Постанова

Іменем України

20 березня 2019 року

м. Київ

справа № 522/16923/16-ц

провадження № 61-29689св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Стрільчука В. А.,

суддів: Олійник А. С., Погрібного С. О.,

СтупакО. В. (суддя-доповідач), Усика Г. І.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_3,

відповідач - ОСОБА_4,

третя особа - Громадська організація "Об'єднання українсько-чеченської дружби",

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 22 листопада 2016 року у складі судді Бойчука А. Ю. та ухвалу Апеляційного суду Одеської області від 01 червня 2017 року у складі колегії суддів: Вадовської Л. М., Ващенко Л. Г., Плавич Н. Д.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог і рішень судів

У вересні 2016 року ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_4, третя особа - Громадська організація "Об'єднання українсько-чеченської дружби" (далі - ГО "Об'єднання українсько-чеченської дружби"), про захист честі, гідності та ділової репутації.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовувала тим, що вона є співзасновником ГО "Об'єднання українсько-чеченської дружби", ОСОБА_4 була іншим співзасновником організації, проте 01 грудня 2014 року за власним бажанням із громадської організації вийшла. У липні 2016 року стало відомо, що в соціальній мережі Facebook на сторінці ОСОБА_4 розміщено інформацію, яка не відповідає дійсності, підриває до неї довіру, виставляє як негативну людину, що організація є проектом ФСБ для дискредитації чеченських добровольців, які допомагають Україні, що діяльність організації направлена виключно на завдання шкоди чеченським бійцям тощо. Зазначила, що вона як громадський діяч зазнала неприємних наслідків через безпідставні звинувачення в тому, що організація, керівний орган, її члени та вона особисто контролюються ФСБ Російської Федерації.

Посилаючись на викладене, позивач просила встановити, що інформація розміщена в соціальній мережі Facebook на сторінці ОСОБА_4 "В нас давно вже немає жодних сумнівів у тому, що це так зване "Об'єднання українсько-чеченської дружби" - проект ФСБ для дискредитації чеченських добровольців, що допомагають Україні. У будь-якому разі, вся діяльність цього товариства ще з моменту його створення, направлена виключно на завдання шкоди чеченським бійцям. Ці люди шкодили ОСОБА_7 за його життя. І, само собою, всім поважаючим себе патріотам та нашим друзям ми взагалі рекомендуємо триматися подалі від цих агентів-провокаторів" та інформація в інтерв'ю ОСОБА_4, є недостовірною та такою, що порочить честь, гідність, ділову репутацію ОСОБА_3; зобов'язати ОСОБА_4 спростовувати недостовірну інформацію щодо ОСОБА_3 та ГО "Об'єднання українсько-чеченської дружби", розмістивши спростування на своїй сторінці в Facebook; заборонити ОСОБА_4 та будь-якій іншій особі розповсюджувати вказану інформацію в подальшому як таку, що не відповідає дійсності, у будь-якій формі та у будь-який спосіб.

Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 22 листопада 2016 року у задоволенні позову ОСОБА_3 відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що позивач не надала суду достатніх доказів про порушення або оспорювання її права чи охоронюваного законом інтересу відповідачем, що вказує про відсутність спору про право.

Ухвалою Апеляційного суду Одеської області від 01 червня 2017 року рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Залишаючи рішення суду першої інстанції без змін, суд апеляційної інстанції погодився із висновком суду першої інстанції про те, що приведений ОСОБА_3 текст посту із соціальної мережі не містить інформації саме про ОСОБА_3, оскільки в ньому йде мова про ГО "Об'єднання українсько-чеченської дружби", при тому, що одним із засновників організації була сама ОСОБА_4 Тобто, поширена в соціальній мережі інформація не стосується фізичної особи ОСОБА_3, яка звернулась до суду з позовом, а, отже, не може порушувати особисті немайнові права саме ОСОБА_3

Короткий зміст та узагальнюючі доводи касаційної скарги

У липні 2017 року ОСОБА_3 подала до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 22 листопада 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Одеської області від 01 червня 2017 року, в якій просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення про задоволення позову, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права. Вказує на те, що спростування поширеної ОСОБА_4 інформації має дуже важливе значення для ГО "Об'єднання українсько-чеченської дружби", яка виконує благородну важливу місію в цій складній соціально-політичній обстановці.

Рух справи у суді касаційної інстанції

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 04 вересня 2017 року відкрито касаційне провадження у справі, та надано строк для подання заперечень на касаційну скаргу.

15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України від 03 жовтня 2017 року "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" (2147а-19) , за яким судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд (стаття 388 ЦПК України).

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII "Перехідні положення" ЦПК України (1618-15) касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У травні 2018 року Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ указану справупередано до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Судувід 04 березня 2019 року справу призначено до судового розгляду.

Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

За змістом частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Позиція Верховного Суду

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, оскільки їх ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Судові рішення судів першої й апеляційної інстанцій відповідають вимогам статей ЦПК України (1618-15) щодо законності та обґрунтованості.

Судом встановлено, що в соціальній мережі Facebook (www.facebook.com) на сторінці ОСОБА_4 розміщено інформацію, такого змісту: "В нас давно воює немає жодних сумнівів у тому, що це так зване "Товариство україно-чеченської дружби" - проект ФСБ для дискредитації чеченських добровольців, що допомагають Україні. У будь-якому разі, вся діяльність цього товариства ще з моменту його створення, направлена виключно на завдання шкоди чеченським бійцям. Ці люди шкодили ОСОБА_7 за його життя. І, само собою, всім поважаючим себе патріотам та нашим друзям ми взагалі рекомендуємо триматися подалі від цих агентів-провокаторів."

Нормативно-правове обґрунтування

Відповідно до частини першої статті 3 ЦПК України 2004 року, частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Із урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси.

Отже, при розгляді спору суд повинен установити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого - вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Крім того, відповідно до частини першої статті 11 ЦК України цивільні права та обв'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Частиною другою цієї ж статті передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків можуть бути як правочини (пункт 1), так і інші юридичні факти (пункт 4).

За статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) визнається право людини на доступ до правосуддя, а за статтею 13 Конвенції - на ефективний спосіб захисту прав, і це означає, що особа має право пред'явити в суді таку вимогу на захист цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правопорушення. Пряма чи опосередкована заборона законом на захист певного цивільного права чи інтересу не може бути виправданою.

Європейський суд з прав людини, ухвалюючи рішення у справі "Буланов та Купчик проти України" від 09 грудня 2010 року, яке набуло статусу остаточного 09 березня 2011 року, вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції гарантує кожному право звернутися до суду з будь-якою вимогою щодо своїх цивільних прав та обов'язків. У такий спосіб здійснюється "право на суд", яке відповідно до практики Суду включає не тільки право ініціювати провадження, але й право отримати "вирішення" спору судом (рішення у справі "Кутій проти Хорватії" (Kutit v Croatia), № 48778/99, пункт 25, ЕCHR 2002-II).

Крім того, Європейський суд з прав людини в своїй практиці, а саме: рішення від 13 травня 1980 року в справі "Артіко проти Італії" (пункт 35), рішення від 30 травня 2013 року в справі "Наталія Михайленко проти України" (пункт 32), визначає, що Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (995_004) призначена для гарантування не теоретичних або примарних прав, а прав практичних та ефективних.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Вирішуючи питання правомірності звернення позивача до суду з відповідним позовом, суди першої та апеляційної інстанцій, дійшли правильного висновку про відсутність порушеного права чи інтересу позивача, оскільки інформація, що була розміщена в соціальній мережі Facebook (www.facebook.com) на сторінці ОСОБА_4 стосується ГО "Об'єднання українсько-чеченської дружби", яка у цій справі залучена як третя особа. При цьому та обставина, що ОСОБА_3 є керівником ГО "Об'єднання українсько-чеченської дружби" не є підставою вважати порушення прав позивача, оскільки ОСОБА_3 звернулася до суду із цим позовом як фізична особа, а не як керівник вказаної громадської організації з метою представлення її інтересів та захисту ділової репутації, що також підтверджується і самими позовними вимогами, про захист честі та гідності, які відповідно до статті 297 ЦК України притаманні лише фізичній особі, яка і має право звернутися до суду з позовом про захист її гідності та честі. Юридична особа має право на недоторканність її ділової репутації, на таємницю кореспонденції, на інформацію та інші особисті немайнові права, які можуть їй належати, а отже, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про відмову у задоволенні позову не вдаючись до оцінки поширеної ОСОБА_4 інформації, оскільки така інформація висловлена щодо ГО "Об'єднання українсько-чеченської дружби" а не її керівника ОСОБА_3

Інші аргументи касаційної скарги є ідентичними аргументам, що були викладені заявником у його апеляційній скарзі, та є такими, що не спростовують встановлені у справі фактичні обставини. Висновки судів першої та апеляційної інстанції, обґрунтовано викладені у мотивувальних частинах рішень, та зводяться до переоцінки доказів і незгоди заявника з висновками судів щодо їх оцінки, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: "Levages Prestations Services v. France" (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року; "Brualla Gomez de la Torre v. Spain" (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року).

Суди першої й апеляційної інстанцій забезпечили повний та всебічний розгляд справи на основі наданих сторонами доказів, оскаржувані рішення відповідають нормам матеріального та процесуального права.

Викладене дає підстави для висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін із підстав, передбачених статтею 410 ЦПК України.

Керуючись статтями 408, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення.

Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 22 листопада 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Одеської області від 01 червня 2017 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. А. Стрільчук

Судді: А. С. Олійник

С.О. Погрібний

О.В. Ступак

Г. І.Усик