розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 19 січня 2018 року у складі судді Кушнір С. І. та постанову Апеляційного суду м. Києва від 19 квітня

2018 року у складі колегії суддів: Рубан С. М., Желепи О. В., Іванченка М. М.,

Короткий зміст позовних вимог

У травні 2017 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Приватного акціонерного товариства "Золотоніський машинобудівний завод" (далі - ПрАТ "Золотоніський машинобудівний завод") про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

На обгрунтування позовних вимог зазначав, що з 10 грудня 2014 року він працював директором Публічного акціонерного товариства "Золотоніський машинобудівний завод імені І. І. Лепсе" (далі - ПАТ "Золотоніський машинобудівний завод імені І. І. Лепсе"), правонаступником якого є

ПрАТ "Золотоніський машинобудівний завод", на підставі контракту укладеного між ним та ПАТ "Золотоніський машинобудівний завод" в особі голови наглядової ради ОСОБА_5 Термін дії контракту з 10 грудня 2014 року по

12 грудня 2017 року.

25 квітня 2017 року він подав на ім'я голови наглядової ради заяву про звільнення із займаної посади з 26 квітня 2017 року за угодою сторін.

На засіданні наглядової ради ПАТ "Золотоніський машинобудівний завод імені

І. І. Лепсе" від 25 квітня 2017 року, заяву позивача про звільнення його із займаної посади з 26 квітня 2017 року задоволено.

26 квітня 2017 року головою наглядової ради ОСОБА_5 видано наказ №25-к, яким його звільнено з посади директора товариства з 26 квітня

2017 року за згодою сторін за пунктом 1 статті 36 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України (322-08) ).

Відповідно до Статуту товариства вирішення питання про дострокове припинення повноважень директора віднесено до виключної компетенції загальних зборів його акціонерів, а тому голова наглядової ради акціонерного товариства не наділений повноваженнями приймати рішення про звільнення директора товариства.

Посилаючись на те, що наказ про його звільнення прийнято з істотним порушенням трудового законодавства, позивач визнати його незаконним, поновити його на посаді директора ПАТ "Золотоніський машинобудівний завод імені І. І. Лепсе" з 27 квітня 2017 року та стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 19 січня 2018 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що підстави припинення повноважень голови та/або члена виконавчого органу встановлюються законом, статутом товариств, а також контрактом, укладеним з головою та/або членом виконавчого органу. Пункт 8.31.10 Статуту ПрАТ "Золотоніський машинобудівний завод", яким передбачено, що питання обрання та відкликання директора, прийняття рішення про дострокове припинення його повноважень належить до виключної компетенції загальних зборів акціонерів, необхідно розглядати у поєднанні з пунктом 10.6.3. Статуту, відповідно до якого повноваження директора достроково припиняються, зокрема, у разі подання до наглядової ради заяви про складення повноважень, що дає підстави стверджувати, що до виключної компетенції загальних зборів

ПрАТ "Золотоніський машинобудівний завод" віднесено прийняття рішення про дострокове припинення повноважень директора лише у разі визнання загальними зборами або наглядовою радою роботи директора незадовільною, що узгоджується із змістом пункту 6.3 контракту від 10 грудня 2014 року. Оскільки угода сторін (пункт 1 статті 36 КЗпП України) є самостійною підставою для припинення трудового договору, звільнення позивача на підставі поданої ним заяви за пунктом 1 статті 36 КЗпП України, є правомірним.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Апеляційного суду м. Києва від 19 квітня 2018 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_1- ОСОБА_2 залишено без задоволення, рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 19 січня

2018 року залишено без змін.

Залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, апеляційний суд виходив з того, що відповідно до пункту 8 частини другої статті 52 Закону України "Про акціонерні товариства" до виключної компетенції наглядової ради належить питання обрання та припинення повноважень голови і членів виконавчого органу, а відтак прийняте наглядовою радою рішення від 25 квітня 2017 року про звільнення ОСОБА_1 здійснено у межах повноважень, передбачених Статутом ПрАТ "Золотоніський машинобудівний завод" та Законом України "Про акціонерні товариства" (514-17) . Позивач самостійно прийняв рішення про дострокове припинення його повноважень, подавши відповідну заяву до наглядової ради товариства. Про добровільність прийняття рішення про звільнення ОСОБА_1 із займаної посади, свідчить також прийняття ним кадрового рішення щодо власного звільнення та покладення обов'язків директора товариства на заступника директора з виробництва

ПАТ "Золотоніський машинобудівний завод імені І. І. Лепсе" ОСОБА_6 (наказ № 26-к від 26 квітня 2017 року).

