розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу Київського міського центру зайнятості на рішення Оболонського районного суду м. Києва від 18 вересня 2017 року в складі судді Васалатія К. А. та ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 21 листопада 2017 року в складі колегії суддів: Махлай Л. Д., Мазурик О. Ф., Кравець В. А.,

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII "Перехідні положення" ЦПК України (1618-15) у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" (2147а-19) касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У квітні 2016 року Київський міський центр зайнятості звернувся до суду з позовом до ОСОБА_4, за участю третьої особи - Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, про стягнення коштів

Позовна заява мотивована тим, що 12 листопада 2014 року ОСОБА_4 звернувся до Оболонського районного центру зайнятості м. Києва із заявою про надання йому статусу безробітного та призначення допомоги з безробіття.

Відповідно до Закону України "Про зайнятість населення" (5067-17) та на підставі заяви відповідача йому надано статус безробітного та призначено допомогу з безробіття згідно з Законом України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" (1533-14) . Проте в період перебування на обліку в Оболонському районному центрі зайнятості м. Києва відповідач перебував у трудових відносинах з Товариством з обмеженою відповідальністю "Гуд-Лайн" (далі - ТОВ "Гуд-Лайн") та отримував дохід. Відтак відповідач незаконно отримав 26 639,08 грн виплат від центру зайнятості.

Рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 18 вересня 2017 року у задоволенні позову відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що докази, надані позивачем, стосуються ОСОБА_6, отже, позовні вимоги не доведені належними та допустимими доказами.

Ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 21 листопада 2017 року рішення Оболонського районного суду м. Києва від 18 вересня 2017 року залишено без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції мотивована тим, що рішення суду першої інстанції ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги правильність висновків суду не спростовують.

У касаційній скарзі Київський міський центр зайнятості просить зазначені судові рішення скасувати, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Касаційна скарга мотивована тим, що у відомостях, наданих до Пенсійного фонду України, зазначено ідентифікаційний номер позивача, тому слід вважати, що позивач працював у ТОВ "Гуд-Лайн", перебування відповідача у трудових відносинах з ТОВ "Гуд-Лайн" з 01 грудня 2014 року підтверджено актом від 06 листопада 2015 року № 493, складеним Оболонським районним центром зайнятості, тому відповідач втратив статус безробітного та не мав права на отримання допомоги.

ОСОБА_4 надав відзив на касаційну скаргу, в якому зазначає, що рішення судів попередніх інстанцій є законними і обґрунтованими, висновки судів відповідають встановленим обставинам справи, підстав для їх скасування немає.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Суд установив, що 12 листопада 2014 року ОСОБА_4 звернувся до Оболонського районного центру зайнятості в м. Києві із заявою про надання статусу безробітного та призначення допомоги з безробіття.

Наказом Оболонського районного центру зайнятості від 12 листопада 2014 року № НТ141112 відповідно до статті 43 Закону України "Про зайнятість населення" та на підставі заяви ОСОБА_4 надано статус безробітного та призначено допомогу з безробіття згідно зі статтями 22, 23 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття".

Наказом Оболонського районного центру зайнятості від 16 листопада 2015 року № 335 прийнято рішення про повернення ОСОБА_4 незаконно отриманих коштів у сумі 26 639,08 грн.

17 листопада 2015 року відповідачу направлено лист-повідомлення з пропозицією повернути кошти, проте вимога залишена без виконання.

Згідно з трудовою книжкою ОСОБА_4 з грудня 2014 року до листопада 2015 року не працював.

Відповідно до пункту 2 частини першої, частини третьої статті 44 Закону України "Про зайнятість населення" зареєстровані безробітні мають право на матеріальне забезпечення на випадок безробіття та соціальні послуги відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" (1533-14) та цього Закону. Відповідальність за достовірність поданих до територіального органу центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, даних та документів, на підставі яких приймається рішення щодо реєстрації безробітного та призначення матеріального забезпечення, надання соціальних послуг, покладається на зареєстрованого безробітного.

Підстави припинення реєстрації безробітного викладені у статті 45 цього Закону. Однією з таких підстав є встановлення факту виконання безробітним оплачуваної роботи (надання послуг).

Відповідно до частин другої, третьої статті 36 Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" застраховані особи, зареєстровані в установленому порядку як безробітні, зобов'язані своєчасно подавати відомості про обставини, що впливають на умови виплати їм забезпечення та надання соціальних послуг. Сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов'язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.

За обставинами справи відомо, що ОСОБА_4 12 листопада 2014 року подав до Оболонського районного центру зайнятості в м. Києві заяву про надання статусу безробітного.

Наказом Оболонського районного центру зайнятості від 12 листопада 2014 року ОСОБА_4 надано статус безробітного.

Наказом Оболонського районного центру зайнятості від 19 листопада 2014 року ОСОБА_4 призначено допомогу з безробіття.

Наказом Оболонського районного центру зайнятості від 10 листопада 2015 року ОСОБА_4 припинено виплату допомоги з безробіття.

За період з грудня 2014 року до листопада 2015 року ОСОБА_4 отримав допомогу з безробіття на загальну суму 26 639,08 грн.

Підставою припинення виплати допомоги з безробіття став акт Оболонського районного центру зайнятості від 06 листопада 2015 року № 493 розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення, згідно з яким ОСОБА_4 у період отримання допомоги з безробіття працював у ТОВ "Гуд-Лайн" та отримував доходи з грудня 2014 року до березня 2015 року.

Зазначений акт надано як доказ обґрунтованості позовних вимог. Будь-яких інших доказів, наприклад, виписки з наказів про зарахування на роботу, трудовий чи інший договір, відомості про заробітну плату тощо надано не було.

Відповідно частин першої, четвертої статті 60 ЦПК України 2004 року кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Акт Оболонського районного центру зайнятості від 06 листопада 2015 року № 493 про те, що ОСОБА_4 у період отримання допомоги з безробіття отримував доходи у ТОВ "Гуд-Лайн" ґрунтується на файлах обміну Державної податкової адміністрації за четвертий квартал 2014 року та перший квартал 2015 року. Разом з тим у цих файлах зазначено про особу ОСОБА_6, а не ОСОБА_4.

Відповідач зазначав на те, що ніколи не працював у ТОВ "Гуд-Лайн" та не отримував у цьому товаристві будь-яких доходів. 29 жовтня 2015 року він звернувся до управління Пенсійного фонду Дніпровського району із заявою про анулювання зарахованих на його ім'я платежів до Пенсійного фонду України, вказуючи, що він не працював у ТОВ "Гуд-Лайн" та виплати стосуються ОСОБА_6, а не його.

Оскільки докази, надані позивачем стосуються ОСОБА_6, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, правильно виходив з того, що позовні вимоги не доведені належними та допустимими доказами.

Посилання представника позивача на те, що у відомостях, наданих до Пенсійного фонду України, зазначено ідентифікаційний номер позивача, тому слід вважати, що позивач працював у ТОВ "Гуд-Лайн", є припущенням. Позивач не проводив перевірку у ТОВ "Гуд-Лайн" для встановлення такого факту, пославшись на те, що таке підприємство за юридичною адресою відсутнє.

Суд касаційної інстанції вважає, що висновки судів відповідають та не суперечать обставинам, що мають значення для справи, судами правильно застосовано закон, який підлягав до застосування, тому підстав для скасування судових рішень немає.

Доводи касаційної скарги на законність судових рішень не впливають та зводяться до переоцінки доказів, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції згідно зі статтею 400 ЦПК України.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Ураховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу залишити без задоволення, судові рішення - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.