Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Висоцької В. С., Лесько А. О., Пророка В. В. (суддя?доповідач), Сімоненко В. М., Фаловської І. М.,

учасники справи:

позивачі:	- - - -	ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9,
відповідач	-	ОСОБА_10,

розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_11 на рішення Ленінського районного суду міста Запоріжжя у складі судді Нікітенко Н. П. від 11 лютого 2016 року та ухвалу апеляційного суду Запорізької області у складі колегії суддів: Полякова О. З., Спас О. В., Бєлка В. Ю., від 04 травня 2016 року.

В серпні 2014 року ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 звернулися до суду з позовом до ОСОБА_11 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди завданої внаслідок залиття квартири.

Позовна заява мотивована тим, що позивачам на праві спільної сумісної власності належить квартира АДРЕСА_1

06 червня 2012 року в ході самовільного перепланування вище розташованої квартири НОМЕР_1, яка належить відповідачу, останній пошкодив стелю в квартирі позивачів, утворивши в ній отвір.

Після звернення до комунального підприємства "ПРЕЖО" № 13 (далі - КП "ПРЕЖО" № 13) відповідальними працівниками останньої, за результатами проведеного обстеження, складено акт від 06 червня 2012 року, яким підтверджено те, що пошкодження стелі позивачів сталося з вини відповідача, відповідачу рекомендовано вирішити питання щодо усунення слідів пошкодження разом із позивачами у встановленому законом порядку.

29 жовтня 2012 року позивачами виявлено залиття житлової кімнати в їхній квартирі. Представниками КП "ПРЕЖО" № 13, за результатами обстеження квартири, складено акт від 29 жовтня 2012 року, яким встановлено, що залиття житлової кімнати в квартирі позивачів відбулося з вини відповідача. Внаслідок залиття пошкоджені: стеля, стіна, підлога кімнати. Відповідач відмовив комісії КП "ПРЕЖО" № 13 в доступі до свого житла, а причину залиття усунув власними силами. Відповідачу рекомендовано вирішити питання щодо усунення слідів пошкодження та залиття разом із позивачами у встановленому законом порядку.

11 червня 2014 року позивачами виявлено залиття кухні та ванної кімнати в їхній квартирі. Внаслідок залиття пошкоджені: стеля, стіна кухні та ванної кімнати. Комісією МКП "Основаніє" складений відповідний акт від 11 червня 2014 року про залиття, відповідно до якого залиття квартири позивачів сталося з вини відповідача у зв'язку із самостійною установкою відповідачем раковини на кухні його квартири. Відповідачу рекомендовано вирішити питання щодо усунення слідів пошкодження та залиття разом із позивачами у встановленому законом порядку.

За складання акту від 11 червня 2014 року ОСОБА_7 сплачено 107,72 грн.

Згідно із кошторисом товариства з обмеженою відповідальністю "Світло?Буд" (далі - ТОВ "Світло?Буд") від 17 липня 2014 року розмір понесених позивачами матеріальних збитків складає 25 730,40 грн.

На неодноразові прохання позивачів відшкодувати завдані збитки відповідач постійно ухиляється. Надіслана відповідачу досудова претензія від 21 липня 2014 року залишилася без відповіді.

Спричинення моральної шкоди позивачі обґрунтовують тим, що внаслідок пошкодження та неодноразового залиття квартири порушено право власності позивачів, позивачі зазнали душевних страждань внаслідок пошкодження їх майна та в результаті того, що відповідач ухиляється та не має на меті добровільно відшкодувати заподіяні ним матеріальні збитки або провести ремонтно-відновлювальні роботи. Позивачі постійно перебувають в нервовій та психологічній напрузі, що вплинуло на відносини в сім'ї та на роботі.

Враховуючи викладене позивачі, з урахуванням уточнень, просили стягнути з відповідача на свою користь матеріальну шкоду в розмірі 30 581,00 грн, а саме по 7 645,25 грн кожному, моральну шкоду в розмірі 40 000,00 грн, а саме по 10 000,00 грн кожному; стягнути з відповідача на користь ОСОБА_7 107,72 грн додаткових витрат.

