розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу Тернопільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області на рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області, у складі судді Стельмащука П. Я., від 24 квітня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Тернопільської області, у складі колегії суддів: Парандюк Т. С., Дикун С. І., Храпак Н. М., від 23 травня 2017 року.

Короткий зміст позовних вимог

У січні 2017 року Тернопільське об'єднане управління Пенсійного фонду України Тернопільської області звернулося до суду із позовом до ОСОБА_4 про стягнення безпідставно набутих коштів.

Свої вимоги позивач мотивував тим, що кошти у розмірі 7 779, 09 грн були виплачені ОСОБА_4 за період з 01 грудня 2013 року по 31 жовтня 2015 року як переплата пенсії. Однак, зазначені виплати здійснені внаслідок рахункової помилки (невідповідність розпорядження від 04 квітня 2014 року і протоколу 09 квітня 2014 року нарахування згідно програмного забезпечення АСОПД/КОМТЕХ). Тому сума виплаченої ОСОБА_4 пенсії за вказаний період є нею безпідставно набутою та підлягає поверненню.

Із урахуванням зазначеного, Тернопільське об'єднане управління Пенсійного фонду України Тернопільської області просило позов задовольнити, стягнути з відповідача 7 779, 09 грн безпідставно набутих коштів.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 24 квітня 2017 року у задоволені позову Тернопільського об'єднаного управління Пенсійного фонду Тернопільської області відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що при вирішенні справи не встановлено факту недобросовісного набуття ОСОБА_4 коштів у розмірі 7 779, 09 грн, які є пенсійною виплатою, також не встановлено наявності рахункової помилки з боку позивача, а тому відповідно до вимог статті 1215 ЦК України зазначена сума поверненню не підлягає.

Короткий зміст ухвали суду апеляційної інстанції

Ухвалою Апеляційного суду Тернопільської області від 23 травня 2017 року апеляційну скаргу Тернопільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області відхилено, а рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської областівід 24 квітня 2017 року залишено без змін.

Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що районний суд дійшов правильного та обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог, оскільки позивачем не доведено наявності рахункової помилки, а навпаки визнано допущення помилки працівниками фонду в застосуванні Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" № 213 -VIII від 02 березня 2015 (213-19) року.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та доводи особи, яка подала касаційну скаргу

У червні 2017 року Тернопільське об'єднане управління Пенсійного фонду України Тернопільської області подало до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 24 квітня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Тернопільської області від 23 травня 2017 року і ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга мотивована тим, що судами попередніх інстанцій при вирішенні спору неправильно застосовано положення статей 1212, 1215 ЦК України, статті 50 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". Судами безпідставно не стягнуто із відповідача переплату пенсії у розмірі 7 779, 07 грн, нараховану внаслідок рахункової помилки.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 19 червня 2017 року відкрито касаційне провадження у справі.

Статтею 383 ЦПК України, в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" (2147а-19) (далі - ЦПК України (1618-15) ), що набув чинності 15 грудня 2017 року, визначено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Відповідно до пункту 4 Перехідних положень ЦПК України (1618-15) касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Відзив (заперечення) на касаційну скаргу не подано

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Відповідно до протоколів від 09 квітня 2014 року та 23 листопада 2015 року про пенсійні виплати ОСОБА_4 було здійснено перерахунок пенсійних виплат та нараховано борг у розмірі 7 779, 09 грн.

Відповідно до розпорядження начальника Тернопільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області від 24 березня 2016 року ОСОБА_4, яка одержує пенсію по інвалідності 3 групи у розмірі 1 102, 03 грн на місяць, встановлено суму переплати у розмірі 7 779, 07 грн, яка утворилася за період з 01 грудня 2013 року по 31 жовтня 2015 року у зв'язку із невідповідністю розпорядження від 04 квітня 2014 року і протоколу від 09 квітня 2014 року щодо нарахування пенсії згідно програмного забезпечення АСОПД/КОМТЕХ за відсутності винних дій працівників управління.

Позиція Верховного Суду

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Положеннями статей 1212, 1215 ЦК України передбачено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Не підлягає поверненню безпідставно набуті, зокрема, заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача.

При цьому правильність виконаних розрахунків, за якими була проведена виплата, а також добросовісність набувача презюмуються.

Згідно з частиною першою статті 50 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" суми пенсій, виплачені надміру внаслідок зловживань з боку пенсіонера або подання страхувальником недостовірних даних, можуть бути повернуті пенсіонером добровільно або стягуються на підставі рішень територіальних органів Пенсійного фонду чи в судовому порядку.

Тобто, механізм повернення надміру сплачених сум пенсій передбачає стягнення зазначених сум лише у випадку, якщо така надмірна сплата відбулась з вини пенсіонера, а саме через його зловживання чи недобросовісну поведінку.

Згідно положень статті 57 ЦПК України, 2004 року, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів.

Відповідно до статті 60 ЦПК України, 2004 року, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу свої вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, враховуючи вказані норми матеріального права, встановивши фактичні обставини справи, які мають суттєве значення для її вирішення, дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог, оскільки позивачем не доведено факту недобросовісного набуття відповідачем коштів, а також допущення рахункової помилки зі сторони позивача.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено відсутність двох обов'язкових складових, за наявності яких відповідно до вимог статті 1215 ЦК України та статті 50 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" можливе повернення безпідставно виплаченої пенсії, а саме: рахункової помилки з боку позивача і недобросовісності, зловживань з боку відповідача.

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що оскаржені судові рішення ухвалені без додержання норм матеріального і процесуального права та зводяться до переоцінки доказів у справі, що відповідно до положень статті 400 ЦПК України, знаходиться поза межами повноважень Верховного Суду.

Колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій. Судами правильно застосовано норми матеріального та процесуального права, зроблені обґрунтовані висновки про задоволення позовних вимог на підставі належним чином оцінених доказів, наданих сторонами (стаття 212 ЦПК України у редакції, чинній на момент розгляду справи).

Враховуючи наведене, встановивши відсутність підстав для скасування оскаржених судових рішень, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржені судові рішення - без змін.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Тернопільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області залишити без задоволення.

Рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 24 квітня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Тернопільської області від 23 травня 2017 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді	Є. В. Синельников
	О. В. Білоконь
	С. Ф. Хопта