розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_7, подану представником - ОСОБА_8, на заочне рішення Миколаївського районного суду Львівської області від 19 жовтня 2017 року у складі судді Карбовніка І. М. та постанову Апеляційного суду Львівської області від 11 травня 2018 року у складі колегії суддів: Павлишина О. Ф., Мікуш Ю. Р., Приколоти Т. І.,

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У квітні 2017 року ОСОБА_4 та ОСОБА_5 звернулися до суду з позовом до ОСОБА_7 про стягнення суми боргу.

Позовна заява мотивована тим, що 05 липня 2013 року між ними

та ОСОБА_7, від імені якої діяв ОСОБА_9, укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки, який посвідчено приватним нотаріусом Миколаївського районного нотаріального округу Львівської області Алєксєєвою Г.М., зареєстрований у реєстрі за № 1009. Предметом договору була земельна ділянка площею 0,093 га, яка належить продавцям на праві спільної сумісної власності, кадастровий номер НОМЕР_1, надана для будівництва і обслуговування житлового будинку, місце знаходження якої: АДРЕСА_1

Продаж вказаної земельної ділянки було здійснено за 255 000,00 грн, що на день підписання вказаного договору становило 24 570,95 євро (з розрахунку 1 євро - 10,378111 грн) відповідно до довідки АТ "Ощадбанк" від 05 липня 2013 року № 353. Покупець (в особі представника) оплатив до підписання договору 05 липня 2013 року 25 000,00 грн, що еквівалентно - 2 408,92 євро. Кошти у сумі 230 000,00 грн, що еквівалентно - 22 162,03 євро, мали бути сплачені до 01 жовтня 2016 року представником покупця ОСОБА_9

Зазначали, що ОСОБА_7 та її представник - ОСОБА_9 не провели з ними розрахунку згідно умов вказаного договору купівлі-продажу.

Ураховуючи зазначене,ОСОБА_4 та ОСОБА_5 просили суд стягнути з ОСОБА_7 на їх користь заборгованість у розмірі

22 000,00 євро, що еквівалентно - 639 980 грн.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Заочним рішенням Миколаївського районного суду Львівської області

від 19 жовтня 2017 року позов ОСОБА_4 та ОСОБА_5 задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_4 та

ОСОБА_5 22 000,00 євро, що еквівалентно згідно курсу Національного банку України 639 980,00 грн.

Рішення районного суду мотивовано тим, що ОСОБА_7 належним чином умови договору купівлі-продажу земельної ділянки від 05 липня 2013 року не виконала, грошові кошти у сумі 230 000,00 грн, що еквівалентно -

22 162,03 євро до 01 жовтня 2016 року позивачам не повернув, тому позовні вимоги ОСОБА_4 та ОСОБА_5 про стягнення з останньої заборгованість у розмірі 22 000,00 євро, що еквівалентно -

639 980 грн визнавобґрунтованими.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Апеляційного суду Львівської області від 11 травня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_7 залишено без задоволення. Рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_4 та ОСОБА_5, оскільки відповідач належним чином умови договору купівлі-продажу земельної ділянки від 05 липня 2013 року не виконував, розрахунку згідно умов цього договору повністю не провів, тому позов про стягнення несплаченої за указаним договором суми є обґрунтованим.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі, поданій у липні 2017 року до Верховного Суду,

ОСОБА_7, в особі представника - ОСОБА_8, посилаючись

на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просила скасувати судові рішення та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду

від 24 вересня 2018 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребуваноцивільну справу № 447/1020/17 із Миколаївського районного суду Львівської області та зупинено виконання заочного рішення Миколаївського районного суду Львівської області від 19 жовтня 2017 року до закінчення касаційного провадження.

У жовтні 2018 року справа надійшла до Верховного Суду.

Відповідно до статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що оскаржувані судові рішення

є необґрунтованими, оскільки суди не встановили змісту договору купівлі-продажу земельної ділянки від 05 липня 2013 року, зокрема: пунктів 3, 4, 5, 6 які стосуються предмета купівлі-продажу та в яких зазначено національну валюту - гривню, як валюту визначення ціни предмета договору купівлі-продажу земельної ділянки.

Вважала, що суди безпідставно застосували до спірних правовідносин положення частини другої статті 533 ЦК України.