Узагальнені доводи касаційної скарги та аргументів інших учасників справи

У травні 2018 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2, у якій заявник просив скасувати рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 19 січня 2018 року та постанову Апеляційного суду м. Києва від 19 квітня 2018 року, і ухвалити нове рішення, яким позов ОСОБА_1 задовольнити в повному обсязі, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга обгрунтована посиланнями на те, що відповідно до підпункту 10.8.7 Статуту ПрАТ "Золотоніський машинобудівний завод" лише директор має повноваження у межах своєї компетенції видавати накази та розпорядження щодо діяльності товариства, тоді як голова наглядової ради таких повноважень немає.

У порушення приписів підпункту 8.31.10 Статуту товариства, положень частини другої, третьої статті 61 Закону України "Про акціонерні товариства", якими передбачено, що прийняття рішення про дострокове припинення повноважень директора належить до виключної компетенції загальних зборів учасників товариства, голова наглядової ради ПрАТ "Золотоніський машинобудівний завод" не оголосив про їх скликання протягом 10 днів з дня ухвалення протоколу № 3 наглядової ради від 25 квітня 2017 року, не вніс до порядку денного питання про переобрання директора товариства, що свідчить про порушення ним вимог Закону України "Про акціонерні товариства" (514-17) і Статуту, та є підставою для визнання незаконним наказу № 25-к від 26 квітня 2017 року про звільнення ОСОБА_1 з посади директора товариства і задоволення його позовних вимог у повному обсязі.

Крім того, суди попередніх інстанцій не надали належної оцінки показам

ОСОБА_1 допитаного як свідка, який пояснив, що заяву про звільнення він написав під тиском.

У відзиві на касаційну скаргу представник ПрАТ "Золотоніський машинобудівний завод" просив відхилити касаційну скаргу з підстав її необгрунтованості, посилаючись на те, що суди попередніх інстанцій дійшли правильних висновків про те, що звільнення позивача проведено з дотриманням вимог законодавства на підставі власноручно написаної ним заяви про звільнення за згодою сторін, яку не було відкликано позивачем у встановленим законом строк. Зауважив, що посилання на написання заяви про звільнення під тиском, не може бути підставою для скасування наказу № 25-к від 26 квітня 2017 року, оскільки вказаними обставинами позивач не обгрунтовував позовні вимоги, і не надав доказів на їх підтвердження. Звільнення позивача відбулося за загальними підставами припинення трудових відносин (стаття 36 КЗпП України), відповідно до пункту 6.2 контракту та у порядку, передбаченому підпунктом 10.6.1 Статуту товариства, яким визначено наглядову раду органом, уповноваженим на вирішення питання про дострокове складення повноважень директора товариства.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 31 травня 2018 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано матеріали справи.

Ухвалою Верховного Суду від 14 лютого 2019 року справу призначено до судового розгляду.

Згідно частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Установлені судами фактичні обставини справи

Судами попередніх інстанцій установлено, що 10 грудня 2014 року між

ПАТ "Золотоніський машинобудівний завод імені І. І. Лепсе" в особі голови наглядової ради ОСОБА_5 та ОСОБА_1 укладено контракт, відповідно до якого позивача прийнято на посаду директора товариства. Термін дії контракту з 10 грудня 2014 року по 12 грудня 2017 року .

25 квітня 2017 року ОСОБА_1, до закінчення терміну дії контракту, подав на ім'я голови наглядової ради ОСОБА_7 заяву про його звільнення із займаної посади за угодою сторін з 26 квітня 2017 року.

