розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_5, подану представником ОСОБА_6, на рішення Деснянського районного суду міста Києва від 11 травня 2018 року у складі судді Лісовської О. В. та постанову Апеляційного суду міста Києва від 18 липня 2018 року у складі колегії суддів: Мараєвої Н. Є., Андрієнко А. М., Заришняк Г. М.,

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У березні 2017 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом, у якому з урахуванням уточнень просив зобов'язати ОСОБА_5 не чинити йому перешкоди у спілкуванні з малолітнім сином ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, встановити порядок його участі у вихованні та спілкуванні з сином ОСОБА_7 за таким графіком: до досягнення дитиною п'ятирічного віку (до ІНФОРМАЦІЯ_2):

- кожної середи з 17 год. 00 хв. до 20 год. 00 хв. (без присутності матері);

- з 17 год. 00 хв. кожної п'ятниці до 20 год. 00 хв. кожної суботи (без присутності матері);

- щорічно 29 липня з 10 год. 00 хв. до 20 год. 00 хв. (без присутності матері);

- щорічно 02 та 08 січня з 10 год. 00 хв. до 20 год. 00 хв.(без присутності матері);

- щорічно 14 днів поспіль у період з 01 червня до 01 вересня для спільного літнього відпочинку та оздоровлення дитини (без присутності матері).

З часу досягнення дитиною п'ятирічного віку (з ІНФОРМАЦІЯ_2) і до досягнення дитиною 14-річного віку (до 28 липня 2028 року):

- кожної середи з 17 год. 00 хв. до 20 год. 00 хв. (без присутності матері);

- з 17 год. 00 хв. кожної першої та третьої п'ятниці місяця до 18 год. 00 хв. кожної першої та третьої неділі місяця (без присутності матері);

- щорічно по три дні поспіль у період шкільних весняних та осінніх канікул (без присутності матері);

- щорічно по сім днів поспіль у період шкільних зимових канікул (без присутності матері);

- щорічно 21 день поспіль у період шкільних літніх канікул (без присутності матері);

- щорічно 29 липня з 10 год. 00 хв. до 20 год. 00 хв. (без присутності матері).

Свої вимоги обґрунтовував тим, що з 26 жовтня 2013 року він перебуває з ОСОБА_5 у зареєстрованому шлюбі, від якого мають неповнолітнього сина ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1.

15 грудня 2016 року відповідач разом із сином поїхала до своїх батьків і додому не повернулась, уникає будь-якого спілкування, не відповідає на телефонні дзвінки та смс-повідомлення, не надає інформацію про сина, стан його здоров'я та розвиток.

12 січня 2017 року він звернувся до Служби у справах дітей Деснянської районної у місті Києві державної адміністрації з заявою з приводу проведення бесіди з відповідачкою щодо перешкод у спілкуванні з дитиною, але до теперішнього часу це питання не вирішено.

На підставі викладеного просив позов задовольнити.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Деснянського районного суду міста Києва від 11 травня 2018 року позовні вимоги ОСОБА_4 задоволено частково.

Зобов'язано ОСОБА_5 не чинити ОСОБА_4 перешкоди у спілкуванні з малолітнім сином ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Встановлено порядок участі батька ОСОБА_4 у вихованні та спілкуванні з сином ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, за таким графіком: до досягнення дитиною п'ятирічного віку (до ІНФОРМАЦІЯ_2):

- кожної середи з 17 го. 00 хв. до 20 год. 00 хв. у присутності матері;

- кожної п'ятниці з 17 год. 00 хв. до 20 год. 00 хв. у присутності матері;

- щорічно 29 липня з 10 год. 00 хв. до 20 год. 00 хв. у присутності матері;

- щорічно 02 та 08 січня з 10 год.00 хв. до 20 год. 00 хв. у присутності матері.

3 часу досягнення дитиною п'ятирічного віку (з ІНФОРМАЦІЯ_2) і до досягнення дитиною 14-річного віку (до ІНФОРМАЦІЯ_3):

- кожної середи з 17 год. 00 хв. до 20 год. 00 хв. (без присутності матері);

- щорічно по три дні поспіль у період шкільних весняних та осінніх канікул (без присутності матері, але за попереднім погодженням з матір'ю);

- щорічно по сім днів поспіль у період шкільних зимових канікул (без присутності матері, але за попереднім погодженням з матір'ю);

- щорічно 21 день поспіль у період шкільних літніх канікул (без присутності матері, але за попереднім погодженням з матір'ю);

- щорічно 29 липня з 10 год. 00 хв. до 20 год. 00 хв. (без присутності матері).

