вимог ОСОБА_4 зазначила, що протягом 2006-2008 років вона перебувала з відповідачем у близьких стосунках, від яких ІНФОРМАЦІЯ_1 року народила доньку ОСОБА_6. Відповідач припинив стосунки з нею ще у період вагітності, після народження дитини періодично надавав матеріальну допомогу на утримання дитини, а надалі відмовився від надання допомоги на утримання дитини.

Враховуючи наведене, позивач просила визнати ОСОБА_5 батьком ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, зобов'язати Білоцерківський міськрайонний відділ державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Київській області внести зміни в актовий запис та видати нове свідоцтво про народження дитини. Стягнути з відповідача на її користь аліменти на утримання неповнолітньої дочки у розмірі 1/4 частини заробітку (доходу) відповідача, але не менше ніж 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідно віку, щомісячно.

Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 11 липня 2018 року позов задоволено частково. Визнано ОСОБА_5 батьком ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, присвоєно дитині прізвище - ОСОБА_5. Зобов'язано Білоцерківський міськрайонний відділ державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Київській області внести зміни в актовий запис про народження ОСОБА_6, видати нове свідоцтво про народження дитини та анулювати свідоцтво про народження, що видане 12 травня 2009 року, а також внести зміни до Книги реєстрації народжень. Стягнуто з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_6 аліменти у розмірі 1/6 частини від усіх видів його доходу щомісячно, але не менше ніж 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідно віку, починаючи з 18 жовтня 2017 року щомісячно до досягнення дитиною повноліття. В решті позову відмовлено. Вирішено питання розподілу судових витрат.

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову, суд першої інстанції виходив із того, що після проведення судово-медичної експертизи методом генетичної ідентифікації представник відповідача визнав, що відповідач є батьком доньки позивача - ОСОБА_6. Визначаючи розмір аліментів, суд виходив із того, що відповідач є непрацездатним та має низку важких захворювань, лікування яких вимагає значних матеріальних витрат.

Постановою Київського апеляційного суду від 20 листопада 2018 року рішення суду першої інстанції в частині стягнення аліментів скасовано та ухвалено в цій частині нове рішення, яким стягнуто з ОСОБА_5 аліменти на користь ОСОБА_4 на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, в розмірі 1/4 частини від усіх видів його доходу щомісячно, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. В решті рішення залишено без змін.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції в частині стягнення аліментів та ухвалюючи в цій частині нове рішення, апеляційний суд виходив із того, що аліменти в розмірі 1/4 частки від усіх видів доходу відповідача є достатніми для забезпечення гармонійного розвитку дитини. При цьому, залишаючи рішення суду першої інстанцій в іншій частині без змін, апеляційний суд виходив із того, що рішення суду в частині задоволення позову про встановлення батьківства не оскаржувалося, а тому не було предметом перегляду апеляційним судом.

Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги та позиції інших учасників

У грудні 2018 року ОСОБА_5 подав до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Київського апеляційного суду від 20 листопада 2018 року, в якій просить скасувати зазначене судове рішення та залишити в силі рішення суду першої інстанції, обґрунтовуючи свої вимоги порушенням судом норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

У касаційній скарзі заявник вказує на те, що законодавством чітко передбачено, що при визначенні розміру аліментів, суд враховує стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів, проте апеляційний суд при ухваленні оскаржуваного рішення неправильно застосував вказану норму матеріального права, оскільки він документально підтвердив свій незадовільний стан здоров'я, проте апеляційний суд зазначив, що не встановлено причинного зв'язку між захворюваннями та необхідністю визначення розміру аліментів у 1/6 частини від доходу відповідача.

У січні 2019 року ОСОБА_4 подала до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому просила касаційну скаргу відхилити, рішення суду апеляційної інстанції залишити без змін, посилаючись на те, що визначені апеляційним судом аліменти у розмірі 1/4 частини доходу відповідача є достатнім для реального забезпечення належних умов розвитку дитини.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 13 грудня 2018 року відкрито касаційне провадження у зазначеній цивільній справі, витребувано справу та надано строк для подання відзиву на неї.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Позиція Верховного Суду

Верховним Судом переглядається рішення суду апеляційної інстанції в частині позовних вимог про стягнення аліментів, в іншій частині рішення судів до суду касаційної інстанції не оскаржуються.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін, оскільки його ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Рішення суду апеляційної інстанції відповідає вимогам ЦПК України (1618-15) (у редакції на час його ухвалення) щодо законності та обґрунтованості.