На засіданні наглядової ради ПАТ "Золотоніський машинобудівний завод імені

І. І. Лепсе" від 25 квітня 2017 року задоволено заяву ОСОБА_1 про звільнення його із займаної посади з 26 квітня 2017 року, на виконання зазначеного рішення наглядової ради головою наглядової ради ОСОБА_7 видано наказ № 25-к від 26 квітня 2017 року про звільнення ОСОБА_1 з посади директора на підставі пункту 1 статті 36 КЗпП України з 26 квітня

Позиція Верховного Суду та нормативно-правове обгрунтування

Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційних скарг, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 19 бересня 1994 року № 170 "Про впорядкування застосування контрактної форми трудового договору" установлено, що контрактна форма трудового договору застосовується до працівників при прийнятті (найманні) на роботу, лише у випадках, прямо передбачених законами.

За змістом статті 21 КЗпП України контракт є особливою формою трудового договору, в якому за угодою сторін можуть встановлюватися строк його дії, права, обов'язки і відповідальність сторін (в тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення і організації праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі достроково.

Пунктом 1 статті 36 КЗпП України передбачено, що трудовий договір припиняється за угодою сторін .

На працівників, з якими укладено контракт, поширюється законодавство про працю, що регулює відносини по трудовому договору, за винятком, встановленим для цієї форми трудового договору, що дає підстави для висновку, що їх трудовий договір може бути припинено й з

інших підстав, передбачених законодавством (статті 36, 39- 41 КЗпП України).

Пунктом 6.2. контракту визначено підстави його припинення, а пунктом 6.3. - підстави розірвання контракту з ініціативи Вищого органу товариства до закінчення строку його дії, зокрема керівник може бути звільнений з посади, а цей контракт розірваний з ініціативи Вищого органу товариства до закінчення строку його дії у випадку систематичного невиконання керівником обов'язків, покладених на нього пунктом 2.2. контракту або передбачених додатковими угодами до контракту.

Відповідно до пунктів 8, 9 частини другої статті 52 Закону України "Про акціонерні товариства", у редакції на дату звільнення позивача із займаної посади, питання обрання та припинення повноважень голови і членів виконавчого органу, встановлення розміру їх винагороди віднесено до виключної компетенції наглядової ради.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1, суди попередніх інстанцій обгрунтовано виходили з того, що звільнення позивача з посади директора товариства відбулося з дотриманням вимог Закону України "Про акціонерні товариства" (514-17) , умов контракту (пункт 6.2.) та Статуту товариства.

Доводи касаційної скарги про те, що відповідно до підпункту 8.31.10 Статуту товариства питання обрання та відкликання директора, прийняття рішення про дострокове припинення його повноважень належить до виключної компетенції його загальних зборів не є переконливими, оскільки, як правильно зауважили суди попередніх інстанцій, зазначене положення Статуту має оцінюватися у системному аналізі з підпунктом 8.31.10, а також положеннями розділу 6 "Зміни та умови розірвання контракту" контракту, що дає підстави для висновку, що дострокове розірвання контракту здійснюється Вищим органом товариства (загальними зборами учасників) з підстав невиконання керівником обов'язків покладених на нього контрактом.

Ураховуючи, що ОСОБА_1 добровільно звернувся із заявою про його звільнення за угодою сторін, суди мотивовано виходили з наявності повноважень наглядової ради на його звільнення.

Твердження представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 про те, що наказ

про звільнення позивача із займаної посади видано головою наглядової ради товариства з перевищенням повноважень, наданих йому Статутом товариства та Законом України "Про акціонерні товариства" (514-17) є неспроможними, оскільки наказ № 25-к від 26 квітня 2017 року прийнято у межах компетенції, визначеної Статутом ПрАТ "Золотоніський машинобудівний завод" на виконання рішення наглядової ради про задоволення заяви позивача про звільнення із займаної посади за угодою сторін.

Посилання заявника на те, що суди попередніх інстанцій не надали оцінки поясненням позивача, як свідка, про те що заява про звільнення була написана ним під тиском виходить за межі обгрунтувань позовної заяви, а тому не впливають на законність та обгрунтованість оскаржуваних судових рішень. До того ж, як правильно зазначив у відзиві на касаційну скаргу представник

ПрАТ "Золотоніський машинобудівний завод", заявник не надав жодних доказів на підтвердження зазначених обставин.

Таким чином, доводи касаційної скарги не спростовують правильність висновків судів попередніх інстанцій, фактично зводяться допереоцінки доказів, що знаходиться поза межами повноважень Верховного Суду, визначених статтею 400 ЦПК України.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Аналізуючи наведене, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2