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Суд першої інстанції виходив із того, що такий спосіб участі батька у вихованні та спілкуванні з сином відповідає інтересам дитини, вимогам чинного законодавства та нормам міжнародного права, позитивно впливатиме на психологічний стан і розвиток дитини.

Короткий зміст ухвали суду апеляційної інстанції

Постановою Апеляційного суду міста Києва від 18 липня 2018 року рішення Деснянського районного суду міста Києва від 11 травня 2018 року залишено без змін.

Залишаючи без задоволення апеляційну скаргу ОСОБА_5, суд апеляційної інстанції погодився з висновком суду першої інстанції.

Аргументи учасників справи

Короткий зміст та узагальнюючі доводи особи, яка подала касаційну скаргу

ОСОБА_5 через свого представника ОСОБА_9 подала касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами обох інстанції норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення, справу направити на новий судовий розгляд.

Позивач, як батько, не довів, що він ужив усіх заходів для того, щоб порозумітися з матір'ю дитини і добровільно вирішити питання, пов'язані з вихованням дитини.

Крім того, суди не врахували, що відповідно до консультативного висновку психолога дитині рекомендований щоденний домашній режим.

Відзив/заперечення на касаційну скаргу на надходили

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди встановили, що ОСОБА_4 та ОСОБА_5 перебувають у зареєстрованому шлюбі з 26 жовтня 2013 року, у якому ІНФОРМАЦІЯ_1 народився син ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1

Після припинення спільного проживання за згодою сторін малолітній ОСОБА_7 проживає разом із матір'ю ОСОБА_5 у квартирі АДРЕСА_1

ОСОБА_4 працює інженером І категорії в інституті "Укрдіпробудміст", за місцем роботи та місцем проживання (АДРЕСА_2) характеризується позитивно.

У лютому 2017 року позивач звертався до директора Київського міського центру дитини із заявою про проведення сімейної медіації, яка проведена не була через відмову відповідача.

Згідно з актом обстеження умов проживання, складеним 17 травня 2017 року Службою у справах дітей Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації, у квартирі батька створені всі умови для перебування дитини.

Через відмову відповідача допустити працівників Служби у справах дітей Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації, обстеження умов проживання дитини за місцем проживання матері у квартирі АДРЕСА_1 не проводилось.

Згідно з медичними документами, наданими під час розгляду справи, малолітній ОСОБА_7 часто хворіє, перебуває під наглядом лікарів, у тому числі лікаря-невропатолога. Відповідно до Консультативного висновку психолога від 11 жовтня 2017 року дитині сторін надано відповідні рекомендації, а саме: щоденний домашній режим, за рахунок високого рівня прив'язаності до матері - всі знайомства, заняття проводити в її присутності для запобігання розвитку істеричних розладів та стресових станів; систематичний огляд невролога.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги та скасування оскаржуваних судових рішень.

Суд перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених в суді першої інстанції.

Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Наведені в касаційній скарзі доводи не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосування норм права

Спірні правовідносини регулюються Сімейним кодексом України (2947-14) (далі - СК України) та Законом України "Про охорону дитинства" (2402-14) .

Мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини (стаття 141 СК України).

Мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежене законом (стаття 153 СК України).

Згідно з частинами другою та третьою статті 157 СК України той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов'язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.

Якщо той із батьків, з ким проживає дитина, чинить перешкоди тому з батьків, хто проживає окремо, у спілкуванні з дитиною та у її вихованні, зокрема якщо він ухиляється від виконання рішення органу опіки та піклування, другий із батьків має право звернутися до суду з позовом про усунення цих перешкод. Суд визначає способи участі одного з батьків у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце та час їхнього спілкування (частини перша, друга статті 159 СК України).

Відповідно до частин першої та другої статті 15 Закону України "Про охорону дитинства" дитина, яка проживає окремо від батьків або одного з них, має право на підтримання з ними регулярних особистих стосунків і прямих контактів. Батьки, які проживають окремо від дитини, зобов'язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини.

Системний аналіз наведених норм матеріального права дає підстави вважати, що батько, який проживає окремо від дитини, також має право на особисте спілкування з нею, а мати не має права перешкоджати батьку спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.