Рішенням Ленінського районного суду міста Запоріжжя від 11 лютого 2016 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_11 матеріальну шкоду у розмірі 30 581,00 грн на користь ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 по 7 645,25 грн кожному та моральну шкоду у розмірі 8 000,00 на користь ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 по 2 000,00 грн кожному, стягнуто з ОСОБА_11 на користь ОСОБА_7 додаткові витрати у розмірі 107,72 грн, вирішено питання про розподіл судових витрат. У решті позову відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що позивачами належними та допустимими доказами доведено факт винних протиправних дій відповідача якими позивачам заподіяно матеріальну шкоду, а також доведено факт спричинення позивачам моральної шкоди.

Ухвалою апеляційного суду Запорізької області від 04 травня 2016 року рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що судом першої інстанції повно та всебічно з'ясовані всі обставини справи, їм надана належна правова оцінка, а відтак рішення суду першої інстанції відповідає вимогам законодавства, а підстави для його скасування відсутні.

У касаційній скарзі, надісланій до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ в травні 2016 року, відповідач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанції та направити справу на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що судами попередніх інстанцій порушено норми матеріального права та неправильно застосовано норми процесуального права. Судами неповно з'ясовано всі обставини справи, а також неправильно оцінено докази у справі у зв'язку з чим суди дійшли односторонніх та передчасних висновків про часткове задоволення позову, що призвело до порушення прав відповідача.

Правом на подачу відзиву (заперечення) на касаційну скаргу позивачі не скористалися.

13 лютого 2018 року вказану справу передано на розгляд Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 11 лютого 2019 року справу призначено до судового розгляду.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII "Перехідні положення" Цивільного процесуального кодексу України (1618-15) (далі - ЦПК України (1618-15) ) у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" (2147а-19) касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до положень статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Частиною першою статті 400 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Частина друга статті 129 Конституції України визначає основні засади судочинства, однією з яких згідно з пунктом 3 вказаної частини є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

До спірних правовідносин підлягають застосуванню такі норми права.

Частинами першою та другою статтею 22 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками, зокрема, є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Статтею 23 ЦК України встановлено, зокрема, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із пошкодженням її майна.

Статтею 322 ЦК України встановлено, що власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини третьої статті 386 ЦК України власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової та моральної шкоди.

Частиною першою статті 1166 ЦК України встановлено, зокрема, що шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно із частиною першою статті 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Статтею 1192 ЦК України передбачено, що розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Статтею 57 ЦПК України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів.

Судами установлено, що 06 червня 2012 року відповідачем, в ході самовільного перепланування своєї квартири НОМЕР_1 у АДРЕСА_1 цьому ж будинку, яка належить позивачам на праві спільної сумісної власності.

За результатами проведеного обстеження, відповідальними працівниками КП "ПРЕЖО" № 13, складено акт від 06 червня 2012 року, якимпідтверджено те, що пошкодження стелі позивачів сталося з вини відповідача.

11 червня 2014 року позивачами виявлено залиття кухні та ванної кімнати в їхній квартирі. Внаслідок залиття пошкоджені: стеля, стіна кухні та ванної кімнати. Комісією МКП "Основаніє" складений відповідний акт від 11 червня 2014 року про залиття, відповідно до якого залиття квартири позивачів сталося з вини відповідача у зв'язку з самостійною установкою відповідачем раковини на кухні його квартири.

За складання акту від 11 червня 2014 року ОСОБА_7 сплачено 107,72 грн.

Згідно із кошторисом ТОВ "Світло?Буд" від 17 липня 2014 року розмір понесених позивачами матеріальних збитків складає 25 730,40 грн.

На неодноразові прохання позивачів відшкодувати завдані збитки відповідач не реагує. Досудова претензія від 21 липня 2014 року, яка була надіслана відповідачу, також залишилася без відповіді.

За клопотанням позивачів ухвалою Ленінського районного суду міста Запоріжжя від 30 квітня 2014 року призначено судову будівельно-технічну експертизу.