Судом установлено, що ОСОБА_6 народилась ІНФОРМАЦІЯ_1 року в м. Біла Церква Київської області, батьками останньої в свідоцтві про народження записані батько - ОСОБА_7, мати - ОСОБА_4 Згідно з витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян відомості про батька дитини записані відповідно до частини першої статті 135 СК України.

Згідно з висновком експерта від 26 квітня 2018 року № 78 молекулярно-генетичним дослідженням встановлено, що вірогідність підтвердження біологічного батьківства ОСОБА_5 щодо ОСОБА_6 складає величину не менше ніж 99,99 % і є практично доведеним.

Відповідач є інвалідом 2 групи і має право на пільги, встановлені законодавством для ветеранів війни - інвалідів війни. Відповідач є учасником ліквідації аварії на ЧАЕС 1 категорії та отримує у Білоцерківського ОУ ПФУ м. Біла Церква пенсію, яка станом на червень 2018 року складає 10 625,15 грн.

Доказів про те, що на утриманні відповідача перебувають інші непрацездатні особи останній суду не подавав.

Нормативно-правове обґрунтування

Відповідно до частин першої та другої статті 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 pоку, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 pоку № 789-ХІІ та набула чинності для України 27 вересня 1991 pоку, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Згідно з частиною другою статті 150 СК України батьки зобов'язані піклуватись про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.

За умовами частин першої та другої статті 155 СК України здійснення батьками своїх прав та виконання обов'язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.

Згідно із статтями 180, 191 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття, аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову.

Частиною другою статті 182 СК України (у редакції, чинній на час ухвалення рішення) встановлено, що мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Згідно з частиною першою статті 183 СК України частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.

Відповідно до статей 181, 182 СК України за відсутності домовленості між батьками про спосіб виконання ними обов'язку утримувати дитину розмір аліментів визначається судом з урахуванням стану здоров'я та матеріального становища дитини, стану здоров'я та матеріального становища платника аліментів, наявності у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина, інших обставин, що мають істотне значення. За змістом зазначених норм права будь-які витрати на утримання дітей мають визначатись за домовленістю між батьками або за рішенням суду. При цьому слід враховувати, що у разі спору суд має визначати не лише сам факт стягнення витрат, а також їхній розмір. Отже, спір щодо витрат на утримання дитини може містити незгоду між батьками, як щодо самого факту сплати аліментів, так і щодо розміру аліментів, які сплачуються добровільно. Факт відсутності у батька або матері можливості надавати дитині відповідного розміру утримання не фігурує в переліку обставин, які враховуються судом при визначенні розміру аліментів. Ця обставина не звільняє батьків від обов'язку по утриманню дитини.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених ЦПК (1618-15) України. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Отже, сторона, яка посилається на ті чи інші обставини, знає і може навести докази, на основі яких суд може отримати достовірні відомості про них. У іншому разі, за умови недоведеності тих чи інших обставин суд вправі винести рішення у справі на користь протилежної сторони. Таким чином, доказування є юридичним обов'язком сторін і інших осіб, які беруть участь у справі.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Тобто Верховний Суд не має права встановлювати обставини справи і оцінювати докази.

Ухвалюючи рішення про стягнення з відповідача аліментів у розмірі 1/4 частини з усіх видів його доходу, але не менше 50 % від прожиткового мінімуму для дітей відповідного віку, суд апеляційної інстанції, на підставі наявних у матеріалах справи доказах, правильно виходив із того, що донька сторін знаходиться на утриманні матері, у відповідача не має інших осіб, які б перебували на його утриманні, відповідач має постійний дохід у вигляді пенсії, а тому має можливість сплачувати аліменти у визначеному судом розмірі.

Доводи касаційної скарги про те, що апеляційний суд при ухваленні оскаржуваного рішення неправильно застосував норму матеріального права не заслуговує на увагу, оскільки при визначенні розміру аліментів апеляційний суд врахував обставини, встановлені статтею 182 СК України та правильно виходив із того, що розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.

Доводи касаційної скарги по своїй суті зводяться до переоцінки доказів, що згідно з положеннями статті 400 ЦПК України не належить до повноважень суду касаційної інстанції. При цьому, наведені в касаційній скарзі доводи не спростовують висновків суду по суті вирішення указаного позову та не дають підстав вважати, що судом порушено норми матеріального та процесуального права, про що зазначає у касаційній скарзі заявник.

Судді:	О. В. Ступак
	С. О. Погрібний Г. І. Усик