П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 березня 2019 року

м. Київ

Справа № 766/6027/18

Провадження № 14-8цс19

Велика Палата Верховного Суду у складі:

судді-доповідача ЛященкоН.П.,

суддів Антонюк Н. О., Бакуліної С. В., Британчука В. В., Гудими Д. А., Данішевської В. І., Кібенко О. Р., Князєва В. С., Лобойка Л. М., Прокопенка О. Б., Рогач Л. І., Саприкіної І. В., Ситнік О. М., Ткачука О. С., Уркевича В. Ю., Яновської О. Г.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_3 на ухвалу Херсонського міського суду Херсонської області від 13 квітня 2018 року у складі судді Гаврилова Д. В. та постанову Апеляційного суду Херсонської області від 12 липня 2018 року у складі колегії суддів Семиженка Г. В., Базіль Л. В., Бугрика В. В. у цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до управління Міністерства внутрішніх справ України в Херсонській області про захист права власності,

ВСТАНОВИЛА:

У лютому 2018 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до Управління Міністерства внутрішніх справ України в Херсонській області (далі - УМВС України в Херсонській області) про захист права власності.

ОСОБА_3 зазначив, що наказом УМВС України в Херсонській області від 12 вересня 2001 року його було звільнено з органів внутрішніх справ України у відставку за віком.

У довідці про грошове забезпечення позивача, виданій УМВС України в Херсонській області для перерахунку пенсії, грошове забезпечення ОСОБА_3, з якого нараховується пенсія, було змінено шляхом виключення раніше встановлених видів надбавок.

Позивач вважав, що неврахування у перерахунку пенсії надбавок до посадового окладу є порушенням його права власності в розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (995_004) від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція). Просив суд поновити його порушене право власності шляхом зобов'язання УМВС України в Херсонській області видати нову довідку про грошове забезпечення станом на 1 січня 2016 року із зазначенням складових грошового забезпечення, а саме: посадового окладу в розмірі 2 тис. 600 грн, окладу за військове звання в розмірі 2 тис. грн, 50 % надбавки за вислугу років в розмірі 2 тис. 300 грн, 100 % надбавки у розмірі 1 тис. 684 грн, 15 % надбавки за таємність в розмірі 390 грн, 25 % надбавки за слідчу роботу в розмірі 1 тис. 725 грн, 50 % надбавки за особливі умови служби в розмірі 3 тис. 450 грн, 70 % надбавки за безперервну службу в розмірі 4 тис. 830 грн, 33,3 % премії в розмірі 2 тис. 297 грн 70 коп., а всього - 21 тис. 576 грн 70 коп. без обмеження максимального граничного розміру пенсії, встановленого законами України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" (3668-17) та "Про Державний бюджет на 2018 рік" (2246-19) , та направити її до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області для перерахунку пенсії позивача.

Ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області від 13 квітня 2018 року у відкритті провадження у справі за позовом ОСОБА_3 до УМВС України в Херсонській області відмовлено.

Ухвалу суду мотивовано тим, що позивач фактично просить визнати незаконною бездіяльність УМВС України в Херсонській області як суб'єкта владних повноважень, тому ці вимоги повинні розглядатися за нормами Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) (далі - КАС України (2747-15) ). Звернувшись у порядку цивільного судочинства, позивач неправильно обрав спосіб захисту.

Постановою Апеляційного суду Херсонської області від 12 липня 2018 року ухвалу Херсонського міського суду Херсонської області від 13 квітня 2018 року змінено, виключено з мотивувальної частини ухвали посилання про обрання ОСОБА_3 неправильного способу захисту, доповнено резолютивну частину ухвали роз'ясненням, що розгляд цієї справи віднесено до компетенції суду адміністративної юрисдикції. В іншій частині ухвалу суду першої інстанції залишено без змін.

Постанову апеляційного суду мотивовано тим, що ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до УМВС України в Херсонській області як суб'єкта владних повноважень з вимогою видати довідку про його грошове забезпечення як посадової особи публічної служби, а тому вказаний спір, який виник у публічно-правових відносинах, повинен розглядатися в порядку адміністративного судочинства.

У серпні 2018 року ОСОБА_3 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій просить скасувати ухвалу Херсонського міського суду Херсонської області від 13 квітня 2018 року та постанову Апеляційного суду Херсонської області від 12 липня 2018 року, а справу передати для продовження розгляду. Касаційну скаргу мотивовано порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права, зокрема вказується, що, незважаючи на обґрунтованість вимог позовної заяви, суди фактично не мотивували свої рішення, чим порушили право позивача на доступ до суду.

Ухвалою Верховного Суду від 31 серпня 2018 року відкрито касаційне провадження у справі, а ухвалою від 17 жовтня 2018 року справу призначено до судового розгляду.

Відповідно до частини шостої статті 403 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України (1618-15) ) справа підлягає передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду в усіх випадках, коли учасник справи оскаржує судове рішення з підстав порушення правил предметної чи суб'єктної юрисдикції.