У частині першій статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року (ратифікована Україною 27 лютого 1991 року, дата набуття чинності для України - 27 вересня 1991 року) визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питанням соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Європейський суд з прав людини зауважує, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. (HUNT v. UKRAINE, № 31111/04, 54, ЄСПЛ, від 07 грудня 2006 року). При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв'язків із сім'єю, крім випадків, коли сім'я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (MAMCHUR v. UKRAINE, № 10383/09, 100, ЄСПЛ, від 16 липня 2015 року).

Принцип "найкращих інтересів дитини" є пріоритетним при вирішенні справ цієї категорії.

Тлумачення статті 159 СК України свідчить, що позов про усунення перешкод у вихованні дитини і спілкуванні з нею - є позовом про заборону поведінки особи, яка чинить перешкоди іншій особі у здійсненні нею свого права.

Відповідно до частини другої статті 159 СК України суд визначає способи участі одного з батьків у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце та час їхнього спілкування.

Встановивши наявність перешкод у вільному спілкуванні між батьком та сином, враховуючи рівні права батьків на участь у вихованні дітей та виходячи з інтересів дитини, врахувавши висновок від 19 червня 2017 року Деснянської районної у місті Києві державної адміністрація, на яку покладені повноваження органу опіки та піклування, Консультативний висновок психолога від 11 жовтня 2017 року, вимоги статей 157, 158 СК України, суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, дійшов правильного висновку про зобов'язання відповідача не чинити позивачу перешкод у спілкуванні з сином та про визначення способів участі батька у вихованні і спілкуванні з дитиною шляхом встановлення систематичних побачень, спільного відпочинку і проведення свят.

Час, місце і періодичність побачень суд визначив з урахуванням віку дитини та вірно вважав за необхідне до досягнення нею п'ятирічного віку встановити графік спілкування батька з сином у присутності матері.

Колегія суддів погоджується з висновками судів про те, що такий спосіб участі батька у вихованні дитини та спілкуванні з ним у повній мірі відповідатиме інтересам як батьків, так і дитини, а також є достатнім для забезпечення участі батька у процесі виховання сина. Відповідач не довела, що спілкування батька з дитиною перешкоджатиме нормальному її розвитку.

Посилання у скарзі на те, що позивач, як батько, не довів, що він ужив усіх заходів для того, щоб порозумітися з матір'ю дитини з питань виховання дитини, колегія суддів відхиляє, оскільки вказані обставини не були предметом спору, а тому не підлягали доведенню.

Доводи скарги ОСОБА_5 про те, що при визначенні способу участі батька у вихованні і спілкуванні з малолітнім сином суди не взяли до увагиКонсультативний висновок психолога від 11 жовтня 2017 року, є безпідставними, оскільки вказаний висновок був врахований судами під час розгляду справи.

19 червня 2017 року Деснянська районна у місті Києві державної адміністрація, на яку покладені повноваження органу опіки та піклування, надала висновок про участь батька у вихованні малолітньої дитини, заслухавши пояснення батька, беручи до уваги відсутність будь-якого іншого запропонованого матір'ю дитини графіку зустрічей батька з сином, а також, враховуючи інтереси дитини. При цьому, при наданні цього висновку орган опіки та піклування керувався статтями 19, 158 СК України, Постановою Кабінету Міністрів від 24 вересня 2008 року № 866 "Питання діяльності органів опіки та піклування, пов'язаної із захистом прав дитини" (866-2008-п) , тому колегія суддів відхиляє доводи скарги з цього приводу.

Інші аргументи касаційної скарги є аналогічними доводам, викладеним в його апеляційній скарзі, та не спростовують висновків судів першої та апеляційної інстанцій, обґрунтовано викладених у мотивувальній частині судових рішень, та зводяться до переоцінки доказів та незгоди заявників з висновками судів попередніх інстанцій щодо їх оцінки.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободзобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржені судові рішення відповідають критерію обґрунтованості судового рішення.

Висновки за результатами розгляду касаційних скарг

За правилами статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, перевіривши доводи касаційних скарг, колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду дійшла висновку про залишення без задоволення касаційної скарги та залишення без змін рішення Деснянського районного суду міста Києва від 11 травня 2018 року та постанови Апеляційного суду міста Києва від 18 липня 2018 року, оскільки судові рішення є законними та обґрунтованими.