Зазначала, що у пункті 23 цього договору купівлі-продажу не зазначено

про роз'яснення нотаріусом сторонам договору змісту статті 533 ЦК України, як закону, яким передбачено розрахунок по зобов'язаннях із застосуванням

грошового еквіваленту в іноземній валюті.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У жовтні 2018 року до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу ОСОБА_4 та ОСОБА_5, у якому вони просили касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення залишити без змін.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

05 липня 2013 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 та

ОСОБА_7, в особі її представника - ОСОБА_9 укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки, площею 0,093 га, кадастровий номер НОМЕР_1, наданої для будівництва і обслуговування житлового будинку, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, який посвідчено приватним нотаріусом Миколаївського районного нотаріального округу Львівської області Алєксєєвою Г.М., зареєстрований у реєстрі за № 1009 (а.с. 7-8).

Відповідно до пункту 4 зазначеного договору купівлі-продажу земельної ділянки продаж за домовленістю сторін вчинено за 255 000,00 грн, що на день підписання цього договору становило 24 570,95 євро.

Згідно з пунктом 5 цього договору покупець (в особі представника) оплатив продавцям в особі ОСОБА_4 до підписання договору 05 липня 2013 року 25 000,00 грн, що складають - 2 408,92 євро.

У пункті 6 вказаного договору зазначено, що кошти у сумі 230 000,00 грн,

що складають 22 162,03 євро, будуть сплачені продавцям в особі одного

з продавців до 01 жовтня 2016 року представником покупця ОСОБА_9

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга задоволенню не підлягає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин першої та другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення судів ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Згідно зі статтею 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов

та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог,

що звичайно ставляться.

Згідно зі статтею 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 539 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Суди попередніх інстанцій повно та всебічно з'ясувавши обставини

справи, дійшли правильного висновку про те, що позовні вимоги

ОСОБА_4 та ОСОБА_5 є обґрунтованими, оскільки кошти у сумі 230 000,00 грн, що складають - 22 162,03 євро покупець

ОСОБА_7, відповідно до пункту 6 спірного договору купівлі-продажу земельної ділянки до 01 жовтня 2016 року, не сплатила, а, отже, вірним

є висновок про стягнення 22 000,00 євро, що еквівалентно - 639 980 грн

з покупця на користь позивачів, продавців за договором.

Згідно зі статтею 99 Конституції України грошовою одиницею України

є гривня. Гривня є законним платіжним засобом на території України. Іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом (частини перша, друга статті 192 ЦК України).

Відповідно до статті 524 ЦК України зобов'язання має бути виражене

у грошовій одиниці України - гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті.

Згідно з частиною першої статті 533 ЦК України грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях.

Отже, гривня як національна валюта вважається єдиним законним платіжним засобом на території України.

Разом з тим частина друга статті 533 ЦК України допускає, що сторони можуть визначити в грошовому зобов'язанні грошовий еквівалент

в іноземній валюті.

У такому разі сума, що підлягає сплаті за зобов'язанням, визначається

в гривнях за офіційним курсом Національного банку України, встановленим для відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не передбачений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Вказаний правовий висновок міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30 травня 2018 року у справі № 750/8676/15-ц (провадження № 14-79цс18).

Посилання у касаційній скарзі ОСОБА_7 на те, що суди не дали оцінку змісту договору купівлі-продажу земельної ділянки від 05 липня 2013 року, зокрема його пунктам, які стосуються предмета купівлі-продажу, в яких зазначено національну валюту - гривню, як валюту визначення ціни предмета договору купівлі-продажу земельної ділянки є необґрунтованими, оскільки вони були предметом дослідження судами попередніх інстанцій і їм надана належна правова оцінка.

Інші доводи касаційної скарги висновки судів першої та апеляційної інстанцій не спростовують, на законність судових рішень не впливають,

а направлені на переоцінку доказів, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції. При вирішенні вказаної справи судом правильно визначено характер правовідносин між сторонами, вірно застосовано закон, що їх регулює.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_7, подану представником - ОСОБА_8, залишити без задоволення.

Заочне рішення Миколаївського районного суду Львівської області

від 19 жовтня 2017 року та постанову Апеляційного суду Львівської області від 11 травня 2018 року залишити без змін.

Поновити виконання заочного рішення Миколаївського районного суду Львівської області від 19 жовтня 2017 року.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.