Згідно із частинами першою та четвертою статті 404 ЦПК України питання про передачу справи на розгляд палати, об'єднаної палати або Великої Палати Верховного Суду вирішується судом за власною ініціативою або за клопотанням учасника справи. Про передачу справи на розгляд палати, об'єднаної палати або Великої Палати Верховного Суду суд постановляє ухвалу, зокрема, з обґрунтуванням підстав, визначених у частинах п'ятій або шостій статті 403 цього Кодексу.

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду ухвалою від 19 грудня 2018 року передав справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду з підстав порушення правил предметної юрисдикції.

Ухвалою Великої Палати Верховного Суду від 18 січня 2019 року зазначену справу прийнято до провадження та призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними в ній матеріалами (у письмовому провадженні).

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши наведені в касаційній скарзі доводи в межах підстав оскарження, встановлених частиною шостою статті 403 ЦПК України, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про те, що касаційна скарга є необґрунтованою та не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Згідно із частиною першою статті 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом установлено інший порядок судового провадження.

Вжитий у цій процесуальній нормі термін "суб'єкт владних повноважень" означає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхню посадову чи службову особу, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (пункт 7 частини першої статті 4 КАС України).

При цьому стаття 2 КАС України завданням адміністративного судочинства визначає справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

З аналізу наведених процесуальних норм убачається, що до адміністративної юрисдикції відноситься справа, яка виникає зі спору в публічно-правових відносинах, що стосується цих відносин, коли один з його учасників - суб'єкт владних повноважень здійснює владні управлінські функції, в цьому процесі або за його результатами владно впливає на фізичну чи юридичну особу та порушує їх права, свободи чи інтереси в межах публічно-правових відносин.

Натомість визначальні ознаки приватноправових відносин - це юридична рівність та майнова самостійність їх учасників, наявність майнового чи немайнового особистого інтересу суб'єкта. Спір буде мати приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням приватного права (як правило, майнового) певного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права призвели владні управлінські дії суб'єкта владних повноважень.

Порівняльний аналіз змісту статті 19 ЦПК України та статті 19 КАС у сукупності дає підстави для висновку про те, що при вирішенні питання про розмежування компетенції судів щодо розгляду адміністративних і цивільних справ у кожній конкретній справі недостатньо застосування виключно формального критерію - визначення суб'єктного складу спірних правовідносин (участь у них суб'єкта владних повноважень). Визначальною ознакою для правильного вирішення такого питання є характер правовідносин, з яких виник спір.

Адміністративні суди розглядають спори, що мають в основі публічно-правовий характер, тобто випливають із владно-розпорядчих функцій або виконавчо-розпорядчої діяльності публічних органів.

У справі, яка розглядається, ОСОБА_3 фактично звернувся до суду з позовом про зобов'язання відповідача як суб'єкта владних повноважень видати йому довідку стосовно грошового забезпечення його як посадової особи публічної служби, яка йому необхідна для отримання пенсії. Отже, в позові йдеться про спір, що виник з публічно-правових відносин, і його вирішення відноситься до компетенції адміністративних судів.

За таких обставин суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, на підставі пункту 1 частини першої статті 186 ЦПК України обґрунтовано відмовив у відкритті провадження у справі за позовом ОСОБА_3, зазначивши, що спір має вирішуватися за правилами адміністративного судочинства.

Стосовно доводів заявника про порушення його права на доступ до суду слід зазначити таке.

У статті 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

Відповідно до статті 6 Конвенції, яка набрала чинності для України з 11 вересня 1997 року та згідно зі статтею 9 Конституції України є частиною національного законодавства України, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Поняття "суд, встановлений законом" включає в себе, зокрема, таку складову, як дотримання усіх правил юрисдикції та підсудності.

Крім того, у статті 6 Конвенції закріплено принцип доступу до правосуддя.

Доступом до правосуддя за стандартами ЄСПЛ є здатність особи безперешкодно отримати судовий захист як доступ до незалежного і безстороннього вирішення спорів за встановленою процедурою на засадах верховенства права.

Система судів загальної юрисдикції є розгалуженою. Судовий захист є основною формою захисту прав, інтересів та свобод фізичних та юридичних осіб, державних та суспільних інтересів.

Отже відмова суду загальної юрисдикції у відкритті провадження у справі за позовом заявника з роз'ясненням про те, що розгляд такої справи віднесено до компетенції суду адміністративної юрисдикції, не порушує право заявника на доступ до суду.

Відповідно до статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Ураховуючи викладене, Велика Палата Верховного Суду вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення апеляційної та першої інстанцій у незміненій апеляційною інстанцією частині - без змін.

Керуючись статтями 400, 402-404, 409, 410, 416Ц ПК України (2755-17) , Велика Палата Верховного Суду

ПОСТАНОВИЛА:

Касаційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення.

Постанову Апеляційного суду Херсонської області від 12 липня 2018 року та ухвалу Херсонського міського суду Херсонської області від 13 квітня 2018 року у незміненій судом апеляційної інстанції частині залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.