Відповідно до висновку експертного дослідження від 12 лютого 2015 року № ОС-187, складеного судовим експертом - спеціалістом Запорізької торгово-промислової палати Безотосним В. А. на виконання ухвали суду, вартість ремонтно-будівельних робіт квартири позивачів, які необхідно виконати для усунення дефектів, утворених внаслідок пошкодження і залиття, зафіксованих в актах обстежень КП "ПРЕЖО" № 13 від 06 червня 2012 року та 29 жовтня 2012 року, акті комісії МКП "Основаніє" від 11 червня 2014 року, складає 30 581,00 грн.

За клопотанням відповідача ухвалою Ленінського районного суду міста Запоріжжя від 17 вересня 2015 року призначено повторну будівельно?технічну експертизу.

Повторна експертиза не була виконана у зв'язку з відмовою відповідача від оплати за проведення експертизи.

У касаційній скарзі ОСОБА_11 посилається на порушення судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права. Зазначає, що судами першої та апеляційної інстанцій необґрунтовано зроблено висновок щодо розміру матеріальної шкоди, який є значно більшим ніж реальний. Висновки судів першої та апеляційної інстанції ґрунтувалися виключно на висновках експертного висновку від 12 лютого 2015 року № ОС-187, який є необ'єктивним та належним чином необґрунтованим. Також суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку щодо стягнення з відповідача моральної шкоди, оскільки, судами неправильно застосовано норми матеріального права щодо встановлення вини заподіювача шкоди та причинного зв'язку між протиправною поведінкою особи та завданої шкоди.

Слід зазначити, що судами першої та апеляційної інстанцій належним чином досліджено докази подані у справі, суди обґрунтовано дійшли висновку про необхідність часткового задоволення позову та стягнення з відповідача матеріальної та моральної шкоди. Посилання позивача на необ'єктивність та необґрунтованість експертного висновку від 12 лютого 2015 року № ОС?187, на підставі якого визначений розмір матеріальної шкоди, є безпідставними, оскільки повторна експертиза, яка була призначена судом першої інстанції за клопотанням відповідача не була виконана саме з вини відповідача, який відмовився від оплати проведення експертизи та свідчить про неналежне виконання відповідачем своїх процесуальних обов'язків.

Також суди надали належну правову оцінку та обґрунтовано дійшли висновку про те, що позивачам заподіяно моральну шкоду, оскільки через пошкодження та неодноразове залиття квартири позивачі зазнали моральних страждань, у зв'язку із порушенням нормальних життєвих зв'язків позивачів, незручностями та обмеженнями, які позивачі зазнали через пошкодження їх майна та в результаті того, що відповідач ухиляється від добровільного відшкодування заподіяних ним збитків.

Таким чином, судом першої інстанції, з рішенням якого погодився суд апеляційної інстанції, з урахуванням наявних у матеріалах справи доказів, дійшов правильного висновку про необхідність часткового задоволення позову та стягнення з відповідача матеріальної та моральної шкоди.

Наведені в касаційній скарзі доводи висновків судів першої та апеляційної інстанції не спростовують і фактично зводяться до переоцінки доказів, що згідно зі статтею 400 ЦПК України на стадії перегляду справи у касаційному порядку не передбачено.

Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Суди першої та апеляційної інстанцій правильно встановили характер правовідносин між сторонами у справі та обґрунтовано застосував норми статей 22, 23, 322, 386, 1166, 1167, 1192 ЦК України, що регулюють спірні правовідносини, тому наявні підстави для залишення касаційної скарги без задоволення, а рішення без змін.

Враховуючи, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій слід залишити без змін, а скаргу без задоволення, суд касаційної інстанції не має підстав для зміни розподілу судових витрат, визначених судами попередніх інстанцій. Сторони не заявляли до відшкодування судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції.

Керуючись статтями 400, 409, 410, 416, 419, та підпунктом 4 пункту 1 розділу ХIII "Перехідні положення" ЦПК України (1618-15) ,

Постановив:

Касаційну скаргу ОСОБА_11 залишити без задоволення.

Рішення Ленінського районного суду міста Запоріжжя від 11 лютого 2016 року та ухвалу апеляційного суду Запорізької області від 04 травня 2016 року залишити без змін.